Все більше людей сьогодні мають серйозні «букети» різних захворювань, лікування яких потребує прийому кількох медикаментів одночасно, а іноді й пожиттєво. Тому медицина змушена шукати інші, альтернативні, методи лікування чи реабілітації. Деякі з них, приміром, рефлексотерапія, протягом віків довели свою ефективність та безпечність і наразі можуть стати у нагоді. Про сучасні можливості рефлексотерапії «ВЗ» погодилася розповісти головний позаштатний спеціаліст МОЗ України по спеціальності «рефлексотерапія», професор Наталія МУРАШКО.
ВЗ Що таке сучасна рефлексотерапія?
— Сучасне визначення рефлексотерапії можна сформулювати таким чином: це насамперед лікувальна система, яка використовує можливість диференційованого керування саногенетичними процесами за рахунок рефлекторних співвідношень в організмі людини, що сформувалися протягом багатовікової еволюції. Із самого визначення зрозуміло, що рефлексотерапія — надзвичайно давня наукова система. Батьківщиною її традиційно вважається Китай (з періоду неоліту). Всі знання, отримані китайськими лікарями і філософами, ретельно документувалися і передавалися з покоління в покоління. Вже в кінці палеоліту сформувалася акупунктурна діагностика багатьох захворювань. В Китаї вона стала основою розвитку медицини взагалі. Китайська доба розвитку рефлексотерапії починається з 2852 р. до н.е., за нею слідує Європейська доба. Вперше в Європі, в кінці ХVІІ століття, почалося знайомство з методом у Франції, Німеччині, Великій Британії, Голландії та Італії. У кінці ХVІІІ століття на базі класичної акупунктури з’являється її новий різновид — електропунктура. Українська доба рефлексотерапії — молода. Вона починається із 17.03.1976 року, коли був виданий наказ №3266 МОЗ СРСР про відкриття курсу рефлексотерапії при кафедрі неврології №1 Київського інституту удосконалення лікарів. Тоді кафедрою завідував професор Дмитро Іванович Панченко. Він віддав розпорядження сформувати й очолити новий курс професору Євгенії Леонідівні Мачерет, яка пізніше стала засновником Української наукової школи рефлексотерапевтів — саме вона перетворила цей курс в освітню систему. Завдяки Євгенії Леонідівні у 1978 році була створена служба рефлексотерапії і в Україні. І сама Є.Мачерет стала першим головним позаштатним спеціалістом МОЗ УРСР по спеціальності «рефлексотерапія». В роки незалежності вона була головним рефлексотерапевтом МОЗ України і пропрацювала на цій посаді до 2008 року.
ВЗ Тобто українській рефлексотерапії всього 35 років?
— Так, рефлексотерапія в Україні як наука і галузь медицини досить молода. «Сплеск» її розвитку почався у 1993 році, коли рефлексотерапію було включено до переліку лікарських спеціальностей. Тоді ж затверджено положення про лікаря і кабінет. Це дало можливість призначити головних обласних спеціалістів і дати поштовх розвитку галузі.
ВЗ Отже, до 1993 року лікарів-рефлексотерапевтів в Україні офіційно не було? Хто ж працював у цій сфері?
— Це були просто лікарі-неврологи, які пройшли навчання на тематичних курсах з рефлексотерапії. Вже після виходу наказу про лікаря-рефлексотерапевта вони отримували другу спеціалізацію.
ВЗ Хто вчив перших українських рефлексотерапевтів?
— Євгенія Мачерет. Сама вона вчилася у Москві і Китаї. Згодом їй вдалося запросити до України китайських лікарів, які проводили курси підвищення кваліфікації для наших медиків. Ми навчалися влітку, щоб не заважати загальному навчальному процесу. А 1 вересня вже йшли навчати самі. До речі, перший «Атлас по рефлексотерапії» був написаний Ярославом Пішелем, він користувався величезною популярністю в СРСР. Із того часу й донині нічого в нашій галузі не видавалося. Євгенія Леонідівна Мачерет мріяла зібрати своїх учнів, їхні напрацювання і видати новий підручник. На жаль, їй це не вдалося. Тільки після її смерті ми кафедрою взялися за справу і, нарешті, світ побачив перший підручник із рефлексотерапії — це багаторічна, копітка робота. Але результатом можна пишатися: підручник має статус «національного». Він складається з двох томів: теоретичної і практичної частин. У другій частині описані всі рецепти лікування по всіх нозологіях.
А раніше вчилися, як то кажуть, «на пальцях». Курси спеціалізації тривали довго — 8 місяців, і проходили на базі Київської обласної лікарні. Це було дуже зручно, адже сюди звозять пацієнтів з усіма патологіями, тож майбутні рефлексотерапевти мали можливість відпрацьовувати навички. Їм доводилося у буквальному сенсі слова «жити» у лікарні — іншого способу набратися досвіду не було. Всі дисертації, які писалися під керівництвом Мачерет, були присвячені рефлексотерапії. До слова, вона створила Асоціацію рефлексотерапії, об’єднавши таким чином спеціалістів України.
