В Україні вирішили змінити чинний закон про страхування. Здавалося б, це шанс посилити обіцяні в розпалі епідемії гарантії для медиків. Однак у проєкті нового закону зникло навіть поняття про їх обов’язкове державне страхування у разі заподіяної шкоди під час виконання професійних обов’язків. Хто реалізуватиме це право, якщо держава умиває руки? І чому з лікарняними у медиків виникне купа проблем?
Не державне і не обов’язкове – хто ж страхує ризики?
ВЗ Під прийняття нового закону оголосили благородну мету – оновлення сфери страхування та забезпечення ринку страхових послуг і належного рівня захищеності клієнтів. Як їх захищатимуть по-новому?
Галина ГОЛЕУСОВА, експерт з регулювання соціально-трудових відносин Профспілки працівників охорони здоров’я України– Законодавство у цій сфері дійсно потребує оновлення, оскільки чинний Закон України «Про страхування» датований 1996 роком. Однак «оновлення», запропоноване проєктом Закону України «Про страхування» (реєстр. № 5315) від 29 березня 2021 року, виявилося настільки радикальним стосовно медичних працівників, що позбавляє їх частини державних гарантій соціального захисту. Автори згаданого законопроєкту взагалі вилучили з документа поняття «обов’язкове державне страхування» як таке, за тим зникне й гарантоване державою обов’язкове страхування медичних працівників у разі заподіяння шкоди їхньому життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. У чинному законі «Про страхування» чітко прописано, що медичні працівники підлягають обов’язковому страхуванню у випадку, якщо їхня діяльність пов’язана із загрозою життю, зараження, смерті тощо. Тож і нинішні виплати у разі настання смерті та інвалідності внаслідок коронавірусної хвороби, пов’язаної з професійною діяльністю медиків, регулюються згаданою нормою.
У проєкті нового закону вона зникла, прописано лише право на страхування, порядок та умови якого можуть визначатися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, за погодженням із Національним банком України. Тобто можуть визначатися, а можуть і не визначатися – чи ж це гарантії? А право – це лише право, його має хтось забезпечити. Якщо не держава (про такий обов’язок з її боку закон не згадує), тоді хто?
Дізнайтеся більше: Держдопомога не для всіх: скільки отримують медики, які перенесли COVID-19?
Вихолощено всі закони
ВЗ Можливо, у проєкті документа сталася помилка, як це нещодавно було із нормою щодо оплати лікарняних тільки тим особам, які проходять реабілітацію?
– Це не той випадок. Автори законопроєкту № 5315 свідомо скасували згадану норму. Більше того – вони пропонують внести відповідні зміни в інші закони: «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (пункт «е» ст. 77), «Про психіатричну допомогу» (ст. 28), «Про захист населення від інфекційних хвороб» (ст. 39), «Про екстрену медичну допомогу» (ст. 11) тощо, тобто саме у ті статті, які дублюють положення про обов’язкове державне страхування медичних працівників. Тож і в них відповідна норма зникне. Чим це загрожує? Тим, що у разі прийняття нового закону в тому вигляді, який наразі запропоновано для обговорення, держава не буде зобов’язана страхувати медиків на випадок екстремальних ситуацій, яку ми маємо й сьогодні у зв’язку з COVID- 19. Скільки зусиль було докладено, аби медикам, котрі втратили життя чи працездатність внаслідок професійного захворювання на коронавірус, держава виплачувала страхові компенсації, як раптом вона вирішила самоусунутися від такого обов’язку!
ВЗ Але ж страхування як таке не скасовується. Хто його здійснюватиме у разі прийняття нового закону?
– Теоретично це міг би робити заклад охорони здоров’я, де працює медик. Однак якщо такий вид страхування не визнаватиметься обов’язковим, то відповідний крок з боку роботодавця буде добровільним. Сьогодні він має страхувати своїх працівників лише від нещасного випадку на виробництві, адже це сфера його відповідальності, тож він і платить за те, що не створив належних умов роботи. Це загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яке захищає абсолютно всіх працівників у різних сферах від ризиків, пов’язаних з повсякденною діяльністю. І тут жодних змін не відбудеться. Тобто під удар нового законопроєкту потрапляють ті медичні працівники, для яких чинним законодавство гарантовано особливий вид обов’язкового державного страхування. Тепер воно «зависло в повітрі». Якщо роботодавець не захоче його брати на себе – ніхто його до цього не зобов’яже.
На страхування медиків підуть пацієнтські кошти?
ВЗ А якщо погодиться – звідки братиме гроші?
