Сімейна амбулаторія «ВУЛИК» — це мережа приватних закладів у Львові та Винниках, яка надає медичні послуги населенню за програмою державних медичних гарантій. Як саме відбувається співпраця цього закладу із НСЗУ «ВЗ» дізналися у Ігоря Заставного, співзасновника та члена правління ГО «Академія сімейної медицини України», співвласника та лікаря мережі сімейних амбулаторій «ВУЛИК».
ВЗ Із чого починалося створення вашої сімейної амбулаторії?
— Ідея належить лікарці Ярині Пікулицькій та моїй дружині, Анастасії Ходан, які є засновницями і співвласницями мережі. Наразі є три амбулаторії — дві у Львові та одна у Винниках, загалом у них працює 15 осіб. Кожний лікар підписав декларації з різною кількістю пацієнтів: ті, хто працевлаштувався до нас недавно, — із близько 100, лікарі з досвідом — з 1500 осіб.
ВЗ Чи є «ВУЛИК» єдиною сімейною приватною амбулаторією на Львівщині?
— Ні. Ми не єдині і навіть не перші, останнім часом спостерігається стабільне збільшення кількості таких закладів. Але ми є приватною амбулаторією, яка надає і платні послуги, і працює за пакетами НСЗУ.
Сімейна амбулаторія «ВУЛИК» – мережа медичних амбулаторій, заснованих лікарями Анастасією Ходан, Яриною Пікулицькою та Ігорем Заставним у 2018 році. У «ВУЛИКу» надають послуги первинної медичної допомоги за моделлю державно-приватного партнерства, тобто за договором із НСЗУ. Задекларовані пацієнти отримують безоплатні послуги відповідно до пакета медичних гарантій. За 3 роки відкрилося 3 амбулаторії в місті Львові та Винниках, де загалом задекларовано близько 5 тис. пацієнтів.
ВЗ Чи вигідно приватникам працювати із НСЗУ?
— Так, звичайно. Для нас така співпраця є доволі вигідною і бажаною. Бо це відображає наші цінності: ми хочемо надавати якісні послуги тим пацієнтам, які уклали з нами декларації, на безоплатній для них основі. Так само ми прагнемо долучитися до загальнодержавної справи надання гарантованої медичної допомоги населенню та стати частиною єдиного медичного простору. В Україні дуже часто люди сприймають приватну медицину як структуру, що створена лише для заробляння грошей. Але суть приватної сімейної медицини не в цьому, а в просуванні та популяризації професійних цінностей сімейної медицини. І власне в цьому нам дуже допомагає НСЗУ, яка оплачує кошти, котрих нам вистачає і на виплату зарплат медикам, і на витратні матеріали, і на інші операційні потреби амбулаторії. Звичайно, хочеться заробляти більше, але базові потреби ми закриваємо . Також одним із пріоритетних напрямків нашої амбулаторії є вакцинація людей.
І я хочу наголосити, що для наших декларантів у нас є безкоштовні вакцини, закуплені за кошти державного бюджету.
Дізнайтеся більше: «Амбулаторія сімейного лікаря»: приватні гроші повірили в те, що робить держава
ВЗ Як давно працюєте за ПМГ?
— З моменту відкриття «ВУЛИКа», це було нашою бізнес-моделлю. Ми законтрактувалися із НСЗУ тільки на пакети надання первинної медичної допомоги та одна амбулаторія – вакцинації від коронавірусної інфекції.
ВЗ Чи пропонуєте якісь додаткові безкоштовні бонусні програми для своїх пацієнтів?
— Пакетів НСЗУ абсолютно достатньо, щоб успішно забезпечити 70-80% потреб наших пацієнтів. І ми хочемо досягнути того рівня, щоб необхідне лікування в нашій амбулаторії, не звертаючись до «вузьких» спеціалістів, отримували 80% пацієнтів. Йдемо до цього показника шляхом постійного вдосконалення, взаємодії з іншими колегами і додаткового навчання наших лікарів.
ВЗ Чи плануєте продовжувати співпрацю із НСЗУ у 2022 році і які пропозиції маєте щодо її розширення?
— Так, плануємо. А щодо пропозицій, то нам би хотілося, щоб зростала капітаційна ставка. Таким чином держава стимулюватиме роботу сімейних лікарів. Бо спеціалізована медична допомога обходиться державі дуже дорого, тож частину цих послуг могли б надавати заклади первинки, зокрема й приватні. Зараз НСЗУ виплачує нам кошти за вакцинацію проти кору, паротиту та краснухи за умови досягнення показника у 95%. Подібні види додаткових оплат потрібно максимально розширити. Тоді сімейні лікарі будуть зацікавлені в тому, щоб брати на себе більшу відповідальність у лікуванні пацієнта. Також ми отримали інформацію, що оплату від НСЗУ за надання медичних послуг із наступного року хочуть перевести на казначейські рахунки замість звичайних банківських, що може суттєво погіршити та ускладнити процес отримання цих коштів. Я категорично проти такого рішення, оскільки воно не дає жодних переваг, але може суттєво зменшити управлінську та фінансову автономію надавачів послуг, включно із приватними. В такому разі ми розглядатимемо питання продовження співпраці з НСЗУ.
