В Україні лише кожному другому немовляті з вродженою вадою серця вчасно роблять операцію. Дві третини всіх втручань виконують у національному Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії, якому цього року виповнилося 10 років. На рахунку Центру — близько 15 тис. прооперованих малюків. І це найкращий доказ того, що при своєчасному кваліфікованому втручанні можна врятувати 95% маленьких сердець. Про десятирічну історію закладу ми розмовляли з головним лікарем ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії» МОЗ України, кандидатом медичних наук, головним спеціалістом МОЗ України зі спеціальності «Дитяча анестезіологія» Володимиром ЖОВНІРОМ.
ВЗ Із чого починалася робота над створенням Центру?
— 10 років тому група молодих вчених зацікавилася питанням, чи можливо допомагати дітям із вродженими вадами серця в Україні? Тоді малюків масою тіла менше 20 кілограмів у нашій країні не оперували. А на кожну тисячу новонароджених приходилося 7-14 малят із ВВС. Приблизно половина з них не доживала навіть до місяця, а 80% решти — до 1 року. І лише тих малят, що все ж таки виживали, оперували, але тільки тоді, коли їхня маса тіла сягала зазначеної норми. Тоді «батько» нашого Центру — Ілля Миколайович Ємець — поїхав вчитися до Австралії і, повернувшись в Україну, розпочав оперувати немовлят із ВВС. Це була надважка хірургія. Фахівців, здатних допомагати дітям із критичними вадами серця, майже не було. Незважаючи на це, навесні 1992 року був прооперований перший малюк із важкою вадою — транспозицією магістральних судин. Таке оперативне втручання стало першим на теренах колишнього Союзу. Із цього немовляти і розпочалася ера української кардіохірургії новонароджених. З’явилося відділення, частина лікарів пройшла навчання в Австралії і поступово своєю роботою ми довели: допомога таким дітям може і має бути ефективною. Головна умова — своєчасність. Згодом з’явився науковий відділ, і в 2003 році видали Наказ про створення Центру дитячої кардіології та кардіохірургії. Нам передали напівзруйновану будівлю, з якої за три роки «виріс» наш Центр.
ВЗ Хто фінансував придбання першого обладнання?
— З самого початку, ще у відділенні, працювали на гуманітарному обладнанні — воно було старе, його було обмаль, але це ж краще, ніж нічого. У 2003 році (з моменту підписання паперів про створення Центру) був проведений перший транш та виділено досить велику суму грошей на закупівлю обладнання. На той момент ми придбали найкращу апаратуру, яка працює й донині. Вагомий внесок у забезпечення Центру устаткуванням зробила Людмила Кучма. Також надзвичайну допомогу надав захід «Пробіг під каштанами». На той час я просто брав у ньому участь і одного разу запросив організаторів заходу до відділення. Наступний пробіг уже був заради дитячої кардіохірургії. Спочатку колеги приходили повболівати за мене, а згодом почали також бігати. Зараз бігають навіть діти, яким врятували життя у Центрі. Останній раз їх кількість перевищувала двісті осіб. Позаминулого року на пробіг прийшла дівчинка з вадою серця, яку просто неможливо скоригувати повністю. Ми їй зробили паліативну операцію. І вона, знаючи, що дітки збираються бігти, вирішила приєднатися. Ілля Миколайович тоді мене особисто сварив і запитував, хто ж буде допомагати дитині, якщо їй стане зле? Але, на щастя, все склалося якнайкраще і дівчинка отримала нагороду.
ВЗ Мабуть свою роботу Центр розпочинав із більш простих операцій?
— Ні. Я вже розповідав про хлопчика із транспозицією магістральних судин. Це надважка вада, і ми наразі оперуємо лише 30% таких пацієнтів від загальної потреби. Але зрозуміло, що зараз уже робимо більшість із тих втручань, у яких тоді мусили відмовляти. По кількості операцій наш Центр є першим у Європі. Минулого року ми зробили 1670 втручань зі звичайним розрізом. Рівень смертності був близько 1%. Для порівняння: найбільші центри Європи роблять не більше 800 втручань на рік із рівнем смертності до 4%. Тобто ми маємо чим пишатися! Крім того, ми пишаємося тим, що нашу роботу фінансує Держава і допомога нашим дітям надається безкоштовно. Мене надзвичайно втішає те, що українським сім’ям не потрібно платити чималі кошти за життя їхніх малюків. По радіо і телебаченню постійну йдуть збори коштів для онкохворих дітей. Чи чув хтось, щоб збирали гроші на операцію на серці? Ні! Я одного разу бачив висновок нашого Центру в руках у циганки, яка просила гроші на операцію. Я підійшов і запропонував їй гроші в обмін на інформацію, скільки ж коштує ця операція у нашому Центрі. Жінка швиденько втекла.
ВЗ Нещодавно Центру дитячої кардіології та кардіохірургії Уряд передав обладнання. Що це за апаратура?
