Що ближче до навчального року, то актуальнішим стає питання, як захистити школярів від інфікування коронавірусом? Дітей віком від 12 до 16 років можна вакцинувати за рекомендацією лікаря. А як щодо молодших — одностайної думки немає ані серед лікарів, ані серед батьків.
Які питання обговорюють українські та європейські педіатри? Які відповіді є вже сьогодні, розповідають українські експерти.
ײЗа результатами опитування Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», лише 33% батьків українських школярів готові підтримати запровадження вакцинації дітей віком 12-17 років проти COVID-19, однак у разі, якщо за кордоном буде доведено безпечність та ефективність вакцини для цієї вікової групи, готові вакцинувати власну дитину/дітей 47%.
Слово експертам
Сергій КРАМАРЬОВ, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб НМУ імені О.О. Богомольця
— Наразі у світі немає єдиної думки щодо щеплення дітей проти COVID-19. Так, CDC, AAP (Американська академія педіатрії), Європейська медична агенція (ЕМА) вважають, що всім дітям віком понад 12 років необхідна така вакцинація.
Стратегічна консультативна група експертів ВООЗ (SAGE) вважає, що вакцина може бути застосована для щеплення дітей віком 12-15 років, які належать до групи підвищеного ризику.
Які вакцини використовують для щеплення дітей
На сьогодні дітям віком 12-15 років рекомендована лише одна вакцина від Pfizer BioNTech. Показано, що у дітей 12-15 років утворювалися вищі титри нейтралізуючих антитіл порівняно з особами віком 16-25 років.
Зараз тривають дослідження ефективності вакцин інших виробників.
Наприклад, у журналі Lancet опублікований звіт про вивчення ефективності інактивованої вакцини від Sinovac Biotech CoronaVac (вона зареєстрована і в Україні). У ньому зазначено, що вакцина забезпечує вищий рівень антитіл у дітей порівняно з дорослими віком 18-59 років, що отримали ту саму вакцину.
Компанія Pfizer проводить тестування своєї вакцини проти COVID-19 у дітей віком до 12 років і планує подати заявку на реєстрацію для дітей від 2 до 11 років у вересні 2021 р.
Moderna почала клінічні дослідження своєї вакцини проти COVID 19 на дітях віком до 12 років, у тому числі від 6 місяців, у США та Канаді.
Janssen и Astra Zeneca також планують вивчення своїх вакцин щодо можливості використання в дітей.
Можливі побічні реакції: про що зазначають найчастіше
З квітня 2021 року було зареєстровано кілька випадків міокардиту та перикардиту у підлітків після введеної мРНК-вакцини – частіше після 2-ї дози. Вони проявлялися гострим болем у грудях, задишкою або серцебиттям.
Стратегія щодо вакцинації дітей проти COVID-19, з моєї точки зору, повинна бути такою:
- В Україні доцільно починати вакцинацію дітей після завершення імунізації всіх дорослих і за достатньої кількості вакцин для дорослих.
- Передусім повинні бути щеплені діти віком 12-15 років, що належать до групи ризику щодо COVID-19, вакциною, дозволеною до застосування у дітей.
- Якщо в сім’ї є дитина, молодша12 років, особливо якщо вона належить до групи ризику, потрібно застосовувати ефект «кокону» – вакцинувати всіх дорослих, що її оточують.
- Якщо ухвалене рішення вакцинуватися, то краще щепити всіх членів сім’ї одночасно.
У разі доступності вакцин, безпечність та ефективність яких для підлітків доведена в інших країнах, чи погодилися б Ви вакцинувати Вашу дитину (дітей)?
Аргументи «за» та «проти» вакцинації дітей проти COVID-19
Аргумент №1: співвідношення «ризик — користь»
Марина МАМЕНКО, доктор медичних наук, професор, декан педіатричного факультету Національного медичного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, голова правління Української Академії Педіатричних Спеціальностей
Насправді в більшості країн світу дискусія точиться навколо самого рішення про вакцинацію дітей проти COVID-19 як таку.
Будь-яке медичне втручання — це зважування ризику й користі. У такому випадку на одній чаші терезів — ризики/або побічна дія вакцини, на другій — підступне, мало вивчене захворювання, проти якого вона має захистити.
У дорослого населення ризики для здоров’я і навіть життя на тлі коронавірусної хвороби набагато вищі, аніж у дітей. Тому й програми вакцинації спрямовані на максимальне охоплення дорослого населення. І тільки після того, як більшість дорослого населення вакцинована, держави вирішують, чи потрібно щепити дітей. Адже переваги імунопрофілактики COVID-19 для дорослих сумнівів не викликають.
