Нові принципи фінансування, які загалом влаштовують медиків, не збігаються з новими реаліями: підписання більшої кількості пакетів часто не означає отримання більших коштів, особливо зарплат. Планку вимоги до якості послуг змінюють «на ходу», тож часу на «розбіг» не вистачає — у декого виникає підозра, що то не нова планка, а чергова «підніжка». А як насправді?
Протоколи — міжнародні, а вартість лікування «домашня»?
Олександр КОСТИРКО, генеральний директор КНП «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради Чернігівської області
Ідея реформування вторинної ланки була начебто і непогана — медичним закладам дійсно повинні платити за конкретно надані послуги. Однак на сьогодні вартість послуг дуже занижена. Наприклад, торік один середньостатистичний пролікований випадок хірургічного напрямку коштував 4200 грн, цьогоріч вартість цієї послуги збільшилася лише на 400 грн. А випадок терапевтичного напрямку ще дешевший — 3200-3400 грн. І це включаючи діагностику (лабораторне обстеження, рентген, УЗД, а часто й КТ та МРТ), лікування, обслуговування, медикаменти, харчування, забезпечення білизною, деззасоби, засоби індивідуального захисту тощо.
Для порівняння: доба перебування в найдешевшому готелі нашого міста вартує 600 грн! Чому ж медичні послуги оцінили так дешево? При цьому говорять про європейський підхід, міжнародні протоколи. Щоб їх дотримуватися, вартість послуг має бути не нижчою, ніж у Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині, країнах Балтії. А українські медики заслуговують на гідну зарплату. Бо навіть за роботу із хворими на COVID-19 наші лікарі отримували (з надбавками) у 5-6 разів менше, ніж, наприклад, їхні чеські колеги.
Пакетів більше, коштів — менше ?
Незважаючи на те що ми підписалися на майже вдвічі більше пакетів порівняно з минулим роком, цьогорічне фінансування лікарні виявилося на 15 млн грн меншим, ніж у 2020-му. Адже нам врахували статистику пролікованих випадків 2020 року, яка виявилася значно меншою, ніж у нековідному 2019-му, коли не забороняли планових госпіталізацій, не обмежували амбулаторні звернення чи профогляди. Торік же ми фактично надавали допомогу тільки у невідкладних випадках. Чи ж можна було на це орієнтуватися НСЗУ при виплатах на лікування нинішньої кількості пацієнтів, яких побільшало, зокрема внаслідок адмінреформи?
Якщо раніше ми обслуговували тільки мешканців міста та свого району, то нині — п’яти-шести, тож навантаження на ліжка й персонал зросло. А кошти за цими пацієнтами «не йдуть»! Звідки їх брати?
Як за рік надолужити втрачене десятиліттями?
Наша лікарня визначена опорною з лікування COVID-19, але переукласти ковідний пакет нам досі не вдалося: НСЗУ не може визначитися з остаточними вимогами, до яких включено не лише відповідне обладнання, певний кадровий потенціал, а й наявність резервних електричних мереж і доступність будівель для маломобільних громадян. Щоб виконати всі ці умови, треба вкласти великі гроші, зокрема й у переобладнання приміщень, бо навіть лікарні, збудовані у 80-х роках минулого століття, не відповідають таким вимогам. А деякі наші будівлі не бачили капітального ремонту понад 50 років, тому зробити все за один рік неможливо. Навіть попри те що місцева влада дбає про нашу лікарню й виділяє значні кошти, таке навантаження не подужає жодний міський бюджет — потрібно було робити такі інвестиції всі попередні роки.
Однак попри відсутність ковідного пакету й відповідних коштів від НСЗУ у червні, ми продовжували лікування хворих на коронавірусну інфекцію, хоча вже не могли виплатити надбавку в повному обсязі. Медсестри отримали 50%, лікарі-терапевти — 20%, консультанти — 10%.
