Як і в кожній медичній галузі, в дерматології на сучасному етапі відбуваються зміни, пов’язані з варіабельністю захворюваності, з появою нових діагностичних технологій, з удосконаленням протоколів лікування. Саме до таких змін слід віднести як зростання питомої ваги онкологічних захворювань шкіри, так і значне удосконалення методів їх діагностики. Можливо, і ми колись візьмемо за основу загальносвітовий досвід, де спеціалізація-резидентура по різних галузях медицини для лікарів триває не менше 4-5 років. У ході такого інтенсивного навчання та практичної діяльності лікар-спеціаліст отримує високий рівень кваліфікації і готовий до абсолютно автономної роботи на сучасному рівні. А поки український лікар для того, аби досягти певного клінічного рівня, оволодіти у своїй спеціальності необхідними сучасними практичними або оперативними навичками, має орієнтуватися на ті можливості, які йому доступні: тобто здебільшого займатися самоосвітою, адже курси, як правило, платні. Але є й винятки — програма післядипломної підготовки з дерматовенерології, до якої включено цикл (абсолютно безкоштовний!) тематичного удосконалення «Дерматоонкологія в практиці лікаря дерматовенеролога». Саме про нього читачам «ВЗ» погодилися докладно розповісти на кафедрі дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика доктор медичних наук, професор, завідувачка кафедри Лідія КАЛЮЖНА та кандидат медичних наук Олена ОШИВАЛОВА.
Епідеміологічні дані, які не просто свідчать, а кричать про актуальність питання!
Згідно з оцінками Американського онкологічного товариства щорічно вперше реєструється більше 1 млн випадків немеланомного раку шкіри — 800-900 тис. випадків базальноклітинного раку шкіри, 200-300 тис. випадків плоскоклітинного раку шкіри та більше 62 тис. випадків меланоми шкіри. Показово, що смертність хворих із немеланомним раком шкіри складає приблизно 1-2 тис. випадків на рік, у той час як летальність від меланоми — 8 тис.
Зростання захворюваності провідні зарубіжні онкологи пояснюють збільшенням часу перебування населення на сонці, а також неконтрольованим використанням штучних джерел ультрафіолету для засмаги. У рейтингу злоякісних новоутворень в Україні рак шкіри залишається одним із поширених захворювань, яке за частотою поступається у чоловіків лише раку легень та передміхурової залози, а у жінок — раку молочних залоз. У структурі онкологічної захворюваності шкіри переважають випадки немеланомного раку шкіри, які у чоловіків складають близько 22-23%, а у жінок — близько 18-20%, меланома ж шкіри — близько 2% і 2,3% відповідно.
Щорічно в Україні реєструється близько 3 тисяч нових випадків меланоми і 35-38% (від знову зареєстрованих випадків) пацієнтів з цим діагнозом врятувати не вдається. В середньому в Україні захворюваність на меланому становить 6,18 випадку на 100 000 населення. Згідно зі статистичними даними жінки хворіють в 1,5 разу частіше, ніж чоловіки. Пік захворюваності на меланому як у чоловіків, так і в жінок припадає на вікову групу 85 років і старше. Питома вага злоякісних новоутворень шкіри, виявлених під час профілактичних оглядів, становить 30% від усіх виявлених на профілактичних оглядах новоутворень.
Раннє виявлення передонкологічних станів шкіри — компетенція дерматолога
З ініціативи головного дерматовенеролога МОЗ України професора кафедри дерматовенерології
НМАПО Олександра Літуса на сьогодні до кваліфікаційної характеристики лікаря-дерматовенеролога увійшли і питання дерматоонкології. Безумовно повинні бути визначені межі, які розділяють практику з дерматоонкології лікаря дерматовенеролога й онколога. Але володіння питаннями діагностики та алгоритму ведення хворих із новоутвореннями шкіри повинно стати невід’ємною частиною спеціальних знань із дерматології. Саме дерматолог може першим під час огляду хворого помітити зміни, які потребують поглиблення діагностичних маніпуляцій, саме дерматолог володіє знаннями щодо передонкологічних станів шкіри, саме він повинен орієнтуватись у диференційній діагностиці. Але провідна роль у цій проблемі належить онкологу (у випадках необхідності спеціальної терапії, хірургічного втручання, розв’язання складних питань діагностики та лікування в межах консиліуму).
