Українська медична система наразі проходить складний шлях спроб реформування, й освітній процес не є винятком. Безумовно, від підвищення якості освіти медичного персоналу всі тільки виграють, але чомусь у нашій країні полюбляють обирати найскладніші шляхи до змін, до яких, власне, не готові ані самі лікарі, ані система охорони здоров’я в цілому.
ВЗ Лікарю, ви практикуєте і в Америці, і в Європі. У чому, на вашу думку, найсуттєвіші відмінності між цими системами охорони здоров’я?
Якщо ж говорити про Європу на прикладі Іспанії, то тут працює державна система страхування, котра покриває абсолютну більшість вартості медичних послуг. Щоб зрозуміти, у чому різниця, розглянемо приклад моєї родини. Частину року ми мешкаємо в Америці, решту — удома, у Барселоні. Так ось у Штатах наша родина із трьох осіб щомісяця виплачує 2,5 тис. дол.! Проте це ще мізер, адже в мене величезні «знижки» у своєму медичному центрі як у практикуючого лікаря. А спілкуючись щодня з американськими пацієнтами, я добре розумію: дозволити собі таке страхування може лише дуже заможна родина. Так, у Нью-Йорку, Бостоні чи Вашингтоні є такі сім’ї — у них, як правило, проблем із медичним обслуговуванням не виникає. Саме для них побудовані ті шикарні госпіталі-хмарочоси, які показують у кіно, їм доступні й інноваційні препарати для імунотерапії раку. Але переважна більшість американців просто не може собі цього дозволити, а отже, система вкрай невдала і розрахована лише на багатіїв. Я лікар, і ви можете мені повірити: більшість американців залишаються взагалі без медичної допомоги.
А в Іспанії ми просто платимо податки, які розподіляються на різні потреби країни, у тому числі й на охорону здоров’я.
ВЗ Чи доступна іспанцям експертна медична допомога, наприклад, та сама імунотерапія раку?
— Іспанське державне страхування, звичайно, покриває величезний спектр потреб, і з експертною допомогою проблем намає. Якщо людині знадобиться якесь складне оперативне втручання, то його зроблять обов’язково! Але ви маєте рацію: такі дороговартісні препарати, як імунотерапевтичні ліки проти онкологічних захворювань з доведеною ефективністю, доступні не всім. У цьому випадку держава обирає тих пацієнтів, котрим таке лікування конче необхідне й імунотерапія абсолютно показана. Цим людям ми проводимо її безкоштовно. А препарати, які ще не апробовані взагалі, отримати за державний кошт неможливо. Але можна звернутися до приватного онкологічного госпіталю й придбати їх за власний кошт, адже медичне страхування не спустошує кишень іспанців, як це відбувається в Америці.
ВЗ А як щодо підготовки лікарів в Америці та Європі: прокоментуйте славнозвісний іспит United States Medical Licensing Examination (USMLE).
— Це надзвичайно суворий і парадоксально жорсткий іспит. Мені, відомому у Європі професору, також довелося його складати, інакше ані ліцензії, ані доступу до пацієнтів я не мав би. У свої 45 років я сидів поруч із 25-річними випускниками вишів. USMLE — це чотири іспити, так звані кроки. Step 1 оцінує обізнаність лікаря в базових науках — він найважчий, адже вимагає широкого спектра знань. Крок складається із 350 питань, триває 7 годин із 45-хвилинною перервою. Step 2 — клінічні навички та знання. Він складається з двох частин: перша охоплює основи клінічної проблематики для оцінки готовності до практики під наглядом керівника. Ключова тема — первинне медичне обслуговування з акцентом на лікуванні внутрішніх хвороб (60% усієї тематики). Здають його на комп’ютері. Step 2 CS — це практичний, «живий» іспит, він проходить у кімнаті з прозорими стінами, за якими стоять екзаменатори та спостерігають за всім, що відбувається. А той, хто складає іспит, проводить огляд, збирає анамнез, призначає лікування. Екзаменатори оцінюють також лікарський такт, взаємодію з пацієнтом і навички розмовної англійської мови. Іспит триває 1 день, і в ньому беруть участь 12 умовних пацієнтів (11 залікових, один експериментальний). Їх «хвороби» не збігаються з твоєю основною спеціалізацією (як у моєму випадку) або з майбутньою для випускників.
