26 грудня 2013 року в Міністерстві охорони здоров’я України відбувся брифінг «Новації в регулюванні якості надання медичної допомоги та фармацевтичних послуг». Спікер брифінгу Тетяна Донченко — директор Департаменту з питань якості медичної та фармацевтичної допомоги МОЗ України, окреслила коло актуальних для медичної галузі питань, зокрема, йшлося про нову затверджену редакцію Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики (вони набули чинності 18 січня 2013 року).
Спікер повідомила, що зроблено це в рамках дерегуляції підприємницької діяльності в галузі охорони здоров’я, ліцензування якої відтепер має декларативний характер і значно спрощене порівняно з попередніми роками: «Ліцензіати, які отримують на сьогодні безстрокову ліцензію, мають відповідати Ліцензійним умовам щодо провадження господарської діяльності з медичної практики», — зауважила Тетяна Донченко. Вона також пояснила, що Ліцензійними умовами передбачено нові вимоги до фізичних осіб-підприємців, які на сьогодні можуть брати на роботу за своєю спеціальністю лише фахівців такого ж профілю: «Пацієнти повинні розуміти: якщо вони бачать у фізичної особи-підприємця ліцензію, наприклад, на стоматологічну практику, то всі фахівці, які працюють у цьому кабінеті, повинні мати саме таку спеціальність».
Також до цього нормативного документа було введено вимогу, відповідно до якої планові хірургічні втручання можуть відбуватися лише в закладах охорони здоров’я, що гарантуватиме безпеку пацієнтів і якість медичної допомоги: «На сьогодні розроблено зміни до Ліцензійних умов, якими передбачено, що фізичні особи-підприємці за певним переліком спеціальностей можуть працювати лише в умовах закладів охорони здоров’я та в статусі юридичних осіб. Це такі спеціальності, як «хірургія серця магістральних судин», «онкогінекологія», «онкохірургія», «онкологія», «невідкладна медична допомога», «хірургія» тощо», — повідомила Тетяна Донченко.
Спікер нагадала, що є низка законів, у яких ця норма вже визначена. Наприклад, Закон України «Про екстрену медичну допомогу» передбачає: невідкладна медична допомога може надаватися лише в умовах закладів охорони здоров’я. Законом про трансплантацію передбачено, що такі послуги надаються в установах охорони здоров’я за переліком, встановленим МОЗ. На практиці це означає: юридична особа має головного лікаря, який, крім свого основного фаху, повинен володіти спеціальністю «організація й управління закладами охорони здоров’я», отже, здатний забезпечити управління закладом, прийняття колегіальних рішень і дотримання стандартів у галузі охорони здоров’я. Те ж саме стосується і спеціальностей онкологічного профілю.
Серед загальної кількості ліцензій на медичну практику, що видані фізичним особам-підприємцям, частина спеціальностей, яких стосуються зміни, складає біля 5,77%.
За словами директора департаменту, клінічні протоколи, які на сьогодні затверджені, передбачають прийняття колегіальних рішень та спрямовані на унеможливлення встановлення хибного діагнозу. Крім того, існуючі протоколи медичної допомоги виключають можливість їхнього виконання однією фізичною особою-підприємцем: «У будь-якому разі це не обмеження прав лікарів працювати за певними спеціальностями, а приведення нормативної бази у відповідність до чинного законодавства та упорядкування провадження господарської діяльності в медичній сфері в інтересах як пацієнтів, так і медиків. Сьогодні в Україні ліцензується господарська діяльність у сфері медичної практики — ми прагнемо відповідати світовим і європейським нормам у ліцензуванні професійної діяльності лікаря. Це посилить персональну відповідальність медичного працівника, інформованість пацієнтів про таких лікарів і відповідатиме світовим засадам контролю за лікарями. Це відображено в проекті Закону України «Про заклади охорони здоров’я та медичне обслуговування», який схвалено Урядом і передбачає започаткування ліцензування професійної діяльності лікарів для підвищення рівня якості надання медичної допомоги населенню.
Крім того, цим законопроектом передбачено участь професійних лікарських асоціацій в ліцензуванні лікарів та проведенні клініко-експертних комісій. Участь громадськості в цих процесах зменшить певний суб’єктивізм в оцінці діяльності медичних працівників», — зауважила Тетяна Донченко.
Поза увагою не залишилось і питання, яке вже певний час обговорюється, а саме — виписування рецептів на лікарські засоби за міжнародними непатентованими назвами (МНН), тобто необхідність вказувати в рецептах виключно назву діючої речовини препарату, без зазначення його торговельної назви. Відповідні зміни до наказу МОЗ України від 19.07.2005 р. № 360 «Про затвердження Правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, Порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень» зареєстровані в Міністерстві юстиції України 13.12.2013 р. за № 2107/24639 і вже 31 грудня 2013 року набули чинності.
Нагадаємо, що про необхідність цього заходу неодноразово заявляв Михайло Бродський, голова Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (далі — Держпідприємництва України) і 7 жовтня 2013 Держпідприємництва України видала рішення №17 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров’я України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». На підставі звернення Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України Держпідприємництва України провело експертизу наказу МОЗ № 360, внаслідок чого встановило, що чинні правила виписування рецептів на препарати дозволяли лікарям лобіювати дорогі лікарські засоби конкретних виробників.
«Раніше в рецептах зазначалися як торгова назва препарату, так (за наявності) і міжнародна непатентована назва (МНН). На сьогодні в рецептах має зазначатися виключно міжнародна непатентована назва лікарського засобу (яку ми також звикли називати «діюча речовина») з зазначенням форми випуску та кратності застосування такого лікарського засобу. Мета зміни цієї норми полягає в тому, щоб лікар або певні працівники фармацевтичного бізнесу були позбавлені можливості рекламувати конкретні препарати та певні торгові назви лікарських засобів. Наголошу також, що, згідно з українським законодавством, провізор зобов’язаний повідомити пацієнта про наявність повного асортименту лікарських засобів, їх торгових назв з діючою речовиною, яку прописав лікар. Таким чином, пацієнт має можливість обирати з того переліку, який є в наявності в певному аптечному закладі.
Ми всі були свідками того, як здійснювалася прихована реклама препаратів у вигляді візитів до лікаря представників фармкомпаній. Таку можливість ми виключили і вважаємо, що це піде лише на користь пацієнта».
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ», за матеріалами брифінгу
