Нинішній Міністр охорони здоров’я Олег Мусій усі найважчі дні Революції Гідності простояв на Майдані. Саме активісти Майдану і делегували пана Мусія в Кабмін. Тому й не дивно, що він із першого дня у новій іпостасі декларував основним своїм завданням боротьбу з корупцією в галузі охорони здоров’я. Дивно інше — на уламках корупційних схем часів Януковича новий Голова МОЗ створив корупційну «піраміду», учасники якої одержують такі надприбутки, що навіть не могли наснитися його «попередниці» Раїсі Богатирьовій. Про це свідчать результати журналістського розслідування та ексклюзивна інформація з самого МОЗ.
Спонсори з Майдану
За інформацією з Міністерства охорони здоров’я, у 2014 році корупційні схеми в МОЗ у сфері державних закупівель під патронатом самого Міністра Мусія будує досить відомий фармацевт Петро Багрій — один із найодіозніших функціонерів та бізнесменів фармацевтичного ринку.
Як виявилося, співпраця Багрія і Мусія почалася на Майдані — за участі ще одного «революціонера», за сумісництвом друга і партнера Петра Багрія Михайла Кучирки. Під час формування постреволюційного Уряду саме Багрій і Кучирка активно просували борця за лікарське самоврядування (на жаль, нічим іншим він українській медичній спільноті не запам’ятався) Олега Мусія на посаду Міністра охорони здоров’я України. Працювали вони настільки тонко, що найімовірніший кандидат на цю посаду Ольга Богомолець в останній момент відмовилася від пропозиції очолити МОЗ — із невідомих для громадськості причин.
50 відтінків сірого
Після призначення на посаду Олег Мусій задля годиться почав звільняти старих корупціонерів — щоправда, вибірково. Дивним чином «під ніж» потрапили ті кадри, які заважали контролювати систему закупівель. Одночасно Петро Багрій почав будувати власну систему лобіювання в МОЗ та Держлікслужбі: «свої» люди там мають забезпечити весь цикл державних закупівель — від управління учасниками ринку (тобто торгів) і самим фармацевтичним ринком до супроводу всього організаційно-технічного механізму тендерних процедур у Міністерстві.
Перед Держлікслужбою завдання поставили конкретне: забезпечити вплив на учасників ринку. Тому Головою Держлікслужби став Михайло Пасічник, а його першим заступником — Олена Алексєєва, яка до цього керувала Асоціацією «Виробники ліків України» (АВЛУ). У цій структурі Багрій є… президентом.
Перед МОЗ завдання стояли набагато складніші, отже, й заведення у систему «потрібних» кадрів було куди більш «масованим». Для початку необхідно було ввести заступника Міністра — ним стала Наталія Лісневська з подачі особисто Мусія.
Стрімкий кар’єрний злет Лісневської пояснюється… вдалим сусідством — будинки Філі Жебрівської (власниці фармзаводу «Фармак») і Петра Багрія стоять поряд. Слово за Лісневську закинув брат Філі Іванівни — Павло Жебрівський (видатний «нунсівець» часів Віктора Ющенка): на останніх виборах до Київради Наталія Олександрівна йшла в депутати від карликової партії Жебрівського Українська платформа «Собор».
Після призначення необхідно було організувати «кураторство» над системою закупівель шляхом підпорядкування заступнику Міністра Лісневській «потрібних» структурних підрозділів, тобто тих, що у рамках своїх повноважень відповідають за питання супроводу процедур державних закупівель.
Для цього «під Н.Лісневську» було змінено організаційну структуру МОЗ таким чином, щоб, не керуючи безпосередньо Тендерним комітетом (офіційний куратор закупівель у МОЗ Голова Комітету з конкурсних торгів — перший заступник Міністра Руслан Салютін), Лісневська могла контролювати всю систему закупівель через підпорядковані їй структурні підрозділи.
З волі Мусія під крилом колишнього старшого викладача кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Національного авіаційного університету Лісневської опинилися ключові для системи закупівель структурні підрозділи Міністерства. Зокрема, саме підпорядковане Лісневській Юридичне управління відповідає за узгодження тендерних процедур, документації конкурсних торгів та договорів закупівлі, профільні внутрішні накази МОЗ, які стосуються порядків та положень про організацію закупівель у Міністерстві.
