Незначні порушення функцій серця можна компенсувати медикаментами. Але, на жаль, серцеві препарати не можуть повністю відновити орган або зупинити подальше погіршення роботи серцевого м’яза і стінок серця. Коли медикаментозна терапія безсила, залишається остання надія — трансплантація. Але у світі вже широко використовується альтернатива донорському серцю — механічне (штучне) серце.
Зараз на планеті більше 5000 пацієнтів, в грудях у яких стукає «моторчик». Левову частку таких операцій виконано в Німеччині. Інновація, яка успішно використовується в Європі, поки що для України залишається недосяжною мрією, адже вартість механічного пристрою — близько 100 000 євро.
Альтернатива донорському серцю — механічне (штучне) серце
Кольт Шнайдер, Ротенбург-на-Фульді (45 років):
— Я звичайний робітник на підприємстві. У 40 років почав помічати, що часом важко дихати, що я не в змозі робити звичні для мене речі. Лікарі діагностували серцеву недостатність. Кілька місяців я приймав ліки, але краще не стало. Тоді мені запропонували шунтування. Першу операцію зробили 4 роки тому. Згодом ще одну. Але хвороба прогресувала й останнім часом я знаходився у лікарні на підтримці постійно.
Те, що шансів на одужання щодня меншає, я й сам зрозумів: чекати донорський орган вже не було часу. Тоді мій кардіохірург сказав, що єдиний вихід із ситуації — механічне серце. Я, звичайно, погодився.
Пройшло два тижні після того, як мені імплантували штучне серце. Я вільно пересуваюся по клініці і прекрасно себе почуваю. Мені приносять задоволення такі, здавалося б, примітивні речі, як шахи та спілкування, адже ще зовсім недавно я був змушений від цього відмовитися.
Пристрій не завдає жодного дискомфорту, до сумочки, яка тепер постійно висить на моєму плечі, також швидко звик. Це — ніщо у порівнянні з шансом жити далі! Через тиждень я повернуся додому — до родини. Це для мене величезне щастя…
Юрген Крафф, кардіохірург Центру серцево-судинних хвороб м. Ротенбург-на-Фульді (Німеччина):
— Трансплантація серця для більшості пацієнтів із термінальною стадією серцевої недостатності — остання надія на порятунок. Але зазвичай до моменту операції проходить багато часу — треба знайти відповідний донорський орган. Надмірно низька кількість донорів для трансплантації серця, з одного боку, і зростаюча кількість кардіопацієнтів — з іншого, змусило вчених Німеччини розробити штучне серце. Це справді новітнє відкриття. Штучне серце для Кольта було останнім шансом вижити. Альтернативні операції, приміром, шунтування — на жаль, не дали потрібного ефекту. Медикаменти також. Якщо серце занадто слабке, щоб забезпечити організм життєво важливими поживними речовинами і киснем, усі медичні заходи виявляються не ефективними.
Перші моделі штучних сердець, що використовувалися при термінальній хронічній серцевій недостатності, були недосконалими та громіздкими. Попередні системи вимагали великого розрізу грудної клітки й додаткових — у черевній порожнині. Наразі це не є необхідністю — зараз пристрої вдосконалені та значно зменшені. Для дорослих ми використовуємо системи, які несуть кров безперервним потоком.
Штучне серце призначене для підтримки кровообігу людини. Це пристрій вагою всього 92 грами, який імплантується для перекачування крові з порожнини серця в аорту. Нове «серце» без проблем знаходить місце в грудній порожнині поруч із біологічним серцем. Система Heartware, якою ми користуємося, була розроблена для підтримки серця із важкою серцевою недостатністю — як у випадку Кольта. Система включає імплантований насос серця, що живиться від маленького електродвигуна, і невеличкий за розміром комп’ютер (так званий контролер), який керує роботою пристрою (контролер живиться електроенергією від 1-2 батарей або з розетки). Він регулює функцію насоса та контролює систему. Штучне серце імплантується нижче серця пацієнта і використовує відцентровий насос крові з поворотним пристроєм під назвою «Робоче колесо». Пристрій бере на себе функцію хворого лівого шлуночка (головної насосної камери серця) і допомагає серцю штовхати кров в аорту. Пристрій, звичайно, залишається в грудях, а з’єднувальний кабель виводиться через шкіру в нижній частині живота. Контролера й акумулятори пацієнт носить на своєму тілі у спеціальній невеликій сумці, що не заважає його мобільності. Вночі пристрій живиться від розетки змінного струму.
Механічне серце може бути «містком трансплантації», тобто забезпечувати необхідну підтримку до моменту, поки не знайдеться донорське серце. А може бути, як у випадку із нашим пацієнтом Кольтом, «вчителем». Пристрій «нагадує» хворому серцю, як потрібно працювати у здоровому режимі і є велика вірогідність, що, відпочивши, орган відновить втрачені функції. Тоді, через 2 роки, ми просто видалимо пристрій. А вже через 2 місяці Кольт зможе повернутися до роботи. Переважна більшість людей зі штучним серцем веде активний спосіб життя — подорожує, займається улюбленим хобі.
Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