У Step 3 поєднано метод вибору із запропонованих відповідей і розбір клінічних випадків у вільній формі на комп’ютері. Також цей крок перевіряє навички ведення пацієнтів на рівні першого року ординатури. Тривалість іспиту — 2 дні (16 годин): 480 запитань з вибором відповіді та 9 змодельованих клінічних випадків (на комп’ютері). Мета — оцінити здатність до ведення незалежної медичної практики.
Складати USMLE можна тільки в США (Атланта, Чикаго, Х’юстон, Лос-Анджелес і Філадельфія).
ВЗ Як трактують результати USMLE?
— Для оцінювання результатів іспитів користуються тризначною системою бальної оцінки: Step 1 — 192, Step 2 CS — 203, Step 3 — 190 балів. Часто неправильно розуміють, що означають ці бали. Тризначний бал не свідчить про кількість правильних відповідей: ця шкалa спеціально задуманa, аби приховати такі дані, як чисельність питань, на котрі дано правильну відповідь, або відсоток правильних відповідей. Студентів оцінюють не порівняно один з одним, а по відношенню до встановленого річного стандарту. Цей стандарт залишається незмінним протягом року. І американських, і іноземних студентів оцінюють абсолютно однаково. Незадовільна оцінка за одну частину означає провал усього іспиту. Тобто, не здавши попереднього кроку, до іншого не дійдеш у жодному разі.
ВЗ І не можна нічого перескладати?
— Найбільша кількість невдач, як не дивно, трапляється на Step 1 — він найважчий! Є дуже обмежена кількість так званих других спроб (4 рази за 7 років), тобто лікарю дають деякий час на підготовку і перездачу. Але кожна спроба в мій час коштувала студентові 700 Євро, зараз, наскільки мені відомо, більше.
ВЗ На вашу думку, такий іспит забезпечує якіснішу підготовку лікарів?
— Безумовно, той, хто пройшов цей жорсткий відбір, є гарним спеціалістом. Але я скажу так: більшість лікарів Європи його завалили б. Найбільш наближеним до нього з усіх наявних є наш іспанський іспит MIR, можливо, тому в іспанських лікарів — найбільше шансів скласти USMLE. А спеціалістам із країн, де поки немає таких медичних іспитів, я б радив починати із чогось простішого.
ВЗ Розкажіть про MIR докладніше: у чому різниця?
— Іспит MIR (Medico Interno Residente) — системa підготовки медичних фахівців, які бажають стати інтернами. Вона функціонує з 1978 року і є обов’язковою для подальшої лікарської практики. Тобто так само, як без USMLE в Америці, без MIR в Іспанії ви — лише теоретик, і до пацієнтів вас не допустять. Іспит не має обмежень за віком, національністю і громадянством, але обов’язковими умовами допуску є легальне перебування в країні, підтвердження вашого медичного диплома в Іспанії та диплом про складання іспиту з іспанської мови DELE на рівні С1 (для іноземців). В Іспанії існує навчання по 47 медичних спеціальностях MIR, і по кожній з них створено національну комісію. Іспит єдиний і одночасний, не розтягнутий у часі, як американський. Максимальний час проведення — 5 годин, місце проведення визначається Міністерством охорони здоров’я. Зазвичай це різні факультети університету. Фінансується з бюджету. Окрім лікарів MIR здають фармацевти, біологи, хіміки, психологи та радіофізики. Бали, отримані під час навчання на медичному факультеті, визначають 10% рахунку — результати іспиту MIR становлять решту 90%. Залежно від набраної кількості відсотків визначають місце резидентури. Щодо технічного боку іспиту, то він складається із 225 завдань тестового типу з усіх спеціальностей з вибором 5 варіантів відповіді та ще 10 резервних питань на випадок помилки. Деякі завдання містять прикріплені результати МРТ, КТ, рентгенограми, ЕКГ або навіть фотографії реальних пацієнтів. Ці завдання можуть бути з будь-якої галузі медицини.
Є спеціальні курси підготовки до MIR — їх варто пройти, адже від результату іспиту залежатиме вибір спеціалізації. Система абсолютно прозора, жодних корупційних чинників. Складають іспит всі лікарі країни, на кону — місця в резидентурі по всій Іспанії, і людина, що отримує вищий бал, обирає із кращих спеціальностей і госпіталів, а кожен наступний має відповідно на одну позицію менше.
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»