Перехідного фінансування закладів з 1 квітня вже не буде?

У вересні минулого року медичним працівникам підвищили зарплати за рахунок так званого перехідного фінансування. Відповідні кошти надходили за окремим пакетом, механізм доплат було затверджено до кінця року. А вже із січня й до сьогодні медики масово не дораховуються «нових грошей» у платіжках. МОЗ стверджує, що кошти на ці потреби які раніше виділяються, керівники закладів – що ресурсу для таких виплат не мають. Хто «закручує» сюжет чергового детективу?

Чому ініціатива «забуксувала»

ВЗ Чи дійсно вересневе підвищення зарплат передбачалося як тимчасове?

Сергій КУБАНСЬКИЙ, Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я, адвокат, член Центру медичного права Вищої школи адвокатури

– Це питання регулюється Постановою КМУ «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників закладів охорони здоров’я» від 19. 06. 2020 р. № 610. У ній Уряд дійсно встановив доплати до заробітної плати лише з 1 вересня до 31 грудня 2020 року. Тобто в такий спосіб було впроваджено додатковий компенсаційно-мотиваційний механізм для медичних працівників, які надавали медичну допомогу хворим на COVID-19, а також тим, хто забезпечував життєдіяльність населення. Звідси згадані доплати в народі отримали назву «ковідних». Хоча вони належали всім лікарям (незалежно від посад):

• у розмірі 70% посадового окладу, визначеного за 14 тарифним розрядом ЄТС;
• фахівцям, які відповідають кваліфікаційним вимогам – 50% мінімальної заробітної плати;
• молодшим медичним сестрам – 25% «мінімалки».

НСЗУ передбачило й окремий пакет, за яким до КНП (за винятком центрів первинної допомоги) надходили відповідні кошти так званого перехідного фінансування.

Лікарі не бачать світла в кінці тунелю?

ВЗ І що змінилося з 1 січня?

– Насправді нічого не змінилося – медпрацівники так само надають медичну допомогу «ковідним» хворим, а також забезпечують життєдіяльність населення в період епідемії, тож і відповідні підвищення з них знімати жодним чином не можна. Я вже не кажу про те, що зарплати медиків потрібно й надалі підвищувати, і не на відсотки, а в рази. Мало того, що частка ВВП на потреби охорони здоров’я, закладена у Держбюджеті-2021, майже вдвічі менша за реальні потреби галузі й не дає змоги підвищити зарплати медиків до рівня, передбаченого чинним законодавством. То ще й «відбирати» крихти доплат? Ну, це було б знущанням. Ми й так маємо шалений відтік кадрів з галузі. Станом на початок 2021 року дефіцит фізичних осіб до кількості штатних посад у медичних закладах України становить 34 536 лікарів та 35 584 молодших медичних спеціалістів. При цьому, за минулий рік галузь залишило понад 6 900 лікарів і 22 500 іншого медичного персоналу. Зокрема, в Києві впродовж минулого року кількість лікарів зменшилася майже на 11%, медсестер – до 17%. Це вже катастрофа!

Де «сховалися» доплати?

ВЗ Але все-таки доплати зникли?

– Насправді ті кошти, які в середньому були виділені на згадане підвищення зарплат у вересні-грудні минулого року, закладені у фінансування, котре надходить до закладів у першому кварталі 2021 року. Та проблема в тому, що дія Постанови № 610 не пролонгована! Тож наразі відсутній механізм розподілу цих коштів,  як і чітке зобов’язання керівників доплатити медпрацівникам належні їм відсотки підвищення. Тож виходить, що об’єм загального перехідного фінансування заклади отримали, але розпорядитися ним, щоб виплатити доплати,  не можуть та й не зобов’язані. Термін дії 610 – ї постанови закінчився 31 грудня минулого року, нового документа не напрацьовано. За ініціативи профспілки частина закладів пішла іншим шляхом – вони внесли зміни у колективні договори, прописавши, що у січні-березні доплачуватимуть лікарям 70% від 14-го тарифного розряду, а решті медпрацівників – вже не 50% та 25% від мінімалки, як це було передбачено Постановою №610, а фіксовану суму, яку вони отримували  в 2020 році. Адже мінімальна зарплата зросла з 5000 до 6000 грн, а сума перехідного фінансування, закладеного на перший квартал нинішнього року, залишилася на рівні минулого, тобто орієнтована на мінімалку за вересень 2020 року. Однак і такий «хід конем » зробили тільки ті заклади, у яких на це вистачало коштів. Решті не пощастило, тож і відповідні зміни в колдоговори не було внесено, і медики залишилися без доплат. Адже у багатьох КНП не вистачає фінансування навіть на загальні потреби: експлуатаційні витрати, закупівлю всього необхідного для надання послуг тощо. І вони передусім туди спрямують кошти, бо за це відповідатимуть. А до підвищення зарплат їх уже ніхто не зобов’язує (через відсутність відповідного документа), тож зрозуміло, якими є пріоритети.

