У розвитку психіатрії, як і будь-якої іншої науки, мають місце підйоми і спади, періоди омани, регресу, але і поступове збільшення обсягу знань та уявлень про психічні хвороби, їх діагностику, методи лікування і реабілітації. Це і визначило доцільність розгляду семіотики психічних захворювань і діагностичних підходів на сучасному етапі розвитку вітчизняної психіатрії.
У системі психіатричних поглядів дуже важливий внутрішній порядок. Психіатричні школи відрізняються не різним розумінням клінічної картини олігофренії, епілепсії, реактивних психозів та інших захворювань, а головним чином відмінністю в системі психіатричних знань і уявлень. Це найбільшою мірою відображається в методології підходу під час діагностики психічних захворювань, особливо шизофренії, афективних і екзогенно-органічних психозів.
Використана в книзі система психіатричних уявлень і понять є відображенням і певною мірою розробкою поглядів петербурзької психіатричної школи.
