Дитяча косоокість — тривожний симптом

У зв’язку з тим, що реформа системи охорони здоров’я в Україні торкнулася й педіатричної служби, тепер найчастіше сімейний лікар опікується здоров’ям і старших членів родини, і дітей. Тож ці спеціалісти мають бути обізнані з дуже широким колом питань стосовно норм і патологій, що можуть виникати на кожному етапі розвитку дитини. Про деякі важливі аспекти дитячої офтальмології говоримо сьогодні з завідувачкою дитячого відділення поліклініки Центру мікрохірургії ока, лікарем-офтальмологом вищої категорії Іриною ВИНОГРАДСЬКОЮ.

 Ірина ВИНОГРАДСЬКА, завідувачка дитячого відділення поліклініки Центру мікрохірургії ока, лікар-офтальмолог вищої категорії

ВЗ У пологовому відділенні дитину обов’язково оглядає офтальмолог, а як часто ці огляди мають проводитися у подальшому?

— Офтальмолог має оглянути дитину у віці 6 місяців, 3 роки, 6 років і щороку під час навчання у школі.

ВЗ На які обставини сімейного анамнезу має звернути увагу педіатр, аби правильно розробити тактику профілактики? Які аспекти важливо враховувати під час профілактичного огляду дитини?

— Важливою є анамнестична картина. Потрібно з’ясувати, які патології є у найближчих родичів: короткозорість, астигматизм, будь-які інші проблеми із зором. Звичайно, мають бути критерії, за якими сімейний лікар або педіатр повинен обов’язково скерувати маму з дитиною до офтальмолога. Найперше — це недоношені діти, з низькою масою тіла при народженні. Адже критичною з точки зору подальшого здоров’я очей дитини вважається саме недоношеність. Тож такі діти одразу відносяться до групи ризику і їм потрібно приділити особливу увагу. Офтальмолог має оглядати таких діток обов’язково.

Стосовно доношених новонароджених, у випадку, коли офтальмолог у пологому будинку не виявив жодних проблем, педіатр під час огляду (перший огляд — патронат педіатра та медичної сестри за місцем проживання, який здійснюється відразу після виписки з пологового будинку, а потім у віці 1 місяць — огляд педіатром та іншими спеціалістами) дитини може самостійно оцінити функцію зорового аналізатора новонародженого, яка визначається загальною реакцією на світловий подразник (коли дитина спить, піднести до її очей ліхтарик, у неї має посилюватися змикання повік; при розплющених очах — дитина жмуриться і намагається повернутися до світла). На другому місяці життя для перевірки рухливості очного яблука вже можна використати яскравий предмет, яким слід провести на відстані 30 см від очей лежачого малюка — у разі нормально розвиненого зору дитина слідкуватиме очима за предметом.

Також лікар має уважно роздивитися зіничку. Якщо вона сіруватого кольору, потрібно виключити аномалії червоного рефлексу. Для цього, до речі, можна використати звичайну цифрову камеру зі спалахом (вона зас­тосовується з відстані 4-х метрів із максимальним оптичним збільшенням, при цьому дитина має дивитися прямо в камеру). Всі ми чудово знайомі з ефектом «червоних очей» на фотознімках, так от, у медицині цей ефект має велике прогностичне значення. У нормі ми бачимо зіниці чорними, на фото вони можуть бути і червоними, але однаково забарвленими — або чорними, або червоними. Всі інші випадки, особливо у маленьких дітей, вимагають виключення патології рефракції, косоокості або симптому білої зіниці. Цей метод однаково ефективний як для світлих, так і для темних очей. Але зауважимо, що це тільки додаткова допомога у виявленні серйозних проблем і, звичайно, не замінює огляд офтальмолога за допомогою прямого офтальмоскопа.

 За даними Міжнародного агентства з профілактики сліпоти, приблизно у 284 млн людей є ті чи інші проблеми з зором, із них близько 39 млн не бачать взагалі. Хвороби очей встановлені у понад 19 млн дітей. Близько 87% людей, які страждають на порушення зору, живуть у країнах, що розвиваються. 85% Випадків порушення зору і 75% випадків сліпоти піддаються профілактиці або лікуванню.

