Одне із глобальних завдань, яке законодавчо вписано у сторінки медичної реформи, — це значні зміни в організаційно-адміністративному устрої системи швидкої допомоги. Уже з 1 січня нинішнього року в Україні діє Закон «Про екстрену медичну допомогу», нові норми якого покликані зробити роботу «швидкої» більш ефективною. Як і будь-які зміни, реформування цієї важливої медичної сфери відбувається непросто і подекуди дає збої, що відразу використовується для критики противниками реформ. Та поки одні відшукують приводи для критики, інші крок за кроком втілюють реформи у життя.
Як відбуваються процеси реформування на Черкащині, знає головний лікар Черкаської станції швидкої медичної допомоги Владислав СВИРИДЕНКО.
— Реформа — це процес не одного дня. І всі повинні розуміти, якщо Закон введено в дію з 1 січня, то це не означає, що вже з цього ж дня швидка допомога запрацює по-іншому. Потрібно чітко усвідомлювати, що напрацювання відбуватимуться ще 2-3 роки. Адже Закон — це лише стратегічний напрямок. Нині напрацьовується, узгоджується нормативна база. І це нормально, адже на реалізацію реформи впливає багато факторів. Кожна область стартує за різних умов. У кожному регіоні була своя організаційна система швидкої допомоги, наявний автотранспорт, приміщення, телекомунікації тощо. Тому і стратегія у кожній області різна. Наприклад, на Черкащині було 3 станції швидкої допомоги — Черкаська, Смілянська й Уманська. При цьому повноцінною юридичною особою була лише Черкаська станція — зі своїми автопарком, водіями, бухгалтерією. Тобто лише одна станція на область мала повний замкнутий цикл адміністративно-господарської системи. Станції швидкої допомоги у містах Умані та Смілі можна віднести до суб’єктів господарювання, автотранспорт яких підпорядкований автотранспортним підприємствам, а фінансування забезпечувалося централізованими бухгалтеріями. Вони мали по 5-6 виїзних бригад. Для порівняння: у Дніпропетровську чи Запоріжжі на підстанціях по 15-25 бригад.
Тож, порівнювати і проводити аналогію, скажімо, між Донецькою, Черкаською і Львівською областями буде недоречно. Скрізь однаково не буде. Регіони відрізняються за розміром територій, за густотою та за місцем проживання населення. Так, у нашій області більше сільського населення, ніж у Донецькій чи Дніпропетровській. Області кардинально відрізняються одна від одної, а отже, і шляхи розв’язання поставлених завдань будуть різними.
ВЗ Із чого почали реорганізацію системи екстреної допомоги на Черкащині?
— Готуватися до проведення реформи ми почали ще в травні минулого року: збиралися координаційні наради обласного рівня, розглядалися різні концепції.
Спочатку була запропонована схема, за якою вже існуючі юридичні особи — Уманська, Смілянська і Черкаська станції швидкої допомоги — були б передані цілісними майновими комплексами на баланс обласної ради, а потім Черкаська станція реорганізована у Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Таким чином було б простіше передати майно, а також дозволило б не припиняти трудові відносини з працівниками, які б перейшли на нове місце роботи по переводу. Останнє теж важливо з огляду на політичну кон’юнктуру Черкаської області та ментальність регіону.
Проте ця пропозиція не прижилася. За такої схеми зони відповідальності станцій були б нерівноцінні: дві станції обслуговували б по 300 тис. населення, а Черкаська — більше 600. При цьому Черкаська і Смілянська станції розташовані за 25 км одна від одної. Зважаючи також на якість доріг та територіальну структуру області, яка розділена Дніпром на дві частини, навряд би вдалося досягнути поставлених реформою цілей щодо доступності та своєчасності надання черкащанам екстреної медичної допомоги. Більше того, населення Лівобережжя залишилося б без станції швидкої допомоги. А це могло мати негативні наслідки в разі якоїсь надзвичайної ситуації, коли не можна скористатися єдиним наявним через Дніпро мостом. Тому на сьогодні прийнято рішення, що у структурі КУ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Черкаської обласної ради», яка вже створена і зареєстрована належним чином, перебуватиме 5 станцій швидкої медичної допомоги: Черкаська, Смілянська, Звенигородська, Уманська та Лівобережна. При цьому станції матимуть статус відокремлених підрозділів Центру. А відтак на кожній станції буде керівник, який зможе вести адміністративно-господарську діяльність, а також бухгалтер та інспектор кадрів, що допомагатимуть йому в цьому. Думаю, таке рішення правильне, оскільки керівництву обласного центру ЕМД та МК з міста Черкаси управляти персоналом, який розкиданий по всій області, було б не просто. Тим більше, що таку структуру системи екстреної медичної допомоги області передбачено відповідною постановою КМУ та рекомендовано МОЗ України.
