Головне завдання медицини — позбавити людину хвороб. Найпростіший спосіб — профілактика. Саме над цим працює така важлива складова загального медичного процесу, як санаторно-курортне лікування. Інше її важливе завдання — відновлення після перенесених хвороб, або реабілітація після гострого захворювання. Тому санаторно-курортна ланка — невід’ємна частина цілісного процесу лікування.
Курорт Трускавець має як державні, так і приватні медичні заклади і санаторії. Майже у кожному проводяться певні наукові дослідження. Ми працюємо за методиками, розробленими на сучасному етапі. Тобто медична й наукова робота проводяться на досить високому рівні.
До того ж ми намагаємося давати нашим спеціалістам можливість набиратися досвіду в іноземних колег, наприклад, у Карлових Варах чи у Віши. Ми не можемо перейняти їхній досвід лікування, адже аналогів «Нафтусі» майже немає, але ми із задоволенням спостерігаємо, як у них налагоджені організаційні питання. Хоча мушу сказати, що, на мій погляд, світові курорти занадто «автоматизовані». Одна із головних запорук успішного лікування — контакт лікаря і пацієнта. Кажуть, якщо після розмови з лікарем хворому не стало легше, далі лікувати немає сенсу. Водночас світові курорти надзвичайно гарно забезпечені новітнім медичним обладнанням і в цьому на них варто рівнятися. Хоча Трускавецькі курорти мають усе необхідне — кілька апаратів МРТ, КТ, мамограф, оснащення для дроблення каменів, укомплектовані лабораторії.
Маємо іншу проблему — фінансовий стан курорту залежить від кількості людей, які наразі відпочивають. Якщо укомплектування відпочивальниками повне — медичні працівники отримують усю заробітну плату та ще й премії. Коли ж відпочивальників мало, такого ми собі дозволити не можемо. Раніше у Трускавці не спостерігалося такої «сезонності», як зараз, коли з лютого по травень — затишшя. А за «провальними» місяцями зазвичай настає різке перенавантаження курорту. Це важко як для самих відпочиваючих, так і для медичного персоналу. Крім того, ми залежні від кількості соціальних путівок (приблизно 25% від загальної кількості, і це досить багато). Як відомо, фінансова складова — рушійна у розвитку курорту, його ефективності тощо. І держава це повинна розуміти. На жаль, нині гідної підтримки курортів із боку держави не існує. Раді були б бодай тому, щоб держава не заважала розвитку санаторно-курортної галузі. А щодо вкладу держави — вона мала б опікуватися, приміром, питаннями логістики. Добратися до Трускавця — найболючіша проблема, тому що дороги — наша біда. Крім того, на державному рівні варто було б приділити більше уваги популяризації наших унікальних курортів (до яких передусім належить Трускавець) у світі. Ми щороку приймаємо величезну кількість відпочиваючих із країн СНД та зарубіжжя. Українці, які виїздять на заробітки в інші країни, рекламують Трускавець. Але краще, щоб цим таки займалася держава. Наші лікувально-профілактичні заклади можуть одночасно розмістити 14-15 тисяч відпочиваючих. А при Союзі планувалася потужність у 40 тисяч. Тобто потенціал є і його потрібно використовувати. Тим більше, що наш регіон славиться не тільки Трускавцем, поруч — Східниця, Моршин, Любинь та інші курорти. Їх розумне використання могло б принести величезні прибутки нашій державі. Але для цього в курорти слід інвестувати кошти, налагодити більш зручне сполучення з близьким зарубіжжям, встановити адекватну цінову політику. Наприклад, раніше до нас приїздило дуже багато відпочиваючих з Узбекистану. Зараз їм дорога до Трускавця обійдеться понад тисячу у. о. на одну особу. Хто таке може собі дозволити у небагатій країні?
Окрім всього, санаторно-курортне лікування — це не тільки оздоровчі процедури, це ще й культурний відпочинок. Тож розвиток інфраструктури курорту — ще одне важливе завдання. Навколо нашого курорту — Карпати і безліч цікавих в екскурсійному плані місць. Але добратися туди майже нереально — через стан доріг.
Якби відбулися зміни у Законодавстві і було створено адекватний Закон про місцеве самоврядування, значну частину зазначених проблеми можна було б вирішити власними силами. Однак нині бюджет міста не дає змоги розвиватися курорту так, як потрібно. З кожним роком екологія у місті гіршає. Необхідно будувати об’їзну дорогу (через величезну кількість транзитного транспорту). Місту потрібен сміттєпереробний завод, поліпшення водопостачання. Свого часу у Трускавці була спеціальна економічна зона туристсько-рекреаційного типу «Курортополіс Трускавець». Вона була створена на період 20 років в адміністративно-територіальних межах міста Трускавця Львівської області, але функціонувала лише 5 років. Це було унікальне експериментальне явище, оскільки в Україні немає аналогічної системи. Завданнями цієї економічної зони було забезпечення росту інвестиційної та інноваційної діяльності; підвищення якості та обсягів санаторно-курортного лікування; розвиток туризму і прискорення реформування курорту; концентрація матеріальних та фінансових ресурсів та вирішення екологічних проблем. Впровадження СЕЗ забезпечувало б спеціальний правовий режим підприємницької діяльності та певні пільги щодо сплати податків. От до цієї системи варто було б повернутися.