Наступний структурний підрозділ — Сектор з питань запобігання та виявлення корупції. Офіційно саме на співробітників цього підрозділу МОЗ покладається відповідальність за боротьбу з корупцією в системі держзакупівель.
Підопічне Лісневській Управління фармацевтичної діяльності відомства відповідає за найважливіші питання реєстрації препаратів, які можуть закуповуватися за державні кошти, а головне — за реєстрацію граничних змін цін, без декларування яких учасник торгів просто не може брати в них участь.
Таким чином, Наталія Лісневська може через підзвітні їй підрозділи Міністерства повністю контролювати державні закупівлі, офіційно за них не відповідаючи, і в потрібний момент «смикати за ниточки» тих чи інших відповідальних керівників.
Про її роль у системі говорить і те, що пані Лісневська активно сприяє діяльності радників колишнього Міністра Богатирьової — Віктора Чумака та Ольги Баули — які й досі контролюють усю реєстрацію лікарських засобів через ДП «Державний експертний центр МОЗ України». А це означає контроль за доступом препаратів на ринок і можливістю формувати адміністративні бар’єри для нелояльних учасників фармринку.
Ідеальна для корупціонерів схема — сірі кардинали ефективно керують процесом за лаштунками, не несучи безпосередньої відповідальності за свої дії.
Як «переводяться стрілки»
Довірені особи Багрія-Мусія, з огляду на свою «сірість», закону не підконтрольні — офіційно відповідати за проблеми із закупівлями доводиться першому заступнику Міністра Руслану Салютіну. Будучи профільним заступником і Головою Тендерного комітету з конкурсних торгів, Руслан Вікторович, судячи зі зміненої організаційної структури, контролює фактично тільки Відділ державних закупівель, відповідає за зв’язки з громадськістю та органами державної влади, піклується про здоров’я населення.
Але фактично Салютін не може контролювати і впливати на процедури закупівель. У процесі організації та здійснення закупівель задіяно структурні підрозділи, які йому не підпорядковані, хіба що крім Відділу державних закупівель. А останній виконує суто технічну функцію з підготовки документів та порядку денного засідання Тендерного комітету. Максимум, що може цей відділ, — це своєчасно інформувати Голову Комітету про насущні проблеми: неузгоджену документацію конкурсних торгів, незареєстровану ціну на препарат, проблеми з договорами закупівлі. Всі інші питання — у зоні відповідальності підрозділів МОЗ, які підпорядковані Лісневській, а не Салютіну. Хоча відповідати перед суспільством і перевіряючими органами доводиться саме йому.
Подібним чином склалася ситуація і з членами Комітету з конкурсних торгів, які в основному знаходяться в підпорядкуванні у Лісневської і можуть «управляти» процесом закупівель та прийняттям рішень так, як потрібно «хазяям». Салютін же, незважаючи на своє головування в Тендерному комітеті, що складається з 12 осіб (в основному керівників структурних підрозділів МОЗ), явно не може лобіювати рішення з огляду на кількість, тобто меншість, голосів.
Старі любі друзі
Не дивно, що для забезпечення контролю нових корупційних схем збережено весь кадровий потенціал часів Раїси Богатирьової — у цій сфері досвід дорого коштує.
Так, Юридичне управління, як і за часів Богатирьової, очолює Андрій Пивоваров. Не сталося кадрових перестановок і в боротьбі з корупцією — у Секторі з питань запобігання та виявлення корупції працюють ті ж люди. Вони, як і раніше, активно борються самі з собою. В Управління фармацевтичної діяльності нині повертається перевірений кадр богатирьовських часів — Людмила Коношевич, котра пересиділа «складні часи» в помічниках депутата-регіонала Андрія Шипка. Олена Дерибон, як і раніше, відповідає за моніторинг і супровід державних цільових програм. Але деякі голови все ж злетіли — і це «другим наука». Земляк Мусія, львів’янин Микола Хобзей (директор департаменту реформ і розвитку медичної допомоги), виявився не дуже зручним. Саме співробітники його департаменту — медики — входять до профільних постійних робочих
груп і номенклатурних комісій із супроводу державних закупівель та відповідають за формування медико-технічної частини предмета закупівлі.
