Чи здатний вчорашній інтерн після отримання сертифіката спеціаліста самостійно надати меддопомогу на належному рівні? Відповідь є очевидною. Риторичними виявляться й інші запитання у цій площині.
Чи належною є якість кваліфікації тривало практикуючого лікаря, лімітованого 5-річним терміном проходження курсів підвищення кваліфікації, в умовах повного оновлення інформації кожні 3 роки? Наскільки нині організаційно, методично, матеріально забезпечена система безперервного професійного розвитку лікаря в умовах глобалізації та прискорення передачі інформації? Як не прикро це визнавати, але та структура ПДО, яку маємо на сьогодні, не здатна вирішити ані запитів лікарів, ані тих проблем, які роками нашаровувалися в системі охорони здоров’я та у суспільстві загалом.
Реорганізація післядипломної освіти — домінанта поступального розвитку охорони здоров’я України, вважає ректор Тернопільського медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, член-кореспондент АМН України, професор Леонід Ковальчук.
Леонід КОВАЛЬЧУК, ректор Тернопільського медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, член-кореспондент АМН України, професор— Аби підняти якість післядипломної підготовки, потрібно зробити дуже багато. Передусім, післядипломна освіта потребує системних змін згідно із сучасними світовими і європейськими рекомендаціями та традиціями і, звісна річ, координації з директивами Євросоюзу та Всесвітньої федерації медичної освіти.
Модернізації та оновлення потребує матеріально-технічна база закладів ПДО та база стажування, університетських лікарень і клінік — післядипломна освіта формується на базі добре оснащених лікарень, яких нам бракує. Тому варто знову ж таки звернутися до досвіду європейських країн, де інтерни «прикріплені» до різних лікарень. Бо якийсь цикл в одній лікарні може бути на високому рівні, інший — на гіршому, тому в європейських країнах резиденти разом зі своїм керівником складають план проходження резидентури з урахуванням цих аспектів.
Також маємо подбати й оновити програмне та інформаційне забезпечення навчального процесу — це також дуже важливий аспект післядипломної освіти. І, нарешті, необхідно знайти шляхи для реалізації інноваційних процесів у підготовці та атестації педагогічних кадрів для системи ПДО.
ВЗ Що має стати орієнтиром для реформування чи вдосконалення післядипломної освіти лікарів?
— Світовий досвід, звичайно ж! У контексті обговорення стратегії розвитку післядипломної освіти в Україні вважаю доцільним звернутися до найкращих надбань Європи. Адже перспективи остаточного вступу України до Євросоюзу, розширення міжнародних зв’язків вимагає модернізації медичної освіти, яка повинна відповідати європейським стандартам. За завданням Департаменту кадрів і науки МОЗ України наприкінці 2013-початку 2014 р. 12 викладачів ТДМУ були скеровані для обміну досвідом в Австрію, Німеччину, Чехію, Польщу, Словаччину, Канаду та Грузію для вивчення системи післядипломної освіти. Підбиваючи підсумки, ми розглянули широкий спектр підходів до організації післядипломної освіти.
ВЗ Яку ж країну можна вважати взірцем для України?
— Детально аналізуючи організацію післядипломної освіти в різних європейських країнах, ми дійшли висновку, що найбільше нам підходить польський досвід системи підготовки лікарів і фармацевтів, адже там відбувається перехід від «пострадянської» системи охорони здоров’я до конкурентної з елементами приватної практики. Відповідно до потреб практичної охорони здоров’я змінювався і підхід до підготовки медичних кадрів. Після вступу до Євросоюзу у Польщі було реформовано багато аспектів післядипломної підготовки лікарів та адаптовано їх до європейських стандартів. Головна перевага — прозорість системи і пріоритетність знань та вмінь майбутніх фахівців. Згідно із польським законом про післядипломну освіту лікарів і стоматологів освітній процес відбувається у кілька етапів: обов’язкове післядипломне однорічне стажування, базова медична спеціалізація, вузька, вторинна, спеціалізація. Першим етапом є проходження впродовж одного року післядипломного стажування зі складанням державного лікарського/стоматологічного кінцевого іспиту (LEK/LDEK), без якого випускник не може працювати лікарем. Це стажування він проходить у лікарнях на посаді лікаря-стажиста, отримуючи зарплатню від Міністерства охорони здоров’я та під контролем Лікарської палати (Izba Lekarska). Необхідний же досвід здобуває під керівництвом лікарів-практиків. За умови відсутності скерувань на роботу державний лікарський/стоматологічний кінцевий іспит (LEK/LDEK) відіграє вирішальну роль у майбутньому виборі спеціалізації, що базується тільки на результатах цього випробування, та пошуку місця роботи. Чим вищий бал, тим престижнішу спеціалізацію та місце стажування має право обрати собі стажист, але зауважу: без жодного впливу зовнішніх чинників!
