Чим більше знань накопичують учені і медики щодо перебігу COVID-19 і ускладнень, які викликає це захворювання, тим частіше з’являється інформація про широкий спектр психічних і неврологічних порушень у пацієнтів після перенесеної недуги. Особливо непокоять і лікарів, і пацієнтів дані про появу нейрокогнітивних порушень і розвиток деменції.
Ольга КОВАЛЕНКО, доктор медичних наук, професор кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НУОЗ України імені П. Л. Шупика, головний науковий співробітник наукового відділу внутрішньої медицини ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, лікар-невролог, лікар-рефлексотерапевт вищих кваліфікаційних категорій Наразі у всьому світі на деменцію страждають більше 50 мільйонів чоловік, а за оцінками ВООЗ це число до 2050 року збільшиться до 131,5 млн осіб. Нейрокогнітивні розлади виникають через хвороби або ураження головного мозку, частіше в літньому віці, і, нерідко, ускладнюють перебіг інших захворювань.
У останні десять років інтерес до деменції істотно зріс, що зумовлено значним збільшенням числа хворих з цією патологією, яка за рівнем соціально-економічного тягаря витісняє онкологічні захворювання. Ще більше проблема загострилася під впливом COVID-19, адже лікарі все частіше почали говорити про те, що глобальна пандемія може спричинити збільшення числа людей з нейрокогнітивними розладами. Про ризики розвитку деменції та можливі механізми профілактики говоримо з доктором медичних наук, професором кафедри сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги НУОЗ України імені П. Л. Шупика, головним науковим співробітником наукового відділу внутрішньої медицини ДНУ «НПЦ ПКМ» ДУС, лікарем-неврологом, лікарем-рефлексотерапевтом вищих кваліфікаційних категорій Ольгою Коваленко.
ВЗ Ольго Євгенівно, в Україні теж, як і в усьому світі, спостерігається стрімке збільшення числа людей з деменцією? З чим це пов’язано?
– Деменція (або великий нейрокогнітивний розлад) – це не окреме захворювання, а збірне поняття, яке відображує певні ознаки та симптоми людини когнітивного, емоційно-вольового та поведінкового характеру. А саме – зниження пам’яті та уваги, порушення мислення та мовлення, розлади сприйняття, навчання та планування, а також поведінкова дисфункція, пов’язана з емоційно-вольовою сферою: апатія або збудження, розлади настрою та навіть психічні розлади. Звісно, що прояви деменції можуть широко варіювати як в якісних (переважання тих чи інших проявів), так і кількісних проявах (ступінь виразності різних складових). На превеликий жаль, у всьому світі приблизно понад 45 мільйонів людей страждають на деменцію і негативна тенденція зберігається. Страждає соціалізація людини, понад 70% хворих із деменцією мають суттєві поведінкові розлади, а тому деменція є не лише суттєвою медичною, але й соціальною проблемою сучасності. Тим більш це загострюється на нинішньому етапі розвитку суспільства, оскільки через стрімкий розвиток технологій і велику потребу їхнього застосування, значна частка населення відстає від цього через свою когнітивну неспроможність, і цей негативний чинник прогресує…
Деменція проявляється важким нейрокогнітивним розладом, якому передують легкі та помірні когнітивні порушення, що можуть посилюватися з віком. Відповідно, існує клінічна градація: синдром легких когнітивних порушень, синдром помірних когнітивних порушень, тяжкі когнітивні порушення (деменція).
Важливо знати, що нейрокогнітивні розлади, й деменція зокрема, зазвичай має поліфакторіальне походження, тобто, може викликатися різними чинниками, що поєднуються між собою. Пандемія COVID-19, безперечно, робить свій руйнівний внесок. Досить поширеним наслідком COVID-19 є зниження когнітивних функцій, яке відзначають навіть ті люди, хто переніс інфекцію в легкій формі. Відомо, що британські науковці провели аналіз результатів когнітивних тестів 84 285 учасників програми Great British Intelligence Test з підозрою чи підтвердженим COVID-19. Були отримані цікаві результати: серед людей, які одужали, включно з тими, хто більше не відчував симптомів захворювання, тестування виявило суттєвий дефіцит у когнітивній сфері.