Доступність огляду поверхні шкіри складає безумовне підґрунтя для скринінгу раку шкіри, кінцевою метою якого є активне і своєчасне виявлення раку на більш ранній стадії до моменту розгорнутої клінічної маніфестації.
Де і як навчають дерматоонкології в Україні
Безумовно, такі зміни в обов’язках дерматовенеролога передбачають введення питань з дерматоонкології в програму післядипломної підготовки з дерматовенерології (інтернатура, спеціалізація, післядипломні атестаційні цикли). Кафедра дерматовенерології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика є базовою по післядипломній освіті з дерматовенерології, тому крім внесення змін у програми підготовки спеціалістів саме вона стала ініціатором складання та затвердження програми циклу тематичного удосконалення «Дерматоонкологія в практиці лікаря-дерматовенеролога». Такий цикл стає формою додаткової післядипломної підготовки лікарів-дерматовенерологів та дитячих дерматовенерологів. Основною метою циклу є підвищення рівня практичної підготовки лікарів з основ дерматоонкології, методів діагностики та лікування доброякісних і злоякісних новоутворень шкіри.
Цикл проводиться у формі очного навчання на базі Київської міської клінічної шкірно-венерологічної лікарні на підставі навчального плану і програми. Зміст програми охоплює весь обсяг теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних лікарю-дерматовенерологу, дитячому дерматовенерологу для самостійної роботи з надання кваліфікованої допомоги хворим із новоутвореннями шкіри та слизових оболонок.
Навчальний план розрахований на підвищення рівня теоретичної підготовки за рахунок лекцій та семінарських занять із наступних актуальних питань: сучасні наукові уявлення щодо етіології і патогенезу розвитку доброякісних і злоякісних новоутворень шкіри та слизових оболонок; чинники, які сприяють розвитку цих захворювань; класифікація, клінічні прояви перебігу і можливих ускладнень; особливості деонтологічного підходу до обстеження такої категорії хворих; комплексне, патогенетично обґрунтоване лікування. Окрема увага приділяється вивченню патогістологічних змін при різноманітних пухлинах шкіри.
На практичних заняттях лікарі під керівництвом викладача опановують практичні навички з біопсії, дерматоскопії та електрохірургічних методів видалення новоутворень шкіри. Започаткуванню такого циклу сприяла відповідна підготовка кафедри до проведення не тільки лекцій, але й насамперед практичних занять, на яких би лікарі й ознайомились із «абеткою» дерматоонкології, засвоїли навички діагностики (дерматоскопія, патогістологічна діагностика) та видалення доброякісних новоутворень шкіри. Адміністрація НМАПО придбала для кафедри мікроскоп із можливістю комп’ютерної дистанційної демонстрації патогістологічних препаратів, дерматоскопічну оптичну систему із програмою оцінки отриманого фотоматеріалу DermaVisionPro, оснастила «малу операційну» — процедурний кабінет — апаратом для діатермокоагуляції. Крім того проводиться одне заняття в приватній косметологічній лікарні, яка також є клінічною базою кафедри. Заняття з патогістології проводить викладач кафедри, яка має сертифікат із патологічної анатомії і здійснює консультативну роботу в дерматовенерологічній лікарні.
Навчальний цикл «Дерматоонкологія в практиці лікаря-дерматовенеролога»: не кількістю, а якістю
Кількість учасників циклів досить обмежена, бо мета — навчити лікарів діагностиці та лікуванню, надати можливість кожному слухачу закріпити одержані знання. Програма була складена ще в листопаді 2012 р., одержала рецензії фахівців, у грудні її затвердила Вчена Рада НМАПО, і з лютого 2013 року розпочалися заняття. За три місяці пройшли навчання 54 слухачі, при чому перевага надавалась фахівцям закладів із бюджетною формою фінансування (близько 75%), тобто навчання було для них безкоштовним. По закінченню циклу слухачі отримали посвідчення державного зразка.
Матеріал підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
