«Легкі» бали закінчилися: нові вимоги до БПР та атестації лікарів

Не встигли лікарі призвичаїтися до новацій у сфері безперервного професійного розвитку, як у систему знову вносять зміни. Чи торкнуться вони лікарів і чи полегшать їм життя?

Для чого потрібна єдина електронна система БПР

ВЗ Чи передбачає проєкт змін до Постанови Кабміну № 302 чергову революцію системи БПР у сфері охорони здоров’я?

Тетяна ВЕЖНОВЕЦЬ, директор Інституту післядипломної освіти НМУ ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук

– Деякі зміни дійсно є суттєвими. По-перше, уточнюється й розширюється перелік фахівців, на яких поширюється постанова. Якщо в попередній редакції документа було вказано, що це фахівці у сфері охорони здоров’я, то в нинішній йдеться про лікарів, провізорів і молодших спеціалістів з медичною освітою. По-друге, вводиться нове поняття «Електронна система безперервного професійного розвитку». Це автоматизована інформаційна телекомунікаційна система, яка міститиме всі дані про зареєстрованих провайдерів БПР, їхні заходи, а також їх учасників (медичних та фармацевтичних працівників). І що дуже важливо – проєкт нової постанови нарешті містить чіткий перелік вимог до провайдерів та заходів безперервного професійного розвитку. У попередній постанові просто вказувалося, що провайдерами можуть бути МОЗ, його структурні підрозділи, наукові установи, заклади вищої та післядипломної освіти, професійні асоціації (в тому числі й міжнародні), організації роботодавців, громадські та міжнародні організації тощо. Однак вимог до них не було. Нині ж визначено, що провайдерами БПР можна вважати юридичних і фізичних осіб, які відповідають певним вимогам і зареєстровані в згаданій електронній системі.

ВЗ Хто буде її власником? Обіцяна, але й досі не створена агенція?

– Ні, про неї у новій постанові взагалі не згадується. Передбачається, що власником буде МОЗ України. Воно ж визначатиме адміністратора системи, який, швидше за все, виконуватиме виключно технічні функції – забезпечуватиме обробку й аналіз зібраних даних, їх збереження та захист. А МОЗ залишить за собою функцію контролю та координації БПР.

Дистанційну форму навчання обмежують?

ВЗ Чи змінився перелік самих заходів?

– Попередній перелік залишається незмінним, але нова постанова не просто перераховує заходи БПР, а й дає визначення кожному з них. Це важливо, щоб ні в кого не виникало спокуси називати семінар фаховою школою чи конференцію з’їздом. Також визначено форми навчання (очний навчальний захід, вебінар з дистанційною формою навчання, електронне, а також комбіноване навчання). На жаль, у цьому переліку загубилося дистанційне навчання, хоча воно передбачене чинним законом про освіту. У новій постанові вказана лише можливість очного навчання, а в його рамках – дистанційно-очні заходи, які проводяться наживо через Zoom, Skype чи інші платформи. Натомість не враховано, що зараз навіть заклади післядипломної освіти пропонують лікарям використовувати цикли тематичного вдосконалення в онлайн записі. Його можна переглянути у вільний від роботи й зручний час, водночас відповісти на контрольні запитання, вміщені в такому записі. Це дуже важливо, особливо в умовах пандемії, коли лікарі перевантажені, й часто не мають фізичної можливості навчатися в режимі реального часу. Однак виходить, що наразі така форма зникне, бо так зване електронне навчання, оговорене в новій постанові, не завжди може застосовуватися. Це нераціонально в умовах пандемії, коли складно забезпечити обов’язкову очну присутність на циклах тематичного вдосконалення, практичних конференціях, симпозіумах. Тим більше якщо йдеться про вдосконалення теоретичних знань.

Чи обійдеться без реклами ліків і «третіх сторін»

ВЗ Наскільки жорсткими будуть вимоги до провайдерів?