Одночасно відбувалося й створення неформальної системи управління торгами в МОЗ через призначення помічників. Відповідальним за закупівлі помічником Міністра став Віталій Коблош. Цей персонаж також із «колишніх» — за часи міністрів Аніщенка і Богатирьової він очолював Юридичне управління і був членом Тендерного комітету МОЗ.
Завдяки особистим знайомствам зі співробітниками МОЗ, які залишилися на своїх посадах, та за всебічної підтримки самого Міністра Коблош розвинув бурхливу діяльність у процесі підготовки торгів. Віталій Володимирович нещодавно не тільки переїхав до кабінету Галини Довганчин (колишнього заступника Голови Тендерного комітету), а й під час гіпертонічного кризу у Романа Салютіна проводив засідання Тендерного комітету, хоча членом цього органу… не являється.
Коблош упевнено взяв під контроль процедури закупівель у МОЗ, дбайливо і не без вигоди для себе «ознайомивши» з новою системою роботи технічні кадри, зокрема — секретаря Тендерного комітету (начальника Відділу державних закупівель) Ігоря Осадчого, який виконує технічну функцію супроводу тендерних процедур та підготовки необхідних документів. Тендерний комітет — головний відповідальний орган МОЗ із закупівель. Хто контролює комітет — той контролює і закупівлі.
Не забули у схемі відвести місце і представникам силових структур — повинен же хтось забезпечувати безпеку, «кришувати» чинні схеми та допомагати розслідувати схеми «попередників». Цією людиною став також перевірений кадр — Дмитро Дем’яненко, офіцер діючого резерву управління «К» СБУ. Дем’яненка безпосередньо пов’язують із видним діячем фармринку Борисом Литовським і, зрозуміло, Багрієм. При цьому говорять, що про повернення Дем’яненка на службу в СБУ і на посаду в МОЗ Голову СБУ Наливайченка просив особисто Міністр Мусій.
Жнива Міністра
Вибудувана «піраміда» вже починає приносити плоди своїм конструкторам. Ось тільки деякі з них.
1 Вигоди з туберкульозу. Як відомо, ще з часів дружби з головним фтизіатром МОЗ Юрієм Фещенком одним із пріоритетів Багрія була програма боротьби з туберкульозом. Саме в цій програмі й помічено перші сліди його діяльності. Вочевидь, не без участі Петра Івановича змінено методику розрахунку потреби протитуберкульозних препаратів, що призвело до різкого росту частки закупівлі препаратів другого ряду — тобто дорогих і, отже, високорентабельних для фармвиробників. А це десятки мільйонів гривень нових замовлень для підприємств Багрія. І в той же час — прямих втрат бюджету.
Паралельно зі зміною методики розрахунку потреби у протитуберкульозних препаратах у протоколах лікування з’явився препарат «Теризидон», який у кілька разів дорожчий за аналог «Циклосерин». І якщо в минулій версії протоколу ці препарати були взаємозамінними, то зараз «Теризидон» виділили в окремий рядок, що дозволить, при відповідному стимулюванні лікарів у регіонах, отримувати надприбутки під час поставки цього препарату.
2 Вигоди з онкогематології. У програмі лікування онкогематологічних захворювань 42% коштів, а саме 18,5 млн грн, спрямовується на закупівлю одного препарату з діючою речовиною ритуксимаб. Вартість лікування препаратом від 100 до 200 тис. грн. Альтернативні схеми лікування обходяться до 3 тис. грн за курс. Закуповуваного препарату вистачить, щоб вилікувати лише 180 пацієнтів (розрахунки проведені в цінах 2013 року). У реаліях 2014 року ціну потрібно збільшити на 40-60%. Як ви думаєте, хто випускає і продає Міністерству охорони здоров’я цей препарат? Правильно — Петро Багрій та його компанія «Люм’єр Фарма».
3 Вигоди з гемофілії. Заявки регіонів на єдиний монопольний препарат для лікування коагулопатій «НовоСевен®» наполовину більші за реальні потреби. Тут знову ж таки свої послуги Міністерству охорони здоров’я пропонує Петро Багрій.