«Мінімалку» збільшили, тарифи не проіндексували

ВЗ Не змогли чи таки не захотіли?

– Можливо, хтось із керівників «під шумок» і скористався такою зручною нагодою зекономити, але навряд чи таких дуже багато. Кожен розумний керівник сьогодні зацікавлений утримати персонал хоч якимись доплатами. Дехто з них дослухався до наших порад провести доплати через колективний договір, але більшості закладів таки не вистачило ресурсів. Адже збільшилися виплати, в тому числі й немедичним працівникам, у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної зарплати, зріс ЄСВ, експлуатаційні витрати. А тарифи від НСЗУ, за якими вони отримують перехідне фінансування (як і інші тарифи), ніхто не індексував. Іншого ж джерела доходу у КНП сьогодні немає. Виходить, що надходження – на рівні грудня, а витрати значно більші. За рахунок чого здійснювати доплати?

ВЗ Чи багато медиків втратили підвищення зарплат?

– З огляду на те, що МОЗ надіслало запит керівникам обласних департаментів охорони здоров’я з вимогою надати інформацію за січень-лютий про кількість медичних та інших працівників, яким передбачено відповідні доплати до заробітної плати, проблема стала загальною. Але тут простежується певна непослідовність. Зобов’язуючого до підвищення зарплат документа наразі не було розроблено, тож і звітувати в обов’язковому порядку нема про що. Наша профспілка неодноразово зверталася до Кабміну, МОЗ, НСЗУ, аби Постанову №610 було пролонговано бодай на перший квартал 2021 року, чи затверджено нову, але все закінчилося «активною перепискою». Тобто наші звернення спустили на розгляд в нижчі інстанції, аж до райдержадміністрацій, котрі не уповноважені розглядати це питання, і до сфери повноважень яких взагалі не входить його вирішення по суті. До речі, відповідальність за подання достовірної інформації в МОЗ перекладено на керівників департаментів охорони здоров’я обласних держадміністрацій. Складається враження, що, як то кажуть, одна рука не розуміє, що робить інша. А тим часом медики дуже негативно сприйняли значне «просідання» зарплат за останні три місяці. Адже лікарі втратили доплати в розмірі 3 700 грн, медсестри – 2 500, санітарки – 1 500 грн щомісяця. Якщо для когось це незначні гроші, то для медпрацівників з їхніми мізерними зарплатами це була підмога.

Коли виходу немає

ВЗ Як отримають перехідне фінансування заклади, котрі не ввійшли в реформу й не підписалися на відповідний пакет?

– Тут виникла ще більша проблема. Дія Постанови №610 розповсюджувалася не тільки на КНП, а й на заклади, котрі не увійшли в реформу, наприклад, Інститут серця МОЗ України, Національний інститут раку, НДСЛ «Охматдит», Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України тощо. Надбавки до зарплати там виплачували не з коштів НСЗУ через відповідні пакети, а згідно з розпорядчими актами МОЗ на підставі 610-ї постанови через додаткову субвенцію від Мінфіну. Нині ж, з припиненням дії згаданої постанови, ці заклади взагалі позбавлені такого фінансування! Тобто їм виділили гроші на заробітну плату за кошторисом, з урахування тарифних окладів, визначених за коефіцієнтами, помноженими на прожитковий мінімум. А додаткові кошти, з яких можна було б збільшити зарплати бодай через колдоговір чи інший механізм, до них просто не надходять. До того ж у них відсутня договірна система оплати праці, оскільки вони є бюджетними закладами і далі працюють з єдиною тарифною сіткою. Натомість у їх розпорядженні має бути чітка постанова, яка б дозволяла керівнику закладу щось доплачувати працівникам за рахунок бюджетних коштів. Наразі жодного інструменту для цього у них немає.

Що за горизонтом?

ВЗ Перший квартал пережили в непорозумінні. Чого чекати від наступного?

– Судячи з того, як проблему «вирішували» впродовж останніх місяців, вже зараз очевидно, що з 1 квітня перехідне фінансування взагалі буде скасоване. Адже набирає чинності нова Програма медичних гарантій, де тарифи дещо підвищено, тож можна очікувати наступної риторики з владних кабінетів: заклади стали «багатшими» і в рамках своїх надходжень зможуть підвищувати зарплати медпрацівникам. Однак це жодним чином не виправдовує відсутність державної політики щодо загального підвищення оплати праці медичних працівників та виконання норм національного законодавства. МОЗ нині проголошує певні ініціативи в цьому напрямку, однак вони не наповнені ні реальним змістом, ні грошима.

Ми не чекаємо, що питання оплати праці медиків буде реалізоване десь та колись, а вимагаємо його вирішення вже зараз.

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»