До відділення кардіоонкогематології Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарні привозять на лікування хворих дітей не тільки з усієї України, а й з-за кордону. Саме тут 80% маленьких пацієнтів з онкозахворюваннями крові повністю одужують і повертаються до нормального життя. Відділення входить до Кооперативної інтернаціональної студії ALLIC — BFM-2002 з лікування гострих лейкемій у дітей, тож чернівецькі лікарі дотримуються усіх сучасних світових стандартів лікування в онкогематології.
Олександр КАЛІНЧУК, лікар-онколог онкогематологічного відділення Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, обласний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «Дитяча онкологія»— Зараз у відділенні — найбільша кількість онкохворих малюків за останні 17 років — 18. Частина з них отримує блокову хіміотерапію, інші — протокольну, треті — підтримувальну терапію. Цього року вперше онкодіагноз встановлений 32 маленьким буковинцям. Позаминулого року було лише 24 вперше діагностованих хворих, минулого — 28.
Уперше за довгий час у Чернівецькій області зафіксовано хронічну мієлоїдну лейкемію. Востаннє такий діагноз в області встановлювали ще в 1991 р. У цьому році, на жаль, у трьох дітей виявлене це захворювання. А випадків гострої лейкемії за 10 місяців — аж 11!
Також останнім часом збільшилася кількість пухлин головного мозку. Дітей з такою патологією обстежують в Національному інституті раку, Інституті нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова.
У цих лікувальних закладах розписують тактику лікування, згідно з якою ми й проводимо хіміотерапію. На жаль, здійснення радіотерапії в дітей з пухлинами головного мозку в нашій області неможливе через відсутність лінійного прискорювача, тому на цю процедуру пацієнтів направляємо до Рівненського та Київського онкологічних центрів.
ВЗ Не раз доводилося чути, що лейкоз та лімфогранулематоз дуже вдало маскуються під інші хвороби, зокрема й звичайну ГРВІ. Тож батьки хворої дитини часто надто пізно звертаються до гематологів, лікуючи її від зовсім інших недуг…
— Передусім, частина відповідальності за це справді на плечах батьків. На жаль, через постійну заклопотаність і важке матеріальне становище вони перестали приділяти належну увагу здоров’ю та розвитку своїх дітей. Зрештою, до нас малюки потрапляють із занедбаною стадією захворювання. Наведу приклад. Днями до нашого відділення надійшла дитина з багатодітної сім’ї. Мама сама виховує чотирьох дітей, батько з ними не живе. У маленького пацієнта діагностували четверту стадію новоутворення — з метастазами, полісерозитом, проявами кишкової непрохідності, синдромом верхньої порожнистої вени. А його місяць тримали вдома і лікували від ГРВІ!
Ускладнюють вчасну діагностику онкопатології в дітей і перехід до сімейної медицини та відмова від педіатрів. На жаль, не всі лікарі сімейного профілю досконало вивчали педіатрію та знають алгоритм встановлення діагнозів у дітей. Зрештою, райцентри не забезпечені всією необхідною апаратурою. Ці фактори, разом узяті, працюють проти хворих дітей.
ВЗ Зазвичай успіх діагностики залежить не тільки від рівня професійних навичок лікарів, а й від можливостей, які дає обладнання. Чи може ваше відділення похвалитися сучасною апаратурою?
— За нове устаткування, що останніми роками з’явилося в нашому відділенні, треба дякувати благодійникам. Зокрема в придбанні обладнання, дороговартісних хіміопрепаратів, покращенні побутових умов нам сприяє Чернівецький обласний благодійний фонд допомоги дітям, хворим на рак та лейкемію «Подаруй дитині життя». Також на наше прохання відгукнулися Благодійний фонд допомоги дітям «Луч Веры» Віри Брежнєвої й Благодійний фонд Тіни Кароль «Полюс притяжения». За допомогою меценатів ми придбали два сучасні кардіомонітори, інфузомати, гемо- та коагуляційний аналізатори й реактиви для них, два шейкери (один залишили у відділенні, другий передали на станцію переливання крові, де готують тромбоконцентрат для наших пацієнтів).