ВЗ Як саме COVID-19 впливає на роботу мозку, що відомо на сьогодні?
– Вже відомо, що мозок є однією з ключових «мішеней» щодо ковідного ураження за рахунок ключових векторів – через судинну систему (гіпоксія через погіршення реології крові), інтоксикацію через діяльність вірусів, вплив з боку постраждалої від вірусної інфекції соматичної та ендокринної сфери. У світовій науковій спільноті тривають дискусії щодо безпосереднього впливу вірусу на речовину мозку (нейрони та гліальні клітини). Саме опосередкований комплексний вплив викликає порушення вмісту та активності нейротрансміттерів, у кожного з яких свої функції, а як наслідок – широкий спектр порушень, які можуть зустрічатися в різних поєднаннях у різних людей, що значною мірою залежить від вихідного стану організму кожної людини. Існують дані, що навіть стрес через вимушену соціальну ізоляцію також супроводжується зниженням рівнів нейротрансміттерів і чутливості рецепторів у різних ділянках ЦНС.
Оскільки саме головний мозок є керуючим органом над усіма функціями організму – руховими, чутливими, вегетативними, а головне – когнітивними та емоційно-вольовими, тим самим він забезпечує соціалізацію людини в оточуючому середовищі, адаптацію внутрішнього середовища організму до зовнішніх та внутрішніх змін, роботу внутрішніх органів та ендокринної системи… Хоча в гострий період ураження COVID-19 страждає весь організм людини, все ж таки зазвичай респіраторний синдром виступає як критичний, що обумовлює важкість перебігу патології. Як показав досвід, саме неврологічні проблеми, зокрема пов’язані з когнітивними та поведінковими розладами, виступають на більш пізньому етапі, і є одними з проявів так званого постковідного синдрому.
Саме когнітивні дисфункції різного ступеня виразності, зазвичай легкі, рідше – помірні, спостерігались практично в усіх хворих після перенесеного ковідного ураження, а причиною цьому є погіршення метаболізму в речовині головного мозку і як наслідок – послаблення передачі нервового імпульсу.
Узагальнений перелік неврологічних скарг людей, які перехворіли на ковід, сьогодні виглядає так:
- тривожність, панічні атаки, підвищена подразливість, порушення сну;
- зниження пам’яті та концентрації уваги;
- атаксія, запаморочення;
- підвищена втомлюваність, загальна слабкість;
- чутливі розлади у вигляді широкого діапазону порушень – від зникнення нюху та смаку (а також смакові та нюхові галюцинації) до зменшення або навіть зникнення хронічних болів (у спині, голові, суглобах тощо) під час гострого періоду інфікування;
- головний біль;
- підвищений артеріальний тиск;
- вегетативні розлади (пітливість, озноби, метеозалежність);
- полінейропатії (змішаного характеру);
- субфебрільна температура.
Дізнайтеся більше: Нервова система і COVID-19: чому медики заговорили про long-COVID?
ВЗ Чи спровокував COVID-19 збільшення захворюваності на деменцією?
– Говорити про постковідну захворюваність на деменцію ще, певно, в цілому зарано, оскільки пандемія триває і частина хворих з постковідними когнітивними розладами, маємо надію, відновиться. Хоча ризики залишитися з прогресуючими когнітивними розладами, що досягнуть рівня деменціії, занадто великі, особливо в осіб з вже існуючими до ковідного пошкодження проблемами (цереброваскулярною хворобою, ендокринними, спадковими ризиками тощо).
Загалом, за прогнозами фахівців в Україні приблизно три чверті людей похилого віку мають той чи інший ступінь деменції. Найдивовижніше і небезпечне – майже ніхто з них не підозрює про діагноз.
ВЗ Що може бути предиктом розвитку деменції, у тому числі при ковіді, поради клініцистам, сімейним лікарям?
– Предиктом розвитку деменції є більш легкі когнітивні дисфункції, які фізіологічно з’являються після 60-65 років або у разі патології можуть з’являтися і раніше – через різні причини, зокрема й інфекційні. Цікаво, що за даними статистики лише 5-15% випадків легких когнітивних розладів в подальшому трансформуються в деменцію. Легкі когнітивні розлади зазвичай розпізнаються не одразу, особливо тоді, коли у людини є і домінують ще інші скарги, пов’язані із розладами життєдіяльності (біль, задишка, порушення у руховій та чутливій сферах, розлади координації та статики, патологія травлення тощо). Можуть бути зміни короткострокової пам’яті, емоційно-вольові розлади у вигляді пригнічення настрою, підвищеної подразливості.
