Чому, вийшовши на вулицю у морозну погоду, одні відчувають бадьорість і свіжість, а у інших вже при нульовій температурі шкіра покривається висипом і починає нестерпно свербіти. Поширеною є думка, що причиною патологічного стану є так звана холодова алергія, вона ж холодова кропив’янка. Втім, такі висновки дуже часто бувають помилковими.
Людмила ДЕРЕВ’ЯНКО, лікар-дерматовенеролог, доцент Київського медичного університету За словами лікаря-дерматовенеролога, доцента Київського медичного університету Людмили Дерев’янко холодову алергію або холодову кропив’янку викликають холодні повітря, вода або предмети. Однак, істинна холодова кропив’янка, яка належить до хронічної індукованої кропив’янки (ХІК), що триває понад 6 тижнів, зустрічається рідко: поширеність у популяції становить лише 0,05%. Отже у переважній більшості випадків при патологічній реакції шкірних покривів на низькі температури, вологість, вітер, мова йде про контактний дерматоз. А тому важливо розрізняти ці два патологічних стани аби лікування було призначено правильно.
Чому виникає холодова кропив’янка?
Патогенез холодової кропив’янки досі багато в чому залишається нез’ясованим, хоча доведено, що в основі лежить вивільнення мастоцитами гістаміну та інших медіаторів запалення, порушення проникності мікроциркуляторного русла з подальшим місцевим набряком. Висловлюється думка про участь в її розвитку автоантитіл класу IgE, спрямованих проти певного антигену шкіри, індукованого холодом.
Холодова кропив’янка може бути первинною (ідіопатичною) або вторинною щодо основного гематологічного або інфекційного захворювання. У 30% хворих може поєднуватися з іншими формами ХІК, такими як дермографізм чи холінергічна кропив’янка, іноді спонтанної уртикарії без зовнішнього чинника.
Хто у зоні особливої уваги?
Найчастіше холодова кропив’янка діагностується у людей молодого та середнього віку, але інколи може спостерігатися у дітей, а також тих, хто належить до старшої вікової категорії. У жінок зустрічається удвічі частіше, ніж у чоловіків.
Основні стани, пов’язані з вторинною холодовою кропив’янкою:
- кріоглобулінемія;
- хронічний лімфолейкоз;
- лімфосаркома;
- вітряна віспа;
- сифіліс;
- вірусний гепатит;
- інфекційний мононуклеоз та інші респіраторні вірусні інфекції.
Клінічні прояви: стрімко і небезпечно
Ознаки та симптоми холодової кропив’янки проявляються протягом 2–5 хвилин після впливу холоду та тривають 1–2 години. Вони включають сверблячі піхури та ангіоневротичний набряк Квінке, який може бути локалізованим або генералізованим. Інколи розвиваються системні симптоми (анафілактичний шок):
- задишка, хрипи;
- біль у животі, виразки шлунково-кишкового тракту;
- прискорене та нерегулярне серцебиття.
У дуже важких випадках можуть спостерігатися гіпотонія, шок, колапс і навіть смерть.
Купання у холодній воді – найпоширеніша причина сильної холодової кропив’янки. Важкі реакції можуть також виникнути у пацієнтів, які перебувають у холодних кімнатах або під час оперативних втручань, що проводяться під загальним наркозом.
Як поставити діагноз: від холодового тесту до лабораторних обстежень
Клінічний діагноз підтверджується після проведення провокаційної проби з льодом. Для цього лід поміщають у тонкий поліетиленовий пакет, щоб запобігти прямому контакту шкіри з водою і уникнути, разі позитивної проби, плутанини ще з одним видом ХІК -аквагенною кропив’янкою. Кубик льоду прикладають до передпліччя і спостерігають за реакцією (час оцінки реакції – 1-5 хв). У хворих з дуже високою чутливістю до холоду реакція може виникнути вже через 30 секунд, у інших – бути більш повільною і проявитися через 20 хвилин. Проба вважається позитивною, якщо на місці аплікації льоду з’являється чіткий червоний піхур, уражена шкіра починає пекти та/чи свербіти. При відсутності зазначених проявів, ймовірно, пацієнт має не холодову кропив’янку, а подразливий контактний дерматит. У разі підозри на вторинну холодову кропив’янку пацієнтам призначають загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові (печінкові та ниркові проби, ревматоїдний фактор, рівні сироваткових імуноглобулінів, C3, C4, фібриноген, кріопреціпітіни, холодові аглютиніни, а також антитіла до вірусів Епштейна-Бара, гепатиту С, В).
