Востаннє діагноз посттравматичного стресового розладу на Буковині встановлювали після Афганістану. Коли ж додому почали повертатися перші демобілізовані із зони АТО, психологи і психотерапевти відверто розгубилися: не знали, як із ними працювати. Аби проводити фахову реабілітацію, у Чернівецькій обласній психіатричній лікарні створили Центр медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психологічну травму. Медики ж вчилися працювати з цією категорією пацієнтів у психоаналітика з Німеччини.
ВЗ Чому з’явилася потреба у створенні Центру медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, і як її було реалізовано?
— Наших лікарів запрошували на консультації до військового госпіталю, куди потрапляли демобілізовані із зони АТО. Зрозуміло, що маємо справу з так званим афганським синдромом, котрий потребує специфічних навичок фахівців і лікування в спеціалізованому закладі. Тож у жовтні 2014 року на базі відділення кризисних станів Чернівецької обласної психіатричної лікарні було відкрито Центр медико-соціальної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, розрахований на 15 ліжок.
Тетяна ЯНЮК, завідувачка відділення кризисних станів з ліжками медико-психологічної реабілітації осіб, які перенесли бойову психічну травму, Чернівецької обласної психіатричної лікарніВЗ Розкажіть, що за два роки вже зроблено для демобілізованих атошників, які звернулися до вас по допомогу? Чи багато таких пацієнтів?
— Від початку АТО до сьогодні у відділення для обстеження, лікування та медичної реабілітації було госпіталізовано 450 осіб. Серед найпоширеніших діагнозів — органічні розлади психіки; гострі та транзиторні маячні розлади; афективні розлади; невротичні, пов’язані зі стресом; поведінкові синдроми, пов’язані з фізіологічними порушеннями та фізичними факторами; розлади особистості та поведінки в зрілому віці; розлади психіки та поведінки через вживання психоактивних речовин (алкоголю).
Усі військовослужбовці під час госпіталізації проходять експрес-патопсихологічне дослідження, а за потреби їх обстежує пато-психолог. Діагностичний висновок робимо на підставі об’єктивних даних про баротравми, мінно-вибухові ураження, поранення, оперативні втручання, соматичні захворювання, які виявляли на попередньому етапі лікування (наприклад, у госпіталі), ґрунтуючись на дослідженнях структури особистості, регістр-синдрому, клінічній картині та перебігу симптомокомплексу.
Використовуємо патогенетичне медикаментозне лікування згідно з протоколами, а також кожному військовослужбовцю надаємо психологічний супровід, проводимо психокорекцію травмівного досвіду для редукції симптомів.
Також ми розробили програму реконструкції травмівного досвіду, тренінги з підвищення самооцінки, десенсибілізації травми, котрі реалізовуємо в малих групах за допомогою техніки психодрами, когнітивно-поведінкової терапії; як додатковий метод використовуємо індивідуальну реконструкцію. Обов’язковим є навчання релаксації за Джекобсоном, що дає змогу зменшити реактивну тривожність.
ВЗ Чи вистачає кваліфікованих спеціалістів для роботи з пацієнтами, які перенесли бойову травму? Наскільки швидко лікарі змогли опанувати необхідні навички?
— Наш колектив зумів швидко переорієнтуватися на виконання завдань із надання спеціалізованої психіатричної і психореабілітаційної допомоги учасникам АТО, до того ж, роблячи це належним чином і високопрофесійно.
Звісно, не обійшлося без експрес-тренінгів. Зокрема семеро лікарів, які безпосередньо працюють з учасниками АТО, пройшли навчальний семінар «Психологічна допомога тимчасово переміщеним особам та в надзвичайних ситуаціях», що проводився в Києві, а також взяли участь у семінарі-тренінгу «Короткострокова терапія осіб, які перебувають (або перебували) в кризовій ситуації» за участю психоаналітика з Інституту К. Г. Юнга (Німеччина) Інге Міссмаль. Жінка є керівником міжнародної психологічної організації, що готує психологів для допомоги постраждалим під час війни. Крім того, Інге вже 10 років працює в Афганістані. Методика, якою вона поділилася, спрямована на швидке виведення пацієнта з позиції жертви та інтегрування в життєву історію травмівної події.
