Інсульт сьогодні є однією з провідних соціально-медичних проблем: щорічно у світі цей діагноз ставлять близько 6 млн осіб. Більше 20% пацієнтів, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, пожиттєво залишаються інвалідами й потребують постійного догляду. В 1997 році в Австрії було започатковано новітню систему медичної допомоги у вигляді спеціалізованих відділень для надання невідкладної допомоги та проведення інтенсивної терапії хворим на інсульти. Чи варто запозичувати австрійський досвід Україні?
Втрата часу = втрата життя
Результати такої програми не змусили довго чекати на себе: за період спостереження з 1980 по 2008 рік була зареєстрована чітка стабільна тенденція до зниження смертності від обох видів інсульту — як ішемічного, так і геморагічного, й дотепер вона зберігається на досить низькому рівні порівняно з країнами Східної Європи.
Успіх пояснюють не лише високим рівнем надання медичної допомоги на госпітальному етапі, але й чітко налагодженою системою транс-портування хворих, яка включає і гелікоптери для швидкої доставки пацієнтів із важкодоступних високогірних районів Альп, що дозволяє максимально зменшити час від моменту появи симптомів гострого порушення мозкового кровообігу до прибуття в стаціонар (до 90 хв). Також вкрай важливою є можливість проведення тробмолізису у випадку ішемічного інсульту безпосередньо в кареті «швидкої».
Вражає й обізнаність та настороженість самих пацієнтів і їхніх родичів щодо перших симптомів інсульту, що також сприяє швидкому потраплянню пацієнтів до стаціонару, — в цьому допомагають широкі роз’яснювальні кампанії в засобах масової інформації, наочні білборди та соціальна реклама в громадському транспорті.
Stroke-units (інсультні блоки)
Інсультні блоки — це спеціалізовані відділення, в яких проводять лікування виключно гострих інсультів. У таких відділеннях постановка діагнозу здійснюється швидко: його підтверджують сучасними нейровізуалізаційними методами обстеження, а після цього одразу призначається лікування. Це зводить до мінімуму резидуальний (залишковий) неврологічний дефіцит. Також в інсультних відділеннях проводять профілактику, ранню діагностику й лікування ускладнень інсульту. Ще в гострому періоді починають проведення реабілітації, яку продовжують і після виписки хворого з відділення. Відповідно до Керівництва Євро-пейської ініціативи з інсультів, виділяють 3 види інсультних відділень:
- відділення гострого періоду інсульту (відділення інтенсивної терапії інсульту): у ньому проводять невідкладну терапію інсульту; термін перебування пацієнта тут складає менше тижня;
- відділення підгострого періоду інсульту (інтенсивне відділення так званого поглибленого лікування): до нього надходять пацієнти, які отримали лікування у відділенні інтенсивної терапії інсульту в перші дні захворювання. Їм призначають спеціалізоване лікування, проводять вторинну профілактику інсульту та реабілітацію; термін перебування — до 2-3 тижнів;
- відділення реабілітації: сюди надходять пацієнти з відділення або лікарні, де їм проводилося лікування в гострий період інсульту. У відділенні проводять реабілітаційні заходи. Термін перебування — декілька тижнів.
У 2003 році в Австрії був створений спеціальний реєстр інсультних відділень (Austrian Acute Stroke Unit System registry), який допомагає систематизувати та аналізувати статистичну інформацію, отриману від кожного окремого інсультного блоку, та планувати й покращувати подальшу роботу таких відділень.
Основні вимоги, що пред’являються до stroke-unit в Австрії: наявність не менше 4 ліжок; цілодобовий прийом пацієнтів 7 днів на тиждень — так зване 24/7; цілодобове чергування у відділенні невролога та лікаря-інтерніста (фахівця з внутрішньої медицини) в клініці, а також можливість отримання його консультації пацієнтами інсультного блоку; не менше однієї медичної сестри на одного пацієнта; доступність служб фізіотерапії, ерготерапії та логопедії.
Керівництво інсультним блоком має здійснювати виключно невролог. Інсультний блок оснащений таким чином, що є можливість проводити ЕКГ-моніторинг, моніторинг функції зовнішнього дихання, постійне вимірювання артеріального тиску, пульсоксиметрію; при необхідності — транскраніальну доплерографію, ЕЕГ-моніторинг. Важлива цілодобова доступність комп’ютерної томографії, екстракраніальної доплерографії, кольорової дуплексної сонографії, лабораторних досліджень, а також можливість госпіталізації хворого в разі потреби до відділення інтенсивної терапії. Забезпечення доступності магнітно-резонансної томографії та церебральної ангіографії на сьогодні поки ще не всюди реалізо-
вано. Крім того, в межах лікарні повинні проводитися трансторакальна і трансезофагеальна ехокардіографія, має бути забезпечена можливість протягом 30 хвилин провести цереб-ральну ангіографію (цілодобово) і протягом 60 хвилин — нейрохірургічне втручання (за необхідності).
Stroke-team (інсультна команда)
За даними рандомізованих досліджень, лікування пацієнтів в інсультних відділеннях є дуже ефективним, особливо порівняно з лікуванням у загальних або геріатричних чи будь-яких інших відділеннях лікарень, що пояснюється зосередженням необхідної медичної техніки, зокрема для нейровізуалізаційних методик (КТ, МРТ, ангіографії), а також концентрацією висококласних і вузькоспеціалізованих фахівців — неврологів, інтервенційних радіологів тощо (stroke-team, «інсультної команди») в інсультних блоках. Ще в 2001 році Evans et al. в журналі Lancet опублікували дані про те, що при лікуванні пацієнтів в stroke-unit значно знижується ймовірність погіршення неврологічного статусу, розвитку пневмоній та інших інфекційних ускладнень, дегідратації, пролежнів тощо, ніж при лікуванні хворих тими самими спеціальними «інсультними командами» персоналу в тій самій установі, але поза межами stroke-unit.
Вчені робочої групи з гострих інсультів відомої Кокранівської співпраці встановили, що смертність у ранньому періоді інсульту (в перші 12 тижнів) становить 28%, а смертність у період відновлення (в середньому протягом першого року після інсульту) — 17%. Якщо пацієнти в гострому періоді інсульту знаходяться на лікуванні саме в інсультному відділенні, то ймовірність несприятливого результату зменшується на 23% порівняно з тими пацієнтами, які отримують лікування в загальному геріатричному відділенні. Якщо говорити про показник смертності залежно від початкової щоденної актив-
ності хворого, то при лікуванні в спеціалізованих інсультних відділеннях вона нижча в середньому на 25%.
Ірина ШАТИНСЬКА, кандидат медичних наук, спеціально для «ВЗ»
