На цю недугу страждає до 20% дорослого населення світу та 40% дітей. Поширеність захворювання залежить від місця проживання: в екологічно чистих районах алергія зустрічається рідше, у великих же містах ймовірність розвитку цієї недуги майже подвоюється.
Як відрізнити алергічний риніт від звичайного нежитю і чи можливо позбавитися від нього назавжди, пояснює доцент кафедри первинної медико-санітарної допомоги та загальної практики-сімейної медицини Тернопільського національного медичного університету імені І.Я Горбачевського, кандидат медичних наук, лікар-алерголог Наталія Боцюк.
Що викликає алергічний риніт та які симптоми мають насторожити
Алергічний риніт (АР) – це імунологічно опосередковане запалення слизової оболонки носа і носових пазух, викликане вдиханням алергенів. Він буває сезонний та цілорічний. Від звичайного нежитю він відрізняються в першу чергу тривалістю перебігу. Виділяють періодичний (інтермітуючий) – симптоми тривають менше 4 днів на тиждень або менше 4 тижнів та стійкий (персистуючий), коли симптоми наявні довше зазначених термінів. За тяжкістю прояву алергічний риніт класифікують як легкий, помірний та тяжкого ступеню.
Типовими симптомами алергічного риніту вважаються :
- виділення з порожнини носа;
- приступи чхання;
- свербіж в порожнині носа;
- закладеність носа;
- у частини пацієнтів – послаблення або втрата нюху,
- головний біль;
- прояви кон’юнктивіту;
- порушення сну і загальне нездужання.
Найбільш небезпечні та розповсюдждені алергени
Алергеном вважається речовина, котру організм розпізнає як дещо чужорідне, тобто ворога, з яким потрібно боротися. Імунна реакція, коли проти алергена працюють антитіла та рецептори сенсибілізованих лімфоцитів, котрі утворюються під час цієї реакції, і є такою боротьбою.
Найчастіше алергічний риніт викликають інгаляційні алергени, що бувають зовнішніми (пилок рослин) і внутрішніми – домашній пил, шерсть та випорожнення тварин, цвіль і латекс. Суттєво зростає загроза алергічної реакції в період цвітіння майже всіх дерев, зокрема фруктових; культурних злаків та злакових трав; бур’янів (до яких належить і сумнозвісна амброзія, надто розповсюджена на території України); рослин, що культивуються, та садових квітів.
Для полінозу (алергії на пилок) характерна сезонність та поєднання симптомів алергічного риніту і кон’юнктивіту. Очні симптоми (сльозотеча, почервоніння, свербіж, набряк повік) можуть супроводжуватися свербіжем у вухах і горлі. Ці ознаки з’являються після контакту з пилком, наприклад, під час прогулянки по квітучому саду або лугу. Деякі люди, які мають алергію на пилок, можуть реагувати на харчові алергени, що нагадують їх за структурою (перехресні реакції).
Основним алергенним компонентом домашнього пилу є виділення кліща Dermatophagoides pteronyssinus, який харчується відшарованими фрагментами епідермісу людини. Їх алергени поширюються, наприклад, під час струшування простирадла або прибирання килимів порохотягом. Симптоми алергічного риніту, викликаного пиловими кліщами, менш виражені. Пацієнти насамперед скаржаться на постійну закладеність носа, виділення, що стікають по задній стінці глотки, та на послаблення нюху. Характерна поява симптомів під час прибирання квартири, витрушування килимів, перегляді старих книг і паперів. Виражений ефект елімінації.
Найбільш алергенними представниками домашніх тварин є кішки, оскільки вони найчастіше контактують з господарем. На відміну від пилу, алергени тварин липкі, тому можуть переноситися на одязі. Також варто пам’ятати, що серйозним джерелом алергії є алергени сечі гризунів, які часто живуть удома, зокрема, морських свинок (деякі вчені вважають, що майже в усіх малюків, які бавляться з цією твариною, протягом року може розвинутися алергія). Для алергії на шерсть тварин характерним є виділення з носу і чхання при контакті, наприклад, з собаками, кішками або гризунами.
Алергени цвілі можуть викликати очні симптоми алергічного риніту, і посилюються вони здебільшого восени, адже цвіль «живе» в грунті та на мертвих рослинах (наприклад, на стовбурах та листках дерев). При грибковій алергії хворі скаржаться на погіршення стану у вологу погоду, при відвідуванні сирих, погано провітрюваних приміщень, непереносимість продуктів, що містять дріжджі (пиво, квас, сухі вина, кисломолочні продукти), тощо.
Алергія на латекс, з якого роблять рукавички, часто вражає лікарів і медсестер. Проте цьогоріч коло її жертв суттєво розширилося завдяки пандемії COVID-19, адже рекомендовано носити захисні рукавички, щоб запобігти зараження коронавірусом. Спочатку у алергіка з’являються шкірні симптоми (контактна кропив’янка), потім виникає почервоніння очей, нежить і, нарешті, утруднене дихання, а у деяких людей може навіть розвинутися анафілактичний шок. До речі, у пацієнтів з алергією на латекс симптоми алергії також можуть розвинутися після вживання бананів, ківі, помідорів, картоплі або авокадо
Іноді симптоми алергічного риніту менш очевидні – пацієнти скаржаться на порушення концентрації уваги, зниження працездатності, втому, сухість у роті, хропіння тощо. Такі прояви значно погіршують якість життя пацієнта і ускладнюють діагностику.