Ризики несприятливих ефектів від застосування вакцин набагато нижчі, ніж ускладненого перебігу хвороби та навіть смерті.
З дітьми все інакше. Індивідуальні переваги не є такими очевидними. Досі серед дитячого населення реєстрували одну смерть на 2-3 млн інфікованих дітей. Тяжкий перебіг хвороби, безумовно, трапляється, але точно не так часто, як у дорослих.
Втім, і побічні ефекти після вакцинації все-таки можливі. Отже, для ухвалення остаточного рішення про доцільність вакцинації здорових дітей хотілося б мати більше даних щодо її безпечності.
Крім того, у дітей із груп ризику спостерігають тяжкий перебіг захворювання. У Великій Британії навіть є статистичні дані про те, що практично всі діти, які померли внаслідок COVID-19, протягом року, що передував трагедії, з різних причин перебували на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії.
Загалом, до груп ризику тяжкого перебігу COVID-19 належать діти
- віком до одного року,
- із вираженим морбідним ожирінням,
- цукровим діабетом,
- серцево-судинними хворобами,
- неврологічними захворюваннями,
- захворюваннями легенів та іншими хронічними захворюваннями.
Для таких дітей користь вакцинування значно переважає ризики для здоров’я та життя у разі інфікування SARS-Cov-2. Тому країни, де наразі розглядають можливість проводити вакцинацію для дітей, розпочинають цей процес саме із груп підвищеного ризику.
В Україні це буде актуальним із кінця серпня цього року.
Які вакцини можемо використати для вакцинування дітей?
Критерій вибору вакцин для щеплення дітей проти COVID-19 дуже простий — ті, що найбільш вивчені та досліджені. Адже так само, як і будь-які інші лікарські засоби, вакцини, перш ніж потрапити на фармацевтичний ринок, проходять мінімум три фази клінічних досліджень, де III фаза — це випробовування на людях.
Так, під час пандемії людство спростило процес реєстрації вакцин. Ми почали масову вакцинацію тоді, коли ІІІ фаза для жодної розробленої вакцини ще не була завершена. Але спрощення стосувалося тільки дорослого населення та було пов’язане із напруженістю ситуації.
На сьогодні більшість виробників вакцин готові надати результати ІІІ фази клінічних досліджень. Проте випробування на підлітках і дітях завершили лише виробники вакцин BioNTech та Moderna. Саме вони отримали відповідні дозволи FDA та ЕМА і є рекомендованими для щеплення дітей віком понад 12 років у таких країнах, як США, Бельгія, Канада, Франція, Ізраїль, Нідерланди, Швейцарія, Італія та ін. Австрія, Німеччина, Сербія дозволили вакцинацію всіх дітей віком понад 12 років, але надають перевагу дітям із групи ризику. А от Велика Британія, Норвегія, так само як і Україна, поки розглядають вакцинування тільки дітей із груп ризику.
До речі, виробники вакцин BioNTech і Moderna обіцяють до початку осені оприлюднити результати ІІІ фази їхніх клінічних випробовувань у дітей віком 6-12 років.
Але говорити про масову вакцинацію дітей в Україні ще зарано.
Як повідомлялося раніше, 21 липня в Україні стартував п’ятий етап вакцинації, під час якого щеплення проти COVID-19 вакциною BioNTech можуть отримати підлітки від 12 до 16 років за рекомендацією лікаря (!).
Аргумент №2: чи створено «безпечний кокон» для дітей
Важливою обставиною для ухвалення рішення про початок вакцинації дітей проти COVID-19 є рівень охоплення вакцинацією дорослого населення. Адже дорослі окрім того, що хворіють тяжче і помирають частіше, ще й значно більше сприяють поширенню захворювання, аніж діти.
Наразі масово вакцинувати дітей почали в тих країнах, де практично все доросле населення щеплене. У цих країнах навіть статистично відбулося переміщення інфікування та захворюваності з дорослого населення на дітей і підлітків. І хоч зараз у більшості країн стрімко поширюється штам вірусу SA RS-CoV-2 під назвою «Дельта», проти якого вакцини діють не так ефективно, як проти так званого уханського штаму, та все одно поширюваність серед вакцинованих порівняно з невакцинованими в десятки разів нижча, а смертність узагалі практично не фіксується.
