Уважно ознайомився з Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження КМУ від 1.04. 2014 року №333), в одному з розділів якої до повноважень органів місцевого самоврядування базового рівня пропонується передати надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної ланки охорони здоров’я і профілактики хвороб. Також прочитав у «ВЗ» (№ 26-27 від 27.06.2014 року) «Дискусійний клуб» під назвою «Децентралізація охорони здоров’я — вперед… у минуле?», автори якого критикують ідею такої централізації. Тому хочу висловити свою точку зору з цього приводу.
Оце так економія!
Федір Тодоріко, головний лікар Бобровицького району Чернігівської області, Заслужений лікар України Окремий головний біль — матеріально-технічне забезпечення служби. Із початком військового конфлікту на Сході країни один із кращих автомобілів Бобровицької ШМД було передано ЗСУ. Ми з розумінням поставилися до цього, і коли до області надійшло 27 нових машин «швидкої», розраховували на відповідну компенсацію. Однак нам у цьому відмовили. Директор обласного Центру екстреної медицини та медицини катастроф І.В. Даниленко відповів: « Машину забрали не у вас, а у мене, і нову машину я вам не дам, а дам стару». І слова свого, як справжній «хазяїн», дотримав — надіслав старого «Соболя», який три дні на ремонті, один день їздить, а коли йде дощ, то й взагалі з асфальту не з’їжджає. Ви розумієте, у нього, «у хазяїна», забрали транспорт, а жителі цілого району тут ні до чого? Ось для таких горе-керівників і потрібна централізація, щоб купувати перші-ліпші медикаменти та централізовано закуповувати автомобілі у кілька разів дорожче за реальну ціну. До речі, цим питанням сьогодні вже займається Генпрокуратура. А що отримало населення?
То наближаємо чи віддаляємо?
Реформування охорони здоров’я буде ефективним лише в тому випадку, якщо воно наблизить медичну допомогу до людей. Однією з переваг організації Центрів було проголошено надання екстреної медичної допомоги за екстериторіальним принципом (через організацію централізованих диспетчерських тощо). У нашій області вже півтора року функціонує Центр екстреної медицини та медицини катастроф, однак принципу екстериторіальності в роботі служби ви не помітите, хоч би й хотіли. Досі немає централізованої диспетчерської, а якби вона й була, то як із одного з найвіддаленіших населених пунктів Бобровицького району Соколівки зробити виклик «швидкої» до хворого у цьому селі? Спершу потрібно повідомити у Чернігів, звідти виклик передадуть до Бобровицького відділення, і лише тоді бригада виїде у село. Ось вам і «наближення» медичної допомоги до населення.
Відділення при Центрах, які знаходяться на відстані 100-250 км від обласного центру, слабо керовані, вони працюють в «анархічному» режимі, а от скарги населення на роботу працівників відділень надходять до адміністрацій ЦРЛ, яка на разі жодним чином не може вплинути на ці відділення.
До того ж навчання медичного персоналу служби впродовж 1,5 року не проводилися, GPS-навігаторів у них немає, і приймальне відділення нашої ЦРЛ змушене було взяти на себе обов’язки диспетчерської.
А пам’ятаєте шквал скарг по всій Україні про те, що виклики пацієнтів не обслуговувалися «швидкою», бо диспетчери дозволяли собі на власний розсуд диференціювати так звану екстрену і невідкладну медичну допомогу та вирішували — направляти бригаду до хворого чи ні? Чому ж тоді «теоретики» реформ не подбали про додаткові бригади для надання невідкладної медичної допомоги, щоб зняти соціальну напругу в цьому питанні? І медичним працівникам довелося «викручуватися» за горе-реформаторів — бригади продовжували виїжджати на всі виклики підряд, не диференціюючи їх на екстрені та невідкладні, і працювали як відділення ШМД.
Вчимося на помилках
Після централізації служби екстреної медицини та медицини катастроф на рівні області у Бобровицькому районі функціонували 6 цілодобових бригад, які базувалися при ЦРЛ (2 бригади) та сільських лікарських амбулаторіях (4 бригади). Однак у зв’язку з погіршенням якості організації та надання екстреної і невідкладної допомоги населенню органи місцевого самоврядування районного та обласного рівня прийняли рішення залишити 2 бригади Центру при ЦРЛ, а бригади на базі сільських лікарських амбулаторій — перевести у склад районного Центру ПМСД (вони реорганізовані у пункти невідкладної медичної допомоги, функціонують у цілодобовому режимі, підпорядковані головному лікарю ЦПМСД і працюють під керівництвом завідувача сільської лікарської амбулаторії). Слід зазначити, що створення таких підрозділів при закладах охорони здоров’я первинної ланки та укомплектування їх відповідним медичним персоналом регламентовано Наказом МОЗ України від 23.02.2012 року №129 «Про затвердження Примірних штатних нормативів центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги».
Після такої реформи невідкладна медична допомога стала реально наближеною до сільського населення нашого району, припинився потік скарг, було вирішено проблему диференціації викликів, а диспетчерську функцію виконує персонал амбулаторії. Відтепер у робочий час невідкладну медичну допомогу населенню прикріпленої території може надавати і персонал сільської лікарської амбулаторії, а у позаробочий час та вихідні дні — черговий фельдшер пункту, в разі ж необхідності — сімейний лікар.
Тому медики нашого району підтримують Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, затвердженої КМУ, в тому числі і щодо підпорядкування швидкої медичної допомоги та первинної ланки охорони здоров’я органам місцевого самоврядування базового рівня.