Прояви деменції у людини вже чітко помічаються сторонніми людьми, на цій стадії виразно помітними стають проблеми з пам’яттю, що погіршують повсякденне життя, ускладнюють виконання звичайної домашньої роботи, відбуваються значні зміни у соціалізації та емоційно-вольові і пізнавальні дисфункції тощо.
ВЗ Які пацієнти потребують особливої уваги щодо ймовірного розвитку деменції? Хто у групі ризику? Перші небезпечні дзвіночки.
– Особливої уваги щодо подальшого розвитку деменції потребують такі групи пацієнтів:
- люди старшого віку;
- пацієнти з несприятливою спадковістю щодо хвороб, де когнітивні розлади є одними із важливих проявів (хвороба Паркінсона, Альцгеймера, деменція з тільцями Леві, лобно-скронева деменція тощо);
- якщо в анамнезі пацієнта є травми головного мозку, нейроінфекційні захворювання (зокрема COVID-19), судинні події (інсульт, інфаркт міокарда тощо);
- спостерігаються хронічні стани, що викликають гіпоксію та негативні метаболічні зміни в речовині мозку (хронічна ішемія мозку, серцева аритмія, ендокринна патологія тощо).
Перші «дзвіночки» хвороби – забудькуватість, дезорієнтація у часі та просторі, зниження мотивацій до активної діяльності, особливо тоді, коли раніше людина відзначалася протилежними якостями (кмітливістю, прагненням до здобування знань і нових навичок та легкість у навчанні тощо).
Слід також звернути увагу, що тимчасові зміни концентрації уваги та зниження мотивацій можуть спостерігатися у здорової людини через певні причини: стреси, перевтомлення, недосипання, незбалансоване харчування. До речі, прагнення до схуднення будь-якою ціною може бути причиною виникнення метаболічних змін в організмі, й в мозку зокрема, через недонадходження предикторів нейротрансміттерів, тим самим спонукаючи до когнітивного й емоційно-вольового дисбалансу і не тільки тимчасового! Зазвичай вчасне виявлення причинно-наслідкового зв’язку легких когнітивних проявів з вищезазначеними чинниками, відновлення раціонального харчування, повноцінного відпочинку, позбавлення залежності від стресу (робота з психологом, фізичні вправи, хобі, позитивні емоційні стимули, адекватна медикаментозна терапія тощо) можуть бути ефективними терапевтичними заходами позбавлення проблеми.
ВЗ Які рекомендації щодо обстеження пацієнтів є першочерговими? Чи можна позначити зону відповідальності сімейного лікаря?
– Першими, до кого звертаються пацієнти з когнітивними розладами, зокрема, у тому числі й у складі постковідного синдрому, це сімейні лікарі. Фахівці первинного рівня медичної допомоги мають широке коло компетенцій, що дозволяє більш широко і цілісно дивитися на події, виявляти не тільки соматичні, але й нейрокогнітивні проблеми. Сімейний лікар щільно співпрацює з «вузькими» спеціалістами і у разі необхідності залучає їх до комплексної допомоги хворому.