Сьогодні залишається відкритим питання, де саме на Лівобережжі базуватиметься сама станція швидкої допомоги. Адже у місті Золотоноша, яке знаходиться у його центральній частині, немає підходящого приміщення. Тому схиляємося до пропозиції розташувати станцію у Чорнобаї, де незабаром вивільняються хороші приміщення з гаражами та земельною ділянкою. Тож чекаємо на рішення Чорнобаївської районної ради. До речі, на Чорнобаївщині уже створено централізовану диспетчерську службу з прийому викликів із усього району за єдиним телефонним номером «103». Ще до запровадження реформи тут облаштовано сучасний диспетчерський пункт, обладнання якого дозволяє диспетчеру супроводжувати виконання виклику бригадою швидкої допомоги від моменту отримання виклику до його здійснення. Машини оснащені GPS-навігаторами та мобільним зв’язком. Тобто, люди давно розуміють, що потрібно змінювати стару систему роботи швидкої допомоги. Тож реформа саме на часі.
ВЗ Не всі так думають. Чимало опонентів зауважують, що для таких змін потрібно було підготувати дуже серйозну матеріальну базу…
— Якщо спочатку формувати матеріальну базу, то на баланс якої установи її передавати? На розгалужену мережу лікарень різних адміністративних одиниць? Хто відповідав би за ці матеріальні цінності? Чи потрібно було б роздавати нове обладнання, машини, щоб потім знову збирати по крихтам? Впевнений, ідея правильна — спочатку потрібно організувати саму систему, прописати підрозділи, відкрити рахунки, визначити відповідальність, а потім туди вливати кошти.
ВЗ Одним із важливих питань реалізації національного проекту «Вчасна допомога» є виділення та облаштування приміщень під оперативно-диспетчерські служби. На якому етапі розв’язання цього питання на Черкащині?
— Для нашого регіону це болюче питання. Для розміщення Обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф із центральною оперативно-диспетчерською службою у Черкасах наразі приміщення немає. В інших областях центри ЕМД із сучасною диспетчерською службою створюються на базі вже існуючих станцій швидкої допомоги обласних центрів. Черкаська ж служба швидкої допомоги єдина в Україні, яка не має спеціалізованого приміщення. Підрозділи нашої служби розкидані по всьому місту, а станція швидкої допомоги знаходиться у дореволюційній непристосованій будівлі. Спеціалісти, які оглядали наші приміщення, категорично відмовляються встановлювати сюди дороге обладнання. Цю проблему озвучено на всіх рівнях. Керівництво області погоджується, що необхідно будувати нове приміщення, європейського зразка, відповідно до вимог та параметрів, визначених у законодавстві. На сьогодні орієнтовно уже визначились із місцем будівництва, є приблизний ескіз будівлі. Вартість проекту близько 30 млн грн.
А поки що фахівці черкаської служби швидкої допомоги відповідально виконують свою роботу в тих умовах, які є, а населення вчасно отримує висококваліфіковану екстрену медичну допомогу.
ВЗ Для цього служба повинна бути забезпечена всім необхідним — медикаментами, відповідним обладнанням, пальним…
— Із 1 січня ми фінансуємося з обласного бюджету. Для роботи служби в м. Черкаси на І квартал отримали 5 млн грн субвенції. На область закуплено достатню кількість медикаментів за кошти державної субвенції у розмірі 9 млн грн — вистачить до кінця року, а по деяким позиціям і на більше. Дещо проблематично з виробами медичного призначення: потрібно буде докупити шприци, рукавички, катетери, крапельниці тощо.
Не вистачає коштів на закупівлю спецодягу. Один комплект коштує близько 3 тис. грн. Нам вдалося у минулому році пошити лише 8 комплектів форми.
Щодо пального, то всі райони і міста мають кошти субвенції для придбання паливно-мастильних матеріалів. Черкаська станція швидкої допомоги створила резерв палива на три місяці завдяки встановленим минулого року датчикам палива і отриманій завдяки цьому економії. Це наше ноу-хау. За спеціальною ліцензованою програмою пальне у нас рахує не водій, а бухгалтер за комп’ютером. Здається, на Україні лише ми працюємо за такою програмою. Все робиться для того, аби служба функціонувала безперебійно і пацієнт не відчував незручності від того, що нині проводиться реформа. Адже основне завдання — не розвалити існуючу службу, а на її основі створити нову ефективну систему екстреної медичної допомоги.
ВЗ Яка ситуація з автотранспортом?
— На сьогодні роботу обласної служби екстреної медичної допомоги забезпечують 124 машини. 44 з них можуть їздити ще років 4-5. Усі інші автомобілі прослужили більше 10 років, вони у поганому стані і їх потрібно замінити. Тобто, першочергово необхідно закупити 80 автомобілів. Це чималі кошти — вартість однієї «швидкої» від 600 тис. до 1 млн 200 тис. грн, залежно від класу автомобіля.