Ще важливий момент — дізнатися, чи бачить маля кожним оком окремо (прикрити по черзі оченята дитини і подивитися на її реакцію). Це теж дуже простий тест, але він дає можливість або упевнитися, що все нормально, або запідозрити проблему.
Педіатр також повинен рекомендувати мамам слідкувати за тим, як, на якій відстані дитина впізнає знайомі обличчя, іграшки. Так само важливо пояснити батькам і те, що косоокість малюка до півроку — це здебільшого тимчасова проблема, адже в цей час активно формується зір дитини, потрохи розвивається бінокулярний зір, а центральна нер­вова система поступово починає контролювати положення очей. Після півроку косоокість має зникнути, якщо вона була тимчасовою.

ВЗ Найпоширенішою проблемою сьогодні є, мабуть, короткозорість? Чи змінилося щось останнім часом у підходах до профілактики та лікування цієї патології?

— Сьогоднішній досвід показує, що короткозорість має пряму залежність від способу життя. Велику роль відіграє і спадковість, але зараз спос­терігається дуже багато випадків, коли у найближчих родичів дитини і її батьків з очима все гаразд, а от у самої дитини ми діагностуємо короткозорість. Тут уже напрошується висновок про те, що причиною є теперішнє захоплення екранами (комп’ютерами, мобільними телефонами, телевізором тощо). Діти мало рухаються, натомість багато сидять, що призводить до перевантаження однієї групи м’язів, і приток крові до ока відбувається таким чином, що закріплюється одне положення кришталика, підвищується внутрішньоочний тиск і це сприяє росту самого очного яблука, розтягнення провокує розвиток короткозорості.

Звичайно, це тільки одна з теорій щодо причин формування короткозорості, але її підтверджує світова статистика. В тих країнах, де жорстко дотримуються норм санітарно-гігієнічних вимог організації режиму дитини, значно зменшується кількість короткозорих дітей. Якщо вони багато рухаються і, що ще краще, роблять це на свіжому повітрі, то це, безумовно, позитивно впливає на здоров’я всього дитячого організму і, зокрема, на зір. Є навіть така думка, що дві-три години активних рухливих ігор на свіжому повітрі — досить ефективна профілактика короткозорості (звичайно, за умови відсутності серйозних спадкових патологій). Іншими словами, нормальний приток крові до головного мозку, а, отже, і до очей — запорука запобігання короткозорості. І тут потрібно акцентувати увагу ще на такому важливому аспекті, як правильна постава. Мова, перш за все, йде про дітей шкільного віку, яким доводиться чимало часу проводити у статичній позі (над зошитом чи підручником). На жаль, зараз мало хто дотримується таких простих профілактичних заходів, як, наприклад, належна відстань (20-30 см від зошита, книжки), або, як її ще називають, «відстань ідеального зору». Шкільні парти старого зразка, на відміну від сьогоднішніх, враховували ці аспекти. А от у Китаї зараз популярні парти з обмеженням для голови (дитина може нахилитись над зошитом чи підручником тільки до певної висоти), а з часом вона привчається слідкувати за цим самостійно.

Ще одним досить ефективним методом профілактики є ходьба. Саме ходіння є дуже важливим, бо завдяки йому кров рухається від ніг до серця, що сприяє активнішому насиченню киснем головного мозку, частиною якого є і зоровий нерв.

Щодо лікування цієї патології, то зараз існує чимало методик, у тому числі апаратне лікування, за допомогою яких можна стабілізувати короткозорість. Але зовсім зупинити її, на жаль, неможливо. Лікування має бути комплексним, адже жодна методика самотужки подолати проблему не може. Позаяк у кожному випадку має бути індивідуальний підхід. Одному допоможуть окуляри, іншому — контактні лінзи, комусь достатньо проводити двічі на рік апаратне лікування (для тренування резервів акомодації). Деякі пацієнти лікують себе тим, що активно займаються спортом (за умови регулярності занять!). Нап­риклад, знаю випадок, коли дитина з -2,5 повернула собі 100% зір завдяки тому, що п’ять-шість днів на тиждень грала у великий теніс. Крім того, ще є варіант нічних контактних лінз. Лікування хірургічним способом, коли або виконують лазерну корекцію, або роблять насічки на рогівці тощо. Але це вже після вісімнадцяти років і за умови, що короткозорість стабільна два-три роки підряд. Тільки тоді ця корекція дасть хороший результат.