Особливість післядипломної освіти в Польщі полягає у наявності резидентури та волонтаріату. Кількість резидентських місць обмежена і визначається Міністерством охорони здоров’я. Їх перелік вказаний на офіційному сайті Урядової установи. До того ж резидент отримує від Міністерства заробітну плату. До волонтаріату зараховують тих стажистів, які набрали нижчий бал під час кінцевого іспиту, або тих, хто здобуває другу спеціальність. Післядипломна освіта триває 4-5 років для базової спеціалізації та додаткових 2-3 роки — для вузької спеціалізації. Проте через наявний дефіцит лікарських кадрів 2016 року планують завершити реформу післядипломної медичної освіти, метою якої є скорочення термінів спеціалізації. При цьому ліквідовується рік післядипломного стажування, а вузьку спеціальність можна буде отримати упродовж 6 років.
Кілька слів хочу сказати про особливості сімейної медицини в Польщі. На відміну від України, сімейна практика базується на приватній та страховій медицині. Всі сімейні лікарі Польщі здійснюють приватну практику, дозвіл на яку отримують автоматично в органах лікарського самоврядування. Післядипломну освіту забезпечують і координують Міністерство охорони здоров’я, Центр медичної післядипломної освіти, Центр медичних іспитів, вищі навчальні медичні заклади, які відповідають за післядипломну підготовку лікарів шляхом проведення обов’язкових курсів. Лікарська палата координує всі ці питання. Це громадська організація, яку частково фінансує Міністерство охорони здоров’я.
ВЗ А чи не допоможе нам польський досвід у подоланні корупції, яка (і це не таємниця) буквально розквітла на етапі післядипломної підготовки спеціалістів в Україні?
— Хочу зауважити, що саме це питання було одним із пріоритетних під час мого нещодавнього візиту до Республіки Польща у складі делегації наших викладачів та експертів МОЗ України. Маємо визнати і не приховувати той факт, що корупція, на жаль, має місце в нашому житті. Щоправда, це явище присутнє не в стінах університету, а на етапі працевлаштування і стосується тих випускників, які навчалися за контрактом і власними силами шукають місце роботи. Як їм це вдається, до того ж, з огляду на престижні спеціальності, що вони обрали, всім відомо… Натомість «бюджетники», у яких були вищі бали під час складання ЗНО і значно кращі успіхи у навчанні, змушені віддавати борги державі, яка їх навчала, «відпрацьовуючи» сімейними лікарями у сільській місцевості. Вважаю, що така практика, коли студентів бюджетної форми просто змушують обирати ті спеціальності, які їм не до душі, по своїй суті недемократична. Читачам, напевне, буде цікаво дізнатися, що ж натомість ми побачили у польських колег?
Розпочнемо з того, що відбір претендентів у резидентуру чи у волонтаріат для проходження базової спеціалізації у них здійснюється за конкурсом з урахуванням результатів складання державних ліцензійних іспитів. Примітно, що вони обирають спеціальність за результатами цього іспиту незалежно від того, навчалися за бюджетною чи контрактною формою. Склав краще іспит — обирай престижну спеціальність, а у кого гірші результати — змушені приймати те, що «залишилося». Втім, уся ця система вибудувана на доволі демократичних засадах: якщо майбутній лікар не отримав достатньої кількості балів на омріяну спеціальність, йому дають шанс перескладати іспит кілька разів. Варто зауважити, що, склавши такі «випробування», новоспечений спеціаліст згодом і сам працевлаштовується.
Вважаю такий підхід справедливим, бо він дає рівні можливості всім випускникам і, що найважливіше, нівелює навіть незначні спроби корупційних дій. Знаєте, коли я поставив запитання директору Воєводського департаменту охорони здоров’я, чи має місце у них корупція під час працевлаштування, він спочатку ніяк не міг збагнути його суті, і нарешті, коли зрозумів, про що йдеться, дав таку «неоднозначну» відповідь: «А хто кого має корумпувати: лікар директора чи директор лікаря?» Це означає, що найбільш зацікавлена особа у процесі працевлаштування — керівник медзакладу, який потребує фахового спеціаліста, бо тільки до висококласного лікаря прийдуть пацієнти, медичні послуги яким оплатить страхова компанія. Ясна річ, аби цей досвід запрацював і у нас, потрібно створити певні умови, адже післядипломна освіта перебуває в системі координат охорони здоров’я України. Зараз МОЗ України створює нову концепцію реформування охорони здоров’я, і ми активно співпрацюємо в цьому обширі з радником Міністра Ігорем Найдою. Хочу зауважити, що нова концепція обнадіює.
Є ще одна приємна новина — уже незабаром буде створено робочу групу у складі спеціалістів ТДМУ та фахівців МОЗ України, яка відвідає Центр медичної післядипломної освіти у місті Лодзь із метою запозичення досвіду польських колег. Отож, таке ґрунтовне вивчення усіх аспектів організації післядипломної підготовки лікарів у Польщі може стати основою процесу реформування післядипломної медичної освіти в Україні.
Лариса ЛУКАЩУК, власкор «ВЗ», м. Тернопіль
