Проблема медичних відходів – як розпізнати «липових» утилізаторів й захистити персонал.

Поводження з медичними відходами в Україні регламентують Державні санітарно-протиепідемічні правила й норми щодо поводження з медичними відходами, затверджені наказом  МОЗ України від 08.06.2015 № 325 (далі — Правила). Зокрема, наказ встановлює два підходи до знешкодження відходів: централізований — передавання медичних відходів ліцензіатам та децентралізований — на території закладу охорони здоров’я. Пунктом 20 Правил визначені законодавчі вимоги знезараження медичних відходів (особливо категорії В) — цей процес може здійснюватися лише за наявності ліцензії на проведення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та на відповідно сертифікованому обладнанні.

Роз’яснює Наталія ЛІСНЕВСЬКА, заступник Міністра охорони здоров’я 2014-2015 років, медичний адвокат.

Які відходи особливо небезпечні?

Наталія ЛІСНЕВСЬКА, заступник Міністра охорони здоров’я 2014-2015 років, медичний адвокат

Відповідно до згаданого наказу медичні відходи поділяють на такі категорії:

• категорія А — епідемічно безпечні медичні відходи;
• категорія В — епідемічно небезпечні медичні відходи;
• категорія С — токсикологічно небезпечні медичні відходи;
• категорія D — радіологічно небезпечні медичні відходи.

Категорія В — це найбільша група, до якої віднесено будь-які відходи, які контактували з біологічними рідинами, у тому числі й ті, що утворюються внаслідок догляду за пацієнтами з COVID-19.

Своєю чергою відходи категорії В поділяють на небезпечно гострі та інші. Небезпечно гострі — це голки, леза тощо. Інші — засоби індивідуального захисту, медичні вироби або витратні матеріали, забруднені кров’ю та іншими біологічними рідинами, тощо.

Облік «кульгає», контроль відсутній

На виконання п. 12 рішення позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.08.2020 щодо питань зберігання відходів, які утворюються внаслідок лікування хворих на COVID-19, МОЗ України зобов’язало ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» розробити форму подачі інформації щодо обсягів накопичення таких відходів, яку мають щомісячно надсилати ОДА.

Наразі аналіз інформації щодо загальних обсягів медичних відходів в Україні, а також шляхів подальшого поводження з ними дає підстави говорити про неналежний облік і контроль у цих питаннях. Наприклад, є значні розбіжності в даних про збір та зберігання таких відходів, а інформація про їх утилізацію взагалі відсутня. Попри жорстку регламентацію цього процесу, більшість медичних відходів у закладах охорони здоров’я належним чином не обліковується. Крім того, у закладів немає необхідних декларацій або реєстраційних карт щодо зберігання та поводження з медичними відходами.

Які порушення є типовими?

Навіть вибіркова перевірка умов накопичення та зберігання медичних відходів у лікарнях дає змогу окреслити основні порушення законодавства у цій сфері:

1. Місця зберігання медичних відходів категорій В і С не відповідають вимогам для подібних приміщень.
2. Немає наказів про призначення відповідальної особи за поводження з небезпечними відходами або ж такі накази є формальними.
3. Не ведеться належний облік медичних відходів категорій В і С, не оформлено відповідних декларацій або реєстраційних карт.
4. Через людську недбалість медичні відходи потрапляють до звичайних побутових.
5. Небезпечні відходи накопичуються в пластикових пакетах, які не сертифіковані й не передбачені для цього. Наказ МОЗ від 08.06.2015 р. №325 містить вимогу використовувати з цією метою сертифіковані пакети та контейнери.
6. Договори на утилізацію укладаються з підприємствами, які за багатьма ознаками не відповідають чітко визначеним критеріям до утилізатора медичних відходів (наявність діючої ліцензії, спеціалізованого транспорту, кваліфікованого персоналу, сертифікованого обладнання тощо).
7. Немає запланованого бюджету на оплату послуг з утилізації медичних відходів.

Хто повинен контролювати ситуацію?

