Система охорони праці в галузі медицини останнім часом фінансувалася за залишковим принципом, тож і не була достатньо дієвою. Однак ініціатори її реформування вирішили піти не шляхом «додати й вдосконалити», а курсом на «руйнування до основ». Система охорони праці сконає без грошей і спеціалістів. Пільг і компенсацій не буде, роботодавцям – воля, колективу – нагляд відеокамер. Кого це влаштовує?
Гарантії, прощавайте!
ВЗ Сьогоднішні умови роботи медпрацівників є надзвичайно важкими. Однак і до пандемії ця професія супроводжувалася багатьма ризиками. Чи враховувала це держава?
Володимир ФЕСАН, головний інспектор з охорони праці Профспілки працівників охорони здоров’я України– У чинному Законі України «Про охорону праці» містяться гарантії прав працівників на безпечні й здорові умови праці, їх належний соціальний захист у цій сфері. Було врегульовано роботу служби охорони праці, механізми забезпечення пільг та компенсацій за шкідливі умови, проведення відповідного навчання персоналу, заходів профілактики порушень, унормовано відповідальність роботодавців та працівників у цій сфері. Щоправда, протягом останніх років у законодавчі акти з охорони праці внесли багато змін і поправок, частина нормативних документів взагалі була скасована як застарілі, однак замість них не було розроблено нових. Така «гра в реформаторство» призвела до того, що на практиці роботодавці почали ігнорувати вимоги законодавства у цій сфері.
Понад 20% працівників закладів охорони здоров’я працювали й нині працюють у важких та шкідливих умовах. Однак держава до цього часу не знімала із себе обов’язків і відповідальності у цій сфері, зокрема щодо доплат за такі умови, чого не скажеш про нові законодавчі ініціативи, які разом з пільгами та компенсаціями знищують службу охорони праці як таку і навіть державну політику в цій сфері.
Доплати скасовуються, шкідливі умови — залишаються?
ВЗ Тобто чекати покращення з появою нового Закону України «Про безпеку та здоров’я працівників на роботі» не варто?
– Вже сама назва закону, проєкт якого оприлюднено, свідчить про те, що він – не про охорону праці. Термінологія законопроєкту також не враховує поняття, які застосовуються у міжнародній практиці, зокрема, «охорона і безпека праці» (occupational health and safеty). Ініціатори нового документу чомусь вирішили вилучити поняття «охорона праці», що однозначно знизить увагу органів влади до нагальних проблем у цій сфері, а також рівень захисту працюючих. Але найбільш загрозливим недоліком законопроєкту в редакції Мінекономіки є те, що він позбавляє працівників права на пільги й компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці, які гарантує чинне законодавство. У новому законопроєкті про такі пільги й компенсації взагалі не йдеться! При цьому автори документу посилаються на те, що в країнах ЄС доплат за шкідливі умови праці не передбачено, щоб стимулювати безпечність робочих місць. Однак ми ж розуміємо, що досягнути ідеальної «картини» неможливо — є певні робочі місця, які все одно передбачатимуть шкідливі чи важкі умови праці. Тому краще все-таки доплачувати таким працівникам. Тим більше, що зарплата наших медиків становить від 10 до 30% доходів їхніх зарубіжних колег. Тож і будь-яка доплата важлива, інакше «шкідливі» робочі місця в українській медицині взагалі залишаться вакантними. Тому говорити про те, що поняття компенсацій за шкідливі й важкі умови праці треба прибрати із законодавства як свідчення негативного явища, щонайменше некоректно. Як і звинувачувати працівників у тому, що вони зацікавлені отримувати такі доплати, тож не прагнуть покращувати умови праці. Але ж умови праці залежать не від рядового працівника, а від роботодавця! І якщо позбавити його зобов’язання доплачувати за шкоду для здоров’я працюючого, то ніхто про безпечні умови праці на підприємстві й не дбатиме!
Дізнайтеся більше: Хворих на коронавірус медиків більшає, розгляд страхових випадків затримується.
Кожна копійка – на рахунку
ВЗ Які спеціалісти медичної галузі отримують сьогодні такі доплати?