Особливості терапії
Хворі на холодову кропив’янку повинні навчитися уникати швидкого зниження температури тіла. Заняття водними видами спорту (наприклад, плавання та серфінг) мають відбуватися лише під наглядом.
Пацієнти, у яких розвиваються анафілактичні реакції, повинні екстрено отримати адреналін.
Звичайні дози антигістамінних препаратів, як правило, виявляються неефективними, але високі дози неседативних антигістамінних препаратів можуть бути дієвими (наприклад, цетиризин до 40 мг на день). Повідомлялося про успішне лікування антагоністами лейкотрієну, циклоспорином, системними кортикостероїдами, дапсоном, пероральними антибіотиками та синтетичним гормоном даназолом.
Обережна індукція переносимості холоду може бути успішною (десенсибілізація) у разі поступового загартування шкіри до холодних умов, наприклад, регулярними холодними душами.
Спонтанне поліпшення стану пацієнтів зазвичай наступає через 2-3 роки. Біля 30% хворих повідомляють про регрес симптомів протягом 5-10 років. 20-річне дослідження, в якому взяли участь 41 пацієнт з холодовою кропив’янкою, показало, що хвороба зникла за 10 років приблизно у чверті. Більшість пацієнтів намагалися модифікувати свій спосіб життя, щоб уникнути загострень.
Рекомендовані заходи безпеки під час загальної анестезії
Необхідно заздалегідь повідомити анестезіолога про те, що у пацієнта є холодова кропив’янка, а персонал повинен вжити заходів для його зігрівання:
- контролювати температуру тіла;
- підтримувати рівномірно теплу температуру в операційній;
- використовувати зігріваючі ковдри;
- застосовувати теплі внутрішньовенні рідини для інфузій;
- введення перед операцією неседативного антигістамінного засобу;
- розглянути можливість використання системного кортикостероїду;
- уникати препаратів, що вивільняють гістамін (наприклад, опіати), та препаратів з високим ризиком індукування анафілаксії.
Практичні поради на щодень
Катерина БАКІКО, лікар-дерматовенеролог науково-медичного центру Святої Параскеви (м. Львів) Не менше 10% всіх звернень до лікарів-дерматологів складають випадки подразливого контактного дерматоза, – звертає увагу лікар-дерматовенеролог науково-медичного центру Святої Параскеви (м. Львів) Катерина Бакіко.
Вплив холоду призводить до швидкого спазму капілярів, які розташовуються на відкритих ділянках – щоках, губах, кистях рук. Через це кровообіг у епідермальному шарі порушується і розвивається запальний процес. Люди, які найчастіше страждають від таких проявів, мають незначний жировий прошарок під поверхнею шкіри. Під час охолодження відбувається посилене випаровування вологи, шкіра зневоднюється, на тлі чого з’являються тріщини і лущення, саме так і проявляється контактний дерматоз.
Обличчя – зона особливої уваги у дітей і дорослих
Найчастіше подразнення з’являються на шкірі щік. Це може бути почервоніння, лущення, тріщинки. Якщо такі висипи самостійно зникають і не викликають значного дискомфорту, достатньо лише уникати провокуючих чинників та наносити на шкіру колд-крем або інший гіпоалергенний жирний засіб перед виходом на холодне повітря.
Якщо після вжитих заходів, подразнення шкіри не зникає, а навпаки, поширюється на інші ділянки шкіри, підвищується температура тіла та виникає, тоді можна запідозрити розвиток деяких інших хвороб. Наприклад, парвовірус викликає інфекційну еритему та синдром папуло-геморагічної висипки у вигляді рукавичок і шкарпеток.
Почервоніння шкіри щік може спостерігатися при себорейному або атопічному дерматиті. Однак у цьому випадку ураженими також будуть і інші анатомічні ділянки тіла, може з’явитися свербіж і лущення шкіри.
Як боротися з лущенням і сухістю на губах?
