Прийнятий у Польщі наприкінці року Акт №763 – так званий «ковідний» закон – передбачає відміну, принаймні на період пандемії, процедури отримання ліцензії на професію для медиків з-за меж ЄС. Проте, такі спрощені умови викликають незадоволення польських колег. І не тому, що їх лякає конкуренція.
Молодий педіатр з України Оксана Кужель вже близько 4 років живе в Польщі, і 2 роки працює у відділенні вроджених вад метаболізму і педіатрії дитячої лікарні Instytut Matki i Dziecka у Варшаві. Тоді, у 2017-ому їй довелося проходити всю процедуру нострифікації від початку до кінця, і нікому і в голову не приходило назвати її «бюрократичною».
«Там» і «тут»
Оксана КУЖЕЛЬ, педіатр у відділенні вроджених вад метаболізму і педіатрії дитячої лікарні Instytut Matki i Dziecka у ВаршавіОксана закінчила Національний медичний університет імені О.О.Богомольця . Пізніше потрапила в інтернатуру за фахом «Педіатрія» в НДСЛ «Охматдит». Інтернатуру проходила в різних відділеннях лікарні, але здебільшого – у відділенні інтенсивного виходжування глибоко недоношених дітей. Після закінчення інтернатури Оксана вирішила продовжувати свій лікарський шлях у іншій країні.
– Ви поїхали, не дочекавшися медичної реформи. Ви в неї не вірили? – запитую молоду лікарку.
– Я позитивно ставлюсь до будь-якої медичної реформи, яка забезпечить кожному лікареві належні умови праці. Те ж саме можна сказати про будь-які нові закони, акти та постанови, – коротка і вельми категорична відповідь натякає, що тему на варто продовжувати.
Оксана не виключає можливості повернутися в Україну, тому зв’язок з українськими колегами не втрачає.
– Я товаришую і продовжую спілкуватися із багатьма своїми колишніми колегами. І дуже радію їхнім успіхам, – розповідає лікарка. – На днях прочитала, що лікарі «Охматдиту» вперше в Україні здійснили трансплантацію нирки дівчинці. Щиро пораділа за українських лікарів.
Звичайно, завжди є спокуса порівнятии умови та правила в роботі «там» і «тут».
– Я дуже мало працювала в Україні за фахом, – розмірковує Оксана. – Але мені здається в Польщі все більш структуровано, менше хаосу та працюють певні алгоритми дій. І, звичайно, у лікаря тут більше можливостей. Наприклад, на нічному чергуванні у своєму відділенні в більшості випадків я не маю проблем з виконанням тих чи інших діагностичних процедур.
«Зелене світло» для лікаря
Ще до переїзду молодої лікарки в Польщу з численних розповідей своїх колег вона знала, що для того, аби працювати тут лікарем, ні на яку «спрощену систему» розраховувати не доведеться. Аби владнати усі питання, їй знадобився рік. Перш за все треба було вивчити мову. До приїзду в Польщу Оксана польської не знала взагалі.
Другим етапом стала підготовка до мовного екзамену з медичної польської, який відбувається на базі Головної лікарської палати (Naczelnej Izby Lekarskiej). Екзамен складається з 4 частин – дві письмові та дві усні. Цей екзамен платний та час очікування від моменту подання документів триває близько 4 місяців.
Паралельно молода лікарка готувалась до нострифікації, тобто визнання медичного диплому, яке проходить на базі медичних університетів. Кожен з них є незалежним і тому ціна, вимоги до екзамену, умови здачі відрізняються.
– Я проходила верифікацію диплому в місті Бидгощ. Треба було подолати близько 200 тестів, а поріг складав 56 відсотків. При підготовці я користувалася спеціальною базою рекомендованих тестів та підручників.
Лише після успішної здачі цих екзаменів можна було розпочинати Staż podyplomowy (річне професійне стажування лікаря, яке передбачає поглиблення теоретичних і практичних знань з базових клінічних спеціальностей.)
