Національна академія медичних наук та Міністерство охорони здоров’я України на базі ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України» та Харківської медичної академії післядипломної освіти провели ХІV міжнародну науково-практичну конференцію за участю представників відомих шкіл із наркології Росії та Білорусі «Довженківські читання: проблема привабливості наркологічної допомоги. Від служби до послуги». Науковці та лікарі-практики обговорювали шляхи зміни наркологічної парадигми у зв’язку з соціальними та економічними викликами сучасного етапу розвитку суспільства та людської особистості.
Півдержави — за Пріську!
Проблема залежної поведінки людини від певних об’єктів хімічного та нехімічного походження, як-то алкоголь, наркотики, табак, їжа, секс, влада, ігри, комп’ютери тощо, сягає далеко в минуле. Термін адиктивні захворювання походить від давньої латини: Addiktio — залежність, схильність, пагубна звичка. Історія залишила нам немало свідчень, коли від адиктів, тобто безпосередньо залежних людей, котрих у народі звуть алкоголіками або ж наркоманами, а також від їхніх співзалежних (кодепенденсивних) родичів змінювалися долі народів та держав. Один із таких прикладів нагадав учасникам конференції у своїй доповіді про сучасні методи кодепенденсивної корекції Олександр Трамбовецький, керівник Київського регіонального медичного центру «Відродження».
— Існує легенда, — розповів він, — що у 1668 р. гетьман правобережної України Петро Дорошенко у розпал битв за об’єднання України отримав звістку про черговий запій та зраду коханої дружини Єфросинії з роду Хмельницьких. Засмучений цим гетьман поїхав до Чигирина вгамовувати Пріську, і передав провід бойовими операціями Демкові Многогрішному, який теж був людиною залежною, але від влади. Спокуса стати гетьманом призвела до угоди з Москвою. Так знову об’єднана після Переяславської Ради Україна остаточно розбилася на дві частини, а пияцтво Пріськи коштувало українцям багатьох років війни, насильного переселення людей з одного берега Дніпра на другий, нападів польських, турецько-татарських і московських військ та часів, що перейшли в історію під назвою Великої Руїни (за описом історикаО. Овруцького-Швабе).
Несподівані факти
Так воно було чи інакше, але безперечним лишається зло, що приносить народові нашої країни залежність від алкоголю та наркотиків. Аддиктивні захворювання ще за радянських часів почали набувати характеру неінфекційної епідемії, від якої страждають і гинуть мільйони людей. Про це йшлося в доповіді Ігоря Лінського, доктора медичних наук, заввідділу невідкладної психіатрії та наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». За рівнем вживання алкоголю на душу населення (15,6 л абсолютного етанолу за рік) Україна знаходиться на 5-му місці серед 188 країн світу. При цьому вважається, що вживання 8 л абсолютного етанолу на душу населення є межею, за якою починається невпинна деградація і вимирання такого питущого народу. На користь цієї гіпотези свідчить сумний факт — населення нашої держави скорочується приблизно на 300 тис. осіб щороку, а всього за період незалежності Україна втратила 12% свого населення (в деяких регіонах цей показник сягає 23%).
До сказаного слід додати, що українці вживають не лише алкоголь. Щорічне споживання сигарет у нашій країні становить майже 3000 штук на одну особу, а за чисельністю споживачів опійних наркотиків ми на 8-му місці серед 132 країн світу.
Харківські вчені провели дослідження динаміки співвідношення генетичних та середовищних детермінант у розвитку станів залежності. Результати виявилися шокуючими: протягом трьох останніх поколінь у родинах наших співвітчизників триває невпинне збільшення випадків залежності від алкоголю, тютюну та наркотиків. Драматично зріс вплив так званої «середовищної компоненти». Іншими словами, навколишнє середовище в Україні стало настільки «токсичним», настільки насиченим алкоголем, тютюном та наркотиками, що зараз у залежність від цих об’єктів зловживання потрапляє навіть той, хто не має помітної генетичної схильності до захворювань наркологічного профілю.
Доведено також, що разом зі спільними рисами поміж факторами, які впливають на розвиток різних наркологічних розладів, існують істотні відмінності. Про це свідчать результати сукупного аналізу динаміки складових індексу людського розвитку в регіонах країни і наркологічної захворюваності в них.
Так, наприклад, зростання рівня матеріального добробуту і доступність освіти, безумовно, сприяють скороченню захворюваності на алкоголізм і, водночас, — провокують зростання захворюваності на наркоманію.
Причина цих парадоксальних відмінностей полягає у тому, що потенційні алкоголіки істотно відрізняються від потенційних наркоманів віком (останні молодші, бо наркоманія прогресує швидше, ніж алкоголізм). Для зрілої людини доступність освіти є безумовним благом, у той час як для байдужого до знань підлітка або юнака (якого привели до навчального закладу батьки, налаштовані за будь-яку ціну здобути своїй дитині диплом) — це форма ледь прихованого неробства. Так само «обоюдогострим» є матеріальний добробут,
який для одного може бути умовою ефективного розвитку особистості, а для іншого — каталізатором її остаточного розпаду.