Проте для вчасної діагностики й ефективнішого лікування нам потрібні біохімічний і бактеріологічний аналізатори — саме через їх відсутність ми не можемо проводити повні біохімічні та бактеріологічні дослідження, як це роблять у сучасних клініках. До того ж, у жодній дитячій лікарні Чернівецької області немає комп’ютерного томографа, тому для виконання томографії відправляємо маленьких пацієнтів до обласного онкологічного диспансеру. Лікарям-гематологам нашого відділення часто доводиться працювати емпірично, розраховуючи лише на власні знання та досвід.
ВЗ Відділення кардіоонкогематології входить до Кооперативної інтернаціональної студії ALLIC — BFM-2002 з лікування гострих лейкемій у дітей. Як це допомагає в роботі?
— Усім нашим пацієнтам діагностика проводиться відповідно до міжнародних стандартів. Дітей з лейкемією, неходжкінською лімфомою, гістіоцитозом обстежують не лише в нас, а й у референтній лабораторії в Києві. Там виконують імунофенотипування, цитогенетичні, а за потреби молекулярно-генетичні дослідження. Також кожен пацієнт нашого відділення потрапляє до реєстру Кооперативної студії. Це дає можливість узгоджувати тактику лікування з фахівцями європейського рівня, зокрема з головним дитячим гематологом МОЗ України, завідувачкою Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку Національної спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» Світланою Донською.
Двічі на рік для лікарів-гематологів проводяться конференції, де ми маємо можливість обговорити методи діагностики та терапії, ускладнення, що виникли під час її проведення, обмінятися досвідом і напрацюваннями. Усе це сприяє ефективнішому лікуванню наших пацієнтів.
ВЗ Саме до вашого відділення привозять дітей не лише з регіонів України, траплялися пацієнти й з Канади, Німеччини, Росії, Кіпру. У чому унікальність застосовуваних вами методів лікування?
— Одразу зауважу: ми не користуємося жодними власними методиками. Є міжнародні стандарти лікування, прийняті в усьому світі. Лікування здійснюємо винятково за американськими, німецькими, французькими протоколами. Оригінальних українських протоколів лікування онкогематологічних захворювань немає. Використовуємо адаптовані до наших умов зарубіжні настанови, затверджені наказами МОЗ України.
Вважаю: успіх лікування багато в чому залежить від медичного персоналу. Усі ми — лікарі, медсестри, санітарки — давно забули, що таке повноцінні вихідні, свята, відпустка. Бо онкохвору дитину можна втратити, не оглянувши її бодай один день. А це — надто висока ціна «спокійної» відпустки.
Проте завдяки такій напруженій роботі ми домоглися гарних результатів. Так, при лімфогранулематозі показник п’ятирічної виживаності становить 100%. І, до речі, за останні п’ять років зафіксовано лише два випадки рецидиву цієї недуги. Тим дітям зробили пересадку кісткового мозку і, наскільки мені відомо, нещодавно дівчина народила дитину, а хлопець одружився. Трохи важче піддаються лікуванню неходжкінські лімфоми: п’ять і більше років живуть 83% пацієнтів із В-клітинною лімфомою й 62% — із Т-клітинною. Від гострої лімфобластної лейкемії вдається вилікувати 78% наших пацієнтів (за кордоном цей показник становить 83%). Набагато складніше боротися з онкопухлинами. Зокрема досягли показника 60-відсоткової п’ятирічної виживаності у хворих з нефробластомами та 50-відсоткової — з нейробластомами.
