Жоден лікар ніколи не призначить засіб від кашлю, якщо він не бачив хворого і не має уявлення, про який кашель і яку, власне, патологію йде мова. Але така обережність нерідко з лихвою компенсується в аптеках, що й не дивно: проблема дуже поширена, в асортименті протикашльових ліків в Україні представлено більш ніж 100 найменувань, маркетинг у цьому сегменті активний, тож є що запропонувати споживачеві. Сучасні дослідження показують, що такий підхід може призвести до небажаних наслідків.
Самолікування по-американськи
Відверто кажучи, з приводу кашлю люди майже ніколи не звертаються до лікаря. Можливо, з якогось боку це навіть і добре, адже навантаження у лікарів сьогодні величезне. До того ж аптечні працівники мають право надавати фармацевтичну опіку при скаргах щодо згаданого симптому й охоче цим правом користуються. Але слід згадати, що фармацевтична опіка як поняття закріпилася в українських реаліях відносно нещодавно, тож не всі провізори та фармацевти накопичили достатньо досвіду в цій справі. Крім того, існує ще реклама, яка неминуче позначається на виборі лікарського засобу в аптеці. В сухому залишку лікарі часто отримують хворого вже з ускладненою патологією, через самолікування страждає здоров’я людини, скорочується кількість працездатного населення у країні.
Згідно із сучасними науковими даними, проблема не має «національного колориту» — це світова тенденція.
Зокрема, американські вчені провели загальнонаціональне дослідження з метою визначити кількість звернень до відділень невідкладної допомоги з приводу негативних наслідків від застосування протикашльових та протизастудних ліків у дітей. Під час дослідження використовувалися відомості Національної електронної бази даних, що враховує негативні наслідки прийому лікарських засобів (National Electronic Injury Surveillance System — Cooperative Adverse Drug Event Surveillance, NEISSCADES). Була сформована вибірка з 63 лікарень США, в яких надавалася невідкладна допомога дітям. Протягом 2 років реєстрували всі випадки звернення дітей до 12 років з приводу негативних наслідків, які лікар пов’язав із вживанням протикашльових та протизастудних препаратів.
За підрахунками дослідників, щорічно в масштабах країни 7091 дитина до 12 років зверталася до відділень невідкладної допомоги з приводу небажаних наслідків вживання зазначених лікарських засобів. Найбільше звернень (64%) відзначено серед дітей 2-5 років, візити дітей до 2 років склали 22,7%, 6-11 років — 13,3%. Хлопчиків було трохи більше (54,7%), ніж дівчаток. Серед причин негативних наслідків протикашльових та протизастудних ліків основною (65,9%) є безконтрольне їх вживання, яке відзначалося набагато частіше порівняно з іншими лікарськими препаратами.
Тривожним є факт, що здебільшого нераціональне використання ліків із позначкою «від кашлю» та «від застуди» спостерігалося серед пацієнтів віком 2-5 років (77,9%).
На думку авторів, цьому сприяє загальнодоступність протикашльових та протизастудних препаратів внаслідок їх безрецептурного відпуску, наявність дитячих форм препаратів із приємними смаковими властивостями, а також відсутність постійної уваги до дітей з боку дорослих. До речі, щодо останнього пункту, дослідники внесли цікаву пропозицію: створення таких упаковок, які виключили б самостійне споживання препарату дитиною без допомоги дорослого.
Загальний висновок вчених був таким: безконтрольне застосування дітьми засобів від кашлю та застуди є основною причиною звернень до відділення невідкладної допомоги з приводу побічних ефектів від лікарських засобів.
Розгублений пацієнт
В Україні ситуація не набагато краща. Зазвичай вона ускладнюється уявленням споживача про те, що він здатний самостійно зробити раціональний вибір, виходячи з власних відчуттів. Але останні дослідження спростовують цю думку.
