КОЛИ «ЗРІВНЯЛІВКА» – НА КОРИСТЬ
Питання організації надання екстреної медичної допомоги у структурі охорони здоров’я – одне з найважливіших, оскільки від її оперативності, рівня та можливостей (кадрового потенціалу, матеріального забезпечення) залежить життя людини. У процесі організації надання екстреної медичної допомоги в сільській місцевості великого значення набуває ще й низка певних особливостей, зокрема: значні відстані між селами, низька щільність населення, незадовільний стан сільських доріг. Тому насамперед варто подумати про зменшення негативного впливу цих чинників на організацію надання екстреної медичної допомоги.
Ігор САБАДАШ, головний лікар Любарської ЦРЛ Житомирської області
Перше, чого ми повинні досягнути, – доїзд бригади швидкої допомоги до хворого в термін, який не перевищує 20 хвилин. На жаль, існуючі автівки швидкої допомоги (враховуючи їх чотирьохрічний ресурс зношення) свій технічний потенціал вичерпали вже на 80, а то й на 100%. Тож автомобільний парк нагально потребує поновлення, причому машини мають відповідати усім сучасним вимогам, адже допомогу часто доводиться надавати безпосередньо в дорозі. Крім того, дорожнє покриття переважної більшості сільських доріг є таким, що за вказані 20 хвилин «швидка» може подолати зазвичай лише 5–10 кілометрів. За таких реалій пункти швидкої допомоги потрібно облаштовувати з розрахунку: 1 пункт на 2–3 села, а на малонаселених територіях (відстань між селами – 5–10 км) – 1 пункт у кожному селі. Тож, на мою думку, варто подумати і про те, щоб переглянути самі вимоги.
Друге, на що слід звернути увагу, – практично всі відділення швидкої допомоги у сільських районах укомплектовані фельдшерськими бригадами. Та часто трапляються ситуації, коли хворого потрібно транспортувати й одночасно надавати допомогу. Крім того, фельдшер не завжди може правильно оцінити складну ситуацію. Тому в кожному такому відділенні мають бути лікарський пост та лікарі, котрі навчалися за спеціальністю «Екстрена медицина та медицина катастроф» – вони виїжджатимуть за викликами у складних випадках.
Звісно, спеціалізовані лікарні та центри, де якість надання медичної допомоги значно вища, потрібні. Але я переконаний, що в усіх лікарнях – особливо в сільських районах із великою відстанню між ними – мають бути реанімаційні відділення та ургентні служби з можливістю цілодобового надання невідкладної допомоги: травматологи, хірурги, акушери-гінекологи, педіатри-неонатологи. Якщо ж не відділення – мають бути хоча б палати, ліжка для надання невідкладної допомоги та ургентні бригади спеціалістів за всіма профілями в усіх лікарнях.
Можливо, я загострюю увагу на дуже простих і зрозумілих моментах, але, на моє тверде переконання, якщо врахувати особливості сільської місцевості, в кожній ЦРЛ служби, які надають невідкладну допомогу, та діагностичне обладнання також повинні бути на високому рівні. А спеціалізовані центри потрібно створювати паралельно – за профілями, враховуючи їх потребу. І хворих потрібно відправляти туди після стабілізації життєво важливих функцій організму.
Безумовно, організація надання екстреної медичної допомоги у сільській місцевості потребує значно більших фінансових затрат, ніж у місті, де населення проживає компактно – собівартість даних послуг у селі значно вища. І це потрібно врахувати під час формування бюджетів, адже вимоги з дотримання часу доїзду до хворого та якості надання медичної допомоги для міського й сільського населення мають бути однаковими.
НА ПЕРШОМУ МІСЦІ – ІНТЕРЕСИ ПАЦІЄНТА
До втілення Національного проекту «Вчасна допомога », реалізація якого запланована в рамках здійснення реформування галузі охорони здоров’я, держава має підійти комплексно. У цьому переконаний начальник управління охорони здоров’я Житомирської міської ради Віктор БОРЩІВСЬКИЙ.
– Теоретично Житомирщина увійде до проекту наступного року, практично ж для цього потрібні немалі кошти…
– Перш за все я хочу зауважити, що реформування служби призведе до переведення всіх станцій «швидкої» до обласного підпорядкування (тобто в тому числі – до фінансування з обласного бюджету). Звісно, якщо ми говоримо про реорганізацію швидкої допомоги, то розуміємо, що без грошей тут не обійтися. На які потреби в першу чергу повинні бути спрямовані кошти? На нормалізацію зарплати медпрацівників! Нам не потрібно створювати для них якісь додаткові пільги, позачергово забезпечувати якимось там соціальним житлом – дайте людям нормальну зарплату й вони самі захочуть працювати в службі швидкої допомоги!
