Нещодавно в Києві відбулася науково-практична конференція «Актуальні проблеми створення, впровадження та застосування в Україні лікарських засобів: історія, сьогодення, перспективи», присвячена 20-річчю ДП «Державний експертний центр МОЗ України».
У своєму привітанні віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова відзначила плідну діяльність трудового колективу на чолі з досвідченим організатором охорони здоров’я Михайлом Нестерчуком, гідний внесок фахівців у забезпечення контролю якості лікарських засобів. Було зачитано й привітання від вітчизняних та зарубіжних колег.
До честі організаторів конференції, їм вдалося уникнути притаманного ювілейним датам пафосу і славослів’я, це поважне зібрання фахівців, науковців, представників усіх причетних до спільної справи пройшло у діловому ключі.
Із чистого аркуша
Кругла дата є добрим приводом оглянутись на пройдений шлях, проаналізувати зроблене, визначитися з подальшою діяльністю. Отож учасники конференції торкнулися й історії установи. А започатковувалась вона у 1992 році. Саме тоді утверджувалась незалежність держави. На фармацевтичному ринку повний занепад: від старих часів лишились суцільні медикаментозні дефіцити, годі вже було й казати про якість, безпечність ліків.
Саме життя вимагало створення свого, українського, Фармакологічного комітету, який би допоміг навести лад у великому, складному і проблемному господарстві. Починати довелося з чистого аркуша. Потрібно було змінювати ідеологію галузі. У цивілізованому світі препарат вважали якісним, якщо він лікує, а нам від колишньої держави дісталась у спадок зовсім інша ідеологія: достатньо було, аби засіб мав повний набір певних речовин, відповідав чинним нормативам і мав сертифікат. Така низька планка вимог аж ніяк не забезпечувала здійснення основоположного принципу сучасної фармації: максимум лікувальної ефективності і мінімум побічних реакцій.
Маючи за дороговказ сучасну європейську концепцію фармацевтики, співробітники головної експертної установи України успішно просувались уперед. Український Фармакологічний комітет із часом трансформувався у нинішній Державний експертний центр. Було створено службу післяреєстраційного фармаконагляду, якої не існувало в колишньому Союзі. Удосконалювалась служба доклінічних досліджень та клінічних випробувань, інші підрозділи.
Охарактеризувавши доробок трудового колективу за минуле 20-річчя, генеральний директор Держекспертцентру Михайло Нестерчук у своїй доповіді висвітлив і низку актуальних проблем, які ще належало розв’язати, визначив шлях об’єднання можливостей науки, клінічної практики, виробників лікарських засобів, працівників фармації, всіх, причетних до тріади «фармацевт-лікар-пацієнт», заради однієї мети:
Фармакотерапія має бути раціональною
Удосконалення, відточування принципів зазначеної тріади зумовлене викликами часу. Фармацевтичний ринок поповнюється новими й новими препаратами здебільшого високої біологічної активності. У них зазвичай переважає користь над ризиком, однак не обходиться без побічних реакцій, які спільними силами потрібно звести до мінімуму.
Одним із надійних шляхів досягнення мети, зазначалося на конференції, є налагодження тіснішої взаємодії експериментаторів та клініцистів у процесі розробки програми доклінічних досліджень та клінічних випробувань, належної експертної оцінки їх результатів. І в цьому напрямку фахівці Держекспертцентру зробили немало.
Сьогодні чинні нормативно-правові акти, що регулюють проведення клінічних випробувань в Україні, гармонізовані з відповідними регламентуючими документами Євросоюзу. Результати: якщо у 2000 році у нашій державі було затверджено 36 багатоцентрових міжнародних досліджень, то уже у 2011 р. — 201. Належна увага приділяється аналізу інформації про випадки непередбачуваних серйозних побічних реакцій, які спостерігаються у ході проведення клінічних випробувань лікарських засобів.
Виправдав себе і ще один шлях до убезпечення ліків — клінічний аудит. У результаті його проведення за останні 10 років було призупинено 45 клінічних випробувань у місцях їх проведення, а 7 — зупинено.