Певен, коли б наше відділення було забезпечене всім необхідним сучасним діагностичним обладнанням (та бодай елементарними побутовими умовами, наприклад, подачею води, якої не було передбачено з часу побудови лікарні, і досі не підведено водопровідних труб!), ми змогли б врятувати значно більше життів. Наші пацієнти переважно гинуть від септичних станів, збудника яких виявити й ідентифікувати дуже важко. Тож лікування проводиться емпірично, й антибактеріальна терапія не завжди ефективна.
ВЗ Чи є гарантія, що в дитини, яка пройшла повний курс лікування, через рік-два не станеться рецидиву?
— Онкохворий, у якого протягом п’яти років після лікування з приводу гострої лімфобластної лейкемії не виникало рецидивів, вважається здоровим. Тобто діагноз знімається. Якщо через п’ять років розвивається нова онкопатологія, ми діагностуємо хворобу заново. Іноді це не черговий прояв пролікованої раніше пухлини, а нове утворення. У дітей таке часто спостерігається в перехідному віці у зв’язку з перебудовою організму. А ось у жінок, які в дитинстві перехворіли на лейкоз чи лімфогранулематоз, після народження дитини рецедиву хвороби не відбувається.
ВЗ Як держава забезпечує онкохворих дітей необхідними ліками?
— Відділення забезпечується медикаментами за рахунок державних програм і з обласного бюджету. Від Міністерства охорони здоров’я цього року ми отримали препаратів майже на 4,2 млн грн. Лікарські засоби, які надходять із МОЗ, цілеспрямовано застосовуються в лікуванні дітей з онкопатологією.
З обласного бюджету наразі очікуємо медикаменти на суму 300 тис. грн. Але у зв’язку зі зростанням показника захворюваності, деяких ліків не вистачає. До того ж, обов’язково повинен бути мінімальний запас необхідних препаратів.
ВЗ Чи кажете правду своїм маленьким пацієнтам про їх недугу?
— У мене залізне правило: аби боротися із хворобою, дитина повинна знати правду. Недуга тяжка, але виліковна. Аби її подолати, потрібні не лише дорогі ліки, а й бажання жити. Навіть зовсім малесенькі дітки свідомо та безстрашно приходять на пункцію, знають назви препаратів, які їм уводять, не бояться систем і уколів. Звісно, хіміотерапія дуже шкідлива, але без неї врятувати життя онкохворій дитині неможливо. Полегшує роботу медиків, які беруть участь у її проведенні, шафа біологічної безпеки, що зменшує шкідливий вплив хіміопрепаратів на здоров’я і дітей, і медперсоналу. У нас вісім медсестер практично постійно задіяні у виконанні цієї процедури. Жодна з них ніколи не поскаржилася на свою роботу.
ВЗ Персоналу, без сумніву, психологічно дуже непросто працювати в такому складному відділенні…
— Ми всі живемо цією роботою. З ранку до ночі — біля маленьких пацієнтів. А коли повертаємося додому, по кілька разів передзвонюємо у відділення: чи поїла Тетянка, яка температура у Василька, чи підводилася з ліжка Надійка?.. Буває, лягаєш спати, а перед очима — личко хворої дитини. І всю ніч думаєш, що робити далі, як рятувати?
Зате яке щастя, коли після багатомісячного лікування здоровий усміхнений малюк повертається з батьками додому! За такі миті можна все віддати!
Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
Коментар
Наталія СКРАЩУК, заступник головного лікаря з лікувальної роботи Чернівецької обласної клінічної дитячої лікарніОскільки у хворих дітей ослаблений імунітет, вони перебувають на спеціальному режимі. Лікування тривале, важке, тож медичні працівники відділення завжди поруч із ними — і вдень, і вночі.
У перспективі плануємо відкрити окреме гематологічне відділення, щоб покращити умови для пацієнтів. Медикам, які працюють в кардіоонкогематологічному відділенні, подолати всі труднощі обраного фаху та складнощі сьогодення допомагає велика любов до цих діток і своєї роботи.
