Сьогодні ми дізнаємося про те, кому з лікарів вдячна Alyosha, які риси повинні бути притаманні хорошому лікарю і наскільки важливо кожному з нас вміти брати на себе відповідальність за власне здоров’я та здоров’я наших дітей.
Alyosha (справжнє ім’я Олена Кучер-Тополя) чудова співачка, яка брала участь в пісенному конкурсі Євробачення-2010, композитор та автор пісень, мама двох чудових хлопчиків та дружина фронтмена гурту «Антитіла» Тараса Тополі, що вже розповідав нашому виданню про значимих лікарів свого життя.
ВЗ Розкажіть, будь ласка, хто найголовніший лікар у вашому житті?
— Я б почала з ширшого тлумачення цього поняття. Лікарі — це люди, які зцілюють нас, знаходячись поряд, інколи вони нас лікують лише своєю присутністю. Це, звісно, наші близькі, рідні, кохані.
Я хочу подякувати батькам за те, що вони завжди готові вислухати, порадити, не насварити, а підтримати як друга. Я, взагалі, впевнена, що батьки – це перші лікарі, головні люди, що завжди прийдуть на допомогу та багато чого зроблять, щоб покращити стан своєї дитини, полегшити перебіг хвороби.
У кожної людини є свої слабкі місця. Особисто в мене з самого дитинства постійно були хвороби горла та дихальних шляхів: хронічні тонзиліти, бронхіти. Регулярно — дуже тривалий перебіг захворювань, часті ускладнення… Перше запалення легень трапилося зі мною в 5 років. І з цими негараздами пов’язані проблеми зі здоров’ям і у дорослому житті.
Лікар, який мені дуже допоміг – Вадим Вікторович Толчинський.
Справа в тому, що я дотягнула до того, що у мене на голосових зв’язках з’явились поліпи і ситуація стала загрозливою. Довелось робити операцію. Саме цей лікар сказав мені: «Будеш борщі варити, якщо не зробиш операцію!»
ВЗ А що стало причиною захворювання?
— Причина поліпів — концерти на хворому горлі. У мене ж часті ангіни — перша, друга, третя… а тут концертний тур і я маю співати, не можу залишатися вдома і лікуватися. Отож, і виникла така проблема.
ВЗ Як Ви пережили операцію?
— Операцію було тяжко пережити психологічно. Реабілітація тривала півроку, а говорити я почала лише за пару тижнів. Але боюся представити, що було б, якби я не зробила цю операцію. Якби не Вадим Вікторович…
ВЗ Ви сумнівалися, чи робити її?
— Я боялась! Бо це ж так ризиковано, один невірний рух… На кону був мій голос. І після операції мене накрила депресія, бо я видавала не той звук, що був раніше, не те, чого я хотіла… Я й нервувалась, й плакала, й навіть «кидала» все. Але згодом прийняла все, як є, та почала активно репетирувати. Кожну вільну хвилину присвячую репетиціям. І це, на мою думку, не перенавантаження, а тренування. Саме те, що мені необхідно. Я маю повернути зв’язкам тонус, щоб вони видавали той звук, що я хочу. Бо у мене дотепер не до кінця відновились зв’язки…
ВЗ То операція була нещодавно?
— Три роки тому, але й досі у звучанні голосу є такий призвук, який мені не подобається. Добре, що кожного року цей призвук зменшується… Але він ще є.
ВЗ Що важливо для успіху лікування, як ви вважаєте?
— В якийсь момент я зрозуміла, що де в чому лікарем ти можеш бути собі сам. Коли ти сидиш наодинці з собою, прислухаєшся до себе, до своїх почуттів, до реакції клітин на те, що є навколо і всередині тебе, на власні думки… і приходиш до певного висновку.
Звичайно,треба звертатися спочатку до лікарів, але при цьому варто регулярно звертатися і до себе, у спокійні, не кризові моменти. Для мене такий момент – це репетиція, робота.