Вартість 1 флакону з мінімальним дозуванням становить 21 тис. грн у цінах 2013 року. Якою буде вартість препарату в поточному році вже відомо: на торги учасники запропонували ціни у 30-31 тис. грн. Враховуючи, що це монопольна позиція, пан Багрій, очевидно, заклав у підвищення ціни все, що вважав за потрібне. У відповідних органах це називається «корупційна маржа».
Препарат «НовоСевен®» використовується для лікування рідкісного типу гемофілії — її інгібіторної форми. Всесвітня федерація гемофілії (ВФГ) вказує, що в державах на зразок України, де не вистачає коштів на індивідуальне лікування кожного хворого на гемофілію А, В, хворобу Віллебранда та інші коагулопатії, головним пріоритетом має бути повне забезпечення лікування гемофілії А (понад 80% випадків). Аналіз заявок регіонів на 2014 рік по дорослій гемофілії під-
твердив нецільову витрату коштів у розмірі 2,5 млн грн з таких причин:
- препарат «НовоСевен®» замовлений регіонами, у яких відсутні(!) хворі з такими ускладненнями, як інгібіторна форма гемофілії;
- регіони навмисно зменшили забезпечення лікування базової нозології гемофілії А на користь збільшення обсягу дорогого монопольного препарату «НовоСевен®».
Які результати таких жорстоких чудес вітчизняної корупції?
Порівняно з 2013 роком, охоплення лікуванням хворих на гемофілію А знизилося з 37% (2013 рік) до 30% (2014 р.). 30 хворих на гемофілію А взагалі не отримають лікування необхідними препаратами.
Економіка «піраміди»
Результати роботи Багрія-Мусія в секторі державних закупівель мають конкретну ціну, яка піддається нескладному розрахунку.
Вже відбулися перші розкриття на торгах у МОЗ. І хоча самі торги не відбулися через завищені ціни, аналіз цін пропозицій учасників торгів дозволяє показати, скільки ж Міністр-«антикорупціонер» заклав для своєї схеми понад того, що закладала, за його словами, колишня корупційна влада. Міністр заявляв, що корупційна складова «попередників» становила 30-50%! Якщо це правда, то прибери Міністр «корупційну складову», і ціни закупівель у цьому році мали б залишитися на рівні минулого року. Навіть з урахуванням економічних реалій сьогоднішнього дня. І це публічно обіцяв Олег Мусій.
Та де там! У 2014 році девальвація курсу національної валюти по відношенню до долара в середньому склала близько 40%. У той же час відомо, що цього року відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 р. введено ПДВ на лікарські засоби і вироби медичного призначення в розмірі 7%.
Таким чином, (100+40)*1,07= 149,8%. Тобто підвищення цін на 49,8% є обґрунтованою економічною ситуацією. А чому на торгах препарати з гемофілії виросли в ціні на більший відсоток? Зокрема, за результатами розкриттів пропозицій учасників торгів від 10 червня цього року на закупівлях препаратів для лікування гемофілії Міністерства охорони здоров’я середнє підвищення цін на препарати крові склало 55,8%. Тобто «55,8% – 49,8% = 6%» — нова «такса» Мусія? І це при збереженні заявленої Мусієм корупційної складової «попередників» у 30-50%. Якщо ця маржа була — то Міністр її… зберіг і примножив.
Враховуючи бариші від такої схеми роботи, стає зрозумілим, чому новопризначений Міністр Мусій на публіці та у своїх численних інтерв’ю неодноразово заявляв, що в нинішньому році контролюватиме кожен договір закупівлі особисто — щоб не допустити корупції.
Загалом, схема вибудувана і продумана непогано, однак через непрофесіоналізм кадрів працює в цілому неефективно для системи охорони здоров’я. Підтвердження — на сьогодні не закуплено жодного препарату з тендерних закупівель цього року. Міністр зі своєю «закупівельною командою», в якій НЕМАЄ жодної нової людини (крім Салютіна), вочевидь не може впоратися з новими викликами часу. Бездарні кадри його явно підводять під монастир.
На жаль, Міністр Олег Мусій не бачить очевидного — хворі, що залишилися без ліків, уже б’ють на сполох і пікетують МОЗ та Кабмін. Що переважить: апетити тандему Мусій-Багрій чи відчай пацієнтів — покаже голосування щодо відставки Мусія у Верховній Раді.
За матеріалами obozrevatel.com