Пандемія змусила державу «ворушитися», але…
Слід бути об’єктивним і зазначити, що останнім часом, особливо у зв’язку з COVID-19, суспільство звернуло-таки увагу на сферу охорони здоров’я. Наприклад, нашій лікарні вдалося покращити матеріально-технічну базу, зокрема придбати дихальне обладнання, нові апарати ШВЛ, сформувати кисневу мережу і службу доставки кисню для хворих, поліпшити умови перебування пацієнтів тощо. З місцевого бюджету на закупівлю обладнання нам виділили 7 млн грн (за минулі роки — вдвічі менше). Раніше держава взагалі не надавала дороговартісного обладнання, але в ковідний рік ми як базова лікарня отримали і сучасний комп’ютерний томограф вартістю близько 18 млн грн, і цифровий рентгенапарат (близько 6 млн грн.), і УЗ-апарат преміум класу (1,8 млн грн). Тож можна вважати, що стався справжній прорив у діагностиці та наданні якісної медичної допомоги.
Однак щодо оплати праці такого прориву не відбулося: заробітна плата лікаря в середньому становить 9 тис. грн, медичної сестри — 6-7 тис. грн, молодший медперсонал отримує мінімалку.
Ми внесли зміни до колдоговору й намагаємося дещо збільшити виплати, але з підвищенням мінімалки всі наші доплати нівелюються. Особливо це не влаштовує молодь. Якщо хтось і залишається після інтернатури, то його вистачає на один-два роки, доки «наб’є руку» й оформить необхідні сертифікати для роботи за кордоном, або влаштується в приватну клініку.
Наприклад, цьогоріч у нас випускаються три лікарі-інтерни, і жодний не виявив бажання залишитися працювати в нашому закладі. Тож на сьогодні середній вік наших лікарів становить 50-60 років, маємо дефіцит кадрів практично з усіх профілів (терапевтичного, кардіологічного, неврологічного, травматологічного, анестезіологічного тощо).
Міська влада всіляко намагається допомогти в залученні лікарів: нещодавно виділили одну квартиру, цьогоріч обіцяють ще дві. Але без гідної зарплати це не допоможе.
Самостійні у розпорядженні коштами, яких не вистачає
Сергій ПИВОВАР, генеральний директор КНП «Корюківська центральна районна лікарня» Корюківської міської ради Чернігівської області
Якщо говорити про другий етап реформи, то тут є як позитивні, так й негативні моменти. З позитивних — ми стали самостійнішими: можемо планувати свою роботу, надавати ті послуги й розвивати ті напрямки, які потрібні пацієнтам. Торік ми уклали з НСЗУ 11 пакетів, у тому числі й ковідний. Тож частково за зароблені гроші, частково за кошти громади докупили необхідне обладнання, зокрема апарат ШВЛ HAMILTON-C6 експертного класу зі штучним інтелектом (єдиний в області), кисневі концентратори, функціональні ліжка, монітори тощо.
Основний недолік реформи — неадекватна оплата за деякі пакети. Наприклад, пакет амбулаторної допомоги дуже дешевий, але затратний, бо до нього включений увесь спектр діагностичних обстежень (рентген, УЗД, КТ та МРТ). При цьому в тарифах не закладено ні вартості закупівлі такого обладнання, ні навіть його обслуговування. Добре, що в рамках програми «Велике будівництво» нам як базовому закладу за кошти державного бюджету закупили нове медичне обладнання, у тому числі КТ й ультразвукову та рентгенівську діагностичні системи. Інакше виникли б великі проблеми. А відмовитися від амбулаторного пакету ми не можемо, бо надання медичної допомоги КНП — це не комерційний проєкт, ми маємо певні соціальні зобов’язання перед населенням. Тому ми укладаємо з НСЗУ не лише вартісні пакети, а й невигідні нам, а потім перекриваємо нестачу коштів за ними. Однак так не має бути, тарифи на послуги повинні бути адекватними й повністю покривати витрати лікувального закладу на надання допомоги пацієнтам.
Дізнавайтеся більше: Як розібратися в нових тарифних коефіцієнтах і отримати додаткові кошти?
Нас просто ставлять перед фактом
Ми готові грати за новими правилами, але слід завчасно їх оголошувати. Це наше єдине побажання, і я думаю, що мої колеги зі мною погодяться.
