Традиційно у третю неділю червня медична спільнота святкує своє професійне свято. Але цього року багато лікувальних закладів і просто лікарів відмовляються від урочистостей. У першу чергу, через напружену ситуацію в державі, через війну, де гинуть люди, зокрема й медики. А по-друге, через відсутність святкового настрою, викликану «мирними буднями» української медицини.
Прикарпаттся: Лікуємо при затягнених пасках
— Особисто для мене і для всього колективу цей рік був часом тяжких випробувань. Таких проблем із фінансуванням, які ми мали з другого півріччя 2013-го й донині, у нас іще не було. Ми завершили рік із перехідним боргом 1 млн
900 тис. грн, а, приміром, за 2012-й ця сума становить 240,7 тис. грн. Ми єдина в області ЦРЛ із такими проблемами, які, на жаль, до нинішнього дня так і не вирішено. Від початку року ми погасили значну частину, але виросли нові борги. Тож перші слова вдячності хочу висловити всім керівникам господарств району, підприємцям, які з розумінням поставилися до критичної ситуації з фінансуванням і завдяки їхньому терпінню не зривається робота медзакладів. Думаю, найближчим часом спільно з районною та обласною владою ми зможемо вийти з цієї ситуації.
Найболючіша тема нині — це обслуговування пільгових категорій населення. В умовах, коли ми заборгували за медикаменти майже 100 тис. грн, жодна аптека більше не відпускає ліки в борг. Окрім того, залишились непогашені борги за медикаменти гіпертонікам. На жаль, цьогоріч немає субвенції на лікування цієї категорії хворих, але, сподіваюся, це тимчасово. Ми зуміли закласти в бюджет кошти тільки на двадцять відсотків від потреби на медикаменти для лікування всіх пільгових категорій, повністю — тільки для онкохворих та дітей першого року життя. Зважаючи на нестабільність на валютному ринку, різкий ріст цін, особливо на енергоносії, ми взагалі не знаємо, як вижити з прийнятим бюджетом і чи буде його корекція. Тому продовжуємо вишукувати резерви. Наприклад, тільки на продуктах харчування зекономили 200 тис. грн завдяки картоплі, заготовленій від населення краю, та зерновим, які надали нам місцеві підприємці. Дякую всім за розуміння, у тому числі медпрацівникам, усім головам сільських рад, які нам допомогли. Завдяки цьому випікаємо власний хліб, вартість якого вдвічі нижча від того, що в крамницях. Громади кількох сіл залучили кошти для покращення матеріально-технічної бази лікувальних закладів.
За останні десять років залучено всього 600 тис. грн коштів обласного бюджету на капітальний ремонт пологового відділення ЦРЛ. Всі поточні ремонти, заміна сантехнічних приладів здійснюються за спонсорські кошти, тому відділення лікарні потребують уже негайних ремонтів, щоб підтримати належний санітарний стан. Не можу оминути питання, на яке найбільше нарікають пацієнти — незручні ліжка, матраци, котрі не мінялися двадцять років, а в деяких відділеннях — і 30 років. З року в рік немає коштів, тому і в цьому питанні заввідділень шукають шляхи, аби покращити умови перебування.
Бюджет нашого району на медицину суттєво відрізняється від сусідів зі Снятина, Тлумача, Галича чи Рогатина: в середньому ми отримуємо щороку на 1-2 млн грн менше при подібній чисельності населення. Коли ж врахувати, що за останні 10 років ми скоротили 90 ліжок і 100 посад, то стає зрозумілим — наші економічні резерви вже обмежені. Ми не скоротили жодну службу взагалі, але потроху оптимізували всі. Якби ж то так поводилися всі бюджетні організації району…
Багато пацієнтів і самі медпрацівники хотіли б кращих умов, але вирішили, що найперше нам необхідно повністю замінити обладнання, без якого не може надаватись якісна медична допомога. Практично за останні п’ять років ми оновили чотири УЗД-апарати, рентгенапарат (стаціонарний та два переносних), закупили лапароскопічну стійку для малоінвазивної хірургії, урології, гінекології, нові апарати штучної нирки, цілодобовий холтер-монітор ЕКГ та артеріального тиску, пульсоксиметри, відеоендоскопічний гастродуоденоскоп та колоноскоп, апарат для наркозу й монітор для реанімації. Завдяки обладнанню, отриманому у вигляді гуманітарної допомоги з Австрії, ми також значно покращили свою діагностичну базу. В цьому році планували оновити обладнання лабораторії, що вкрай необхідно, оскільки ми можемо не отримати на наступний рік ліцензію, та коштів на це немає. Отримали два автомобілі швидкої допомоги, один — «Пежо Боксер» — завдяки централізованому постачанню для швидкої допомоги. Друга машина для перевезення хворих до Івано-Франківська «Мерседес-Спрінтер» — як гуманітарна допомога з Австрії від родини Окуневських (Ярослав Окуневський у минулому столітті закладав городенківську медицину).