— Так, у Всесвітній день дитини — 20 листопада 2013 року — Віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко та заступник Міністра охорони здоров’я України Олександр Толстанов відвідали наш заклад. Урядовці завітали у палати, де поспілкувалися з мамами, діти яких були прооперовані в Центрі. Кожній родині дісталися подарунки, і Центру також. Нам передали спеціальне обладнання для реанімаційного відділення — три апарати шприцевого перфузора Compact, які використовують для надання невідкладної медичної допомоги малюкам із вродженими вадами серця. Ці пристрої дозують сильнодіючі ліки, що надзвичайно важливо, коли мова йде про таких крихіток, адже найменша помилка у дозах перетворює ліки для них в отруту. Це дуже цінний для нас подарунок.
ВЗ Пригадайте найбільш значущі події цих 10 років.
— Ми робимо дуже багато практичної роботи, а кількість переростає в якість. Усі важкі випадки спочатку концентрувалися в Інституті ім. М.Амосова, а згодом перейшли у Центр. Тому кожен наш хірург стикається з певною патологією не кілька разів на рік, як у Європі, а майже щодня. Це дає змогу відпрацювати нюанси операцій і підвищити їх якість. Нині в нашому Центрі актуальні дві великі перспективні медичні програми, які є нашою візитівкою. По-перше, це програма використання пуповинної крові під час операцій на серці у новонароджених із критичними пороками в перші години життя, що дозволяє уникнути небезпеки зараження від донорської крові, робить операцію більш стабільною, а одужання пацієнта — швидким і ефективним. Крім того, поряд з очевидними медичними перевагами програма дозволяє значно здешевити процес лікування, що для клініки з державним фінансуванням дуже важливо. А як було раніше? Десь у селі з’являлася на світ дитина із вродженою вадою серця, перші години патологія ніяк себе не проявляла і малюка вважали здоровим. Потім маля починало синіти і місцеві лікарі спочатку намагалися виключити інші патології, а вже згодом, якщо не допомагало, кликали з району дитячого кардіолога. Той, розуміючи, що має справу з ВВС, направляв дитину до Києва — у профільний заклад. Туди маля вже поступало «ніяке», якщо взагалі виживало. І ми не мали змоги одразу оперувати, оскільки новонародженого потрібно було стабілізувати. У кращому випадку дитя потрапляло на операційний стіл через тиждень. Так ми втрачали час, а значить, дітей. Зараз же процес повністю налагоджено: ми заздалегідь знаємо й готуємося до появи на світ малюка з певною вадою серця. До нас потрапляють вагітні, ми обстежуємо серце плода і якщо виявляємо ваду серця — домовляємося із пологовим будинком і чекаємо строку пологів. Важливо не просто народити, а народити безпечно! Бригада миттєво транспортує новонародженого до Центру, повторно ретельно обстежує і при підтвердженні діагнозу одразу оперує. Під час пологів лікарі збирають кордову кров, а ми використовуємо її під час операції. Так уже третій рік працює програма Cor-D. Завдяки їй врятовано близько 150 немовлят! Програма визнана світовою медичною спільнотою, і нашим наступним кроком буде впровадження її не тільки в Україні, а й у всьому світі. Варто зауважити що програмою використання пуповинної крові вже зацікавилася всесвітня організація Rotary International, і у Cor-D є всі шанси стати наступним великим проектом Rotary після Polio Plus — програми, за допомогою якої було повністю переможено поліомієліт.
Друга гордість — це програма пренатальної діагностики, без якої Cor-D залишилася б просто теорією, адже внутрішньоутробне своєчасне діагностування вади серця у плода дає змогу виграти дорогоцінний час, а отже, врятувати життя.
Крім перерахованих медичних програм, із нашої ініціативи і за безпосередньої підтримки благодійного фонду «Відкриті Серця» була розпочата програма розвитку телемедицини в Україні. Вона об’єднала на обласному рівні найбільші медичні установи України системою телекомунікації, яка дозволяє транслювати зображення з камер та медичного обладнання по всій Україні. А це означає, що провідним фахівцям не обов’язково залишати свої робочі місця заради діагностики або консультації пацієнта з іншої області. Це дозволяє проводити великі медичні консиліуми, транслювати наукові конференції і навіть зв’язуватися з провідними клініками США, Канади та Європи… Цінність такої можливості важко переоцінити і ми сподіваємося, що цей проект стане важливим кроком до створення в Україні сучасної системи охорони здоров’я.
ВЗ Повертаючись до виявлення вроджених вад серця, скажіть, як часто в Україні такі діагнози ставлять заздалегідь — тобто внутрішньоутробно?
— На жаль, частота виявлення вроджених вад серця у плода не велика. По-перше, далеко не скрізь є устаткування, яке дозволяє виявити ці вади. По-друге, не кожен спеціаліст їх «бачить» вчасно. Вже кілька років діє освітня програма для акушерів-гінекологів, які проводять таку діагностику, але фізично за такий малий проміжок часу навчити всіх — нереально.
ВЗ Скільки часу займає транспортування дитини по програмі Cor-D?