Діагностика алергічного риніту
Алергічний риніт діагностується на підставі гострої появи типових симптомів. Для АР характерне виявлення припухлості слизової оболонки носа, синяви або почервоніння слизової оболонки. Серед фізикальних обстежень – передня риноскопія, ендоскопічне дослідження носової порожнини. Надалі призначають шкірне тестування з алергенами методом прик-тесту або визначення алерген-специфічного IgE в сироватці крові.
Як проводиться лікування алергічного риніту та чи можна позбутися захворювання назавжди?
Сучасне лікування хворих на алергічний риніт включає елімінаційні заходи, спрямовані на зменшення або виключення контакту з причинним алергеном та неспецифічними подразниками, фармакотерапію і алерген-специфічну імунотерапію. Запорукою успіху є якомога рання ідентифікація алергенів, що викликають АР.
Метою фармакотерапії є усунення симптомів шляхом місцевого блокування запальної алергічної реакції та комплексне лікування, що передбачає профілактику, тобто зменшення впливу алергенів. Зокрема, при полінозі важливо розпочати лікування за кілька днів до появи перших симптомів або в день їх появи. Для цього використовують календар пилкування рослин або інструктують пацієнта щодо початку прийому призначених ліків, беручи до уваги середню концентрацію пилку рослин. Вибір того чи іншого лікарського засобу визначається ефективністю впливу на окремі симптоми, перебіг захворювання в цілому, ризиком розвитку побічних ефектів і ускладнень.
Пероральні H1-антигістамінні препарати другого покоління (біластин, дезлоратадин, фексофенадин, левоцетиризин, лоратадин, цетиризин) є препаратами першого вибору за винятком випадків персистуючого алергічного риніту з важким перебігом/перебігом середньої важкості. Вони швидко усувають носові та очні симптоми, однак помірно ефективні при закладенні носа. Інтраназальні H1-антигістамінні препарати у дорослих та дітей з сезонним алергічним ринітом (азеластин, левакабастин) як монотерапія мало ефективні.
Інтраназальні глюкокортикостероїди (ІГКС) (мометазону фуроат, флютиказона фуроат) – найефективніше фармакологічне лікування РА, особливо для персистуючого алергічного риніту з важким перебігом/ перебігом середньої важкості ( у дітей дошкільного віку не рекомендований беклометазона діпропіонат). Використовучи препарати цієї групи, ми не тільки позбавляємося симптомів, але можемо призупинити процес алергічного запалення і знизити ризик ускладнень. На даний час доступні сучасні препарати для носа, які добре переносяться і можуть використовуватися постійно. Зазначимо, що ефект від інтраназальних кортикостероїдів розвивається відносно повільно (8-12 годин), а максимальний досягається протягом декількох днів. Більшості пацієнтів із полінозом слід розглянути можливість початку лікування приблизно за 7-10 днів до сезону пилку для досягнення максимального ефекту.
До протиалергічних препаратів також належать антилейкотріенові препарати (монтелукаст), їх призначають дорослим та дітям із сезонним алергічним ринітом. Використовують також топічні кромони (ендоназальні, очні): кромоглікат натрію, недокроміл натрію. Серед них високоефективними є внутрішньоочні кромони. Ендоназальні кромони поступаються ефективністю інтраназальним кортикостероїдам та Н1-антигістамінним препаратам. Водночас, цій групі препаратів властива висока загальна безпечність.
При появі у пацієнта важких симптомів, що супроводжуються закупоркою носових ходів, необхідно призначати препарати, які знімають набряк судин слизової оболонки носа. Приблизно через десять хвилин після відкриття носових ходів і очищення носових порожнин від залишкового секрету морською водою або фізіологічними розчинами необхідно інтраназально вводити основні лікарські засоби. Розчини кухонної солі та морської води добре переносяться і абсолютно безпечні, тому особливо показані для лікування маленьких дітей в якості допоміжних заходів. Вони очищують носову порожнину від пилу, алергенів і допомагають видалити слиз. Гіпертонічні розчини також мають протинабрякову дію.
Антигістамінні препарати мають слабку протинабрякову дію, тому для ефективного позбавлення від закладеності носа при АР до антигістамінних препаратів коротким курсом (не більше 5 днів) додають вазоконстриктори: оксиметазолін, псевдоефедрин, фенілефрин.
Алерген-специфічна імунотерапія (АСІТ) – єдиний метод лікування АР, який впливає на всі патогенетичні ланки алергічного процесу, змінює характер реагування організму на алерген і має тривалий профілактичний ефект після завершення курсу лікування. Метод полягає у введенні в організм хворого в зростаючих дозах алергену, до якого у нього виявлена підвищена чутливість.
Алерген-специфічну імунотерапію в поєднанні з фармакотерапією слід проводити вже на ранніх стадіях захворювання. Але АСІТ для лікування аллергічного риніту у дітей зазвичай рекомендовано застосовувати з 5 років. Вчасно і правильно проведене комплексне лікування алергічного риніту, включаючи АСІТ та фармакотерапію, дозволяє усунути всі симптоми алергічного риніту та попередити розвиток ускладнень. Цей ефект зберігається іноді протягом декількох років, завдяки чому значно покращується якість життя пацієнта.
