Вже багато років на Полтавщині для лікування пацієнтів з алкогольною та наркотичною залежністю успішно використовують біо-психо-соціальний підхід. Ініціатор цього запровадження — головний лікар обласного наркологічного диспансеру, головний позаштатний нарколог департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Ігор МАЦИЦЬКИЙ. Як результат дії такого підходу — сотні колишніх пацієнтів, що відродилися до нормального життя, здобули професію, мають роботу, створили сім’ї…
Сьогодні на Полтавщині офіційно на диспансерному обліку перебуває 5000 осіб з алкогольною залежністю, понад 2500 споживачів наркотиків. Більшість наркозалежних вживають ін’єкційним шляхом наркотичні речовини — опіати.
Проте названі цифри вельми умовні, адже існує багато прихованих хворих із такою залежністю, які уникають лікування, продовжують заганяти себе в глухий кут безвиході.
Як раніше лікували пацієнтів з алкогольною та наркотичною залежністю? Добре, якщо поруч були люди, не байдужі до долі таких хворих, і переконували їх звернутися до медичної установи. Пацієнт потрапляв у наркологічний диспансер, проходив там традиційне медикаментозне лікування згідно зі стандартами та протоколами надання наркологічної допомоги (детоксикація), психологічну допомогу фахівців, і, пробувши на лікарняному ліжку майже місяць, виписувався. А далі перед ним відкривався шлях… у невідомість. І колишній пацієнт нерідко знову повертався у своє середовище, а пройдене лікування зводилося нанівець. Користь від нього ставала схожою на пісок, який безповоротно пройшов крізь пальці…
— Я давно замислювався над тим, що біологічний підхід у лікуванні хворих на алкогольну та наркотичну залежність, коли лікували лише тіло, неефективний. А такі способи позбавлення від цієї залежності, як «чудодійні» пігулка, ін’єкція чи кодування, з наукової точки зору мені видаються шаманством, — каже головний лікар Полтавського обласного наркологічного диспансеру Ігор Мацицький. — Бо доказової бази ці методи не мають і ніде в світі їх не застосовують. Тому ми у лікуванні таких хворих використовуємо біо-психо-соціальний метод, результативність якого доведена багаторічною практикою. Цей багатогранний підхід у наданні допомоги є доказовим із медичної точки зору і затребуваним, якщо говорити про пацієнта. При цьому під вплив підпадають усі сфери життя пацієнта: його фізичний і психічний стани, психологічні особливості, поведінка в соціумі, відносини з оточуючими тощо. За таких умов людині надається максимальна допомога і не тільки в стінах нашого закладу, а й поза ним.
У чотирьох відділеннях на 125 ліжок Полтавського обласного наркологічного диспансеру медичну допомогу хворі отримують від лікарів і медсестер, психологів, соціальних працівників, волонтерів. До речі, серед останніх є й колишні пацієнти, які вирвалися з пут залежності, стали повноцінними членами суспільства, здобули освіту й нині працюють у стінах цього закладу.
— Разом — ми єдина мультидисциплінарна команда, яка реалізовує вищеназваний підхід у лікуванні, — підкреслює головний лікар. — Причому, довіра до тих фахівців, які самі подолали алкогольну або наркотичну залежність, у хворих більша. Це й зрозуміло: вони особисто пройшли такий шлях і тепер прагнуть делегувати свій досвід сьогоднішнім пацієнтам.
Лікарі обласного наркологічного диспансеру під керівництвом Ігоря Мацицького розробили структуру надання медичної допомоги своїм хворим — так званий «наркологічний простір Полтавської області». Його центром є обласний наркодиспансер, діяльність якого тісно пов’язана з роботою Лубенського та Кременчуцького диспансерів, районних наркологів, департаментів охорони здоров’я та освіти облдержадміністрації, а також із громадськими організаціями, реабілітаційними центрами, терапевтичними співтовариствами, групами самодопомоги та ін. Це і багатовекторна благодійна організація «Світло надії», яка першою в області почала роботу зі споживачами ін’єкційних наркотиків, клуб «Квітень», громадська організація «Порятунок», реабілітаційний центр для наркозалежних «Новий поворот», організація «Вихід є!», групи взаємодопомоги «Субмарина», «Ковчег», «Надія» та багато інших.
— Наведена структура (див. карту), як живе дерево, як безперервний ланцюг допомоги, що «веде» пацієнта по життю, підбираючи для нього правила поведінки, рецепти й мотивацію дій — своєрідний механізм захисту — аж до того моменту, поки той не повернеться до нормального життя. Це і є, на мій погляд, справжня, велика, серйозна наркологія, — вважає Ігор Мацицький.
Як працює на практиці «наркологічний простір Полтавської області» — пересвідчився на прикладі конкретної людини. Пацієнт Н. потрапив до обласного наркологічного диспансеру в стані абстиненції. А коли вночі його самопочуття погіршилося, він не залишився наодинці: біля нього чергував нічний консультант, який разом із лікарем підтримував хворого і фізично, і психологічно, і морально. Зазначу, що практика нічних консультантів у стінах цієї медичної установи діє постійно — це штатні працівники диспансеру з числа молодшого персоналу. Далі хворий Н., крім медикаментозного лікування, протягом майже місяця отримував і кваліфіковану психологічну допомогу. Таким чином, реабілітаційна програма в інтересах хворого почала працювати ще в стінах медзакладу, паралельно з медикаментозною. І пацієнт Н. був упевнений: його не «загублять» після лікування, а допомагатимуть і далі. Цю функцію згодом узяла на себе благодійна організація «Вихід є!», де він пройшов реабілітацію. А влітку минулого року побував у Центрі ресоціалізації «Модулор» під егідою клубу «Квітень», що діє в селі Жовтневе Решетилівського району. Після цієї адаптації він працевлаштувався, створив сім’ю. І подібних прикладів — сотні.
Є у структурі обласного наркодиспансеру кризове відділення, що розташоване у Полтаві. Сюди «швидка» доставляє пацієнтів у стадії алкогольного сп’яніння або абстиненції, які потребують невідкладної допомоги, і тут її отримують. У стінах цієї установи — і жіноче відділення, де діє своя психокорекційна програма. Фахівці проводять роботу не тільки з пацієнтами, але й із їхніми родинами. За цією ж адресою працює перший в області притулок для безхатченків, відкритий за сприяння благодійної організації «Світло надії». Сюди потрапляють люди навіть з інших областей. У лікарів обласного наркодиспансеру із працівниками притулку — прямий зв’язок. Соціальні працівники медичної установи допомагають підопічним притулку із реєстрацією, розв’язують проблеми з відновленням професійних навичок або в оволодінні ними, у працевлаштуванні.
— Ми відповідаємо за кожного нашого пацієнта, — каже Ігор Мацицький. — Звичайно, простіше пролікувати хворого і поставити крапку. Але наше завдання ми бачимо ширше — повернути людину до повноцінного життя…
Сам Ігор Анатолійович побував у багатьох країнах, вивчаючи досвід колег — у США, Італії, Німеччині, Австрії та ін. А сьогодні лікарі звідусіль приїздять до нього. Кілька років тому у складі делегації українських медиків Ігор Мацицький побував у США, де виступав у Державному департаменті із доповіддю про напрацювання своїх колег у сфері наркології, яка отримала схвальні відгуки.
Андрій КОНДРАТЮК, власкор «ВЗ», м. Полтава