Думаю, настав час, коли громада району, влада мають визначитися: чого і скільки в районі потрібно (маю на увазі бюджетні сфери). Враховуючи той факт, що тут надзвичайно мало бюджетоутворюючих підприємств, працівники освіти, культури, держслужбовці повинні консолідуватися. Бо в ЦРЛ усі служби розгорнуті в оптимально-мінімальному режимі. Якщо й далі скорочувати, то можна суттєво розбалансувати надання медичної допомоги.
Знаково, що за показниками роботи Городенківська ЦРЛ посіла І рейтингове місце в області. А за фінансовими показниками (фінансування на одного мешканця, вартість медикаментозного забезпечення одного ліжко-дня, вартість харчування на ліжко-день) — останнє. Як результат — ми на V рейтинговому місці в області. Це вперше за десять років, бо ми завжди були в трійці кращих лікувальних закладів Прикарпаття. За показниками роботи практично всі служби заслуговують на подяку. Не можу не відзначити хірургічну службу (завідувач відділення Богдан Бучовський), яку визнано однією з кращих в області.
Високі показники роботи і в педіатричного відділення, яким керує Сергій Цюмпала, і в акушерсько-гінекологічної служби, очолюваної Олегом Вацем — саме завдяки їхнім зусиллям у районі немає дитячої смертності від керованих причин. Щирі слова вдячності хочу сказати працівникам терапевтичної та реанімаційної служб, які впровадили нові методики діагностики та лікування інфаркту міокарда, що дало змогу різко знизити смертність.
Ми пройшли (не безболісно, на жаль) період реформування. В районі створено Центр первинної медико-санітарної допомоги. Очолив новий комунальний заклад Василь Федорів. Первинна ланка також має надзвичайно багато проблем і завдань. Одним із найважливіших питань є профілактика та виявлення захворювань на ранніх стадіях. Багато за минулий рік зроблено в плані покращення матеріально-технічної бази амбулаторій та ФАПів. Сьогодні хочу сказати щирі слова вдячності голові районної ради Богдану Кобилянському за проекти районної ради в галузі медицини 2012-2013 рр. із сімейної медицини та капітальний ремонт дитячого відділення, запланований на 2014 р., вартістю 1 млн грн кожен.
Але, на жаль, з прикрістю мушу констатувати той факт, що в районі надзвичайно висока онкозахворюваність. У цьому році має тенденцію до зниження захворюваність на туберкульоз, цереброваскулярні захворювання (інсульти). Протягом останніх десяти років жителі району мають можливість безкоштовно щорічно зробити флюорографію, загальний аналіз крові та аналіз крові на цукор. Тож захворюваність на цукровий діабет стабілізована, не виявляється в задавнених стадіях, чого, на жаль, не можна сказати про онкозахворюваність.
Сподіваємося на покращення показників із введенням сімейної медицини. Зі зменшенням навантаження на одну посаду сімейного лікаря та сімейної медичної сестри у місцевих мешканців з’являться можливості хоча б один раз на рік бути оглянутим сімейним лікарем.
Хочу запевнити, що лікарня і швидка допомога на сьогодні готові до надання будь-якого виду екстреної та планової допомоги. Ми успішно здали екзамен у цьому році, коли до нас поступив пацієнт із травматичною ампутацією обох ніг (не в кожній районній лікарні такі пацієнти мають шанс вижити). Завдяки злагодженій роботі реанімаційно-хірургічно-травматологічної бригади хворому надано висококваліфіковану допомогу.
Ми хочемо жити чесно, хочемо поважного ставлення до себе, тому мусимо розпочати кожний із себе. Незважаючи на кризу (і в бюджеті, і в душі), я з твердою вірою в краще майбутнє медицини нашого району хочу привітати всіх медиків із професійним святом. Усім, хто причетний до державотворення, — витримки. Щоб кваліфіковану роботу медичного працівника відповідно було оцінено. Щоб зарплата лікаря не прирівнювалась до зарплати сторожа в інших підприємствах, бо це принижує й породжує негативні відносини між лікарями та пацієнтами.
Сьогодні нам зле, але не гірше, ніж тим, хто в Донецьку та Луганську, тому цінуємо це і просимо Бога, щоб якнайшвидше в усій державі запанували мир і спокій. Перетерпимо цей складний період достойно — в недалекому майбутньому зможемо об’єднатися з медиками Європи в одному лікарському товаристві. Хочу побажати, щоб медичні працівники приносили людям радість, щоб їм довіряли, їх поважали. Щоб Городенківська центральна районна лікарня й надалі була в числі кращих лікувальних закладів області.
Людмила СТРАЖНИК, для «ВЗ», Івано-Франківська обл.