Астенічний синдром, основним симптомом якого є втома та слабкість, останнім часом і лікарі, і пацієнти схильні розглядати як початок коронавірусної хвороби. Чи доцільна така настороженість та чи варто з полегшенням зітхати, коли замість COVID-19 діагностовано астенію?
Глобальна паніка з приводу коронавірусної інфекції відтиснула на задній план багато не менш загрозливих захворювань з якими людство змагається за життя вже не одне сторіччя. А деякі неспецифічні симптоми й зовсім перестали диференціювати, що значно погіршує якість життя пацієнта. Розпізнати справжню причину поганого самопочуття та виснаженості нам допоможе лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини Катерина Шмаргальова.
Основні ознаки астенічного синдрому
Катерина ШМАРГАЛЬОВА, лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медициниВсім нам відомо почуття знесилення, коли важко поворухнутися чи навіть подумати про початок активних дій. Коли таке самопочуття настає після значного фізичного чи розумового перенавантаження, то його називають «фізіологічною втомою», тобто це абсолютно нормальне явище, коли організм переходить у режим енергозбереження, аби відновити втрачені ресурси. Цей стан тимчасовий, минає після відпочинку та не потребує медичної допомоги.
З астенічним синдромом все трохи складніше. Перш за все страждає регуляція використання енергетичних ресурсів організму: найчастіше на фоні хронічного стресу, постійного емоційного та розумового напруження виникає вже патологічний стан, що потребує консультації лікаря. Його основними ознаками є підвищена втомлюваність після невеликих навантажень або відчуття постійної втоми навіть без будь яких активних дій, лабільність настрою, проблеми з концентрацією уваги, зниження самоконтролю та порушення сну.
Чи є астенія симптомом COVID-19?
І так і ні. Як і більшість інфекційних хвороб, коронавірус викликає трійку сталих симптомів: підвищення температури тіла, сухий кашель та відчуття надмірної втоми. Окрім цих «обов`язкових», існує ще кілька більш варіабельних та, на щастя, не таких поширених, на кшталт втрати нюху та смаку чи ускладнене дихання, яке вимагає лікування в стаціонарі, іноді навіть у відділенні інтенсивної терапії, та застосування апаратів штучного дихання. І якщо з останніми двома симптомами все зрозуміло, то з втомою слід розібратися детальніше. За статистикою, сучасний пересічний житель навіть середнього за розміром міста найчастіше перебуває у стані хронічного стресу, перевтоми, нехватки сну та гіподінамії. А цього вже достатньо для розвитку навіть крайньої форми астенії – синдрому хронічної втоми, який, до речи, певною мірою пов’язаний з персистенцією у організмі людини герпесвірусів 6 та 7 типу, ентеровірусів та пневмококка. Пацієнти часто ставлять лікарю питання: «Від чого буває астенічний синдром?» На жаль, причин багато:
- ендокринно-метаболічні порушення;
- легеневі та кардіологічні хвороби;
- гематологічні та онкологічні патології;
- коллагенози;
- хронічна печінкова та ниркова недостатність;
- неврологічні та психічні захворювання;
- інфекції та інше.
Тому навряд чи слід виносити COVID-19 на перший план у діагностичному пошуку, коли до вас звертається людина зі скаргами на знижену працездатність, лабільність настрою, дратівливість, тривогу, порушення концентрації уваги та погіршення пам’яті, вегетативні дисфункції (запаморочення, гіпергідроз, гіпервентиляція та інші), диссомію, зниження лібідо або апетиту, збої менструального циклу тощо. Звісно, якщо хворий перебував у контакті з COVID-інфікованим чи належить до так званих груп ризику, потрібно діяти на упередження та провести тестування на COVID-19. Але давайте пам’ятати і про помилково негативні або позитивні результати, і про той нескінчений список патологій, що починаються з астенічного синдрому, щоб бути неупередженими у прийнятті рішення щодо діагнозу та тактики лікування.
Патофізіологія астенічного синдрому
Щоб остаточно розкрити поняття астенії, треба зазирнути у саму суть процесів, котрі відбуваються у нашому організмі. Відчуття втоми, як фізіологічне так і патологічне, це перш за все сигнал до завершення активності, і розумової зокрема.
Хоча астенія наразі розглядається як патологія, що викликається нейрогуморальними, психосоціальними, метаболічними та інфекційно-імунними факторами, слід розуміти: астенічний синдром в цілому є універсальною загальною реакцією організму на будь-яку загрозу виснаження енергетичних ресурсів. Така адаптація до нестабільних умов існування має допомагати вижити в екстремальних умовах, але час від часу грає проти нас, бо «спрацьовує» не тільки в умовах реального дефіциту енергії, а й задовго до його початку. Морфологічно все це відбувається через залучення лімбіко-ретикулярного комплексу, що регулює адаптивні дії на будь-який різновид стресу. Наступною ланкою у реалізації астенічного синдрому стає зміна активності ретикулярної формації стовбура мозку, що підтримує певний рівень уваги, сприйняття, циркадних ритмів, вегетативної регуляції, загальної та м’язевої активності. У відповідь на ці зміни підлаштовується й гіпоталамо-гіпофізарно-адреналова система як головний нейроендокринний «диригент» стресу.
Основні напрямки терапії астенічного синдрому
Лікування астенії має бути комплексним, тобто спрямованим не лише на маскування симптоматики, а й діяти на першопричину. Тож якщо розглядати астенічний симптом як частину клінічної картини COVID-19, за умови підтвердження діагнозу лабораторними тестами, то маємо користуватись останніми протоколами для подолання самої інфекції та її наслідків для організму хворого, доповнюючи їх неспецифічною загальнозміцнюючою терапією (вітамінно-мінеральні комплекси). За таким же сценарієм ми діємо, коли астенічний синдром супроводжує будь-яку соматичну патологію: лікуємо за гайдлайнами основне захворювання та «поповнюємо» енергетичні запаси хворого.
Астенія як самостійне захворювання, потребує більш об’ємного втручання:
- призначення психотропних препаратів (антидепресантів, психостимуляторів, адаптогенів);
- обов’язкова корекція режиму праці та відпочинку в бік більш щадного режиму;
- забезпечення здорового харчування, збагаченого вітамінами, мікро- та макроелементами;
- регулярне помірне фізичне навантаження;
- елементи поведінкової терапії, що спрямовують на усунення стресу та неприємних емоцій.
Таким заплутаним й тернистим виявися шлях одного з найпоширеніших симптомів. Тож давайте домовимось, що астенія у чистому вигляді є скоріше діагнозом виключення і виставити її ми маємо право лише тоді, коли виключили всі найвірогідніші причини загрозливих патологій, проявом яких може бути астенічний синдром.
Читайте також: Сонний параліч – химерний розлад чи просто «збій реле» у мозку?
