«Ще не дорослі, але вже не діти», — так кажуть про тих, хто, власне, і звертається здебільшого до «Клінік, дружніх до молоді». У Луцьку така Клініка запрацювала у грудні 2011 року як відділення з надання медико-соціальних послуг підліткам та молоді. Нова структура з’явилася на базі комунального закладу «Луцька міська дитяча поліклініка». Свій статус Клініка офіційно підтвердила у жовтні 2012.
Про те, як її фахівцям вдається налагоджувати контакти зі своїми пацієнтами, ми попросили розповісти
завідувача, лікаря-уролога першої категорії Мирослава НАУМЧУКА та психолога
Ірину БОНДАРУК.
ВЗ Мирославе Миколайовичу, ваша клініка поступово завойовує довіру підлітків, молодих людей. Чим вона відрізняється від традиційного медичного закладу?
— Ми не є альтернативою стандартним медичним закладам. Наше завдання змінити ризиковану поведінку підлітків на відповідальне ставлення до свого життя, до репродуктивного здоров’я, запобігти тютюнопалінню, алкоголізму, наркозалежності. Так, значна частина молоді вживає алкоголь та слабоалкогольні напої (що ще гірше). У навчальних закладах ми розповідаємо про шкідливість вживання цих напоїв, загрозу ВІЛ/СНІДу, раннього статевого життя. Після таких лекцій підлітки йдуть до нас, де є фахівці, які розуміють особливості підліткового віку. Якщо є потреба, то ми скеровуємо в інші заклади, адже співпрацюємо з дерматовенерологічним диспансером, Центром СНІДу, соціальними службами. Ми проводимо профілактичну та консультативну роботу. Консультації можуть бути індивідуальними та груповими, сімейними та партнерськими, особистими чи по телефону. У кожного спеціаліста нашої клініки є окремий кабінет, але на дверях немає назв спеціалістів, зокрема уролог, дерматовенеролог, гінеколог — лише номери кабінетів. Пацієнт, котрий заходить до нас, не бачить іншого, який знаходиться в реєстратурі. Існують певні стандарти — це окремий вхід, телефон, зручне розташування, доступна для підлітків реклама. До нас можна подзвонити на «гарячу лінію», а також звернутися безпосередньо в клініку, записавшись на прийом по телефону. Прийом ведеться анонімно і безкоштовно. Дружній підхід базується на 4 принципах: доступності, добровільності, доброзичливості, конфіденційності.
Тут не повинно бути черг. На кожного пацієнта виділяється не менше півгодини — гонитви за кількістю пацієнтів немає. Є людина, і треба допомогти їй розібратися з усіма проблемами. Якщо ми попередимо хоч один випадок поширення СНІДу чи суїцидальний випадок, то це вже досягнення в межах нашої Клініки.
ВЗ Чи важко було спочатку?
— Починати завжди важко. Ми зверталися до колег із інших клінік по досвід — найбільше нам допомогли львів’яни.
ВЗ Яких звернень найбільше? Що саме хочуть дізнатися молоді люди?
— У нас Клініка працює як мультидисциплінарна команда. Якщо молода людина приходить, приміром, до гінеколога, то ми мусимо з’ясувати, хто є партнером цієї молодої жінки чи дівчини, і включати його в лікувальний процес. Тоді з однією людиною працює не один лікар, а декілька фахівців. За минулий, 2012, рік звернулося майже 1200 осіб. Дуже багато юних волинянок звертається до гінеколога. Більшість хоче знати про методи контрацепції. До уролога приходять підлітки з проблемами, які торкаються не лише урології, а й сексології та андрології. Трапляється, що підлітки, які навіть не починали ще статевого життя, звертаються в Клініку, бо помітили якісь почервоніння чи інші зміни в статевому органі.
ВЗ Крім залу для демонстрації фільмів, які ще новації впроваджуєте? Що хотілося б ще мати для роботи?
— Ми за цей період створили вай-фай зону, тож підлітки за потреби можуть зайти в Інтернет. Щодо побажань на майбутнє, то ідеально було б організувати абсолютно безкоштовне — за допомогою всіх можливих засобів — обстеження підлітків та молодих людей, а потім безоплатно, в разі потреби, видати необхідні їм ліки.
Психолог Луцької «Клініки дружньої до молоді» Ірина Бондарук, яка працює тут із дня її відкриття, каже, що часто-густо до неї звертаються дівчатка з питаннями, пов’язаними, зокрема, з першим статевим зв’язком.
— Вони не можуть обговорювати ці питання з мамою і до гінеколога бояться йти — щоб батьки не дізналися. Іноді трапляються випадки, коли батьки настільки суворо ставляться до своїх дітей, що їх доводиться переадресовувати до невролога чи психоневролога.
Запам’ятався випадок: дівчина, якій на той час виповнилося лише 16, була вагітною, про що не знала її мама. Приховувала це від усіх, бо була незаміжня. 6 місяців дівчина не могла прийняти рішення доношувати вагітність чи ні. На той час, коли потрапила в Клініку, вона вже вирішила позбутися дитини, але я її переконала. Буквально за руку відвела в жіночу консультацію, поставила на облік, вона поздавала аналізи. І народила здорового хлопчика, приходила до мене з колисочкою. Це найбільша подяка і для мене, і для її мами, яка змогла, хоч і з нашою допомогою, стати для доньки другом, а не суддею. Кожна історія — це доля дитини, якій іноді доводиться приймати дорослі рішення.
Світлана МЕХ, власкор «ВЗ»,
Луцьк