– На сьогодні існує два види доплат. Перший – загальний, за наслідками атестації робочих місць за умовами праці, — доплати враховуються рівень шкідливості, час, впродовж якого працівник задіяний в цих умовах тощо. Для кожного робочого місця вони розраховуються окремо, і можуть становити від 4 до 24% окладу. Другий – галузевий (від 10 до 60%) – для видів робіт та посад, визначених наказом МОЗ України від 05.10.2005 р. № 308/519. Працівники отримують такі доплати без атестації робочих місць, оскільки умови їх роботи апріорі є складними чи шкідливими. Наприклад, це працівники інфекційних відділень чи психоневрологічної служби. На жаль, новим законопроєктом скасовуються не тільки компенсації, а й право на скорочений робочий день, додаткову чи пільгову відпустку. Ці пільги також були спрямовані на захист працівників. Наприклад, скорочений робочий день зменшував час впливу шкідливих виробничих чинників на здоров’я людини, а додаткова відпустка певним чином допомагала його відновити.
Дискримінації не буде, позитиву – також?
ВЗ Чи буде позбавлено пільг вагітних та неповнолітніх осіб?
–Так, є наміри скасувати «позитивну дискримінацію» вилучивши з Кодексу законів про працю України статті щодо заборони залучення вагітних та жінок, котрі мають дітей до трьох років, до нічних, надурочних робіт, праці у вихідні дні й направлення їх у відрядження. Також пропонується скасувати такі обмеження для працівників, молодших 18 років. Профспілка категорично виступає проти подібних ініціатив.
Уповноважений колективом чи волею роботодавця?
ВЗ Чим займатиметься служба охорони праці після прийняття нового закону, якщо шкідливі умови праці зникнуть як поняття?
– А вона фактично ліквідується! Чинним законодавством передбачено, що така служба має бути створена в кожному закладі, чітко прописано її права й обов’язки. Натомість новий закон передбачає, що таку службу замінить уповноважений з безпеки праці — особа з-поміж найманих працівників, але за призначенням роботодавця. Його функції приблизно такі ж, як і в інженера з охорони праці, але ні прав, ні обов’язків уповноваженого новий закон не прописує. Якщо, наприклад, нині інженер з охорони праці зобов’язаний проводити обстеження робочих місць і надавати приписи про виявлені порушення керівникам структурних підрозділів чи директору підприємства, то новий закон не делегує ці обов’язки уповноваженому. Тож взагалі невідомо, як працюватиме механізм виявлення подібних порушень. Якщо це незрозуміло законодавцю, то у виконавців питань буде ще більше. Також насторожує відсутність вимоги до того, яким кваліфікаційним характеристикам має відповідати такий уповноважений. На сьогодні до інженера з охорони праці такі вимоги існують – і щодо освіти, і щодо досвіду роботи. Схоже, що професіоналів у цій сфері вирішили замінити аматорами, та ще й призначеними роботодавцями. Це все одно, що для охорони правопорядку поставити дружинників замість поліції. Видимість є, впливу немає.
Відсторонена профспілка, універсальні інспектори й консультативні комісії
ВЗ Натомість законопроєктом пропонується створювати в закладах комісії з питань безпеки праці? Можливо, вони будуть більш впливовими?
– Це виключно консультативний орган, який братиме участь у розробці заходів з безпеки праці. Тобто його призначення приблизно таке ж, як і нинішніх комісій охорони праці. Вони мають право приймати певні рішення, але лише рекомендаційного характеру. Тобто ні до чого вони не можуть зобов’язати роботодавця — це більш декларативний «вплив». Різниця лише в тому, що діяльність нинішніх комісій регламентується окремим положенням, а для нових і того не передбачено.
ВЗ Інспекторів праці теж не буде?
– Ні, вони залишаться, але будуть «універсальними»: частково юристами, частково інспекторами, частково просвітниками. Тому рівень їхньої кваліфікації в конкретних питаннях буде значно нижчим, ніж у спеціалістів у цій галузі.
ВЗ Яку роль в охороні чи вже безпеці праці відведено профспілкам?
– Новий законопроєкт згадує про профспілки лише як про учасників розробки нормативних актів у цій сфері на найвищому рівні. Натомість про роль профспілкової організації в охороні праці на підприємстві взагалі не йдеться. Хіба що уповноваженого буде призначено з-поміж спілчан, тоді певний зв’язок з’явиться.
Звідки гроші, яких немає?
ВЗ Що пропонується змінити у плані фінансування охорони праці?
