Дитячі хірурги Житомирщини, одні з небагатьох в Україні, роблять торакопластику — операції при деформації грудної клітки у дітей. Адже природа іноді зле «жартує» — через вроджену ваду грудної клітки дитині фізично важко підняти голову, а з роками ця патологія призводить до інвалідності.
Минулоріч, відвідуючи Житомирську обласну дитячу клінічну лікарню, довелось зустрітися з юною пацієнткою хірургічного відділення №2 Наталкою Грабчук із Попільні. «Дякуємо лікарям-хірургам, котрі зробили операцію: Віталію Ростиславовичу Зарембі та Максиму Олександровичу Доценку! — щиро говорить її мама Світлана Миколаївна. — Тепер для моєї донечки відкритий шлях навіть на конкурси красунь!»
— Працюючи за цим напрямком, ми з Максимом Олександровичем займаємось як лійкоподібною, так і килеподібною деформацією грудної клітки: в кількох місцях пересікаємо ребра і груднину, після чого фіксуємо титановими пластинами в правильному положенні, — розповідає обласний позаштатний дитячий торакальний хірург, лікар хірургічного відділення №2 Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні Віталій ЗАРЕМБА. — При таких хворобах у дитини спостерігається порушення в розташуванні органів грудної клітки — зокрема, серця та легенів, що, відповідно, порушує їх функцію. Тобто до 35-40 років настає декомпенсація діяльності серця та легенів, виникають різноманітні хронічні хвороби, в тому числі й гіпертонічна та ішемічна хвороби серця. Тому коригувати деформацію грудної клітки треба в дитячому віці — після 20-25 років операція приносить уже тільки косметичний результат, адже настають незворотні зміни. Раніше такі діти звертались на прийом у поліклініку лише до ортопеда — їм призначали консервативне лікування, яке полягало в різноманітних видах лікувальної фізкультури та масажу. Але, на жаль, ефективність такого лікування дорівнювала нулю.
ВЗ Як виявляють цю ваду у дітей?
— Її видно, досить лише зняти з дитини одяг — вона не потребує якихось надзвичайних методів обстеження, — каже Віталій Ростиславович. — І наше завдання — визначити ступінь вади та встановити, чи є покази до операції. Ці вади пов’язані з дисплазією сполучної тканини — власне, є одним із її проявів. Тому в своїй роботі ми дуже тісно співпрацюємо з генетиками Центру планування сім’ї Житомирського обласного перинатального центру — в кожному випадку колегіально визначаємо й терміни операції, і підготовку до неї: лікарі-генетики на біохімічному рівні знаходять у багатьох випадках недоліки сполучної тканини й коригують їх медикаментозно та дієтотерапією. Відтак і загоєння встановлених у нормальне положення груднини й ребер відбувається краще й швидше.
До речі, вся довідкова література, як мовиться, в один голос стверджує, що зворотнього розвитку при лійкоподібній деформації грудної клітки не зареєстровано. Проте у нас є задокументований випадок (із рентгенівськими знімками), який протирічить цим даним. Так, дитину з цією вадою привели до нас у віці двох із половиною років, але від оперативного лікування на той час ми відмовились, тому що оптимальний вік для таких операцій — від чотирьох до шести років. Тож я направив батьків до генетиків: «У дитини є проблема зі сполучною тканиною — їй може допомогти тільки генетик!» Привели дитину через два роки — третій ступінь деформації перетворився на… перший, який хірургічного лікування вже не потребує. Тому я ще раз наголошую на тому, що з цими дітьми треба займатись змалечку. І тоді, можливо, обійдеться без хірурга.
ВЗ Скільком дітям в області ви зробили такі операції?
— За два роки, відколи ми цим займаємось, уже більше ніж тридцятьом. Загалом же на обліку у нас на сьогодні перебуває близько 130 дітей віком від двох до вісімнадцяти років, 15% із яких потребують оперативного втручання.
ВЗ Результати перших операцій коли побачили? Результат — це ж не лише те, що загоїлось…
— Повністю результат оцінюється через рік після видалення пластини, яку ставлять щонайменше на півтора року. Тому формально про справжні результати ми ще не можемо говорити, але певні висновки вже зробили: ми йдемо правильним шляхом! Це дуже добре видно на дітях молодшого віку — ми бачимо, якими вони до нас приходять: відстають від своїх однолітків у масі тіла, в рості, їм важко даються фізичні навантаження. Оскільки таких дітей ми оглядаємо через місяць після операції, три місяці й далі кожних півроку — спостерігаємо, як у них покращується апетит і вони набирають вагу. Фактично лише за рік після торакопластики такі діти наздоганяють своїх однолітків.
ВЗ Настільки швидко?
— Резерви дитячого організму практично невичерпні — дайте можливість лише рости та жити й усе буде нормально.
ВЗ За два роки проколів не було — завжди досягали очікуваних результатів?