– Я б не назвала їх жорсткими чи надмірними. А якщо вимоги й суворі, то в сенсі необхідності упорядкування того, що маємо на сьогодні. Передусім провайдери повинні будуть пройти державну реєстрацію й надати інформацію про те, що зареєстровані як юридичні особи або ФОП і не залучають третіх осіб, діяльність яких пов’язана з виробництвом (щоб не виникало конфлікту інтересів). Добре, що вказано, які документи провайдер повинен подати, щоб зареєструватися в електронній системі. Ще одна обов’язково вимога – відсутність під час проведення заходів реклами ліків і медичних виробів, промоції торгових назв. Безперечно, це добре для БПР медичних фахівців, однак важко уявити, як провайдери здійснюватимуть підготовку фармацевтичних працівників, не називаючи конкретних препаратів. Тут мало б бути якесь пояснення чи уточнення. Також провайдери зобов’язані забезпечити контроль за дотриманням засад доказової медицини під час освітнього процесу, а також надати оцінку заходів БПР за ознаками академічної доброчесності. Кожен провайдер має розробити положення про запобігання конфлікту інтересів та про методологію оцінювання змін в знаннях, тобто результатів навчання. З іншого боку, чітко вказано, у яких випадках адміністратор має право відмовити провайдерам у проведенні заходів БПР. Наприклад, це можливо, якщо їх виключили з реєстру менше, ніж рік тому у зв’язку з порушенням ними затверджених вимог. Або ж якщо провайдер подає не повний перелік документів, які вимагає адміністратор, чи останній вбачає певний конфлікт інтересів. Крім того, окремо описуються вимоги до заходу БПР. Тобто маємо цілий комплекс вимог: до системи, до адміністратора, до провайдера і до заходу. Все це спрямовано на підвищення якості освітнього процесу. В цілому можна сказати, що новий проєкт вносить 80% змін до тексту попередньої постанови. Тому, на мою думку, доцільно було б внести незначні уточнення в Постанову № 302 (про фахівців з фармацевтичною освітою, визначення електронної системи, визначення Адміністратора, вилучити пункт про створення Агенції) й додатково розробити нову Постанову, яка затвердила б Положення про провайдерів безперервного професійного розвитку і була б логічним продовженням розвитку системи безперервного розвитку в Україні. До нього увійшли б усі деталі (щодо провайдера, заходів, електронної системи, Адміністратора, вимоги до них та порядок їх взаємодії).

Усі провайдери – під одну «гребінку»

ВЗ Чи враховані всі організаційні моменти, які сприяли б вдосконаленню освітнього процесу?

– На жаль, ні. Насторожує те, що вимоги урівнюють усіх провайдерів «під одну гребінку». Це не виправданий підхід. Я вважаю, що їх потрібно розділити на дві групи: постійні й тимчасові провайдери. Перші – це ті, які професійно займаються освітньою діяльністю (заклади вищої та післядипломної освіти), отримали ліцензію на таку діяльність, мають затверджені програми навчання. Тобто держава вже делегувала їм право здійснювати навчання в рамках формальної та неформальної освіти, тож і проведення інших заходів для них не є проблемою. Наприклад, коли університет розробляє цикл тематичного вдосконалення, його розглядає Вчена рада й циклова комісія університету, обов’язково повинно бути дві ліцензії – зовнішня й внутрішня. Тож чи є підстави сумніватися в якості підготовки таким закладом симуляційного тренінгу чи майстер-класу, вимоги до проведення яких значно нижчі, ніж до циклу тематичного вдосконалення? Однак маючи ліцензію, котру інші провайдери не отримують, ми так само будемо вимушені знову реєструватися в системі БПР і за 6 місяців повідомляти про намір провести тренінг чи майстер-клас. Тимчасові ж провайдери реєструються лише на окремі заходи, тому за відсутності ліцензії на освітню діяльність вони дійсно мають довести свою спроможність забезпечити освітній процес, спрямований на отримання необхідних лікарям знань. Взагалі якщо вже «вирівнювати» вимоги для всіх, то це має бути підтягування до вищої планки, а не її заниження. Або ж краще розділити ці вимоги на два рівні й залишити кожному своє.

Вимогам до заходів не вистачає гнучкості

ВЗ Відведення 6 місяців на підготовку заходу – це також для забезпечення його високої якості?

 – Якщо говорити про масштабні заходи (конгрес, симпозіум, з’їзд, фахова школа), то так. Адже їх потрібно належним чином організувати, доповідачі мають підготувати виступи, тези, публікації. А якщо йдеться про невеликі за обсягом заходи, (симуляційний тренінг, майстер-клас, воркшоп, семінар, вебінар), їх можна організувати набагато швидше. До того ж часто їх потрібно проводити оперативно – на злобу дня. Наприклад, у нинішніх умовах епідемії. Уявіть собі, що вебінар з лікування коронавірусної хвороби запланували й почали організовувати у березні, щоб донести до лікарів «нові» знання …у жовтні, коли вже й ситуація змінилася, і методи лікування, й підходи. Тому вимоги щодо термінів проведення подібних заходів мають бути гнучкими. Бо сьогодні важко передбачити, які питання будуть актуальними через пів року, інформація швидко змінюється й втрачає актуальність. Тому я вважаю, що заходи БПР також потрібно розділити на 2 групи й розробити окремі вимоги до них. До першої групи, які потребують тривалої підготовки, необхідно віднести конгреси, з`їзди, конференції, фахові школи, симпозіуми, а до другої – тренінги, семінари, вебінари тощо.

Як не розгубитися на ринку освітніх послуг

ВЗ Що дають згадані новації пересічному лікарю? Чи не стане йому важче заробити бали?