– От в цьому ж і питання. У 2020 році такі виплати цілеспрямовано фінансувалися з держбюджету, вони лише проходили через Фонд соціального страхування, як через своєрідну касу, оскільки це не були гроші Фонду. Він лише технічно виконував цю функцію, оскільки вже мав налагоджену систему здійснення інших страхових виплат. Якщо держава зніме із себе обов’язок виплат за згаданим видом страхування і перекладе це на плечі закладів охорони здоров’я, які нині стали комунальними неприбутковими підприємствами, тоді видатки на страхування медичних працівників здійснюватимуться ними за рахунок коштів, що надходять за договорами з НСЗУ, тобто фактично виділені на Програму медичних гарантій. Але у тарифах на медичні послуги такі видатки не передбачені! Тим більше, що йдеться про величезні виплати, наприклад, у разі смерті медичного працівника від COVID- 19 під час виконання професійних обов’язків це 1 млн 702 тис 500 грн! Де заклад візьме такі кошти? І що в нього залишиться на лікування пацієнтів, зарплати персоналу тощо? Більше того, чому він повинен відповідати за те, в чому не винен? Адже це не пробіли в організації діяльності закладу, а масштабна епідемія. І заходи щодо її стримання має провадити держава. Вона має здійснювати й виплати застрахованим медикам, котрі намагалися подолати цю епідемію і стали її жертвами. А як може протистояти такому лиху конкретний роботодавець? До того ж Міжнародна організація праці, а також ВООЗ стверджують, що у таких випадках саме держава має взяти на себе відповідні фінансові зобов’язання. Тому й Профспілка вимагає відновити згадану норму закону, інакше вони втратять право бути застрахованими у таких випадках і не зможуть розраховувати на відповідні виплати.
Головне – наявність грошей, а не зміна кас
ВЗ Новий закон передбачає створення страхових акціонерних товариств. Можливо вони візьмуть медиків під своє крило?
– По-перше, створити такі товариства можна і в рамках чинного законодавства – ніщо й ніхто не заважає. Або ж за бажання можна було прийняти окремий документ щодо цього. Однак чомусь пішли шляхом прийняття нової редакції закону про страхування, де повністю змінюють термінологію. По-друге, знову ж таки постає питання, чи захочуть окремі страхові агенції здійснювати виплати у випадку смерті й інвалідності медиків, адже й для них це буде «накладно» і знову ж таки – зовсім не обов’язково.
ВЗ Озвучується й інша ідея – замість «дрібних» агенцій створити окрему потужну структуру, яка перебере на себе функцію Фонду соцстраху щодо страхових виплат медикам, і буде більш дієвою ніж останній.
– Навіщо створювати ще одну структуру? Уже існує чітко відпрацьована схема, у Фонду соцстраху є відповідні спеціалісти, напрацювання, як визначати рівень втрати працездатності тощо. Технічно ж проводити ці виплати зовсім не складно. Аби лише держава закладала відповідні кошти у державний бюджет і вчасно перераховувала їх Фонду цільовим призначенням. І це головне – гарантії страхування і відповідних виплат з боку держави.
За чий кошт рятуватимуть Фонд соцстраху?
ВЗ Наразі Фонд соцстраху переживає не найкращі часи – про це свідчить і намагання скоротити його витрати, зокрема, на виплати за листками непрацездатності.
– Так, саме для цього було розроблено ще один законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації функцій Фонду соціального страхування України». Наразі Фонд недофінансовується, існує величезна заборгованість виплат за «лікарняними». Отож знайшли найпростіший «вихід» – скоротити обсяги таких виплат, в тому числі й переклавши частину з них на роботодавців. Зокрема, у законопроєкті пропонується збільшити період оплати перших днів тимчасової непрацездатності роботодавцем з 5 до 10 днів. Звичайно, це зменшить витрати бюджету Фону соціального страхування. Але ж водночас призведе до значного збільшення відповідних витрат закладів охорони здоров’я! Знову ж таки КНП змушені будуть взяти ці додаткові кошти з тих, що отримують за договорами з НСЗУ. А для цього потрібно було б збільшити бюджет Програм медичних гарантій, який і без того у 2021 році вдвічі менший, ніж гарантовано Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» від 19.10.2017 р. № 2168 (не менше ніж 5% ВВП). Однак у Пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що його реалізація не потребує додаткового фінансування з Державного бюджету України! Отож аби оплатити лікарям 10 днів непрацездатності замість п’яти роботодавцям доведеться «відрізати» з бюджетів закладів. За рахунок кого? Персоналу, яким знову не підвищать або й зменшать зарплати, чи пацієнтів, яким не додадуть належної якості чи кількості послуг? За останнім слідкуватиме НСЗУ, а медики знову опиняться крайніми. Натомість приватні клініки, аби компенсувати трати, можуть збільшити вартість платних послуг. Це неминучий наслідок нової ініціативи законодавців – здорожчають і послуги, і товари в різних галузях.
Легше звільнити, ніж утримувати?
ВЗ У галузі охорони здоров’я це буде особливо відчутно?