Лише такі обставини суспільного життя як інвестиції в інфраструктуру ефективного розвитку особистості (заклади фізкультури, спорту, художньої та технічної творчості підлітків), а також у ринок праці (створення нових робочих місць), за даними харківських вчених, сприяють безумовному зменшенню захворюваності і на алкоголізм, і на наркоманію.
Зміна парадигми
ХХІ століття висунуло свої вимоги до наркологічної парадигми, зазначив у своїй доповіді Олександр Мінко, доктор медичних наук, заввідділу клінічної та соціальної наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — Змінилися не лише фундаментальні наукові установки, уявлення та терміни, що об’єднують науковців та забезпечують спадкоємність розвитку наукових шкіл, а й власне аддикції.
У суспільстві толерантне ставлення до вживання алкоголю та наркотиків, і водночас негативне — до хворих на алкоголізм та наркоманію. Скорочення кількості державних наркологічних медичних закладів та зростання приватних, орієнтованих, переважно, на надання невідкладної наркологічної допомоги, — все це призвело до зниження ефективності лікування і, як наслідок, до терапевтичного нігілізму.
Викликає все більших сумнів поширення серед лікарів і хворих абсолютизації повного утримання від вживання алкоголю, як єдиної мети, достойної терапевтичних зусиль. З огляду на сказане, адекватним критерієм ефективності наркологічної допомоги має стати, перш за все, якість життя.
Все частіше виникають сумніви щодо постулату про безпечні дози алкоголю. Та чи існують вони взагалі? — поставив запитання доповідач. — Дози, які ще вчора здавалися безпечними, наприклад, для серцево-судинної системи, для сучасної людини безумовно токсичні, але вже для печінки. Тому слід шукати нові шляхи лікування, взаємодіяти з фармацією, не відмовлятися від доказової терапії і водночас застосовувати інші види впливу на перебіг хвороби. А зниження вживання алкоголю слід вважати гідною метою лікування. Незважаючи на очевидність даного критерію з точки зору пересічної свідомості, таке положення символізує собою, буквально, революційний переворот у вітчизняній наркологічній парадигмі, в якій єдиною гідною метою лікування вважалося лише повне відмовлення від вживання алкоголю.
Диво з точки зору науки
Як сучасна наука пояснює виникнення залежності від алкоголю та наркотичних речовин?
Організм людини з алкогольною залежністю отримує енергію з ацетату — побічного продукту метаболізму спирту. Це призводить до того, що мозку потрібно все більше спиртного. У людей, які регулярно вживають алкоголь у великих кількостях, змінюється механізм отримання енергії, що призводить до залежності від спиртного.
Мозок людини, хворої на алкоголізм, удвічі швидше переробляє ацетат, іншими словами — він служить альтернативним джерелом енергії. Відстежити це вдалося за допомогою магнітно-резонансної томографії. Після надходження до печінки алкоголь розпадається на декілька складових, у тому числі й на ацетат. Таким чином, якщо людина випиває багато і часто, концентрація цієї речовини в крові постійно досить висока. Це може пояснити, чому відмовитися від алкоголю багатьом буває важко. Таких висновків дійшли американські фахівці з Єльського університету.
А російські та українські вчені пішли далі, розглядаючи лікування хворих з аддикціями з позицій існування енергоінформаційної структури світу.
— Ми вважаємо, що за аддикції на рівні опіатних рецепторів відбувається перебудова енергоінформаційного забезпечення функціонування мозку та системне перепрограмування шляхом потужної настройки ґенеза його електричної активності, — розповіла учасникам конференції Тамара Воробйова, доктор біологічних наук, професор ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — При цьому процес надходження інформації до біосистеми пов’язаний з польовим інформаційним сховищем просторового біоенергетичного рівня. Коли на хворого впливають методом стресо-психотерапії (метод О. Довженка), електрофізіологічні показники мозку відображають перехід його діяльності через пароксизмальну активність — ЕЕГ-корелят перехідних процесів мозку. Експериментально доведено, що повний інформаційний обмін, який регулює доступ індивідуума до закодованої інформаційної моделі минулого та майбутнього, створює біопольову цілісність організму. При виникненні аддикції така цілісність порушується. Щоб її відновити, в ході сеансу стресопсихотерапії слід «звірити» позитивну модель у просторовому біоінформаційному сховищі світу з результатом, який має людина. Цей метод за термінологією О. Довженка є індивідуальним кодуванням. Таким чином сучасна наука пояснює диво-метод.