Другий пункт потрібних фінансових потреб під час реформування служби швидкої допомоги – це, звісно, оновлення технічної бази. На сьогодні повноцінно обладнана автівка «швидкої» класу «С» – тобто реанімобіль, якого наразі область не має – коштує 800–850 тис. грн. Лише половина суми – це вартість автомобіля (він повинен мати спеціальні ресори, пневмопідвіски, шумоізоляцію, кондиціювання). Другу ж половину витрат становить високовартісне обладнання, яке надає можливість здійснювати ефективну допомогу вже на місці виклику (тобто ще до транспортування пацієнта до медичного закладу).
Та перш ніж вирішувати фінансові питання, держава повинна розмежувати швидку й невідкладну допомогу. Тому що надати невідкладну допомогу – виміряти тиск, нормалізувати головний біль тощо – можна на рівні поліклінічної ланки (у разі звернення до поліклініки, викликавши дільничного терапевта чи педіатра). Для цього не потрібно залучати високовартісну швидку допомогу. Але розмежування видів допомоги має бути на законодавчому рівні – це не буде вимогами начальника управління чи позицією головного лікаря, а повинно бути затверджено законно. Тобто це третій пункт реформування вчасної допомоги – потреба створення нормативно-правової бази.
– Давайте повернімося до матеріальної сторони – скільки коштів потрібно на придбання навігаторів, нових автомобілів «швидкої»?
– Однозначно це – багатомільйонна сума (лише, зокрема, на впровадження сучасних GPS-технологій до державного бюджету подано розрахунки на суму 5,5 млн грн). На сьогодні, щоб говорити, скільки потрібно коштів для втілення проекту, треба чітко розуміти його технічні завдання та пропрацювати механізм переведення служби швидкої допомоги в обласне підпорядкування (відповідно – на обласний бюджет). Зрозуміло, має бути чітка калькуляція наших потреб і розуміння, яким чином ми можемо комплексно підійти до вирішення проблеми. І тут без допомоги держави нам не обійтися, адже тільки придбання автомобілів «швидкої» потрібного класу коштуватиме обласному бюджету не одну сотню тисяч гривень!
– Вікторе Михайловичу, хотілося б поговорити про створення центрів первинної медико-санітарної допомоги в Житомирі – на якому етапі нині перебуває це завдання реформування галузі?
– На сьогодні ми зробили перший крок – визначилися з кількістю центрів та зонами їх дії. Проте у нас виникло запитання, яке, на жаль, ми не в змозі вирішити ні на міському, ні на обласному рівні – єдине питання не лише у нас, а й у всіх, хто впроваджує реформу в життя. Це – запитання до Міністерства охорони здоров’я України: як бути з вузькопрофільними спеціалістами, які наразі ефективно і вчасно надають допомогу лікарям дільничним у поліклініках. Це – ендокринологи, кардіологи, спеціалісти вузькопрофільних хірургічних спеціальностей тощо.
– Під час створення центрів ПМСД їх посади там не передбачені…
– Окрім того, не зрозуміло, який обсяг лабораторних обстежень мають виконувати центри, що робити з тими потужними лабораторіями, які наразі активно і плідно працюють. Тобто якщо сьогодні лабораторія може виконувати імунно-ферментні аналізи, велику кількість біохімічних досліджень (наприклад, гормональні, біохімічні дослідження), то навіщо забирати ці можливості у первинної ланки, коли це потрібно не лише дільничному лікарю, а в першу чергу – пацієнту? На моє тверде переконання, слід відразу розібратися з цим питанням, аби не допустити того, що пацієнт може, як мовиться, пройти по два-три кола обстежень і тільки через, скажімо, тиждень отримати кінцевий діагноз і лікування. На сьогодні поліклініки мають у цьому плані багато можливостей і нам не хотілося б їх руйнувати. Тому ми й проявляємо таку ініціативу – просимо надати роз’яснення, що робити з вузькопрофільними спеціалістами, з лабораторною службою. Відповідні звернення ми готуємо й до Міністерства охорони здоров’я України. Потреби населення мають бути на першому місці – така позиція міського голови та його команди, адже проблеми пацієнта мають бути на першому місці.
Вікторія ПАЛАМАРЧУК, для “ВЗ”