ВЗ Де ж рефлексотерапевтичні методи найбільш актуальні?
— Працюємо, як правило, із «хронікою», адже в гострому періоді захворювання методи рефлексотерапії використовувати не варто. Також активно впроваджуємо розробки під час періоду реабілітації після хвороб і тоді, коли внаслідок тривалого лікування традиційні методи терапії та ліки вже не діють. Це стосується й алергійних реакцій на медикаменти, і ситуацій, коли пацієнтові показано кілька препаратів, які нівелюють один одного. Гарні результати у Мачерет і її учнів були в лікуванні вегето-судинної дистонії, неврологічних проявів клімаксу, порушень циклу тощо. Лікували виключно «голками», жодних трав професор не визнавала.
ВЗ Хто може стати рефлексотерапевтом?
— Тільки дипломований лікар. Тобто це апріорі — післядипломна освіта. Не знаючи «фундаменту» — анатомії, фізіології, патології, — неможливо скласти акупунктурний рецепт і ефективно лікувати. Ми працюємо не з окремими точками чи синдромами, а з організмом у цілому. Кажуть, що голками неможливо нашкодити. Це не так! Це складна аналітична робота, яка вимагає від лікаря прийняття щоденних рішень. Кожного дня потрібно розпитувати пацієнта, наскільки змінився його стан, які нові симптоми з’явилися, яке його загальне самопочуття. Відповідно до цього точки постійно змінюються. Стандартний сеанс триває 20 хв, іноді потрібно більше часу. Але є пацієнти, які витримують лише 5 хвилин. Це пов’язано з індивідуальною чутливістю. І таким хворим необхідно знімати голки негайно, міняти їх локалізацію і підбирати час. Наведу ще один приклад: реабілітація після інсульту. У цьому випадку метод має неймовірні результати, але тільки у руках професіонала. Коли вже стабілізувався тиск та налагодився мозковий кровотік, можуть залишитися паралізованими ноги. Це лікується голками, але акупунктурний рецепт складається залежно від тонусу кінцівок. Якщо у пацієнта парез — методика одна, якщо плегія — інша. Те саме стосується і розсіяного склерозу. Спочатку пацієнти відчувають тяжкість у ногах, потім — слабкість. У ці проміжки часу методики дії повинні кардинально відрізнятися. Тобто метод дуже індивідуальний і вимагає від лікаря як мінімум спеціальних, глибоких знань. Ми вчимо лікарів аналітично мислити — китайці називають це «стратегічною канвою». І без цього — нікуди. До того ж завжди треба враховувати протипоказання, хоч їх і не багато. По-перше, це шкірні хвороби, пов’язані з місцем введення голки. По-друге, онкологія. Навіть у Китаї не беруть таких хворих — через стимулюючий ефект. По-третє, інфекційні хвороби, які теж є прямим протипоказом.
ВЗ Зараз спеціалізуються також переважно неврологи?
— Найбільш актуальна така спеціалізація на сьогодні для сімейного лікаря. Тому що тепер вони, замість неврологів, ідуть до лежачих пацієнтів додому. На наших конференціях 60% слухачів — сімейні лікарі.
ВЗ Яким чином лікарі набираються практичного досвіду?
— Тепер на базі обласної лікарні функціонує кабінет, створений стараннями нашої кафедри НМАПО
ім. П.Л. Шупика. Там приймають дипломовані лікарі-рефлексотерапевти і коштує це в кілька разів дешевше, ніж у приватному закладі. Для тих лікарів, що проходять у нас курси, це гарна можливість отримати досвід, адже у цей кабінет звертаються хворі з різноманітними патологіями, і лікар з першого дня навчання має можливість спостерігати, а згодом і лікувати їх. Усе абсолютно легально й офіційно, під керівництвом доцента і куратора.
ВЗ Чи займається українська рефлексотерапія дітьми, адже у Китаї, наприклад, ДЦП активно лікують за допомогою голок?
— Так, у нас є педіатрична практика. Але дуже скромний досвід. Діти вкрай негативно реагують на голки, їм важко пояснити їх доцільність. Пам’ятаю свій досвід. До мене привели 6-річну дівчинку, яка у результаті падіння з велосипеда і порізу обличчя отримала неврит лицьового нерва. У дорослих така патологія чудово піддається лікуванню, тому я взялася їй допомагати. Але це було випробування: сеанси тривали годинами і більшість часу йшли на вмовляння. Снодійні давати не можна, адже я повинна бачити, як діють голки. Я вважаю, що цим мають займатися все ж таки педіатри. Є багато дитячих хвороб, які можна з успіхом лікувати за допомогою голкорефлексотерапії — невдовзі ми плануємо розробити для дитячих лікарів окремий курс рефлексотерапії. Взагалі, ще є безліч речей, над якими потрібно працювати і впроваджувати у нашу щоденну практику. Найвищий пілотаж — анестезія під час хірургічного втручання за допомогою голок. Це практикують з успіхом у Китаї і до цього варто прагнути. Адже є безліч людей, яким за різних причин протипоказаний медикаментозний наркоз.