Проблема з автотранспортом наростала роками. Адже служби швидкої допомоги досі функціонували за територіальним принципом. А це означало, що рівень медицини того чи іншого населеного пункту залежав від того, наскільки багатий його бюджет. А відтак у Черкасах автомобілі швидкої допомоги новіші, обладнані відповідною апаратурою, а районні служби забезпечені тим автотранспортом і обладнанням, яке закупили ще у радянські часи. У районах автомобілі «швидкої» експлуатуються по 15-18 років, у салоні один фельдшер (із якого складається бригада швидкої допомоги), мінімальний набір ліків і мінімум обладнання. Обмежена кількість дефібриляторів, кардіографів, пневмошин, спинних щитів. На папері воно є, проходить по бухгалтерському обліку, але реально давно не працює і потребує списання. Знаючи це, сільське населення «швидку» просто не викликає. Тобто у сільській місцевості швидка допомога менш доступна, ніж у містах. Міське населення Черкащини становить 55%, сільське — 45%. При цьому, з усіх виїздів бригад по області обслуговування викликів у містах займає більше 70%, а в селах — менше 30%. Хоча я, як фахівець, не можу сказати, що селяни її потребують менше, ніж містяни.
Саме для того, аби розв’язати ці проблеми, в області створюється єдина система екстреної медичної допомоги. Завдяки підпорядкуванню всіх підрозділів ШМД одній комунальній установі і фінансуванню з обласного бюджету всі бригади «швидкої» у перспективі працюватимуть на однакових машинах, які відповідають ДСТУ, користуватимуться однаковим медичним обладнанням, одягнуті будуть в однакову уніформу національного зразка. Забезпечення медикаментами і виробами медичного призначення також буде централізоване і, зрозуміло, не залежатиме від фінансового стану тієї чи іншої адміністративної одиниці.
ВЗ Дехто закидає, що у процесі об’єднання в єдину обласну службу відбудеться скорочення кількості бригад швидкої допомоги.
— У нашому регіоні, навпаки, кількість бригад повинна збільшитись. Раніше нормативна кількість вираховувалась за формулою: 0,7 бригади на 10 тисяч населення. Із набуттям чинності Закону «Про екстрену медичну допомогу» кількість доведено у розрахунку 1 бригада на 10 тисяч. Населення нашого обласного центру — 286 тисяч, тож має бути 28 бригад. Нині Черкаси обслуговує 20 бригад. В області працює 103 бригади, а за новими нормативами має бути 126.
Реформування служби спрямоване також на своєчасність надання населенню екстреної медичної допомоги. Тож телекомунікаційне обладнання, яке буде встановлене, дозволить у короткий термін обробити виклик і направити найближчу вільну бригаду в межах регламентованого часу — 10 хв у місті і 20 хв у сільській місцевості. І якщо швидка допомога виконуватиме лише свої функції, то за напруженої роботи навіть існуючі 103 бригади екстреної допомоги зможуть наблизитись до цих нормативів. Наразі нерідко «швидку» люди викликають необґрунтовано. Кожен третій виклик не потребує надання екстреної медичної допомоги. Тому дуже важливо, що законодавчо розмежували екстрену і невідкладну допомоги. Підвищення температури тіла, головний біль, кашель та радикуліт — це робота сімейних лікарів.
Крім цього, завдяки функціонуванню єдиної установи обласного підпорядкування ніщо не перешкоджатиме і не призводитиме до затримки обслуговування викликів на межах районів. Скажімо, диспетчер може залучити бригаду із сусіднього району для надання екстреної допомоги потерпілому у ДТП на суміжній території. А ще донедавна у таких випадках два диспетчера з різних районів не могли домовитися, кому їхати рятувати людину.
Та й ні для кого не секрет, що нерідко ЦРЛ через нестачу автотранспорту використовували машини «швидкої» не за прямим призначенням. А тотальне недофінансування районних служб позначалося на кількості штатних працівників. У результаті у звітах зазначалося 5 бригад, а реально їздили 3.
ВЗ Сьогодні для служби вистачає персоналу?
— За новими нормативами у бригаді служби екстреної медичної допомоги повинні бути 1 лікар і 2 фельдшери, якщо це фельдшерська бригада — то 2 фельдшера. Нині у нас у штаті передбачено по одному фельдшеру. Не вистачає і лікарів. Однак, якщо реформа спрацює нормально і буде належне фінансування, то забезпечити службу необхідними кадрами в нашому регіоні немає проблеми. Адже на Черкащині фельдшерський персонал готують два навчальні заклади — Черкаський та Уманський медичні коледжі.
Інна ХІМІЧУК, власкор «ВЗ»,
Черкаси