— В середньому — 15-30 хвилин. Звичайно ідеальним варіантом було б, якби породіллі народжували у нас у Центрі. Але для цього повинна бути облаштована пологова зала. В нас її немає. Ми сподіваємося, що у корпусі, який будують поруч із Центром дитячої кардіології та кардіохірургії, нам виділять приміщення під пологову залу. Але опікунська рада поки не бачить принад цього проекту. Маючи своє пологове відділення, лікарня «ОХМАТДИТ» зможе вчасно допомагати дітям із багатьма патологіями, не тільки серцевими, а також проводити забір і заготівлю стовбурових клітин.
ВЗ Які інші важливі програми наразі проходять за участі вашого закладу?
— Ще одна важлива програма — це спільні операції кардіохірургів та онкологів. До цих пір ніхто подібного не практикував. Річ у тім, що є важкодоступні пухлини, які, наприклад, проростають у судини чи серце. Видалити їх звичайному онкологу-хірургу не під силу. Вони просто бояться великих кровотеч або зупинки серця. Разом із кардіологами чи кардіохірургами це зробити набагато простіше. Ми маємо технології, які дозволяють зупинити серце чи легені дитини на доволі великий проміжок часу. Іншу подібну програму ми реалізовуємо з пульмонологами: наприклад, оперування стенозів трахеї також вимагає безпечної зупинки дихання під час операції.
Не менш важливе завдання, яке намагаються вирішувати у нашому Центрі, — це медичний патронаж дорослих, що в дитинстві були прооперовані з приводу ВВС — їх не можна лікувати, як усіх інших. Ця категорія людей раніше була поза увагою кардіологів — тепер їх спостерігають наші лікарі.
Ще одне наше ноу-хау: інноваційні операції з так званими «косметичними» розрізами — під грудьми чи з боку. Це дуже актуально для дівчат, які згодом виростуть і стануть гарними жінками, а ми заздалегідь турбуємося про їхнє майбутнє. Але, на жаль, не всі вади можна оперувати з такими доступами. Мова йде і про те, щоб у операціях брали участь пластичні хірурги, і тоді взагалі не залишатиметься жодних шрамів. Така практика є, наприклад, у Франції.
ВЗ Чи співпрацює Центр із іншими країнами?
— Так. Ми працюємо на міжнародному рівні у декількох аспектах. Найважливіший напрямок — це практична медицина. Ми стали привабливими для іноземних пацієнтів. Наприклад, зі всієї Молдови дітей із ВВС везуть саме до нас. Оперуючи 50-60 молдавських малюків за рік, ми навіть знизили рівень дитячої смертності у цій країні. У Молдові вже відомо про нашу програму Cor-D і вагітні з підозрою на ВВС плода приїздять народжувати до наших пологових будинків. Дуже багато дітей везуть із Азербайджану, Узбекистану, Казахстану. Нещодавно був випадок, коли у Казахстані народилося немовля із критичною ВВС і тільки зусиллями консульства, яке створило «зелений коридор», нам вдалося врятувати йому життя. Зараз щодня нам телефонують із уряду Казахстану і цікавляться станом дитини. Те саме, до речі, стосується Молдови. Коли жінки народжують у нас і згодом, після операції, виїжджають уже з немовлятами, посольство швидко вирішує питання із документами на дитину.
Другий аспект — освітній. Так, як колись навчали нас, зараз ми навчаємо лікарів інших країн. Наприклад, наш Центр має меморандум, підписаний із Інститутом педіатрії Алмати. Ми їздили туди з освітньою програмою і зараз їх кардіохірурги досягли непоганих результатів.
ВЗ У структурі Центру є науковий підрозділ — які розробки там проводять?
— Там розробляється багато програм: від, на мою думку, секретних до банальних оперативних втручань, які не виконуються в інших країнах. Наприклад, сьогодні привезли з Казахстану дитину з атрезією легеневої артерії, якій відмовили в операції Ізраїль, Німеччина й Росія. Ми погодилися її оперувати.
Окрім цього, дуже активно розвивається ендоскопічна хірургія і гібридні операції. Зараз наші спеціалісти поїхали за досвідом у Китай, де гібридних операцій робиться найбільше у світі. Але навіть за такої великої кількості китайські колеги не наважуються застосовувати цей вид втручань для новонароджених і оперують лише старших дітей. Основна апаратура для таких операційних у нас є.
ВЗ Ваші плани на наступне десятиліття?
— Ми прогнемо вивести програму Cor-D на міжнародний рівень і зробити доступною всім. І ми не боїмося великого потоку іноземців, адже це престиж країни. Але питання в тому, що іноземним пацієнтам доводиться самостійно вирішувати проблему житла, як і нашим громадянам із інших міст-сіл України. У розвинених країнах давно поруч із лікарнею будують готелі, які поєднуються з нею спільними переходами — іноземні пацієнти та їхні родичі оселяються там на час лікування. Таким чином вкладаються гроші в економіку Держави. Це дуже рентабельно і до цього варто прагнути.
До того ж ми не зупиняємося у своїх наукових пошуках і я впевнений, що молоді, амбітні лікарі й у наступне десятиріччя винайдуть якесь ноу-хау. При умові, що Держава так само підтримуватиме галузь…
Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