ВЗ Ще однією серйозною проблемою є косоокість. Чому так важливо її лікувати?

— Медицині давно відомо, що косоокість — це не просто косметичний дефект, а захворювання, при якому порушується робота практично в усіх відділах зорового аналізатора і, як наслідок, розвивається амбліопія. Це ускладнення пов’язане з тим, що зорова система, аби уникнути хаосу, блокує передачу в мозок зображення предмета, який сприймається оком, що косить. Це, своєю чергою, призводить до постійного відхилення ока, на якому знижено зір. Таким чином, запускається порочне коло, розірвати яке необхідно, аби забезпечити дитині умови нормального розвитку і повноцінного життя.

Буває так, що очі дитини до певного віку «стояли» рівненько, а потім раптом щось стається і одне око починає «їхати» до носа або, навпаки, — до зов­нішнього краю (за цією ознакою поділяють розбіжну і збіжну косоокість). Це завжди має насторожити, тому що частіше косоокість з’являється там, де зникає зір. Наприклад: на одному оці — далекозорість легкого ступеня, на другому — високого, і розвивається та ж сама амбліопія, тобто знижується зір, і око «поїхало», тому що дає неякісну картинку, а мозок обирає те око, яке бачить краще, і ним користується. Бувають ситуації, коли в оці відбувається якийсь прихований процес (запалення або розвивається якась пухлина) і за рахунок здорового ока людина (особливо дитина) не відчуває, що її зір погіршується. Натомість косоокість про це свідчить. Тому будь-які зовнішні зміни (косоокість, екзоф­тальм, мегалокорнеа тощо) — це симптоми, з якими не можна зволікати, а потрібно обов’язково звертатися до офтальмолога. На жаль, не такими вже й рідкісними є ситуації, коли після огляду ми направляємо своїх пацієнтів до нейрохірурга. Власне, це ще одна причина, чому не звертати уваги на косоокість не можна в жодному разі! Бо за цим може приховуватися якийсь інший діагноз (неврологічна патологія, торч-інфекція тощо).

Щодо лікування, то потрібно сказати, що найкращий результат у цьому випадку дає хірургія. Мета операції — або послаблення дії сильного м’яза, або, навпаки, підсилення дії слабкого, тобто протилежного, м’яза. Таких втручань у нашому Центрі проводять досить багато, вони нес­кладні та абсолютно безпечні для дитини. Адже саме очне яблуко не оперується, а тільки м’язи. Як правило, на другий день після операції ми виписуємо пацієнта.

У деяких випадках нічого, крім регулярного спостереження і певних профілактичних заходів, дитина не потребує. Це ситуації, коли розбіжна/збіжна косоокість, хоч і спостерігається час від часу, але не є постійною, не пов’язана з рефракцією і не погіршує гостроту зору, бінокулярний зір тощо. Просто м’язи працюють не гармонійно. Це стає помітним, коли людина дивиться в далину (близько — очі нормально фокусуються на предметі). З цим можна жити, але потрібно ретельно стежити за бінокулярністю та гост­ротою зору. Таким дітям ми рекомендуємо спеціальну гімнастику для м’язів очей, пінг-понг, більярд. Іншими словами, вправи, здатні тренувати внутрішні м’язи таким чином, аби вони врівноважили зовнішні.

ВЗ Останнім часом в офтальмології активно використовуються лазерні технології. Їх можливості дійсно настільки великі?

— Безумовно. Ці методи лікування дуже поширені. На сьогодні в усьому світі виконано понад 100 млн лазерних втручань при різних аномаліях рефракції (короткозорість, далекозорість, астигматизм). Наприклад, гелій-неоновий лазер випромінює хвилі такої довжини, що стимулює судини, тканини (зокрема, «ліниві зони»), сприяє регенерації тканин, покращує обмін речовин у них. Є й інші лазери, наприклад, за їх допомогою, дуже ніжно припаюючи тканини на певну глибину, лікують патології сітківки (розриви, дистрофічні зміни, що можуть призвести до відшарування сітківки, діабетичні ретинопатії тощо). Є також лазер, який оперує рогівку, змінюючи її товщину (зменшуючи силу її оптики на потрібну кількість діоптрій), відповідно, в такий спосіб відновлюється зір.

Розмову вела Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»