Секрети лікаря з Феодосії
— Метод немедикаментозного короткотермінового психотерапевтичного позбавлення від стану залежності — стресопсихотерапія за Олександром Довженком, лікарем із Феодосії, належить до надзвичайно ефективних, наукомістких, еклектичних медичних технологій, заснованих на сучасних парадигмах, знаннях нейробіологічних та інших механізмів станів хвороби та одужання, емпіричному досвіді численних практиків, — сказав у своїй доповіді учень відомого лікаря Анатолій Артемчук, доктор медичних наук, головний науковий співробітник відділу клінічної та соціальної наркології ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України». — Геній Довженка полягає в тому, що задовго до того, як розвиток медичних поглядів привів нас до розуміння суті аддиктивних захворювань, автор методу вже говорив про перепрограмування хворих, яке народ назвав «кодуванням». У 50–70-х роках минулого століття він визнав алкоголізм еволюційною хворобою. Пошук експрес-методів психотерапії вівся давно, але тільки практичному лікарю з Феодосії вдалося створити, запатентувати та впровадити в життя ефективний та зручний для пацієнтів спосіб стресопсихотерапії. Щоб зрозуміти всю його масштабність, досить кілька фактів: ефективність лікування за цим методом сягає 75–93%, тоді як інших — 10–15%. Сотні тисяч пацієнтів вилікувалися в Олександра Довженка.
Коротко про суть методу. Спочатку — відбір пацієнтів. Вони мають виконати три умови: щире бажання позбутися залежності, протягом 15–20 днів утримуватися від вживання спиртного або інших збудників хвороби, вірити у лікаря. Безпосередньо у процесі лікування досвідчений фахівець може виділити більше 100 механізмів та терапевтичних підходів, технологій, прийомів. Основні з них: духовно-орієнтована психотерапія, імпрідінг-терапія, інсайт-терапія, «концертно-театралізована» психотерапія, йоготерапія, лікування одномоментною зміною керуючих параметрів життєдіяльності з квантовим переходом системи зі «стану хвороби» до «стану здоров’я» (з позицій синергетичної медицини), «блокування» чи «деблокування» негативних енергетичних викидів, біоенергоінформаційна або ж біорадіаційна екстрасенсорна терапія, «психолінгвістичне програмування» та ін. Усе це активізує глибинні механізми самозахисної поведінки людини, екстрене «вмикання» аварійних механізмів інстинкту самозбереження (за Т.М. Воробйовою), резервної енергетики і призводить до формування нової функціональної системи життєдіяльності організму (за П.К. Анохіним), у якій немає місця потягу до вживання алкоголю, тютюну чи інших психоактивних речовин.
Від теорії до практики
Подією Довженківських читань стала презентація першої спільної наукової праці харків’ян та москвичів — книги «Екологічні основи коморбідності аддиктивних захворювань» під редакцією доктора медичних наук, професора Т.В. Чернобровкіної; автори А.Ф. Артемчук, І.К. Сосін, Т.В. Чернобровкіна. У монографії розглянуто сучасні проблеми алкогольної залежності з позицій їх теоретичної і прикладної концептуальної інтеграції з фундаментальними світоглядними уявленнями вчення про экзоекологію та ендоекологію. Показано, що саме екологічне мислення вченого і практика в парадигмі синергетики дозволяє, звільнившись від застарілих та ізольованих догматів наркології, по-новому ідентифікувати й описати феномен екологічно обумовленого коморбізму за алкогольної залежності і віддати перевагу інноваційним клініко-терапевтичним, патогенетичним, реабілітаційним і профілактичним стратегіям.
Доповідь Тамари Чернобровкіної, доктора медичних наук, професора кафедри наркології та психотерапії Федерального медико-біологічного агентства Росії «Роль теоретичного знання у підходах до вивчення залежностей: конструктивні «парадигмальні щеплення» учасники конференції прослухали з великою зацікавленістю, оскільки відомий у галузі науковець розповідала про те, які в Росії ведуться дослідження природи аддиктивних захворювань та як вони втілюються в життя у сучасних лікувальних наркологічних закладів.
Не менший інтерес викликала й доповідь Тетяни Агібалової, доктора медичних наук, професора, завідувачки відділу Федерального державного бюджетного закладу «Національний науковий центр наркології Міністерства охорони здоров’я Російської Федерації» «Застосування фізіотерапевтичних апаратних технологій у комплексній реабілітації наркологічних пацієнтів», адже вона не лише розповідала про медичні технології, створені та використовувані уже більше 5 років у Росії, а й продемонструвала роботу привезеної вперше до України фізіотерапевтичної оздоровчо-реабілітаційної капсули «Альфа Оксі СПА». Цей надсучасний апаратний комплекс здійснює інтегровані мультимодальні фізіотерапевтичні процедури, запрограмовані персонально для кожного окремого пацієнта, як-то термо-, вібро-, функціональна музична, арома-, оксигенотерапія та оксигіпертермія.
Ольга Фалько, власкор «ВЗ»,
м. Харків