– Чинний закон зобов’язує роботодавця використовувати на заходи з охорони праці (їх перелік також визначено) не менше ніж 0, 5 % від фонду оплати праці попереднього року. Сьогодні ми навіть констатуємо, що в деяких медичних закладах ці витрати почали зростати, хоча й не до рівня потреби, однак все-таки прогрес помітний. Однак у новому законопроєкті взагалі не згадується про мінімальні норми фінансування охорони праці. Тобто роботодавець буде «чистим» перед новим законом, якщо вкладатиме кошти у цей напрямок і якщо не витратить на нього жодної копійки, адже лише він буде визначати необхідні обсяги фінансування заходів з безпеки та здоров’я.
ВЗ На кого тоді ляже забезпечення медиків спецодягом, мийними та дезінфікувальними засобами, оплата профоглядів?
– У новому законі це також завуальовано. З одного боку вказано, що працівник не повинен нести жодних витрат на власну безпеку на робочому місці. І це добре, якщо маються на увазі в тому числі й засоби індивідуального захисту. Але з іншого боку, якщо нині діє конкретна стаття закону, яка вимагає від роботодавця забезпечити працівника спецодягом відповідно до галузевих норм, то у новому законопроєкті таке забезпечення передбачене лише на рівні «мінімальних вимог до безпеки та здоров’я працівників при використанні працівниками засобів індивідуального захисту». Щодо медоглядів — сьогодні вони є обов’язковими й проводяться з певною періодичністю. Натомість у новому законі такого обов’язку знову ж таки не передбачено – працівник може пройти медогляд з власної ініціативи, або ж якщо так вирішить турботливий роботодавець. З якою періодичністю має з’являтися така ініціатива чи турбота, закон замовчує. Нині медогляди працівників оплачуються роботодавцем — за рахунок коштів охорони праці. Новий закон також на це натякає, але звідки брати кошти – не вказує. Тобто норму закону потрібно буде «притягувати за вуха» до бюджету.
Дізнайтеся більше: Як фінансуватимуть систему охорони здоров’я в 2021 році і які зарплати отримуватимуть медики.
Інструктаж як свято?
ВЗ Навіщо скасовується вимога щодо регулярності проведення інструктажів з охорони праці?
– У нас виникає таке ж питання до законодавців. Але відповіді на нього наразі немає. Нині існує Положення про навчання з охорони праці (інструктажі працівників — один з його видів). У цьому ж документі вказано, для яких категорій вони проводяться. Тож роботодавець на підставі Положення видає окремий наказ про проведення такого навчання, в якому вказує в тому числі й періодичність інструктажів. Вона передбачена чинним законодавством, наприклад, для працівників, зайнятих на роботах підвищеної небезпеки – не рідше ніж 1 раз на три місяці, для всіх інших — не рідше ніж 1 раз на пів року. У разі ж прийняття нового закону роботодавці визначатимуть таку періодичність на власний розсуд. Це призведе до суттєвого зниження рівня обізнаності працівників щодо дотримання норм безпеки праці й підвищить ризики реалізації потенційних небезпек. Крім того, у законопроєкті не вказано, що таке навчання не може проводитись за рахунок працівників і повинно відбуватися у робочий час, що є вимогою «рамкової» Директиви.
ВЗ Бодай на етапі прийняття на роботу такий інструктаж проводитиметься чи також вважатиметься необов’язковим?
– Нині законодавство забезпечує гарантії на отримання інформації щодо потенційної небезпеки чи ризику майбутньої роботи на етапі працевлаштування працівника. Тож роботодавець зобов’язаний поінформувати його про умови праці, наявність шкідливих виробничих чинників (це відображено й у наказі про прийняття на роботу). Нині ж таку норму, скасовують. Лише у функціях уповноваженого згадано про те, що він повинен інформувати працівників щодо питань безпеки праці. Але конкретного механізму того, як це відбуватиметься й фіксуватиметься, не пропонується. Тож знову матимемо декларацію замість норм. Аби цього не сталося, Профспілка пропонує фіксувати факт інформування в договорі при оформленні працівника на роботу.
Правда нікому не потрібна?
ВЗ Як позначиться прийняття нового закону на механізмі компенсації при нещасних випадках на виробництві чи профзахворюваності медиків?