ВЗ За які кошти фінансується новостворений Центр? Чи забезпечені пацієнти необхідними медикаментами?
— У 2014 році коштів на лікування учасників АТО не виділялося взагалі. У ІІІ кварталі 2015 року було окремо виділено 65 тис. грн на харчування та 36,6 тис. грн на медикаменти для атошників, які лікуються в нашому Центрі.
У 2016 році окремих видатків на таких пацієнтів по медичній субвенції передбачено не було. Проте в березні 2016 року рішенням сесії Чернівецької міської ради було виділено 300 тис. грн (із них 160 тис. — на харчування, 130 тис. — на медикаменти, 10 тис. — на пільгові рецепти). Таким чином, якщо видатки на харчування учасників АТО у 2015 році становили 33,57 грн на день, то з 1 квітня 2016-го ця сума зросла до 38,10 грн. Відповідно, збільшилися видатки і за статтею «Медикаменти»: з 14,41 до 25,50 грн на день.
Отримуємо також гуманітарну допомогу, зокрема одноразові системи, шприци, лікарські засоби (переважно ноотропні та седативні препарати рослинного походження тощо).
ВЗ Якою бачите реабілітацію учасників АТО надалі? Чого не вистачає для надання якіснішої медико-соціальної допомоги?
— Реабілітація бійців АТО повинна здійснюватися за держпрограмою, покроково та цілеспрямовано. Ми своєю чергою готові надавати медичну допомогу окремій категорії пацієнтів, які потребують медичного супроводу і часткової реабілітації. На моє переконання, сам процес відновлення, як психологічний, так і соціальний, повинен проходити поза межами лікарні. Це принципово! Умови перебування та принципи лікування мають відрізнятися від лікарняних. Для цього підійдуть санаторії, госпіталі, переобладнані саме під надання медико-психологічних послуг, з підготовленим персоналом. Звісно, фундаментальну роль у розробці такої реабілітації повинна відіграти держава, бо наразі ми тримаємося на голому ентузіазмі.
Наш Центр працюватиме стільки, скільки буде потрібно, лікарі роблять усе, що від них залежить. Але крім лікування та реабілітації на їх плечі лягає ще й допомога у вирішенні соціальних, сімейних, експертних проблем бійців. Це дуже складно й виснажливо. Тому і нам, лікарям, й учасникам АТО дуже потрібна грамотна та ефективна підтримка зі столиці.
Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
Коментар
Наталя ПАДУРЯН, завідувачка патопсихологічної лабораторії Чернівецької обласної психіатричної лікарніДля швидкої діагностики психоемоційного стану пацієнта використовуємо анкету-опитувальник, котра відображає наявність стресових станів, опитувальник вегетативних стигм Вейна, коротку шкалу тривоги, депресії та ПТСР, госпітальну шкалу тривоги і депресії (HADS), коротку шкалу оцінки ментального статусу (MMSE). Для визначення значущих когнітивних порушень пропонуємо тест «Малювання годинника».
Усі ці методики застосовуємо під час госпіталізації пацієнта одночасно. Залежно від отриманих результатів приймаємо рішення про наявність чи відсутність вираженої депресії та тривожності. За потреби проводимо ретельнішу діагностику з використанням певних опитувальників і шкал.
Після її завершення на основі отриманих даних робимо висновок про актуальний психоемоціний стан пацієнта. Високий рівень тривожності, виражена депресія, виявлені стресогенні фактори і когнітивні порушення вказують на наявність ПТСР. Ця інформація є допоміжною для побудови схеми санаторно-курортного лікування в рамках медико-психологічної реабілітації пацієнтів.