– Так. Адже й без того ми ніяк не можемо домогтися, аби було чітко визначено, яку суму із зароблених коштів має виділити КНП на зарплати працівників. Наразі ж роботодавцям доведеться брати на себе додаткові витрати. І не тільки на виплати ще п’яти днів лікарняних. Місце медпрацівника, який хворіє, не може бути «вільним» – його має замінити інший працівник, котрому потрібно виплачувати зарплату на час заміщення. Тому працівники, які часто хворіють, стануть каменем на шиї роботодавця, який прагнутиме їх позбутися, та й колективу в цілому. Особливо цинічним по відношенню до медпрацівників це виглядає в період епідемії, з якою нам ще жити не один рік. Медики опинилися в епіцентрі небезпечної інфекції, відповідно, хворіють часто, якщо не на коронавірус, то на його ускладнення, загострюються й хронічні недуги. Якщо раніше роботодавцю можна було дорікнути: твої підлеглі хворіють, і це означає, що ти не турбуєшся про належні умови праці, режим роботи, відпочинку, оздоровлення тощо, тож і плати більше. Нині ж, коли коронавірус взяв усіх у тісне кільце, такі докори не зовсім доречні, бо далеко не все у плані захисту персоналу залежить від роботодавця, і розплачуватися за це він не повинен, тим більше із коштів, виділених у ПМГ на лікування пацієнтів. Тож «підпільно» керівники швидше за все змушуватимуть підлеглих не брати лікарняні, бо інакше бюджети закладів «поваляться».
Повноцінний лікарняний як медаль ветерана праці?
ВЗ Схоже, що й медичним працівникам буде невигідно хворіти?
– Так, Профспілка розцінює запропонований новим законопроєктом підхід до визначення періодів сплати страхових внесків таким, що звужує існуючі права та гарантії застрахованих осіб і порушує вимоги ст. 22 Конституції України. Адже у новому законопроєкті допомогу по тимчасовій непрацездатності пропонують виплачувати з покроковим її збільшенням на 10 % за кожні 5 років страхового стажу (починаючи від 50 % середньої заробітної плати/доходу). А виплати «лікарняних» у розмірі 100 % передбачаються лише за наявності у працівника понад 20 років стажу! Тобто до такої «щедрості» ще треба дожити, майже як до пенсії! І це все в період епідемії, коли на кожному кроці говорять про дефіцит медичних кадрів. А також під час катастрофічного відтоку молодих лікарів за кордон. А чого їм очікувати, коли й останні права скасовують?! Також із законопроєкту необхідно вилучити пункт щодо позбавлення права працівників-сумісників на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю – це порушує їх законні права, які на разі є однаковими як для штатних, так і для нештатних працівників. Виходить, що медик, який захворів, може дозволити собі не вийти не основне місце роботи й має мчати туди, де працює за сумісництвом? Це також порушує цивілізовані трудові відносини в колективах.
Покарання за необґрунтовані лікарняні – суворі
ВЗ Згаданий законопроєкт зачіпає лікарів ще однією ініціативою — щодо перевірки обґрунтованості видачі лікарняних та покарання за порушення.
– Для цього у Фонді соцстраху пропонується створити додатковий контролюючий орган, до якого входитимуть страхові експерти – лікарі. Вони й перевірятимуть обґрунтованість таких медичних висновків. Власне кажучи, ідея не нова. Ще у 2006 році такі пропозиції вносилися правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і профспілки підтримували ці ініціативи. Що бентежить сьогодні? По-перше, в якій кількості й статусі працюватимуть такі експерти. Якщо їх буде багато і вони будуть зараховані у штат Фонду – це додаткові витрати. Чи їх планують компенсувати за рахунок економії на виплатах «лікарняних». Дуже «оригінальна» ідея! По-друге, із законопроєкту не зрозуміло, як саме експерти здійснюватимуть такі перевірки – відповідний порядок буде розроблено Урядом вже після прийняття закону (як і Положення про службу страхових експертів). Чи не будуть такі оцінки суб’єктивними? Адже за ними слідують покарання лікарів — якщо перевіркою буде встановлено факт неправомірної видачі лікарняного. У разі здійснення виплати за листком непрацездатності, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку лікаря, він буде зобов’язаний компенсувати цю суму протягом десяти календарних днів з власних коштів. Якщо ж не вкладеться у зазначені терміни – сплачуватиме ще й пеню. Як бачимо, вимоги жорсткі, тож важливо – хто судді й чи забезпечено важелі об’єктивності.
Дізнайтеся більше: Поки держава приймає закони, місцева влада самотужки страхує медиків на випадок зараження COVID-19.
ВЗ Сьогодні сімейні лікарі мають право «приймати пацієнтів телефоном». Якщо помиляться в діагнозі чи пацієнт введе в оману, також заплатять за виданий «псевдолікарняний» із власної кишені?
– Певно, що так. Тому надзвичайно важливо відпрацювати всі ці питання, аби захистити лікарів від безпідставних звинувачень. У розвинених країнах лікарів страхують від лікарської помилки, а ми будемо карати? Не можна всіх міряти під одну злочинну мірку – трапляються різні обставини й ситуації. А критерії перевірки можуть бути суб’єктивними. Тому така новація потребує розробки чіткого механізму діяльності експертів. Профспілка, проаналізувавши обидва законопроєкти, має до них низку зауважень, на яких я й наголосила. Доки триває обговорення, їх необхідно врахувати, аби не постраждали ні медпрацівники, ні пацієнти.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
