Польща була однією з перших країн Східної Європи, яка стала на шлях реформування служби швидкої медичної допомоги. Чого повчитися Україні? Про досвід польської екстренки «ВЗ» розповіла директорка Інституту невідкладної медицини Вищої державної школи ім. Папи Римського Іоана Павла ІІ у Білій Підлясці Анна ШЛІФІРЧИК.
ВЗ Понад 14 років минуло з часу реформування польської невідкладної допомоги, дехто називав це шоковою терапією. Що здобули зрештою?
— Маємо доволі ефективну систему екстреної меддопомоги. Із двох відомих у світі моделей ЕМД ми обрали англо-американську, основним принципом якої є «взяти і везти». У 2006 році вийшла перша постанова міністра охорони здоров’я щодо реформування служби, але ефективно вона запрацювала значно пізніше. Спочатку в Польщі створили відділення рятівництва у шпиталях, так звані емедженсі департмент, а вже згодом реформували саму службу. Мушу зауважити, що наша модель постійно вдосконалюється, і польські медичні рятівники (спеціальність аналогічна парамедикам у США) працюють тільки за внутрішніми стандартами. Це дуже зручно, зокрема й у навчанні. Скажімо, коли студент хоче змінити навчальний заклад, то кількість годин з теоретичних і практичних дисциплін, а також роботи в шпиталі в різних вишах однакова. Взагалі ж пріоритети нині такі, щоб навчити медичного рятівника працювати без жодної сторонньої допомоги, бо в перспективі у службі залишаться тільки медичні рятівники.
ВЗ А хто працює в службі сьогодні?
— У нас збереглися лікарські бригади швидкої допомоги. На спеціалізованих каретах швидкої допомоги працюють водій, який є рятівником і повноцінним членом команди, медичний рятівник і лікар. Коли в екіпажі лише двоє — це вже сучасний стандарт, базисна бригада екстреної меддопомоги. З часом у службі працюватимуть лише такі бригади. Щодо лікарів, то вони не залишилися без роботи, а перейшли на госпітальний етап: приймають пацієнта від медичних рятівників і надають йому першу допомогу у відділенні невідкладної медицини. Це так зване шпитальне відділення рятівництва.
У кожній лікарні Польщі функціонують емедженсі департмент.
Дізнавайтеся більше: Вчимося працювати в Emergency Department
ВЗ Спеціалізовані бригади також зникли?
— Ні. Річ у тім, що у спеціалізованих каретах чимало апаратури, тому зараз у цих бригадах працює лікар. У нас і надалі залишаться карети кардіологічної, травматологічної допомоги, але вже в найближчому майбутньому обслуговуватимуть їх лише рятівники. Принаймні ми цього прагнемо. Така мета обумовлена винятково фінансовими інтересами, адже допомога, яку надає рятівник, зокрема під час транспортування пацієнта, обходиться значно дешевше, ніж праця лікаря. Утримувати на цій посаді лікарів економічно невигідно. Навчити рятівника набагато дешевше, ніж лікаря.
ВЗ Чи виправдано це з точки зору якості меддопомоги?
— У місті Седельці проводили дослідження з ефективності та порівняння роботи рятівників в лікарів. Виявилося, що допомога, яку надають рятівники, значно дешевша й ефективніша. Можливо, це пояснюється тим, що рятівники чітко дотримуються настанов і алгоритму надання дошпитальної допомоги, яких їх вчили.
Дуже багато наразі уваги приділяється питанням освіти майбутніх рятівників, тому керівництво намагається брати на посади викладачів найдосвідченіших лікарів, науковців.
Дізнавайтеся більше: Шлях, який пройшла Польща від парамедика до рятівника
ВЗ Як у Польщі вирішують проблему профільних і непрофільних викликів?
— Тут дуже багато залежить від диспетчерів центру диспетчерської служби рятівництва 999. Власне саме диспетчер вирішує, який вид допомоги потрібний у кожному конкретному випадку: спрямувати людину до сімейного лікаря чи направити карету швидкої допомоги.
Крім того, служба рятівництва має безпосередні контакти з поліцією.