Перше й головне – це клінічне обстеження: ретельний збір скарг та анамнезу хвороби та сімейного анамнезу, де важливо з’ясувати ймовірний причинно-наслідковий зв’язок із травмою голови, інфекційним захворюванням, судинною подією (інсульт, інфаркт міокарда тощо) або хронічним судинним захворюванням (артеріальною гіпертензією, атеросклерозом, хронічною, що викликає хронічну ішемію мозку, серцевою аритмією тощо), дисметаболічними розладами, ендокринною патологією тощо. Анамнез грає провідну роль, оскільки, спадковий чинник має суттєве значення у переліку хвороб з проявами деменції (хвороба Паркінсона, Альцгеймера, деменція з тільцями Леві, фронтотемпоральна деменція тощо). Важливим моментом є визначення характеру харчування та способу життя, наявність шкідливих звичок. Проводиться загальноклінічний та клініконеврологічний огляди пацієнта щодо підтвердження/виключення органічних змін органів та систем. Зручними у застосуванні й діагностично інформативними є валідні клінічні шкали, одна з найпоширеніших у скринінгу деменції є коротка шкала MMSE (Mini Mental State Examination), а також Тест малювання годинника та ін
Методи нейровізуалізації служать для підтвердження органічної природи розвитку деменції, де на МРТ-зображеннях виявляються різної виразності ознаки атрофії головного мозку (розширення мозкових борозн, субарахноїдальних просторів та шлуночків мозку, вогнищеві зміни). ПЕТ (позиційно-емісійна томографія) при деменціях відображує зменшення споживання мозком глюкози. Більш специфічне дослідження – аналіз ліквору на наявність бета-амілоїду, тау-білка, інфекційних та постінфекційних маркерів. Має значення загальний та біохімічний аналізи крові, показники згортання крові та маркерів запалення, функції щитоподібної залози, вмісту вітамінів, зокрема, В12, Д3, фолієвої кислоти щодо виявлення/виключення ймовірних причин розладу.
Дізнайтеся більше: Як нервова система уражається при COVID-19?
ВЗ Чи може корекція способу життя загальмувати патологічні процеси?
– Лікування й профілактика деменції повинні бути комплексними й включати як медикаментозну, так і немедикаментозну терапію. Велике значення має робота лікаря первинного контакту з сім’єю пацієнта – просити ретельно спостерігати за поведінкою члена сім’ї з ознаками когнітивного й пізнавального зниження та емоційно-вольовими розладами, не переставляти в звичному приміщенні меблі, щоб не викликати зайву тривогу й розгубленість у хворого, дати хворому достатньо простору, забрати небезпечні побутові предмети тощо.
Необхідно пропонувати використовувати прості, недорогі домашні засоби, які сприяють стимулюванню міжнейрональних зв’язків та покращенню когнітивних функцій, які, на жаль, часто бувають недооціненими: рукоділля, складання пазлів та моделей конструкторів, розгадування кросвордів, малювання, фізичні вправи, танці тощо. Доведено, що люди, які активно займаються розумовою діяльністю, використовують дрібну моторику рук та мають позитивний погляд на події у житті значно менше страждають на когнітивні порушення й менше схильні до розвитку деменції. Наявність хобі у людини також є позитивним чинником, який попереджає появу або уповільнює розвиток когнітивних дисфункцій, стимулює пізнавальні функції. Чудовим засобом, який покращує емоційно-вольову та поведінкову сферу людини є енімалотерапія (лікування за участю тварин) й не тільки за участю коней та дельфінів, але й простих домашніх улюбленців – котів, собак та ін. Необхідність доглядання та вигулювання тварини стимулює поведінкові та емоційні функції.
Серед медикаментозних засобів використовують ті, що спрямовані на нормалізацію функціонального стану нейромедіаторних систем, мають нейропротективну дію, покращують реологію крові, лікують основне захворювання, тобто, величезне значення має корекція розладів, пов’язаних із соматичною сферою.
ВЗ Які прогнози для людства вимальовуються? Що кажуть новітні дослідження на цю тему в Україні і світі?
– Прогнози щодо прогресування когнітивних дисфункцій, на жаль, не дуже оптимістичні через зростання чинників, які негативно впливають на розумові функції людини. У зв’язку з цим лікарям слід заздалегідь проводити інформаційно-просвітницьку роботу серед населення, що сприятиме вчасному розпізнаванню патології та застосуванню вищеперерахованих заходів.
Пацієнти з неврологічними захворюваннями в умовах пандемії повинні дисципліновано виконувати всі рекомендації, які стосуються основного захворювання.
Тим часом ВООЗ вже визнала деменцію глобальною проблемою людства. Створена Глобальна обсерваторія деменції – веб-платформа для моніторингу поширення хвороби і національної політики країн щодо її профілактики та стримування. Є позитивні зрушення і в Україні – лікарі отримують більше інформації про прояви деменції, а також про методи лікування великого нейрокогнітивного розладу.
Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА, «ВЗ»