– Особливо насторожує те, що Фонд соцстраху зможе звертатися до роботодавця за відшкодуванням завданих працівнику збитків. Як відомо, сьогодні всі медики застраховані, вони, а також їхні роботодавці, сплачують до Фонду соцстраху страхові внески, з яких той виплачує відшкодування. Новий законопроєкт цього не скасовує, але додає норму про те, що Фонд соцстраху може стягнути з роботодавця кошти, які вже виплатив його працівнику. Відтак виникають побоювання з приводу необ’єктивності розслідувань нещасних випадків на виробництві та профзахворювань медиків. Адже якщо їх результати будуть не на користь роботодавцю, і з нього вимагатимуть покриття збитків Фонду соцстраху, то керівник закладу буде вкрай зацікавленим у тому, щоб взагалі не проводити розслідування й не оформляти офіційно клопіт на свою голову. До того ж якщо на підприємстві вже не буде служби охорони праці, а розслідуваннями випадків профзахворювань займатимуться кадровики й бухгалтери (як це сьогодні й відбувається щодо COVID-19 у медиків), «аматорський» підхід до цієї справи її ж і згубить.
ВЗ Новий закон посилює чи послаблює відповідальність роботодавця за недотримання належних умов праці?
– У чомусь вона посилюється, в чомусь – зменшується. Наприклад, збільшується кількість підстав для накладання штрафів на роботодавця. Проте в цілому замість обов’язкових до виконання вимог чинного законодавства, які держава останні роки невпинно скасовує, простежується декларативний підхід до вирішення проблем: вивчення, обговорення, консультації, залучення сторонніх фахівців. А замість обов’язкового усунення небезпечних факторів – оцінювання ризиків. Коли ці ризики буде усунено (і чи взагалі буде) – віддається на розсуд роботодавця. Мабуть, складно розраховувати на те, що він дбатиме про створення безпечних умов праці, якщо розмір штрафу буде меншим, ніж витрати на заходи з охорони праці. Йому зручніше сплатити штраф і оцінити ризики ушкодження здоров’я працівників як прийнятні.
Як вплинути на роботодавця й уникнути хаосу?
ВЗ Що пропонує Профспілка у якості покарання чи стимулювання роботодавців?
– Слід внести певні зміни у Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Наприклад, якщо роботодавець здійснює належну профілактику травматизму та профзахворюваності персоналу за рахунок створення безпечних умов праці й це підтверджують відповідні показники (зниження рівня або відсутність таких випадків протягом певного періоду, задовільні наслідки перевірок наглядових та контролюючих органів), йому можна надати 20% знижку на нарахування єдиного внеску. Натомість у разі неодноразового виявлення порушення вимог з безпеки праці, високого рівня травматизму та професійної захворюваності, допущення нещасних випадків зі смертельними наслідками тощо варто встановити нарахування єдиного внеску із застосуванням надбавки до 40%. У нинішніх умовах засоби матеріального впливу – найдієвіші. Свого часу схожий механізм впливу був передбачений у Законі про страхування від нещасних випадків на виробництві. На жаль, ця норма, жодного дня не діяла, хоч і була прописану у Законі, що позбавило роботодавців дуже ефективного стимулу для покращення умов праці.
ВЗ Що прогнозуєте у разі прийняття нового закону в тому вигляді, який нині пропонується?
– Повний хаос. Якщо не будуть розроблені адекватні підзаконні акти, які зможуть хоч якось врегулювати невизначеність, вона стане хронічною. Певний час система ще триматиметься, — доки залишаться спеціалісти, які знають, як вона має працювати. Але зрештою відбудеться значне зниження рівня соціального захисту робітників, або й повне нівелювання їхніх прав у цій сфері. Законопроєкт у нинішній редакції суперечить Конституції України. Один лише приклад – він надає право роботодавцю застосовувати технічні засоби контролю (відео спостереження та інші) за виконанням працівником трудових обов’язків — при цьому не пропонується жодного законодавчого врегулювання механізмів та процедур стосовно можливих обмежень зон встановлення таких засобів. У країнах ЄС такий відеоконтроль взагалі заборонений законодавством, або ж дозволений в особливих випадках і тільки за погодженням із працівниками та їхніми представниками. Тож заяви про те, що новий закон в Україні розроблено з метою гармонізації із законодавством ЄС – фікція. І не лише в цьому питанні.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