Щодо непрофільних випадків, то таку проблему в Польщі намагалися вирішити різними способами, навіть були спроби за необґрунтовані виїзди штрафувати пацієнтів. Приміром, людина викликає карету екстреної допомоги через біль у животі, хоча нічого страшного немає, і з цією проблемою їй потрібно до сімейного лікаря. Але ж звичайній людині, яка не є фахівцем, важко вирішити, наскільки небезпечна ситуація. Тож така практика проіснувала недовго, і від неї відмовилися.
Часто проблему для рятівників становлять необґрунтовані виклики до людей у стані алкогольного сп’яніння з агресивною поведінкою. Скажімо, в Англії є спеціалізовані машини, які виїздять тільки до хворих на алкоголізм. Але утримувати таку бригаду карети коштує немало, тому наразі це питання залишається відкритим.
ВЗ В Україні непоодинокими є напади на бригади екстреної медичної допомоги. Як із цим у Польщі?
— Наших рятівників спеціально навчають, як поводитися, коли пацієнт агресивний — через сп’яніння чи психічну хворобу. Але у складних випадках рятівники викликають поліцію, щоправда, це призводить до здорожчання такого виїзду. Взагалі ж тут, як я вже говорила раніше, велику роль відіграє диспетчер, завдання якого відсортувати виклики і повідомити про потенційно небезпечні випадки поліцію чи інші служби.
ВЗ Чи змінився алгоритм надання екстреної медичної допомоги?
— Усі протоколи надання екстреної медичної допомоги ґрунтуються на матеріалах Польської ради реанімації й узгоджуються з рекомендаціями Європейської ради реанімації. Диспетчер служби має свої протоколи для різних випадків, скажімо, як розмовляти з постраждалими від травм або з особами з анафілактичним шоком тощо. Спираючись на протокол, він ставитиме запитання і даватиме рекомендації, як пацієнтові себе вести, він буде з ним на зв’язку, допоки не приїдуть рятівники.
Багато людей, які викликають швидку, часто дуже знервовані або ж у стані стресу, і завдання диспетчера надати ще й психологічну допомогу.
Дуже важливо для рятівника вирішити, які заходи необхідно провести в машині, а що мають зробити лікарі відділення невідкладних станів у шпиталі. Тут важливо розпланувати наперед усі дії, коли й що потрібно робити. Для цього рятівники повинні займатися самоосвітою.
ВЗ Хто і як фінансує екстрену медичну допомогу у Польщі?
— Незважаючи на те, що в країні запроваджена страхова медицина, фінансування системи медичного рятівництва відбувається за державний кошт. Ще в січні 2007 року вийшов закон, який передбачав фінансування медичного рятівництва з бюджету держави. Відтоді Міністерство охорони здоров’я спрямовує кошти у воєводства, а там їх уже розподіляють між закладами медичного рятівництва. Відтак одні отримують більше коштів, інші — менше, але це вже рішення воєводства.
Щодо оплати праці рятівників, то соціальні гарантії та більшу зарплатню мають ті, хто працює за основним місцем роботи.
ВЗ Чи вважають професію медичного рятівника престижною у Польщі?
— Загалом це затребувана спеціальність, але щодо оплати праці, то, скажімо, у медичних сестер, які мають таку саму освіту, як і медичні рятівники, вона значно вища. Велике значення має й те, що медичні сестри є членами самоврядної організації, на кшталт, Лікарської палати, яка опікується їхніми інтересами, зокрема має свій голос під час прийняття протоколів лікування, інших медичних стандартів. А в рятівників немає самоврядних організацій, тож їхні професійні інтереси ніхто не захищає.
Рівень підготовки наших парамедиків надзвичайно високий, і вони дуже затребувані в країнах Євросоюзу, США — їхні професійні навички там достойно оцінені, вони навіть обіймають там керівні посади, тому й виїздять до цих країн.
У нашому навчальному закладі навчаються студенти з України, Білорусі, і коли я їх запитую, де ж вони планують працювати, залишаться в Польщі чи повернуться на батьківщину, то вони відповідають, що планують працювати в країнах Західної Європи.
Лариса ЛУКАЩУК, «ВЗ»
