Біль у спині — мультидисциплінарна проблема з неврологічними, ревматологічними, травматологічними та ортопедичними аспектами. У міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду проблема визначається як «Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини». Біль у спині найчастіше з’являється у віці від 20 до 50 років, набуваючи виражених форм між 50 та 64 роками. Саме цій патології була присвячена доповідь головного рефлексотерапевта МОЗ України, професора Наталії Свиридової на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Неврологічні читання пам’яті Д.І. Панченка. Сучасні принципи тактики проведення блокад при алогічних синдромах».
Причини больових синдромів
Наталія Свиридова, головний рефлексотерапевт МОЗ України, професор- травмами,
- дегенерацією диска,
- інфекційним процесом,
- спадковістю.
Ознаки, що вимагають особливої уваги при болю в нижньому відділі спини: порушення сечовипускання (затримка або нетримання сечі), ознаки наявності новоутворення, зниження маси тіла нез’ясованої етіології, тривалий прийом глюкокортикостероїдів, внутрішньовенні ін’єкції лікарських засобів, больовий синдром навіть у спокої, лихоманка, а також травми в анамнезі (падіння — з висоти зросту або з можливими змінами кісткової тканини). Дані огляду, які повинні особливо насторожити лікаря: виражені рухові порушення в нижніх кінцівках, анестезія в ділянці стегнової кістки, зниження тонусу анального сфінктера, обмеження рухів у поперековому відділі хребта, підвищена чутливість хребців. Крім того, завжди потрібно звертати увагу на відсутність динаміки неврологічних проявів протягом одного місяця.
Найчастіше біль у спині супроводжується компресійним синдромом. Він характеризується чотирма стадіями перебігу. В першій — гострій (тривалість 5-7 діб) — грижове випинання набрякає (до 3-5 діб), біль наростає, будь-які рухи спричиняють нестерпні страждання. У підгострий період (2-3 тиждень) навколо грижі формуються спайки, які деформують епідуральний простір, здавлюють корінці. Далі — ранній і пізній відновні періоди (4-6 тиждень — 6 місяців).
Сучасна лікувальна стратегія
Алгоритм лікування гострого болю в спині, як правило, передбачає призначення нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ). Важливо пам’ятати про особливості взаємодії цих речовин з іншими препаратами. Приміром, НПЗЗ послаблюють дію діуретиків, прискорюють виведення літію, діоксину і фенітоїну, при поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть провокувати розвиток гіперкаліємії, пригнічуючи функцію нирок, посилюють нефротоксичність циклоспорину. Застосування антагоністів калію при лікуванні НПЗЗ підвищує ризик кровотечі, а одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів та ІАПФ збільшує ризик ниркової недостатності.
Лікувальна блокада – сучасний метод терапії больового синдрому
Адекватна альтернатива НПЗЗ — лікувальна блокада. Це сучасний метод терапії больового синдрому та інших клінічних проявів захворювань, заснований на введенні лікарських речовин безпосередньо в патологічний осередок, відповідальний за формування больового синдрому. Порівняно з іншими методами (медикаментозний, фізіотерапевтичний, масаж, мануальна терапія, голкотерапія та ін.), лікувальні блокади застосовуються відносно нещодавно — приблизно 100 років, і принципово відрізняються від інших методів терапії больових синдромів. Основним механізмом лікувального ефекту блокад є специфічна властивість анестетика тимчасово пригнічувати збудливість рецепторів і проведення імпульсів по нервах.
Блокада при болю в спині: переваги над іншими методами</р3>
Перевага лікувальних блокад над іншими методами:
- швидкий та якісний знеболюючий ефект;
- мала ймовірність побічних ефектів;
багаторазове застосування лікувальної блокади при кожному новому загостренні больового синдрому; - позитивні терапевтичні ефекти — здатність зменшити м’язову напругу, судинний спазм, запальну реакцію та набряк в патологічному больовому вогнищі.
