Всесвітній день паліативної та хоспісної допомоги, який відзначають у всьому світі, в Україні також останнім часом привертає дедалі більше уваги не лише з боку громадськості, а й з боку державних інституцій, які покликані опікуватися цією справою. Минулий тиждень було присвячено обговоренню теми розвитку паліативної допомоги на різних рівнях та пошуку шляхів розв’язання проблем, які стримують цей розвиток. Одним із таких важливих заходів стала нарада, присвячена питанню спрощення доступу важкохворих до знеболюючих лікарських препаратів, що містять наркотичні засоби, яка відбулася 11 жовтня за участі Віце-прем’єр-міністра України Костянтина Грищенка, представників МОЗ, МВС, Державної служби контролю за наркотиками, Держлікслужби України, КМДА, Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги. Учасники наради відзначили, що останнім часом в Україні намітилися позитивні зрушення в цьому напрямку. Прикладом послідовності дій Уряду щодо розвитку паліативної допомоги К. Грищенко назвав запровадження нових стандартів та збільшення доступу тяжкохворих до знеболюючих засобів.
«Нещодавно, в тому числі і за моєї ініціативи, урядовою постановою, а також спеціальним наказом Міністерства охорони здоров’я в Україні були значно спрощені процедури використання наркотичних лікарських препаратів у медичній практиці, полегшено доступ амбулаторних хворих до знеболення, особливо в сільській місцевості. В Україні вперше в історії був зареєстрований таблетований морфін. Тому сьогодні пацієнти зі стійким больовим синдромом мають змогу не проходити дуже складні процедури для отримання однієї-двох ампул зі знеболюючим, а на декілька днів одержати їх за спрощеною процедурою», — сказав К.Грищенко. Втім, він додав, що лікарі не всюди використовують цю Постанову та Наказ міністерства. І, як з’ясувалося з виступів учасників наради, це далеко не єдина обтяжуюча життя «паліативки» перешкода.
Станом на кінець 2012 року в Україні розгорнуто 1161 ліжко у 7 хоспісах і 56 відділеннях паліативної допомоги (і цього вкрай недостатньо), які до всього потерпають від недофінансування, дефіциту кадрів, недостатньої підтримки волонтерами. Досі остаточно не розв’язано питання доступності хворим знеболюючих препаратів, що містять наркотичні засоби і через залишки бюрократизму у процедурі їх призначення, і через недостатню кількість аптек, які мають ліцензію на відпуск таких препаратів.
Серед інших проблем учасники наради відзначали неможливість виписати рецепт на такі засоби фельдшеру чи медсестрі, обтяженість медперсоналу, який використовує ці засоби для лікування хворих у стаціонарі, надмірною писаниною, перевантаження медсестер і молодшого медперсоналу кількістю хворих, якими вони опікуються у хоспісах при низькій заробітній платі тощо. Має місце і недостатня обізнаність самих медичних працівників у питаннях надання паліативної допомоги.
Віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко теж зазначив, що рівень забезпеченості ліжками паліативної допомоги в Україні становить лише 25% від стандартів ВООЗ. «Тому Уряд бачить своїм завданням збільшити кількість хоспісів протягом найближчих трьох років як мінімум удвічі», — заявив він під час відвідання хоспісу у Київському міському онкологічному диспансері.
Вислухавши всі зауваження учасників наради, Віце-прем’єр-міністр України підсумував: необхідно провести ще одну робочу зустріч за участі представників тих регіонів, де проблем з паліативною і хоспісною допомогою найбільше або ж вони потребують особливого реагування. А щоб шлях від обговорення до прийняття рішень був найкоротшим, К.Грищенко закликав усіх учасників подати свої пропозиції і бачення розв’язання проблем, зазначивши при цьому, що автори подібних ініціатив повинні орієнтуватися не на те, що їм зручно, а на те, що вписується у загальнодержавні підходи. Віце-прем’єр-міністр України також зробив зауваження з приводу того, що й досі не працює міжвідомча комісія, яка повинна була опікуватися цими питаннями, і наголосив на необхідності міжвідомчої співпраці не лише на центральному, а й на регіональних рівнях. Костянтин Грищенко виокремив, як надзвичайно важливі, питання підвищення кваліфікації медичних працівників, що працюють у галузі паліативної допомоги, і необхідність підвищення мотивації їх праці. А також зазначив, що, незважаючи на труднощі з бюджетом, поступово це питання може бути розв’язане, в тому числі і за рахунок можливого використання позабюджетних коштів.
Оскільки значна частина дискусій на нараді стосувалася нормативних документів у галузі діяльності паліативної допомоги, К. Грищенко наголосив на необхідності відпрацювання нормативних змін, які б сприяли удосконаленню системи і поліпшенню доступу важкохворих до ліків — нині вітчизняна нормативна база ще відстає від прийнятих в ЄС підходів. З іншого боку, Віце-прем’єр-міністр закликав керівництво Держлікслужби України продумати механізми мотивації фармвиробників, щоб зацікавити їх у виробництві таких ліків. Зрештою, порадив Костянтин Грищенко, потрібно обговорити разом із вітчизняними виробниками їх зацікавленість і можливості (наукові, технологічні, фінансові), щоб з’ясувати, які ліки можна виготовляти в Україні (і не лише знеболювальні препарати для тяжкохворих, а й інші), а також визначитися з тим, як держава має підтримати ці підприємства з метою локалізації і розширення власного виробництва ліків в Україні.
Голова Державної служби України з лікарських засобів Олексій Соловйов повідомив: «Наші 5 підприємств можуть виробляти ін’єкційні і таблетовані форми опіоїдних анальгетиків, не складно налагодити і виробництво ректальних супозиторіїв та крапель. Виробників знеболюючих пластирів серед вітчизняних виробників немає. Тому будемо закуповувати їх у Німеччині та Франції». На запитання Віце-прем’єр-міністра України стосовно можливості збільшення кількості аптек, які реалізують такі лікарські засоби, Олексій Соловйов відповів: виходом із ситуації він вбачає те, що бізнес розділить із владою соціальне навантаження. І запропонував внести зміни, які зобов’язували б власників потужних аптечних мереж відкривати відповідну частку аптек, що матимуть ліцензію на продаж наркотичних лікарських засобів, або ж рецептурно-виробничі відділи.
Зрештою, лейтмотивом усіх виступів учасників наради була саме ця думка — руку допомоги невиліковним хворим повинні подати не лише медичні працівники, а й влада, й бізнес, й усе суспільство, яке розвивається і рухається вперед лише за принципами милосердя та гуманності.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»