– Навпаки, упорядкування правил допоможе йому зорієнтуватися в тому, де можна отримати бали з «якісним наповненням». Бо наразі це безконтрольна хаотична система, якщо взагалі можна вважати це системою. Тобто сьогодні будь-хто може назватися провайдером БПР, організувати захід, який «подарує» бали, але часто це просто заробляння грошей на лікарях, яким не надають належних знань для вдосконалення професійного розвитку. Тому питання врегулювання діяльності провайдерів назріло. Функціонування електронної системи допоможе зорієнтуватися лікарям у тому, які провайдери пройшли реєстрацію, й розраховувати на їхні бали. Кожен провайдер повинен буде внести інформацію про учасників його заходів у систему, й вона накопичуватиме інформацію про БПР лікаря, обраховуватиме його бали. А бали, обіцяні незареєстрованими в ній провайдерами, не будуть офіційного визнаними.

Лікар, увійшовши до електронної системи, бачитиме і зареєстрованих провайдерів, і їхні заходи, і навіть перелік викладачів, які їх проводитимуть. Сам він вноситиме лише інформацію про отримання формальної освіти (здобуття ступеня доктора філософії й доктора медицини). Однак для повноцінної діяльності системи недостатньо Постанови, має бути розроблений ще й відповідний наказ МОЗ, де будуть прописані всі деталі.

Атестація за новими правилами

ВЗ Інновації потягнуть за собою зміни у проходженні атестації?

 – На жаль, у процесі внесення змін до постанови в новій редакції документа зникли пункти про атестацію фахівців у сфері охорони здоров’я. Водночас 7 грудня 2020 року МОЗ України оприлюднило проєкт змін до наказу № 446. Цей документ передбачає деякі суттєві новації. Як і раніше, атестацію на присвоєння кваліфікаційної категорії лікарі проходитимуть один раз на 5 років. Але за бажання, наявності відповідного стажу роботи й за умов, що впродовж року в особистому портфоліо накопичено вдвічі більше балів, ніж передбачено мінімальними вимогами, лікар міг отримати наступну за рівнем кваліфікаційну категорію вже через рік після проходження попередньої атестації. Нині ж цей термін змінено на не раніше, ніж через три роки. Я вважаю, що це не зовсім виправдано. У багатьох випадках у такій повторній атестації через три роки вже немає сенсу для фахівця. Водночас позитивною новацією є те, що відтепер лікар, який має 2 спеціальності, повинен створювати освітнє портфоліо для кожної з них окремо. Раніше всі зароблені бали зараховувалися «в один кошик». Відтепер, якщо терапевт (він же ще й гастроентеролог) хоче пройти атестацію за обома спеціальностями, він має створити 2 окремі портфоліо і в кожному з них накопичити по 50 балів БПР.

Дискримінація в отриманні балів чи стимул?

ВЗ Тобто він має відвідати вдвічі більше заходів?

– Не зовсім так. Змінами передбачено, що за видами діяльності, які не стосуються певної лікарської спеціальності, враховується не більше, ніж 8 балів щорічно. Наприклад, педіатр іде на атестацію по педіатрії, пройшовши курс тематичного удосконалення з алергології тривалістю 5 днів. За це йому нарахують 8 балів, в той час, як колезі лікарю-алергологу – 25 балів (оскільки це його основна спеціальність). І навпаки. З одного боку, це стимулюватиме лікарів брати участь у більшій кількості заходів і розширювати свої знання. З іншого боку, 8 балів – зовсім мало, зацікавленості в розширенні знань за суміжними дисциплінами не буде. Ми маємо стимулювати педіатра, який хоче більше знати про лікування атопічного дерматиту, і для цього йде на ТУ по алергології. Чи терапевта, який у період епідемії COVID- 19 або туберкульозу хоче поглибити знання в галузі інфекційних хвороб чи фтизіатрії. Тому за курси, не пов’язані з основною спеціальністю, лікарю потрібно нараховувати хоча б 15 балів. Адже отримання такої кількості балів передбачає навіть участь в одноденних заходах БПР (симуляційних тренінгах на конференціях). Звідки ж дискримінація лікаря, який за 5 днів ТУ отримає лише 8 балів?

ВЗ Можливо, аби БПР був під пильним оком лікарських асоціацій, таких казусів не траплялося б?

– Безперечно, професійні лікарські асоціації повинні знайти своє місце в безперервному професійному розвитку. Передусім вони можуть стати хорошими провайдерами таких заходів, оскільки добре розуміють, які знання та навички потрібні фахівцям їхнього профілю. Також вони можуть здійснювати аудит освітньої діяльності. Це передбачено й чинним законом про освіту. Але перевіряти всіх провайдерів і надавати їм дозвіл на освітню діяльність – функція держави, яка несе відповідальність за якість освіти.

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

Читайте також: Як не порушити суворі правила атестації лікарів?