– Це трохи нагадує нашу інтернатуру, – згадує Оксана, – але по закінченні цього стажування ти отримуєш статус лікаря без спеціалізації. Для мене це стало своєрідною підготовкою до резидентури і можливістю визначитися, чим би я хотіла займатися далі.
І, нарешті, резидентура – спеціалізація, яка триває 5-6 років. Щоб потрапити до резидентури необхідно здати ще один екзамен Lekarski egzamin koncowy у вигляді тестів, обов’язковий для всіх лікарів, що закінчили вищезгадане стажування. І вже залежно від результатів можна обрати собі лікарню та, як то кажуть, спеціалізацію до душі. Резидентура з педіатрії в Польщі триває п’ять років.
– Всі ці випробування відбуваються на конкурентних умовах, – каже Оксана. – І я вважаю, що це не марно. Тому, «ковідний» закон, що передбачає спрощену схему верифікації, польські лікарі сприйняли негативно. Багато хто з них вважає, що така спрощена система відкриє навстіж двері фахівцям низької кваліфікації. А от чи насправді вирішить проблему дефіциту медичних кадрів під час пандемії – питання. Тут взагалі немає такої великої прірви (маю на увазі не знання, а стосунки) між резидентом та професором, як часом буває в Україні.
Хороший лікар – це не номінально
Коли дізнаєшся, скільки зусиль докладає лікар в Польщі, аби здобути і підтвердити своє право лікувати, розумієш, чому таке протистояння викликають спроби влади вирішити кадрове питання за рахунок тих, хто досягає цього «на пільгових умовах».
В питанні працевлаштування Оксана пішла традиційним шляхом польського лікаря: зайшла до електронної бази, яка об’єднує дані про всі лікарні в країні, в тому числі і кількість вакансій на конкретні спеціальності. Обравши найбільш цікаві для себе, вона подала заявки до різних лікарень на спеціальність «Педіатрія». Після того, як це зробили всі охочі, відбувся конкурс і вона потрапила до лікарні, в якій працює зараз – Instytut Matki i Dziecka.
– Лікар тут постійно вчиться, удосконалює свої знання та навички, а резидент має спеціальну програму спеціалізації. Тобто за певний час повинен пройти необхідні стажування, написати статті та виконати певну кількість медичних процедур. Це є обов’язковим, – зазначає Оксана Кужель. – Цим займається спеціальний центр післядипломної освіти. Окрім цього сама лікарня теж зацікавлена в професійному зростанні своїх лікарів. Тому ми часто відвідуємо або ж безпосередньо беремо участь в різних конференціях.
Знаєте, у Польщі є лікарі таких фахів, консультації до яких можуть чекати 1, 5 – 2 роки, як, наприклад, генетики. Найбільш престижними тут вважається також нейрохірургія, офтальмологія , ендокринологія. Це дуже вузькі спеціальності , найбільш дефіцитні, і тому найвище оплачувані.
Хто захистить лікаря
У Польщі існує багато юридичних фірм, які пропонують свої послуги пацієнтам, що прагнуть отримати відшкодування за лікарську/медичну помилку (на їх думку). Таких справ дуже і дуже багато, саме тому тут кожен лікар має страховку від лікарської помилки. І це дуже показово.
Також тут є спеціальна Ustawa o zawodzie lekarza, де прописані права і обов’язки лікарів, а кожна лікарня має в штаті юриста. Послуги юристів безкоштовно надаєються в Іzbіe Lekarskіej (так званій Лікарській палаті – самоврядній лікарській організації). Якщо лікар працює приватно, він обов’язково повинен мати додаткове страхування. І тут подумалося, а скільки страхових агентів з Украни вирушає у пошуках кращої долі до тієї ж Польші? Треба поцікавитися. Принаймні в країні, де настільки розповсюджена практика захисту від ризиків лікарів, робота для них точно знайдеться.
Олена ЖОГА, спеціально для «ВЗ»