Цьогоріч ми уклали з НСЗУ 16 пакетів (на 5 більше ніж торік). Але, наприклад, якщо отримати пакет допомоги у складних неонатальних випадках ми не змогли через відсутність необхідної кількості лікарів-неонатологів, то з ковідним пакетом — суцільні непорозуміння. У травні й червні взагалі лікували ковідних хворих під «чесне слово», бо були впевнені, що пакет подовжать і пізніше розрахуються. Але 25 червня нам оголосили про зміни до ковідного пакета, документи на укладення якого ми відправили ще наприкінці травня. При цьому в новій редакції вимоги до обладнання значно посилили, й ми вже не можемо їм відповідати. Нові вимоги внесли в договір без попереднього обговорення, нас просто поставили перед фактом. Навіть важко уявити, як медзаклади вторинного рівня зможуть осилити нову планку та ще й «на ходу».
Я повністю згоден з тим, що рівень надання медичних послуг має відповідати найвищим стандартам. Але ж чітко сформулюйте нові вимоги й ознайомте нас із ними за пів року, а ще краще за рік до підписання пакетів. За цей час ми змогли б перепідготувати персонал, докупити необхідне обладнання, переобладнати приміщення. Хіба це нормально, коли «переробляють» вимоги за договором, який уже подано? Або ж коли за тиждень до його підписання ми дізнаємося, що потрібні лікар-епідеміолог та дитячий анестезіолог. Ми не можемо за 1-2 дні докупити обладнання та перевчити персонал. Наприклад, щоб перевчити дорослого анестезіолога на дитячого, потрібно щонайменше 4 місяці.
Ми готові грати за новими правилами, але слід завчасно їх оголошувати. Це наше єдине побажання, і я думаю, що мої колеги зі мною погодяться.
Фінансового покращення не сталося, скорочення відбулися
Якщо брати загалом, то цьогоріч ми отримали більше коштів, ніж торік. Але збільшилися не тільки надходження, а й витрати: дорожчають препарати, витратні матеріали, зросли ціни на обслуговування та ремонт обладнання, збільшується мінімальна зарплата тощо. Тож, попри зростання кількості укладених договорів з НСЗУ, фінансового покращення ми не відчули, навпаки — грошей стає менше. Тому довелося скоротити кадри господарчої групи й частково молодших медичних сестер, а їхні обов’язки розподілити між тим персоналом, який залишився. Але ж лікарня велика, господарство потужне і, щоб підтримувати його в робочому стані, треба мати певну кількість досвідченого персоналу, тих же інженерів. Чи стане досвідчений спеціаліст виконувати роботу за трьох спеціалістів, отримуючи мінімальну зарплату — питання риторичне. Медичний персонал ми не скорочували, але ж і суттєво підняти зарплату не можемо. Середня зарплата лікарів — 8-10 тис. грн, медсестер — 6-7 тис. грн.
Фінансове становище було б іще гірше, якби не допомога місцевої влади. Там, де місцева влада не хоче або не може надати фінансову допомогу лікарням (а це під силу тільки спроможній громаді), їм важко виживати в нових умовах фінансування. Тому частково скорочують чи об’єднують відділення, роблять їх змішаними — мікс-терапевтичне і мікс-хірургічне.
Дізнавайтеся більше: Зарплати платити нічим — за місяць борги перед медиками зросли в 2,5 рази
Навіщо обманювати?
Виникають деякі питання й щодо оплати за пакетами через запровадження коефіцієнтів за складність послуг. Наприклад, робимо 100 рентгенограм, а коефіцієнт нараховують за 75. Чому так — складно зрозуміти. Тож доводиться за кожним випадком недоплати звертатися до НСЗУ, на що витрачається дуже багато часу.
І головне — не можна гарантувати безоплатну і якісну медицину в умовах фінансового дефіциту. Треба ретельно розрахувати тарифи, а не «підтягувати» їх до тієї кількості коштів, яку виділили на медицину. Не можна вводити в оману пацієнтів, обіцяючи їм багато, а головне — безоплатно. Давайте чітко визначимо, які послуги можуть бути профінансовані державою в повному обсязі, які частково, а які не фінансуватимуться взагалі. Щоб лікарні не були заручниками.
Олена БЕРЕЗКІНА, «ВЗ»