Як відомо, кашель найчастіше сигналізує про хвороби органів дихання, які зустрічаються у 15-20% населення України. За даними Європейського респіраторного товариства (European Community Respiratory Health Survey), з 18 277 пацієнтів віком 20-48 років на продуктивний кашель скаржаться 10%, непродуктивний — 10%. Проблема полягає в тому, що більшість пацієнтів не можуть самостійно визначитися з тим, який у них тип кашлю. Про це, зокрема, свідчить дослідження, яке було проведене на базі аптечної мережі та Центру первинної медико-санітарної допомоги №5 м. Вінниця (О.О. Яковлєва, К.О. Філатова та співавт., 2013). Дослідники оцінювали рівень фармацевтичної опіки хворих із кашлем шляхом порівняння структури аптечних продаж зі скаргами пацієнтів. Для цього у період 2012-2013 рр. проводився АВС-аналіз аптечних мереж м. Вінниця методом анкетування серед відвідувачів аптек. Результати виявилися вельми цікавими.
Зокрема, дослідники встановили, що ступінь популярності лікарського засобу для лікування кашлю майже завжди залежить від реклами. Окресливши лідерів продажу та препарати, що користуються найбільшою популярністю у провізорів, автори дійшли висновку: найчастіше лікарські засоби категорій А і В — це добре розрекламовані закордонні бренди. Також попитом користуються «старі» вітчизняні ліки, як то «Мукалтин®», «Пертусин» тощо.
Крім того, в ході дослідження було встановлено розбіжності між поширеністю різних типів кашлю та результатами фармацевтичної опіки. Анкетування хворих показало, що 69% респондентів не можуть визначитися, який тип кашлю для них характерний, із них 42% — діти. Непродуктивний кашель спостерігався у 17% хворих, 14% були впевнені, що у них продуктивний кашель із різним ступенем відходження мокроти (діти у цій категорії склали 9%).
У той самий час структура реалізації препаратів згаданої категорії в аптеках розподілялася наступним чином:
- комбіновані препарати, що містять протикашльові засоби та експекторанти, — 30%;
- муколітики — 29%;
- відхаркувальні — 27%;
- протикашльові — 14%.
Серед засобів для лікування кашлю у дітей переваги надавалися відхаркувальним (35%) та протикашльовим (30%) засобам.
Тож, можна говорити про суттєві відмінності між препаратами, які рекомендують в аптеці, і типом кашлю у хворого. Нерідко лікування зводиться не до з’ясовування причини кашлю, а до боротьби із цим небезпечним симптомом.
Ще одним невтішним висновком дослідників стало те, що часто під час призначення ліків від кашлю спостерігається поліпрагмазія (коли одному хворому відпускається 2-3 препарати для одночасного прийому). Також 17,5% хворих, які мали загрозливі симптоми, отримали лікування в аптеці, що є цілком неприпустимим.
Як відомо, самолікування можливе тільки у разі ГРЗ, ларингіту, трахеїту, на початкових стадіях гострого бронхіту, при вдиханні подразнювальних речовин (за умов відсутності порушень загального стану). Медикаментозного призначення від лікаря потребують тяжкий перебіг та загострення хронічного бронхіту, пневмонія, бронхіальна астма, туберкульоз, плеврит, абсцес і пухлини легенів. У жодному разі не підлягає лікуванню в аптеці кашель із загрозливими симптомами.
З надією на краще
Між ГРЗ та, наприклад, позалікарняною пневмонією пролягає не така вже глибока прірва — щоб перейти від одного стану до іншого, людині часто достатньо ігнорувати симптоми хвороби і пригнічувати кашльовий центр, чим і займається значна частина населення. На цьому тлі у світі продовжує звучати тривожний набат щодо небезпеки респіраторних інфекцій. Лікар у цій ситуації може небагато, адже не від нього залежить, якою буде промоція лікарських засобів і як впорається зі своїми обов’язками фармацевт. Але, володіючи інформацією про справжній стан речей, легше коригувати свої рекомендації пацієнтам і визначитися з напрямом просвітницької діяльності щодо симптоматичного лікування поширених станів.
Марина Чібісова, «ВЗ»