На проблемі доклінічних досліджень спинився керівник відділу промислової токсикології Інституту медицини праці НАМНУ, академік НАМНУ, член-кореспондент НАН України Ісаак Трахтенберг. Чи всі можливості використовуються? Учений навів конкретний факт: переважна більшість «кандидатів» у лікарські засоби на стадії клінічних випробувань відхиляється через невідповідність вимогам безпечності, фармакокінетики чи їх ефективності. Учений пояснює це неадекватністю моделей та тест-систем, використовуваних на етапі доклінічних випробувань. Планку вимог до них потрібно підвищити, і одним із важливих розділів досліджень мають бути токсикологічні. Такими є вимоги часу: широкий спектр фармакологічних та токсикологічних властивостей, притаманних сучасним лікарським засобам, визначають необхідність удосконалення методичних підходів до експериментального вивчення новітніх груп ліків з урахуванням їх біологічних особливостей.
Мінімізуємо побічні реакції
Багатоступеневий бар’єр на шляху від розробки до клінічного застосування ліків оберігає хворого від сумнівних засобів. Але навіть випробувані, старанно перевірені на безпечність препарати нагадують палицю з двома кінцями: з одного боку — користь, а з другого — небажані побічні реакції. А фармакотерапія має бути раціональною. Отож і було створено службу післяреєстраційного фармаконагляду, завданням якої є відстежування поведінки ліків в організмі хворого.
Директор департаменту післяреєстраційного фармаконагляду кандидат медичних наук Олена Матвеєва доповіла про результати. База даних про побічні реакції ліків включає понад 60 тисяч повідомлень, що надійшли від лікарів. Україна стала дійсним членом Програми ВООЗ із моніторингу безпеки лікарських засобів і регулярно надсилає повідомлення про випадки побічних реакцій. Завдяки цій інформації з України було прийнято важливі регуляторні рішення, зокрема, про заборону таких препаратів, як гемодез, еуфілін, де стабілізатором були етилендіамід, кава-кава та інші. Обмежено застосування гентаміцину, метамізолу натрію, деяких дезінтоксикаційних розчинів.
Однак життя не стоїть на місці, вимоги підвищуються, спонукають до удосконалення діяльності служби. Шляхи до цього — залучення до інформування про несприятливі наслідки фармакотерапії усіх, хто причетний до застосування ліків, удосконалення методів збору та аналізу інформації про випадки побічних реакцій. Інтереси справи вимагають активного залучення до процесу фармаконагляду заявників, використання потенціалу всієї системи охорони здоров’я.
Формулярна система: углиб і вшир
Створити надійний бар’єр сумнівним фармацевтичним засобам потрібно, але не меншим резервом раціональної фармакотерапії є і їх практичне застосування — коло цих питань також обговорювалося на конференції. Чи ж кожен лікар, навіть із великим досвідом, може стверджувати, що він глибоко розбирається в океані сучасної фармації? Та це й нереально за умов, коли йдеться про тисячі й тисячі препаратів, які з’являються на фармацевтичному ринку.
У всьому цивілізованому світі лікарям традиційно допомагає формулярна система застосування препаратів. І цей важливий напрямок фахівцям Держекспертцентру довелося започатковувати з чистого аркуша. Було створено Центральний формулярний комітет, який очолив заступник генерального директора Центру доктор медичних наук, професор Анатолій Морозов, з’явилися відповідні підрозділи на місцях. Лікарі мають можливість користуватися настановами, що включають перелік засобів, зареєстрованих в Україні, з доведеною ефективністю, відповідною безпекою та економічно вигідним використанням.
Нині маємо формуляри трьох рівнів: державний, регіональний і локальний. Фахівці Держекспертцентру багато зробили у ході опрацювання цих важливих для клінічної практики документів. У подальшому Державний формуляр належить удосконалювати. Передбачається розробка окремого розділу, який включатиме лікарські засоби профілактичного спрямування, — вакцини та анатоксини, а також формуляр ліків для дітей. Це буде великою допомогою для лікарів-педіатрів, зійшлися у думці учасники конференції.
