Остеоартроз розвивається не одномоментно, він підступно прокрадається у організм людини, роками руйнучи суглоби. Процес лікування та відновлення також потребує часу і, що найголовніше, відповідального ставлення до свого здоров’я пацієнта та наполегливого виконання ним лікарських призначень. На «чарівну пігулку», яка вирішить усі проблеми, сподіватися не варто.
Остеоартроз, або деформуючий остеоартроз, шалено популярний у світі діагноз. З найпродуктивнішого віку, а саме з 40-45 років практично кожна третя людина на планеті має це захворювання у одному або одразу кількох суглобах свого тіла.
Впізнати цю хворобу у її початкових проявах та зосередитися на методах профілактики нам допоможе Катерина ШМАРГАЛЬОВА, лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини.
Види остеоартрозу
Катерина ШМАРГАЛЬОВА, лікар-невролог клініки вертеброневрології та кінезіотерапії Prima Vertebra, дійсний член Української асоціації з вивчення болю, Асоціації превентивної та антиейджинг медициниДавайте згадаємо, що деформуючий остеоартроз (ДОА) – це прогресуюче ураження суглобу будь-якої локалізації, що починається зі стоншення та дегенерації суглобового хряща і з часом – патологічної перебудови кісток, що формують суглоб, його деформації, значного обмеження рухливості. Спочатку біль є лише стартовим і зникає після того, як зроблено кілька рятівних рухів. Саме тому велика кількість пацієнтів ігнорує перші прояви хвороби достатньо довго, списуючи їх на перенавантаження, втому, незручне взуття або стілець. Та з плином часу й відсутністю модифікації способу життя біль набуває все більшої інтенсивності, призводить до обмеження рухливості, порушує звичний ритм життя пацієнта та навіть інвалідизує його.
Ця хвороба може бути первинною, тобто розвинутися самостійно, або вторинною, коли стає наслідком інших патологій, таких як травми, метаболічні чи ендокринологічні порушення, інфекції тощо. Також прийнято розрізняти локалізований остеоартроз, коли уражено від одного до трьох суглобів, та генералізований, коли йдеться про ДОА 4 та більше суглобів або груп суглобів.
Диференціація діагнозу: як відрізнити стомленість від остеоартрозу?
Намагаючись диференціювати втомленість та побутове перенавантаження з першими ознаками остеоартрозу, пацієнту треба проаналізувати фактори ризику розвитку ДОА, що є наявними саме у нього. Їх зазвичай поділяють на:
- зовнішні (зайва вага та ожиріння, підвищене навантаження на суглоб за рахунок важкої праці або спорту чи професійних особливостей);
- системні (генетична схильність, стать, вік, гормональний фон, мінералізація кісткової тканини та рівень вітаміну Д);
- локальні (хибна біомеханіка руху у суглобі, слабкість мускулатури та зв´язок, гіпермобільність або передуюча травма суглоба).
Тож, якщо один чи більше з вищенаведених пунктів – це про вас, то не відкладайте візит до лікаря, щоб вчасно встановити діагноз та врятувати здоров´я суглоба.
Алгоритм лікувальних дій під час загострення ДОА
Здебільшого деформуючий остеоартроз діагностують вже на ІІ-ІІІ рентгенологічній стадії, коли нестерпний біль супроводжує майже кожен рух ушкодженого суглоба і нарешті змушує пацієнта звернутися по кваліфіковану медичну допомогу. Тож доцільно розглянути загальні алгоритми дій під час загострення патології.
У цей період основною метою є:
- максимальне розвантаження суглоба;
- ліквідація, або хоча б зменшення запалення;
- посилення мікроциркуляції у постраждалій ділянці;
- відновлення необхідних для репарації ресурсів організму (вітамін Д, К, С, кальцій за потреби, амінокислоти, колаген та інше);
- адекватне знеболення.
Перші 2-4 дні суглобу потрібен спокій. Це дозволить менше травмувати патологічно змінені тканини і стане запорукою кращого відновлення як хрящового, так і кісткового компоненту. На 3-5-ту добу треба повертати активність, адже гіподінамія негативно впливає на прогноз даного захворювання. Спочатку необхідно використовувати ортопедичні прилади більш жорсткої фіксації, поступово замінюючи їх еластичними ортезами, а згодом (коли мине запалення та набряк) відмовитись від них зовсім, щоб суглоб отримував дозоване і біомеханічно правильне навантаження. Іноді крім ортезів, є потреба у ортопедичних устілках, тростині або навіть ходунках.