ВЗ Чим керуються рефлексотерапевти у своїй практиці? Чи створені стандарти і протоколи лікування?
— Звичайно! Є наші українські протоколи лікування, які пише головний спеціаліст МОЗ. Більшість їх написані Євгенією Мачерет. Я обіймаю цю посаду лише рік. І в пріоритеті спочатку був підручник, адже лікарі вчаться по підручнику, щоб потім мати можливість використовувати протоколи лікування. Тепер, враховуючи напрацювання останніх років, будуть переписуватися і вони.
ВЗ Як співіснує рефлексотерапія із суміжними спеціалізаціями? Чи направляють лікарі самі своїх пацієнтів до кабінету рефлексотерапевта?
— Кілька років тому спостерігався невеликий спад зацікавленості рефлексотерапією. А зараз ми знову бачимо підйом. З’явилася можливість організовувати конференції і вони доступні для лікарів. Тому і «курсантів» побільшало. Це все через те, що ми почали більше й голосніше говорити про рефлексотерапію.
Протидії від колег інших спеціальностей ми не відчуваємо. Частіше навпаки — лікарі рекомендують пацієнтам і розуміють самі, що лікування повинно бути комплексним, а повноцінна реабілітація — його невід’ємна частина. Пацієнти останнім часом також стали більше довіряти таким методам, як рефлексотерапія. Розповім нещодавній приклад. Прийшла до мене літня жінка з проханням взяти на лікування її чоловіка. Вона дізналася, що після інсульту дуже допомагають голки. Я її запитую, скільки часу пройшло. Відповідає — 15 років… Чесно кажу, що нічим уже допомогти не можу, голками треба діяти по гарячих слідах. У такому випадку вже атрофовані м’язи, отже, немає із чим працювати. Але вона мене вмовила хоча б поглянути на чоловіка. Коли я його оглянула — у мене відібрало мову! Абсолютно «живі» м’язи. Запитую — як?! Виявилося, що вона щоденно цілих 15 років робила чоловікові масаж. Звичайно, я взялася його лікувати, привели м’язи в тонус, змусили їх працювати. Через чотири місяці, коли родина запросила мене на день народження чоловіка, він сам відчинив мені двері.
П’ятнадцять років повного паралічу ніг… Це величезна нагорода для мене як для лікаря. А для людей — диво. Взагалі, щоб повністю зрозуміти механізм дії рефлексотерапії, треба народитися і вирости у Китаї. Ми все пояснюємо з точки зору медицини. Китайці — філософи: коли вони приїжджають до нас вчити, їхній робочий день починається з молитов та медитацій. І, звичайно, результати у них значно кращі. Але, на щастя, підготовки наших лікарів теж вистачає, щоб допомагати людям. Навіть у безнадійних випадках.
ВЗ Окрім голок, що є в арсеналі сучасного лікаря-рефлексотерапевта?
— Активно використовують масаж по спеціальних біологічно активних точках, валики мікрогольчасті,
аурикулотерапію, електропунктуру, лазер тощо.
ВЗ Що ви, як головний спеціаліст, плануєте зробити для галузі у найближчому майбутньому?
— Хотілося б перейняти китайські майстер-класи. Проходить це таким чином: команда із кількох лікарів 4 години працює з одним пацієнтом. Тобто пропрацьовується саме індивідуальний підхід і одна нозологія. Це більш глибокий рівень навчання.
Окрім цього потрібно налагодити запрошення китайських спеціалістів на наші двотижневі курси. Не їхати нам туди, а давати можливість нашим лікарям вчитися у китайських спеціалістів, але на наших пацієнтах.
ВЗ Яка проблема найболючіша у сфері рефлексотерапії?
— Найважче вміло донести лікареві те, що методи є ефективними, дієвими і нетравматичними. Тобто популяризація. Над цим ми працюємо. Інша вагома проблема — те, що останні роки при державних медичних закладах скорочують ставки рефлексотерапевтів. А при санаторіях їх уже майже немає. Сама система реабілітації, на жаль, зараз переживає не найкращі часи. Ми всіма силами намагаємося зберегти ті кабінети, що залишилися. Я сама зв’язуюсь із головним лікарем установи, намагаюся вплинути на його рішення.
ВЗ А скільки нових рефлексотерапевтів з’являється у рік?
— У середньому — 15 осіб. Це не багато. Але у зв’язку з тим, що ми намагаємося зберегти існуючі ставки, більша кількість спеціалістів буде недоречною. Поки що. Навіть із цих «новеньких» левова частка йде у приватний бізнес, аби відкрити власні кабінети. Це не погано, адже вони популяризують метод. Головне — щоб галузь розвивалася, а яким шляхом (приватним чи державним) ми зможемо досягти цього розвитку — не так уже і критично!
Бесіду вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