Враховуймо вікові відмінності
А що робимо у напрямку ра-ціональної фармакотерапії людей похилого віку, які становлять чверть населення України? Цю гостру проблему висвітлив директор Інституту геронтології НАМН України член-кореспондент НАМН Владислав Безруков.
Фармакологічна активність і фармакотерапевтична ефективність лікарських засобів для забезпечення раціональної фармакотерапії є неоднаковою у людей різного віку, зазначив учений. Отож важливо враховувати особливості вікового розвитку організму. У ході лікування дітей і людей похилого віку доводиться відступати від канонів стандартної терапії. А що маємо? Більшість лікарських засобів розроблено у вигляді лікарських форм та дозувань для дорослих. Тому дослідження у царині вікової фармакології є дуже важливим для розуміння основ взаємодії ліків з організмом пацієнтів різного віку — дітей і людей похилого віку. Зокрема, слід враховувати, що у процесі старіння в організмі змінюються як кінетична, так і динамічна фази фармакологічної дії ліків. І це потрібно враховувати.
Ліки майбутнього народжуються сьогодні
Тим часом у світі лікарських засобів з’являються нові й нові виклики фармації та клініці, з якими також потрібно рахуватися — ця думка висловлювалася у конференц-залі.
Визначні здобутки у галузі генетики, молекулярної та клітинної біології кінця ХХ і початку ХХІ століття зумовили появу лікарських засобів біологічного походження, значно розширили можливості діагностики та лікування невиліковних раніше захворювань. До біофармацевтичних препаратів відносяться моноклональні антитіла, рекомбінантні цитокіни, фактори згортання крові, генно-інженерні вакцини та ін. І це вже не є цариною теорії — нині річний світовий продаж біофармацевтичних препаратів обчислюється більш як у 160 мільярдів доларів і продовжує зростати.
У своїй доповіді директор Інституту генетичної та регенеративної медицини НАМН України академік НАМН Геннадій Бутенко звернув увагу учасників конференції на таке: після закінчення терміну юридичного захисту препарату деякі фармацевтичні компанії намагаються відтворити власні ліки, аналоги існуючих на ринку. Слід враховувати, що на відміну від генеричних препаратів із простою хімічною будовою біологічні неможливо зробити ідентичними брендовим засобам: їх молекули значно складніші і процес їх виробництва не може бути скопійованим. Тому існує певна невизначеність щодо їх специфічної дії, фармакокінетики, фармакодинаміки та спектра побічних ускладнень. Потрібне глибоке клінічне вивчення цієї специфіки на відповідних моделях, проведення клінічних досліджень за розширеною, порівняно з генеричними препаратами, програмою. І ці вимоги мають бути обов’язковими у ході реєстрації засобів, які отримали назву біологічно подібних.
Про те, які перспективи подальшого розвитку фармацевтики відкриває наука, говорив і ректор Національного фармацевтичного університету член-кореспондент НАН України Валентин Черних. Увагу науковців університету зосереджено на проведенні наукових досліджень, метою яких є отримання фізіологічно активних сполук і створення на їх основі інноваційних лікарських засобів. Пріоритетними є фундаментальні дослідження у царині органічного синтезу, зокрема конструювання і синтез нових гетероциклічних систем. Перспективними у цьому плані є багатокомпонентні реакції, які відкривають можливості за одну стадію отримувати ті самі складні гетероциклічні системи.
На сьогодні в університеті розроблено, апробовано і впроваджено робочий алгоритм створення оригінальних ліків: від синтезу нової молекули до впровадження у виробництво за всіма правилами фармацевтичної належної виробничої практики. Таким чином, учені вибудували струнку й ефективну систему, застосування якої дає змогу розв’язувати завдання різної складності — від конструювання молекул із заданими властивостями до розробки ефективної лікарської форми і документального супроводу препарату. Алгоритм харків’ян успішно реалізується не лише в Україні, український досвід використовують і в країнах пострадянського простору.
Науково-практична конференція, організована Держекспертцентром МОЗ України, обмін на ній інформацією й досвідом зайвий раз переконує, яку велику силу являє синтез науки і практики для виконання масштабного державного завдання — збереження здоров’я нації.
Василь КАЛИТА, «ВЗ»