ВЗ Чи виникали у вас проблеми під час укладання договорів із НСЗУ або ж із порушенням термінів виплат за ними з боку служби?
— Ні. Всі кошти від НСЗУ ми отримуємо вчасно. Але щороку Служба підвищує вимоги до закладів для укладання договорів. Наприклад, цьогоріч згідно з вимогою НСЗУ ми мали підвищити інклюзивність, доступність наших приміщень. Для цього нам потрібні були деякі додаткові капіталовкладення і час. Але ми поставилися до цієї вимоги з розумінням, та й наші приміщення були практично готові до забезпечення таких умов. Хоча певні кошти довелося вкласти, але тепер відповідаємо вимогам на 100%. Тож без проблем переуклали договір із НСЗУ, яка, до речі, завжди йде назустріч, коли виникають якісь затримки, і ми чогось не встигаємо.
ВЗ Ви особисто проходили стажування в багатьох країнах: Хорватії, Нідерландах, Канаді, Чеській Республіці. Що найбільше вразило в їхній сімейній медицині і який досвід ви впровадили в роботу своєї амбулаторії?
— Мене дуже вразив високий професійний рівень сімейної медицини в Канаді. Там сімейні лікарі окрім надання первинної медичної допомоги пацієнтам проводять ультразвукові дослідження та навіть апендектомію й операції при деяких інших гострих хірургічних станах. Якщо відбувається автокатастрофа, то після надання першої медичної допомоги парамедики інколи привозять потерпілого в клініку його сімейного лікаря, де стабілізують його стан, і вже після того швидка транспортує людину у спеціалізований заклад для подальшого лікування.
ВЗ Особисто я чула багато суперечливих відгуків наших лікарів про медицину Нідерландів. Яке враження склалося у вас?
— У Нідерландах досягнуто того рівня медицини, коли 80-90% медичних потреб пацієнта забезпечує його сімейний лікар. Як і в Канаді, він також проводить нескладні хірургічні втручання. Але в цій країні держава дуже обмежує навантаження на спеціалізовану ланку охорони здоров’я. Тож сімейний лікар спрямовує пацієнта до профільного спеціаліста лише в тому випадку, коли після проведеного лікування розуміє, що вже не справляється із ситуацією. Там існує надто жорсткий gate keeping — сімейний лікар як воротар охороняє систему охорони здоров’я від великого навантаження шляхом забезпечення більшості потреб пацієнтів на рівні первинки. Думаю, в умовах України нам до цього ще далеко, але рухатися в цьому напрямку потрібно.
ВЗ Чи не виникає ризик того, що «на воротах» пацієнта триматимуть до передсмертного стану?
— Ні, якщо сімейні лікарі висококваліфіковані та професійні. Вони ніколи не ризикуватимуть життям людини. Саме такі сімейні лікарі в Нідерландах. До речі, вони вкрай рідко призначають антибіотики. За кілька днів мого перебування в одній із їхніх клінік антибіотик призначили тільки одному пацієнтові. Навіть у випадку бактеріальних пневмоній призначають найпростіші антибіотики. Тому в Нідерландах найнижчий рівень антибіотикорезистентності серед усіх країн ЄС. При цьому показники смертності пацієнтів не вищі, аніж в інших країнах, а тривалість життя є значно більшою порівняно, скажімо, з Україною. Наші ж лікарі деколи призначають антибіотики просто для перестороги чи тому, що так вимагають медичні протоколи, які часто є застарілими. Взагалі нідерландські сімейні лікарі призначають мінімум препаратів своїм пацієнтам за принципом «що менше, то краще».
ВЗ Що ви порадили б колегам, які хочуть відкрити приватні медичні центри в Україні, але не наважуються?
— Передусім вони мають усвідомлювати, що для цього потрібні не тільки кошти, бо це не лише бізнес-проєкт, а й водночас велика відповідальність. Та й метою такого бізнесу має бути не тільки заробляння грошей.
Наступним кроком буде пошук приміщення, придбання обладнання, отримання відповідної ліцензії, а за бажання і підписання договору із Національною службою здоров’я.
Я — за здорову конкуренцію між державними та приватними медичними закладами, яка покращує загальний рівень медичного обслуговування українців.
Галина КОЗАР, спеціально для «ВЗ»