Крім того, скрізь спостерігають зростання захворюваності саме серед дітей і молодих дорослих. Тож, звісно, епідеміологічні аргументи для активізації компаній вакцинації дітей та підлітків існують.
А що в Україні?
В Україні про масову вакцинацію дітей поки не йдеться через низький рівень охоплення імунопрофілактикою проти коронавірусу дорослого населення. Наразі повний цикл завершили менше ніж 5% населення країни. Звісно, за таких обставин ресурси держави мають бути максимально спрямовані на вакцинацію дорослих.
Крім того, якщо в конкретній родині ще не вакциновані дорослі, то сенсу вакцинувати дітей, якщо вони не належать до групи ризику, небагато. Тож спочатку — дорослі, потім — діти. Або разом. Так навіть краще. При цьому для щеплення членів родини залежно від віку та наявності індивідуальних ризиків можна застосовувати вакцини різних виробників з урахуванням потенційних побічних ефектів та дозволу на використання для різних вікових категорій.
Отже, думаю, що більш виважене рішення щодо вакцинації дітей зможемо ухвалити, коли досягнемо хоча б 50% охоплення вакцинацією дорослого населення. Сподіваюсь, за цей час отримаємо нову інформацію щодо безпечності вакцин. Адже сьогодні ми вже маємо достатньо підтверджень високої ефективності вакцин проти коронавірусу для дітей (вищої, аніж для дорослих), але потрібно більше доказів їхньої безпечності.
При цьому хочу ще раз наголосити, що для діток, які належать до груп ризику, переваги вакцинації очевидні, тож маємо розглядати їх впровадження вже зараз.
Аргумент №3: етичні міркування
У будь-якої вакцинальної кампанії є дві мети: захистити від інфікування людини, яку вакцинують, та забезпечити захист для оточення. А якщо говорити в масштабах популяції — зупинити поширеність захворювання. Під час пандемії створення популяційного захисту є вкрай важливим. Адже тільки так можна стримати поширення інфекції від людини до людини та знизити ризики мутації вірусу.
У випадку із дорослими та дітьми із групи ризику дві мети збігаються, і вакцинація йде на користь і людині, і суспільству. А як у випадку зі здоровими дітьми, для яких ризик тяжко захворіти є досить низьким? Чи можемо ми ставити суспільні переваги вище індивідуальних ризиків? Дискусія триває.
Насправді у світі є приклади, коли так чинять. Приміром, щеплять проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) хлопчиків для того, аби вони в майбутньому не заражали жінок. Відомо, що канцерогенні штами ВПЛ спричиняють у жінок смертельне захворювання — рак шийки матки. Отже, йдеться про етичний вибір — прагнення захистити майбутню дружину. Таку вакцинацію проводять у багатьох розвинених країнах світу, але перед тим було виконано чимало досліджень і випробовувань, які довели безпечність цього щеплення для хлопчиків.
А у випадку з вакцинами проти COVID-19 поки не накопичено достатньо доказів надійності профілю їхньої безпечності. Тож досить складно ухвалювати рішення про вакцинацію дітей для безпеки оточення.
Проте слід запитати і власне дитину. Вона теж має право вибору. Так, опитування підлітків в Ізраїлі та Великій Британії виявило, що найбільш вагомим аргументом на користь вакцинації для них є зняття соціальних обмежень у спілкуванні, пересуванні тощо. Діти не так бояться захворіти та померти, як втратити можливість вільно спілкуватися з однолітками. Це цілком природно і також має бути враховано дорослими.
Чи потрібно вакцинуватися тим, хто вже перехворів?
Частий привід для дискусій. Робити висновки або гучні заяви зарано, бо поки що накопичено недостатньо даних. Люди, які перехворіли на COVID-19, дійсно мають захист від хвороби. Але у значної кількості людей він не є тривалим. Навіть антитіла через певний час зникають, причому в усіх із різною швидкістю. З огляду на те, що люди хворіють повторно, можна зробити попередній висновок, що отримати стійкий захист щастить не всім, і спрогнозувати це неможливо.
Сьогодні всі міжнародні рекомендації одностайні в тому, що людям, які перехворіли, потрібно вакцинуватися через 3-6 місяців після хвороби. До речі, цих людей, як правило, вмовляти не потрібно.
Дійсно, маємо надію, що вакцинація здатна створити певний бустерний ефект — посилити імунний захист і знизити ризики повторного інфікування.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