Державний контроль за дотриманням санітарних і ветеринарних правил, збиранням, утилізацією і захороненням промислових, побутових та інших відходів здійснюють місцеві державні адміністрації на певних територіях (відповідно до п. 6 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»). Також згідно з п. 10 ст. 21 цього закону вони розглядають справи про адміністративні правопорушення законодавства про відходи або ж передають матеріали на розгляд інших державних органів. На виконання п. 12 рішення позачергового засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій МОЗ України листом від 04.02.2021 р. №26-04/3569/2-21 зобов’язало керівників департаментів охорони здоров’я обласних держадміністрацій та КМДА особисто контролювати дотримання закладами охорони здоров’я вимог законодавства щодо поводження з небезпечними відходами. Водночас відповідно до п. «б» ч. 1-ї ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих виконавчим органам сільських, селищних, міських рад повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища належать такі:

• • визначення території для розміщення відходів;
  • контроль за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;
  • контроль за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у цій сфері та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їхніх матеріалів на розгляд інших державних органів.

Що вимагається від медичних закладів?

Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №285 зі змінами та доповненнями від 27.12.2017 р. та 13.03.2019 р. ліцензіат зобов’язаний дотримуватися встановлених санітарних норм, зокрема щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій, вивезення, знищення побутового сміття та медичних відходів. Тож у разі порушення згаданих вимог заклад може втрати ліцензію. Аби цього не сталося, слід реалізувати такі заходи:

• обладнати приміщення для поводження з відходами;
• призначити відповідальну особу за поводження з відходами в закладі;
• розробити та затвердити типові схеми поводження з відходами та провести відповідні навчання працівників;
• запросити у контрагентів, з якими укладено договір на вивезення відходів, відповідну ліцензію, переконатися у її чинності (багато подібних ліцензій наразі анульовані або призупинені), а також перевірити її обсяг (чи дозволено утилізатору працювати з відходами конкретного виду небезпеки).

П’ять правил безпечної поведінки з відходами

Знешкоджувати медичні відходи в маніпуляційних кабінетах не рекомендується, за винятком рідких відходів категорії В та відходів категорії С (цитостатики та генотоксичні лікарські засоби). При цьому сортувати і збирати відходи слід з мінімальними ризиками для працівників.

Правило №1. У маніпуляційних кабінетах необхідно мати:

• відро з педаллю для медичних відходів категорії А;
• відро з педаллю або спеціальні кріплення з мішками (наприклад, поліетиленовими, стійкими до механічних пошкоджень) для відходів категорії В;
• контейнер, стійкий до проколювання й автоклавування, для небезпечно гострих відходів категорії В.

Правило №2. Забороняється руйнувати, розрізати медичні відходи перед знезараженням (це стосується й використаних систем для внутрішньовенних інфузій), знімати голки зі шприців після їх використання. Тому або використовуйте спеціальні контейнери із пристосуванням для зняття голок зі шприца без доторкання до нього, або ж відведіть окремий контейнер для небезпечно гострих відходів, куди зможете поміщати шприци з голками, аби їх не знімати.

Правило №3. Також заборонено накопичувати відходи більше однієї доби в місцях їх утворення. Винятком є небезпечно гострі відходи, які дозволено збирати впродовж трьох діб. У закладі має бути затверджено графік вилучення відходів і їх транспортування до приміщення поводження з відходами. Саме там слід проводити дезінфекцію як фізичним, так і хімічним методами. Так можна уникнути всіх ризиків і проблем, пов’язаних із дезінфекцією відходів у місці утворення.

Правило №4. Методи дезінфекції можна поєднувати (якщо одного недостатньо). Наприклад, якщо в закладі є лише один автоклав невеликої потужності, його варто використовувати спершу для тих відходів, які під час хімічної дезінфекції значно збільшуються в об’ємі або вазі (засоби індивідуального захисту, відходи перев’язувальних кабінетів, операційних блоків, крім анатомічних матеріалів). Або якщо в закладі є промисловий шредер, автоклавувати спершу слід відходи найбільшого об’єму.

Правило №5. Пам’ятайте про заходи з охорони праці та засоби індивідуального захисту. Мінімальний комплект має містити:

• для транспортування відходів: рукавиці захисні та халат захисний від хімічних та інфекційних агентів;
• для хімічної дезінфекції: рукавиці захисні та халат захисний від хімічних та інфекційних агентів, захисний щиток.