Лікарські засоби, що використовують під час загострення, принципово поділяють на препарати швидкої дії (анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, за вираженої больової складової – навіть опіоїдні анальгетики) та препарати повільної дії, що модифікують симптоми (SYSADOA, діацереїн, гіалуронова кислота тощо). Зараз тривають дослідження альтернативних препаратів для лікування остеоартрозу: інгібіторів факторів росту нервів, сполук олій сої та авокадо, інгібіторів активності остеобластів.
З фізіотерапевтичних процедур доцільними будуть ті, що спрямовані на покращення локального кровообігу у місті ураження, пришвидшення метаболічних процесів та зменшення набряку і запалення. Це магніто-лазерна терапія, електроміостимуляція та фонофорез з анальгетиками, УВЧ-терапія тощо.
Ремоделювання способу життя – єдиний спосіб врятувати суглоби
Коли в ураженому суглобі зникає набряк та ознаки гострого запалення, саме час зайнятися модифікацією провокуючих факторів. Це дасть змогу не лише уникнути рецидиву загострення, а й спробувати відновити постраждалі структури суглоба.
Тут нам треба повернутися до трьох груп факторів, які ми згадували на початку статті. В залежності від того, який з них є пріоритетним у конкретного хворого і буде будуватися програма реабілітації та профілактики ДОА. До речі, вплинути можна майже на всі за винятком кількох системних – генетичної схильності, статі, віку.
Тож якщо пацієнт має метаболічні порушення та зайву вагу, вкрай необхідна боротьба з ожирінням та причинами, які його викликали. Це сприяє не тільки розвантаженню ураженого суглоба, а й покращенню обмінних процесів у тканинах, що прискорює відновлення.
Якщо підвищене навантаження та мікротравматизація викликані особливостями професійної діяльності пацієнта, то доречним буде модифікування умов праці, пошук оптимальної робочої пози та грамотна побудова робочого графіку з можливістю надання часу для відпочинку та зміни рухового стереотипу.
Такі фактори ризику розвитку остеоартрозу, як коливання гормонального фону та недостатність вітамінів та мікроелементів для відновлення та злагодженої роботи опорно-рухового апарату в наш час достатньо легко компенсується: замісною терапією або співпрацею з дієтологами та нутріциологами. Ці спеціалісти допоможуть скласти збалансований раціон, що буде сприяти не лише збагаченню та урізноманітненню меню хворого, а й нормалізації ваги та її утриманні на оптимальному рівні без шкоди організму.
На останок мабуть найголовніший метод профілактики ДОА та ще декількох десятків хвороб – здоровий рух. Наші суглоби були майстерно створені природою саме для виконання доволі складних та багатоосьових рухів. Тож, як не парадоксально, але ушкодженому суглобу (особливо на ранніх стадіях остеоартрозу) для відновлення на ремоделювання хряща потрібна біомеханічно правильна, виважена рухова активність. Одразу після загострення вона буде малоамплітудною та дозованою. Але з часом саме виконання вправ лікувальної фізкультури, нормалізація паттерну руху дасть змогу якщо не вилікувати, то хоча б призупинити прогресування деформуючого остеоартрозу будь-якої локалізації. Навіть мінералізація кісток залежить від навантаження, яке вони отримують. За умов гіподінамії кістка ставатиме все більш крихкою, гіаліновий хрящ втратить правильну структуру, а капсула суглобу не буде виробляти необхідної кількості синовіальної рідини, від чого суглобові поверхні занадто зблизяться й почнуть травмувати одна одну, що врешті решт і відбувається при розвитку ДОА.
Хворим з цією патологією треба уникати великих осьових навантажень та «вколочуючих» дій (силові тренування з великою вагою, стрибки, біг, степ-аеробіка тощо). Натомість велосипед, плавання, стрейчинг та інші правильно підібрані види рухової активності будуть сприяти скорішому відновленню та стануть найкращою профілактикою рецидиву.