ВЗ Що для Вас найважливіше у виборі лікаря?
— За останні часи у мене накопичились всілякі хвороби, я пройшла різних лікарів — повне обстеження. І коли на прийомі мені кажуть: «О-ой ви і тут дуже хворі, і тут теж, а ось тут ви маєте такі (!) проблеми!», коли починають говорити про ті речі, про які я і так знаю, які є майже у всіх людей на планеті, коли називають якісь надумані діагнози, то тоді я одразу втрачаю довіру.
І кажу: «Це ж треба, я не знала… Якщо будуть питання, я вам зателефоную…». Але звісно, питання не з’являються.
ВЗ Тобто один з параметрів хорошого лікаря – це те, щоб він був чесним з вами…
— Щоб все було по суті!
— А ще лікар повинен бути кваліфікованим, мати досвід, а не бути стажером. От коли було запалення легень у нашого старшого сина, ми лежали у стаціонарі. І тут до нас заходять студенти, практиканти, інтерни, чоловік 8, і «во главє» — викладачка. Вона підходить до нас і каже: «І от подивіться!..» Рома переляканий сидить, я в шоці — що це за люди, хто їм дозволив сюди входити? Я потім викликала головного лікаря, поцікавилась, що це і чому – дала прочухана.
У мене загалом було дуже недобре враження від тієї дитячої лікарні. Ти сам купуєш ліки, шприци — все-все-все. Нічого в лікарні немає: ні кваліфікації, ні обладнання, ні ліків. Вони, щоб катетер поставити, прокололи чотири дірки дитині. Я там ледь не втратила свідомість.
ВЗ У Вас є постійний педіатр, до кого ви ходите?
— Ми ходимо в клініку «Доктор Сем» на Сікорського. Це недержавна лікарня, там є хороші лікарі, які говорять «по суті» й кваліфіковано. Так, за «по суті» треба платити хорошу ціну. Але це правильно! Дуже важливо, щоб надавали пацієнтам правильну інформацію… Коли ти не біжиш купувати за тридорога якісь ліки в аптеці, потім п’єш їх 3 місяці, а потім «сідає» печінка.
І взагалі, я вважаю, що я як мама за 6 років стажу вже сама багато чого знаю. Всі симптоми, всі хвороби дітей — хто, де, що… Що з’являється, що треба робити, який відтінок має… І я думаю, що більшість лікарів не знають того, що знають матусі про своїх дітей. Ти просто починаєш це все вивчати.
ВЗ І як Ви вважаєте, це нормально стільки всього знати все про здоров’я дитини, не будучи професіоналом?
— Я взагалі вважаю, що нормально, щоб кожна людина мала базові знання, підготовку з надання першої медичної допомоги як мінімум. Треба, щоб це було уроками в школі, щоб була постійна практика, аби діти знали, що робити, у випадку екстрених ситуацій, аби дорослі вміли це робити.
ВЗ Які лікарі для Вас ще важливі?
— Звісно, що одними з найважливіших лікарів для мене є лікарі, що приймали в мене пологи. Це такі лікарі, з якими ти домовляєшся разом створити величезне чудо. Вони дуже важливі, їх обираєш з особливим трепетом.
ВЗ Чого не вистачає українським лікарям, на вашу думку?
— Як на мене, то загальнодержавного контролю. Навчитись можна дуже добре, наша медична освіта це може, але потрібен контроль. Лікарі мають проходити якісь перевірки, підвищувати кваліфікацію. Бо я, як співачка, знаю, що якщо я не можу заспівати пісню, яку я раніше співала, то я втратила трохи свою кваліфікацію і маю її підвищувати. І така ж сама ситуація з лікарями. Їм потрібно постійно вчитися. Можна брати інформацію з-за кордону, чи запрошувати спеціалістів в Україну – в світі є безліч варіантів.
Оксана ШЕВЧЕНКО, спеціально для «ВЗ»