— Негативних результатів не відзначалось. Щоправда, в одному з випадків через певні технічні моменти ми змушені були вийняти пластину раніше визначеного терміну — лише через чотири з половиною місяці. Проте й тієї мобілізації вистачило — все зрослося так, як потрібно (і, знову ж таки, не в останню чергу за допомогою генетиків).
Крім того, хочу наголосити, що успіх наших операцій став можливий завдяки тісній співпраці й гарним стосункам зі спеціалістом, який навчив нас торакопластики — Дмитром Івановичем Шульгою, котрий очолює дитячий торакальний центр у Кривому Розі. До нього можна звернутися з будь-яким питанням — як на етапі обстеження пацієнта, так і після оперативного втручання. До речі, обмін досвідом двосторонній — ми певним чином модифікували цю операцію і він також використовує наше «ноу-хау». Ми вважаємо Дмитра Івановича нашим учителем. Свого часу мені потрапили на очі його роботи — зацікавила сама методика, адже давно вже хотів займатися проблемою деформацій грудної клітки. Затим Дмитро Іванович виступив із доповіддю у нашому закладі на науково-практичній конференції дитячих хірургів, присвяченій 50-річчю дитячої хірургії Житомирщини, — там і домовились про співпрацю. Ми поїхали до Кривого Рога — вчились, брали участь в операції. Потім запросили Дмитра Івановича до нас у Житомир — зробили з ним дві операції, а тоді вже «розправили крила» й почали оперувати самостійно. Хотів би наголосити, що саме таку операцію здійснюють лише в Житомирі, Вінниці та Кривому Розі — вона технічно відрізняється від інших операцій цього виду. Чим саме? Підходом. І за нашим переконанням — у кращий бік: менш травматична й більш безпечна.
ВЗ Проте, як би не «прораховував» хірург кожен крок — ніхто не «застрахований» від непередбачуваного…
— Уникнути цього можна лише завдяки детальним обстеженням. Якось до нас привели восьмирічну дитину з деформацією грудної клітки. Обстежуючи, ми виявили дефект міжпередсердної перетинки, який підлягав оперативному лікуванню.
Зв’язалися з кардіохірургами інституту Амосова, адже треба вирішувати дві проблеми одночасно. Спочатку кардіохірурги свою роботу виконали, і з того ж доступу, який вони зробили, ми здійснили торакопластику. Так, вона виявилася непростою — треба було справді зробити все за одне оперативне втручання, інакше ризики виявились би на порядок вищими. Зараз дитина приїжджає на огляди — думаю, що незабаром вийматимемо пластину.
На жаль, багато хворих підліткового віку — 15-17 років — потрапляють до нас із третім ступенем деформації і, відповідно, вже мають порушення в роботі серця та легень, ті чи інші ступені вентиляційної недостатності. За цей період ми прооперували сімох таких підлітків — трьох із них уже цього року. Батьки цих дітей просто вчасно не отримали інформацію, що треба робити з такою вадою. В старих посібниках надаються просто анекдотичні, як на сучасні уявлення та підходи, рекомендації — це вже не лише не актуально, а просто смішно: призначати при таких діагнозах заняття на духових інструментах. Хтось колись собі подумав: якщо сильно дмухати, то повинно вирівнятись. Але те, що в сорок років людина ставала інвалідом — при тому, що можна було цьому запобігти — то це вже не смішно.
Після того, як операцію зроблено, фізична активність дитини зростає в рази й усі ті «недостатності» й проблеми практично за три місяці зникають, а за шість місяців дозволені будь-які фізичні вправи. У Вінниці прооперований майстер спорту зі спортивної гімнастики займається спортом і далі тренує дітей. Є у нас і футболісти — хлопці затяті! — яких уже через три місяці (попри заборону фізичних навантажень протягом півроку) мами в сльозах привозять, мовляв, поясніть йому, що не можна бігати. Матері лякаються різкої зміни фізичної активності дітей.
ВЗ А, пам’ятаєте, минулоріч — був саме початок травня — дівчинка з мамою дякували за операцію. Яка зараз там ситуація?
— Тоді дівчинці поставили пластину, восени будемо її виймати (має минути не менше як півтора року) — якраз тиждень тому вона приходила на огляд. І я не раз уже мав нагоду спостерігати, що ці діти після операції разюче змінюються (що дуже характерно для підлітків), навіть психологічно. У них зникає замкнутість, вони в буквальному сенсі слова йдуть із піднятою головою (тому що у них змінюється постава) — піднята голова дитині додає впевненості в собі. Вони приходять до нас через півроку усміхнені. А ця дівчинка — от згадаєте мої слова — ще братиме участь і в конкурсах краси, й ходитиме на подіумах, демонструючи вбрання відомих модельєрів. Ходитиме — з високо піднятою головою!
Вікторія ПАЛАМАРЧУК, власкор «ВЗ», м. Житомир
