З настанням осені багато людей звертаються до сімейного лікаря або невролога з типовою скаргою на біль у нижній частині спини, який часто називають остеохондрозом поперекового відділу хребта. Іноді він буває настільки сильним, що змушує лікаря відправити пацієнта на лікарняний. Чим може допомогти такому хворому сучасна медицина? В першу чергу – встановленням правильного діагнозу, адже біль у нижній частині спини може бути симптомом різних захворювань.
Тож сьогодні про головні причини та ключові моменти диференціальної діагностики болю у нижній частині спини (БНЧС) розповідає лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини Катерина Шмаргальова.
Коли біль у поперековому відділі хреба є симптомом, а коли – самостійним захворюванням
Щодо топографії, то БНЧС вважається скарга пацієнта на біль у попереку, крижах, що може поширюватись на сідниці або навіть нижні кінцівки. Залежно від того, як довго пацієнт відчуває цей біль, поділяємо на гострий(до 6 тижнів), підгострий (від 1,5 до 3 місяців) та хронічний (відповідно більше 3 місяців). Ця градація важлива для болю будь якої локалізації, бо має вирішальне значення для вибору тактики лікування через те, що гострий та підгострий біль – симптом, а ось хронічний біль – самостійне захворювання, що моделює механізми ноцицепції та антиноцицепції організму.
Та не менш важливо пам’ятати про ще один підхід до класифікації БНЧС: неспецифічний біль через механічні причини та потенційно загрозливі стани – «червоні прапорці» для лікаря, що вимагають негайного реагування. До останніх відносять пухлини, інфекції, травматичні ушкодження хребта, синдром «кінського хвосту» та ще декілька досить рідкісних патологій. Тож якщо на прийомі пацієнт скаржиться ще й на лихоманку, немотивовану втрату ваги, порушення функції тазових органів, стрімко прогресуючу слабкість у нижній кінцівці, має у анамнезі остеопороз, метаболічні захворювання або імунодефіцитні стани, треба якомога детальніше зібрати найдрібніші шматочки скарг, історії захворювання та фізікального обстеження, щоб у результаті отримати повноцінну картину попереднього діагнозу і мати змогу обрати інформативні методи інструментальної діагностики, і, не гаючи дорогоцінний час, перейти до адекватного лікування.
Диференціальні особливості болю у нижній частині спини
Більшість випадків звернення пацієнта з болем у попереку або крижах чи нозі є наслідками дегенеративно-дистрофічних змін хребта, що викликають м’язово-скелетні порушення та суглобово-зв’язкову патологію. Так при наявності протрузії або екструзії міжхребцевого диска типовою є історія, коли подібні епізоди болю, порушення рухливості у попереку, «прострілів» у пацієнта вже були і кожного разу їм передує непереможна тріада: переохолодження, статична поза або надмірне фізичне навантаження. Часто це людина середнього віку, що веде малорухливий спосіб життя, має надмірну вагу та шкідливі звички, які ще більш сповільнюють метаболізм, кровообіг та репарацію у постраждалих тканинах.
Коли такі пацієнти після проходження курсу лікування починають якісну реабілітацію – виконують вправи лікувальної фізкультури та змінюють свої звички, то БНЧС для них залишається у минулому. Та, на превеликий жаль, переважна більшість з кожним загостренням лише знову і знову вимагає від лікаря чарівну пігулку, яка вилікує його хребет та поверне сили і рухливість, а деякі «любителі екстриму» вдаються до вкрай небезпечних методик «вправлення дисків», після яких отримують секвестровану килу й путівку на стіл нейрохірургів.
Кажучи про хронічний БНЧС, не можна не згадати й спонділоартроз. Характерною, майже патогномонічною скаргою такого пацієнта буде біль, що більш виражений зранку або після відпочинку, ранкова скутість, необхідність «розходитися», щоб зменшити інтенсивність больового синдрому. Причиною є артроз фасеткових суглобів хребта.
Якщо ж причиною БНЧС стає розтягнення крижово-здухвинного зчленування, то біль буде локалізуватися у попереку та крижах, підсилюватися при пальпації зчленування та при надавлюванні на таз.
Особливої уваги потребує стеноз хребтового каналу. Він може бути викликаним як масивною килою міжхребцевого диску, так і дегенеративними змінами кістково-зв’язкового апарату (спондильозом, спондилолістезом, посттравматичним чи постламинектомічним стенозом, анкілозуючим спондилітом та іншими спондилоартропатіями при метаболічних захворюваннях).
Кила міжхребцевого диску супроводжується високою інтенсивністю болю та значним зниженням рухливості ураженого сегменту хребта часто до формування анталгічного сколіозу через виражений спазм паравертебральної мускулатури. Підсилення болю відбувається при чханні, кашлі, натуживанні. Розповсюджуватися він може не лише на попереково-крижову ділянку, а й у зону іннервації L4,L5,S1 корінців, тобто у нижню кінцівку, формуючи радикулопатію з притаманними для неї зниженням сухожилкових рефлексів, позитивними симптомами Нері та Ласега, порушенням чутливості (гіпо- або гіпералгезії) у відповідному для постраждалого корінця дерматомі. Якщо кила або секвестр, що відділився від неї, значно або довго компремує корінець, то стають наявними прояви периферичного парезу мускулатури, що відповідає нервовому корінцю.
Спондільоз, навпаки, не дає різкого, прострілюючого болю у попереку. Натомість він постійний, час від часу наростаючий, що віддає у сідниці, крижі, нижні кінцівки, але не відповідає дерматомам. Найяскравішим проявом спондільозу є переміжна кульгавість – стан при якому пацієнт при довгому стоянні або ходьбі відмічає дискомфорт у сідницях та ногах, слабкість, затерплість у нижніх кінцівках. Інтуїтивно більшість пацієнтів знаходять позу, у якій ця симптоматика стихає (згибання тулубу у попереку) і вони можуть продовжити рух. Важливо відрізняти ці прояви спондільозу від патології кульшового суглобу та окклюзії артерій кінцівок для вірного і своєчасного патогенетичного лікування.
Сьогодні ми розглянули лише «верхівку айсберга», адже кожна патологія, що супроводжується болем у нижній частині спини, заслуговує окремого розгляду і дискусії.
Читайте також – Остеохондроз грудного відділу хребта – від дегенерації диску до генетичної хвороби.