У такого варіанта терапії є певні протипоказання: кардіальна патологія (синдром слабкості синусового вузла, брадикардія, передсердні блокади 2 і 3 ст.), артеріальна гіпотонія, міастенія, алергічна реакція на препарат, епілепсія в анамнезі, важка патологія печінки. Під час проведення лікувальних блокад можливі ускладнення у вигляді травми окремих спінальних нервів, яка веде до нейропатії, при субарахноїдальній або епідуральній ін’єкції, якщо голка потрапляє в спинномозковий канал або дуральний мішок. Крім того, можлива токсичність при застосуванні великих обсягів препаратів.
Ефект блокади залежить не тільки від виду та кількості введеного препарату, а й значною мірою від точності вибору місця введення й техніки виконання блокади. Локальні блокади роблять безпосередньо в зоні ураження, у зоні зміненої реакції тканини, під осередки ураження або навколо них, де є запалення, рубець тощо. Вони можуть бути періартикулярними (в навколосуглобові тканини) та періневральними (в канали, де проходять нерви). До сегментарних відносять паравертебральні блокади, тобто в проекцію певних сегментів хребта. Варіант такої сегментарної терапії має пояснення. Кожному сегменту хребта і спинномозковому нерву відповідає певна ділянка шкіри (дерматом), сполучної тканини, м’яза (міотом) і певний «відрізок» кісткової системи (склеротом). У сегменті відбувається перемикання нервових волокон, тому можливий і перехресний вплив. Впливаючи за допомогою внутрішньошкірного введення лікарської речовини в певний дерматом, можна впливати як на відповідний сегмент хребта, так і на стан внутрішніх органів, що іннервуються даним сегментом спинного мозку, досягаючи терапевтичного ефекту. І, навпаки, при захворюваннях внутрішніх органів в певному сегменті може відбуватися ураження відповідного дерматома або міотома. Відповідно до цього ж механізму за допомогою впливу на міотом можна досягати терапевтичного впливу щодо внутрішніх органів.
Суміш для медикаментозної блокади готують таким чином: спочатку набирають у шприц із флакона необхідну дозу препарату, потім у цей же шприц набирають з ампули необхідну кількість місцевого анестетика та струшують протягом короткого періоду часу. Наприклад, у шприц набирають 2 мл (1 ампулу) гідрокортизону, потім у цей же шприц набирають 5-20 мл 0,5% новокаїну і 5-10 сек. струшують шприц для повного змішування препаратів. Перед ін’єкцією завжди необхідно провести аспірацію (відведення поршня шприца на себе) для запобігання внутрішньосудинному введенню препарату. Для мінімізації алергічних ризиків перед блокадою з використанням місцевоанестезуючих речовин (новокаїн, лідокаїн) необхідно провести шкірну пробу на індивідуальну чутливість. Згідно з Наказом МОЗ України від 02.04.2002 №127/18 оцінка реакції при шкірній пробі проводиться через 20 хв після внутрішньошкірного введення 0,2-0,3 мл 2%-го розчину препарату. Негативна реакція — відсутність папули; сумнівна реакція — папула 1-2 мм у діаметрі; позитивна реакція — папула 3-7 мм у діаметрі; виражено позитивна — 8-12 мм у діаметрі; гіперергічна реакція — 13 мм і більше.
Однією з діючих речовин вибору для лікувальних блокад при болю в спині може стати мелоксикам. Проведені дослідження показали, що під час прийому мелоксикаму ефект розвивається протягом 45-60 хв після введення препарату і досягає максимуму на 3-4-й день. Курс складається з 3-х ін’єкцій по 15 мг (1 ін’єкція на день) і наступного прийому препарату в таблетках по 7,5 або 15 мг (1 раз на день).
Зміна больового синдрому
При виконанні лікувальної блокади відзначається характерна, трифазна зміна больового синдрому:
1 фаза — загострення «впізнавання болю», яке виникає внаслідок механічного подразнення рецепторів болючої зони при введенні перших порцій розчину (тривалість фази відповідає латентному періоду анестетика);
2 фаза — анестезія, коли під дією анестетика біль зменшується до мінімального рівня — в середньому до 25% від початкового рівня больового синдрому (тривалість цієї фази відповідає тривалості дії анестетика в болючій зоні);
3 фаза — лікувальний ефект, коли після закінчення дії анестетика і виведення його з організму біль поновлюється, але в середньому до 50% від початкового рівня больового синдрому (тривалість цієї фази може бути від кількох годин до кількох діб).
