Побічні реакції при застосуванні антибіотиків в Україні у 2012 році

2167

Довгий час і лікарі, і їхні пацієнти пов’язували з АБ сподівання на швидке й ефективне одужання від більшості захворювань, спричинених мікроорганізмами. Таке оптимістичне ставлення до антибіотиків ґрунтувалося на багаторічному успішному їх застосуванні в усіх сферах медичної практики. Однак уже наприкінці ХХ століття не залишилося сумнівів, що людство не тільки не здобуло перемогу в боротьбі з патогенними мікроорганізмами, а й у багатьох випадках катастрофічно здає свої позиції внаслідок прогресуючого зростання множинної стійкості мікроорганізмів до антибіотиків. На сьогодні у планетарному масштабі це явище набуло настільки загрозливого значення, що у 2012 р. Генеральний директор Всесвітньої організації охорони здоров’я Маргарет Чен під час виступу на конференції з інфекційних захворювань у Копенгагені заявила: людство знаходиться на порозі постантибіотикової ери і недалеко той день, коли звичайна ангіна чи подряпина призводитимуть до смерті.

Думки вчених стосовно наслідків і шляхів подолання цієї проблеми розходяться. Одні з них стверджують, що антибактеріальна терапія в її сучасному вигляді не має майбутнього. Адже найновіші АБ, на створення і впровадження яких у практику витрачається 8-10 років та сотні мільйонів доларів, через декілька років їх застосування прогресивно втрачають свою активність. Інші, більш оптимістично налаштовані науковці, хоч і погоджуються з тим, що формування антибіотикорезистентності є надзвичайно несприятливим фактором для людства в цілому, все ж пропонують шукати адекватні шляхи протидії цьому явищу. Вони, зокрема, наголошують на необхідності на державному рівні усвідомити важливість даної проблеми, налагодити збір якісної інформації про споживання АБ, впровадити вивчення резистентних штамів мікроорганізмів, поширення резистентності, розробляти і реалізовувати програми, спрямовані на боротьбу з нею. Не менш важливим є раціональне застосування АБ, що включає чітке обґрунтування необхідності та схем їх призначення у кожному конкретному випадку, з урахуванням негативних наслідків, які можуть виникати.

Не менш серйозною проблемою застосування АБ є ПР. Призначення ЛЗ відбувається з метою досягнення лікувальної дії, однак це може супроводжуватися розвитком небажаних негативних реакцій, зумовлених або фармакологічними властивостями ЛЗ, або особливостями відповіді організму на введення препарату. Проведений аналіз повідомлень про випадки ПР ЛЗ, що надійшли в 2012 р., виявив: найчастіше лікарі України повідомляли про розвиток ПР при застосуванні АБ ЛЗ (26%). Слід зазначити, що це стосується не лише 2012 р., доля повідомлень про ПР АБ ЛЗ з року в рік коливається у межах від 25 до 27%.

Для кращого сприйняття матеріалу дозволимо собі нагадати класифікацію сучасних антибактеріальних АБ, які розподіляються за своєю хімічною будовою на групи.

  • Бета-лактамні антибіотики (пеніциліни, в тому числі інгібіторозахищені пеніциліни, цефалоспорини, в тому числі інгібіторозахищені цефалоспорини, монобактами, карбапенеми).
  • Макроліди й азаліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат, спіраміцин, рокситроміцин, кларитроміцин, азитроміцин).
  • Кетоліди, стрептограміни (телітроміцин, синерцид). 
  • Тетрацикліни (тетрацикліну гідрохлорид, метациклін, доксициклін).
  • Хлорамфеніколи (левоміцетин).
  • Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, неоміцин, мономіцин, канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин, нетилміцин, амікацин).
  • Поліпептиди (поліміксини, граміцидин С, бацитрацин).
  • Глікопептиди (ванкоміцин, тейкопланін, ристоміцин).
  • Лінкозаміди (лінкоміцину гідрохлорид, кліндаміцин).
  • Оксазолідинони (лінезолід, еперезолід).
  • Рифаміцини (рифампіцин, рифабутин).
  • Препарати стероїдної структури (фузидин-натрій).

Кожна група АБ має свою хімічну будову, а відповідно — фармакодинамічні властивості, які зумовлюють показання до застосування, протипоказання та несприятливі наслідки. Щодо останніх, слід зазначити, що більшість АБ можуть спричинити виникнення реакцій гіперчутливості різного ступеня серйозності та тяжкості, а також певним групам АБ властиві характерні ПР.

Нижче подано інформацію про побічні реакції (ПР) антибактеріальних препаратів, які спостерігались в Україні у 2012 р. Незважаючи на те, що подібні дані присутні в інструкціях до їх застосування, додатковий аналіз випадків ПР АБ сприятиме загостренню уваги всіх зацікавлених осіб на небезпечності їх рутинного призначення, особливо коли воно здійснюється без достатніх для цього підстав, а іноді й всупереч здоровому глузду.

У 2012 р. із закладів охорони здоров’я України до Державного експертного центру МОЗ України надійшло 11 674 повідомлення про побічні реакції лікарських засобів, із яких 2992 повідомлення (25,63%) стосувалися ПР при застосуванні АБ.

Спектр ПР АБ, які виникали в Україні, відображено на рис.1.
Найчастіше, у 56,82% від усіх зареєстрованих ПР АБ, спостерігались алергійні ПР різного характеру, на другому місці — порушення функції органів шлунково-кишкового тракту — 16,2%. Порушення функцій центральної та периферійної нервової системи зареєстровано у 6,11% від усіх ПР АБ. ПР з боку системи крові, в тому числі імунологічні розлади, — у 6,75%, ПР у вигляді порушення опорно-рухового апарату та сполучної тканини — у 0,47%, порушення функції органів дихання спостерігались в 1,37% від усіх ПР АБ. Порушення функції сечовидільної системи, незважаючи на широке застосування препаратів групи цефалоспоринів,
яким властива нефротоксичність, спостерігалось лише в 0,27%. Зниження артеріального тиску відмічено в 0,68%, кардіальні розлади — в 0,67%. Патологічні зміни зору, слуху та функції вестибулярного апарату зареєстровано в 1,6%. Зміни у місці введення АБ у вигляді почервоніння, інфільтрату, больових відчуттів мали місце у 3,88% випадків ПР.

Типи алергійних реакцій, які зареєстровано при застосуванні АБ, зображено на рис. 2 (на цій діаграмі загальна кількість алергійних проявів — усього 1701 випадок — прийнята за 100 %).

Анафілактичний шок розвинувся у 16 пацієнтів (0,95%), причому у 5 випадках закінчився фатально. Анафілактична реакція, яка загрожувала життю, спостерігалась у 89 пацієнтів (5,23%). Про зміни з боку шкіри та її похідних повідомлялось у 91,94% всіх алергійних ПР. Окремі прояви ангіоневротичного набряку Квінке (набряк повік, губ, язика, набряк гортані з утрудненим диханням, набряк обличчя, осиплість голосу внаслідок набряку голосових зв’язок) зареєстровано в 1,88% ПР АБ. Як зазначено, більшість алергійних проявів стосувалися шкіри та її похідних. Тому лікар завжди повинен мати настороженість навіть у разі найменших подібних змін, оскільки при продовженні або поновленні прийому причинного препарату не виключене їх прогресування до найтяжчих форм алергійних реакцій.

О.В. Матвєєва, К.А. Посохова, О.М. Олещук

(Продовження читайте у наступному номері «ВЗ»)

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я