Найчастіше порушення цілісності шкірного покриву на губах виникає через вплив зовнішніх факторів. Це може бути звичка облизувати губи, висока сухість повітря у приміщеннях, паління, використання густої за консистенцією помади. Серед внутрішніх причин – дефіцит вітамінів групи В, заліза, цинку, наявність у анамнезі атопічного дерматиту, іхтіозу, супутніх патологій щитоподібної залози, хвороби Крона. Спровокувати сухість можуть і деякі компоненти косметичних засобів (камфора, екстракт евкаліпту, ланолін, ментол, оксибензон, фенол, саліцилова кислота, спирт). Корисними для ніжної шкіри ділянки губ буде косметика, що містить цераміди, касторову олію, диметікон, пантенол, вазелін, олію ши, і такі сонцезхисні компоненти як цинк оксид та діоксид титану.
Допомогти подолати дерматоз на губах допоможе жирна гіпоалергенна зволожувальна мазь або гігієнічна помада. Змащувати губи необхідно після кожного прийому їжі, а також перед виходом на вулицю.
Рятуємо кисті рук
Найчастіше внаслідок впливу низьких температур на кистях рук виникає простий подразливий контактний дерматит. До порушення цілісності шкірного покриву призводять несприятливі фактори зовнішнього середовища: різкі перепади температур, коли ми виходимо з приміщення на вулицю і не одягаємо рукавиць, занадто сухе повітря у будинках, обробка рук деззасобами. Особливо схильні до виникнення сухості і лущення шкіри на руках ті, хто має у анамнезі атопічний дерматит, псоріаз, фолікулярний кератоз.
Правила, які допоможуть уникнути загострень:
- не контактувати тривалий час з водою та агресивними миючими засобами, користуватися захисними рукавичками, якщо гумові вироби викликають подразнення перед роботою з водою нанести на руки жирний гіпоалергенний крем або вазелін;
- мити руки спеціальним м’яким дерматологічним милом, така рідина делікатно і ефективно змиває бруд і секрет сальних залоз, не спричинюючи подразнення шкіри;
- щоразу після миття рук, бажано у перші три хвилини після гігієнічної процедури, змащувати руки зволожувальним гіпоалергенним кремом;
- мінімум за 30 хвилин до виходу на холодне повітря наносити на кисті колд-крем;
- спиртовмісні дезінфектори і будь-які вологі серветки використовувати у виключних ситуаціях, коли немає доступу до мила і води;
- при значному запаленні шкіри, якщо з’явилися ознаки вторинного інфікування, що проявляється болем у тріщинах, появою жовтих кірок, підвищенням температури тіла, необхідно провести тест на холодову кропив’янку.
Як правильно фотографувати уражену ділянку шкіри для подальшого онлайн консультування у лікаря.
Під час карантину, онлайн-консультації стали дуже актуальними. Ці правила будуть корисними, якщо необхідно надіслати фото лікареві, або моніторити стан шкіри під час лікування, а згодом оцінити результат.
- Помийте шкіру, але не змащуйте її ніякими кремами, особливо припиніть нанесення ліків за кілька днів до фотографування.
- Оберіть світло і фон. Фото мають бути виконані при денному освітленні. Бажаний фон – такий, який мінімально відбиває світло, в ідеалі – чорний, сірий або блакитний.
- Напрямок фотографування – у напрямку світла, перпендикулярно до шкіри.
- Що фотографувати? Має бути оглядове фото всієї анатомічної ділянки ( наприклад, ноги, тулуб, обличчя або голова, руки, кисті, стопи, нігті тощо), де є висип.
- Помістіть ділянку, яку збираєтеся фотографувати максимально у рамки об’єктиву, щоб на фото було мінімум навколишнього простору, проте краї анатомічної зони не обрізались.
- Переконайтеся у тому, що окрім ділянки висипу, на фото є ділянка неураженої шкіри.
- Сфотографуйте симетричні ділянки тіла, навіть якщо хвороба уражає лише одну з них, наприклад, обидві долоні. На фото бажано, щоб вони були одночасно.
- Хоч лікар не має права розповсюджувати фото без вашої згоди, заради конфіденційності, заретушуйте очі, якщо фотографуєте обличчя чи статеві органи.
- Кілька фото мають бути здійснені зблизька, максимально чітко, з фокусуванням на висипку, анфас та з обох боків.
- Бажано використати функцію макрозйомки.
- На фото висипання чи новоутворення мають бути максимально по-центру.
- Висип на фото не ретушувати, не вказувати на фото пальцем на висипку.
Антоніна ЛІВАНДОВСЬКА, «ВЗ»
