Андрологічні прояви стресу: Яким буде світле майбутнє?

1766

Згідно з інформацією, оприлюдненою на сайті МОЗ України, торік в Україні народилося на 18 тис. дітей більше, ніж у 2011 р. Але радіти зарано: демографічна криза триває, і не останню роль у цьому сумному процесі відіграють порушення чоловічої статевої функції. На сьогодні чоловічі гіпофертильні та інфертильні стани виявляють у 30-50% безплідних шлюбів. Серед основних причин спеціалісти називають стрес. 

Трохи уваги сильній статі
Так склалося історично, що на плечі українського лікаря покладається безліч глобальних завдань. У тому числі і підвищення якості медичної допомоги у сфері репродуктивного здоров’я, завдяки якому у країні повинна зрости народжуваність. При цьому у фокусі завжди майбутня матір, і майже ніколи — потенційний батько, хоча від стану його здоров’я великою мірою залежить те, яким буде майбутнє країни і чи буде воно взагалі.

До речі, чоловіча репродуктивна система — це великий комплекс функцій, що регулюється на рівні верхніх відділів центральної нервової системи та на периферії і включає цілу низку взаємопов’язаних явищ, зокрема сексуальність та рівень гормональної забезпеченості у сперматогенезі.

Сучасні дослідження показали, що статева поведінка чоловіка в нормі та під час стресу суттєво відрізняється. Щоб зрозуміти процеси, які при цьому відбуваються, потрібно згадати саму природу стресу.

Коли захист грає в напад
Уявлення людей із цього приводу змінювалися протягом сторіч, варіюючи від «бісівської одержимості» до «проблемного виховання» і «поганої їжі». Сьогодні, враховуючи тісне переплетення внутрішніх та зовнішніх факторів у розвитку психічних порушень, учені дійшли висновку: їх може спричинити будь-яка психічна травма. Проте потрібно враховувати також спадковість і гени.

 

Згідно з визначенням Роберта Сапольски, професора біології та неврології Стенфордського університету (США), стресор — це будь-який фактор навколишнього середовища, що спричиняє порушення гомеостазу, а стресова реакція — сукупність фізіологічних адаптацій організму, що призводять до відновлення гомеостатичної рівноваги. Стресова реакція зазвичай супроводжується секрецією надниркових залоз двох типів гормонів: адреналіну і глюкокортикоїдів, у тому числі кортизолу.

У людини, як і у більшості тварин, екстремальні обставини зумовлюють комплекс гормональних змін. Адреналін і глюкокортикоїди мобілізують енергію для роботи м’язів, підвищують тонус серцево-судинної системи, завдяки чому полегшується транспорт кисню та відключаються всі несуттєві у критичній ситуації форми активності, зокрема статеві.

Але на відміну від тварини людина може знаходитися у стані стресу, навіть якщо екстремальні обставини ще не настали — відбувається так зване «передбачення». Коли оцінювання ситуації має адекватний характер (наприклад, «на вулиці темно та безлюдно, тому потрібно бути напоготові»), така «передбачувана» стресова реакція має велике адаптивне значення. Однак якщо людина тривалий час помилково вважає, що її гомеостатичній рівновазі ось-ось буде вчинено серйозне випробування, зрештою розвивається невроз, тривога та параноя.

До того ж стрес посилюється у випадках, коли чоловік не знаходить виходу власних фрустраційних емоцій, не бачить способу, як можна контролювати ситуацію, не відчуває соціальної підтримки і втрачає надію на зміни до кращого. Тоді повторний вплив стресора спричиняє насторогу та занепокоєння, нарешті, стан набуває генералізованого характеру й у людини складається думка, що вона завжди, навіть за умови відсутності стресору, повинна бути напоготові.

За умов хронічного стресу пригнічення несуттєвих для виживання функцій організму стає постійним, обертаючись значними проблемами у репродуктивній сфері.

Жертва заради життя
Ведучим чинником чоловічої статевої поведінки завжди залишається рівень тестостерону. За умов стресу він значно знижується (графік 1). Причому буває ще більш жорстка іммобілізація. Але навіть за такої моделі ситуація дуже невтішна. Процес зниження рівня тестостерону супроводжується абсолютним або відносним підвищенням рівня естрогену, що передусім відбивається на чоловічій сексуальності.

«Статева активність починається з рівня сексуального ваблення. Потім відбувається ерекція, виділення сімені, запліднення. Усі ці показники мають як часові, так і кількісні характеристики. В умовах стресу змінюється й те, й інше, причому всі показники дуже падають (графік 2,3). Особливо різко зменшується кількість еяколяцій. І тільки через значний відрізок часу — близько 40 днів, відбувається відновлення цих функцій», — розповіла Алла Гладкова, доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник лабораторії репродуктивної ендокринології ДУ «Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України».

 

За словами експерта, питання статевої поведінки найкраще вивчати в експерименті з тваринами, адже у них мають місце ті самі елементи статевої активності, що й у людини.

Згідно з одним із таких експериментів, що був описаний у монографії А. Гладкової «Андрологічні прояви стресу», на спермограмі стрес проявляється суттєвими порушеннями всіх основних показників, що визначають її якість. Різко знижується концентрація сперматозоїдів, зменшується кількість сперматозоїдів з нормальною рухливістю, у той самий час дуже зростає чисельність патологічних форм сперміїв, не здатних до запліднення, або тих, що дають нежиттєздатне потомство. Характерно, що за різних видів стресу ступінь виразності цих змін відрізняється, але спрямованість однакова у всіх випадках.

«Річ у тім, що в умовах стресу існує певна стадійність, і якщо організм не вмикає «систему захисту», може бути летальний випадок. У боротьбі за виживаність в умовах стресу організм віддає свою здатність до відтворення, жертвує нею», — зазначила А. Гладкова.

Спокій понад усе
Виникає запитання: як розв’язати проблему? Адже запобігти явищу стресу неможливо — людина постійно стикається з ним протягом життя.

Перш за все, у лікарській практиці потрібно завжди враховувати чинник стресу, якщо чоловік має проблеми у статевій сфері. Звичайно, робота з причинами стресу — це функція психотерапевта. Але сімейний лікар може надати кілька простих рекомендацій щодо харчування та зміни способу життя — можливо, інтерес до персони хворого вже стане кроком на шляху до набуття психічної рівноваги. Не слід забувати й про призначення заспокійливих засобів у випадках, коли це доцільно.

Особливої уваги потребує стрес чоловіків у тих сім’ях, де планується вагітність.
«Для запліднення важливо обрати такий момент, коли прояви стресу відбиваються на здоров’ї мінімально. Дуже мало чутливі до дії стресу зрілі сперматозоїди, які встигли сформуватися до настання екстремальних обставин, тому нормальний процес запліднення може відбутися одразу після перенесеного стресу. Після цього у два етапи визріватимуть сперматозоїди, що піддалися дії стресу, і це не дуже сприятливий період для запліднення. Тому рекомендацією може бути спроба запліднення протягом 3-4 днів після стресу, а вже потім — через 1,5 міс. (тривалість сперматогенезу у чоловіків), коли дозріють нові, нестресовані сперматозоїди», — порадила А. Гладкова.

Вона також відзначила, що на сьогодні дуже мало вивченими є наслідки стресу батька для його нащадків. Проте існує прямий зв’язок між психічним станом чоловіка під час запліднення та розвитком багатьох захворювань і навіть каліцтв у майбутніх поколінь.

Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я