Від однієї лікарні до іншої із хворим в автомобілі медики Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф можуть кружляти годинами. У приймальному відділенні кажуть: «Не наш профіль» і направляють далі. І не факт, що, прибувши з точки А в точку Б, бригаді не доведеться прямувати в точку В. Як зупинити таку гру у футбол, де м’ячем, на жаль, є пацієнт? Медики шукають вихід із цієї ситуації самотужки. Утім, як і з багатьох інших.
ВЗ Чому, на вашу думку, так важко знайти місце для екстреного хворого в лікарнях міста? І як можна виправити цю ситуацію?
— На жаль, складно порозумітися з більшістю приймальних відділень лікарень. Виїзна бригада екстреної медичної допомоги (ЕМД) доставляє пацієнта, а його відмовляються приймати, мовляв, «непрофільний». Особливо гострими є ситуації, коли підбираємо на вулиці людей з алкогольною інтоксикацією або безхатченків. Але ж ми не можемо залишити хворого без медичного нагляду і допомоги!
Володимир ЄЛЕНЄВ, директор ОКУ «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»ВЗ Чимало викликів, які надходять на лінію «103», не є екстреними. Зокрема швидку часто викликають до хронічних хворих. Як із цим боретесь?
— Закон України «Про екстрену медичну допомогу» визначає, що на екстрені виклики повинні виїжджати наші бригади, а на неекстрені — служби невідкладної допомоги. Сама ідея створення цих служб, які працюють за принципом екстериторіальності, та єдиної диспетчерської служби — доцільна для забезпечення екстреної та невідкладної допомоги. Існує норматив оперативності доїзду до хворого: 10 хвилин — у місті та 20 хвилин — у районах області. Виїзди на неекстрені виклики здійснюються протягом двох годин.
Наразі в Чернівцях службу невідкладної медичної допомоги так і не створено. Тому умовно «неекстрені» виклики в робочий час ми повинні передавати в поліклініки за місцем проживання. Протягом двох годин до такого пацієнта приходить дільничний лікар. Однак хворих це не влаштовує. І зрозуміло чому: у швидкої є лікарські засоби для термінового надання допомоги, а лікар із поліклініки послухає, поміряє тиск, подивиться горло і напише призначення, й за ліками доведеться бігти до аптеки. Для самотніх і людей похилого віку це справжня катастрофа. Найчастіше непрофільними переважно є виклики від осіб із серцево-судинними захворюваннями, онкопатологією, хронічними недугами дихальної системи тощо. Бригади змушені обслуговувати всі виклики без винятку.
ВЗ Розкажіть, наскільки ви забезпечені санітарним транспортом, адже робота швидкої безпосередньо залежить від коліс і швидкості…
— У 2014 році ми оновили автомобільний парк на 50%. Тоді за держрозподілом отримали 34 нові автомобілі екстреної медичної допомоги на базі Peugeot Boxer. Це автомобілі класу В, оснащені сучасним обладнанням для надання інтенсивної терапії на догоспітальному етапі. Зокрема три реанімобілі мають навіть апарати для штучної вентиляції легень.
Інших 50% нашого автопарку — це, м’яко кажучи, металобрухт. Деякі машини експлуатуються понад 25 років і мають по 500-600 тис. км пробігу. Звісно, частину автотранспорту ми власноруч відновили й використовуємо в роботі. Два УАЗи передали в зону АТО прикордонникам.
Новенькі Peugeot Boxer отримали всі райони Чернівецької області. Щоправда, вони розраховані переважно на лікарські бригади, тобто виїжджають на складніші виклики. А от старенькі УАЗи — повноприводні, тож без них не обійтися в гірській місцевості.
ВЗ До речі, які райони Чернівецької області є найбільш проблематичними в плані доїзду?
— Коли ми тільки створювали Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Центр ЕМД та МК), найважчим щодо організації обслуговування населення був гірський Путильський район. Він невеликий, але через дуже поганий стан автошляхів вчасно прибути на виклик вкрай важко. До того ж, там була лише одна виїзна бригада — у райцентрі. Аби дістатися на виклик, скажімо, у село Яблуниця, потрібно щонайменше півтори години, а при складних метеоумовах — значно більше. Тому перше, що ми зробили, — відкрили в Путильському районі ще два пункти екстреної медичної допомоги: у селах Яблуниця та Селятин. Туди передали 2 відремонтовані УАЗи, які технічно більше підходять для роботи в гірських умовах.
Ще одне місто Буковини зі складним доїздом — Новодністровськ Сокирянського району. Там дуже непростий спуск до Дністровського каньйону. А оскільки влітку сюди з’їжджаються відпочивальники з усієї України, забезпечили місто одразу двома санітарними автівками — УАЗом та Peugeot Boxer.
Загалом по місту Чернівці у 89% випадків вкладаємося у час доїзду в 10 хвилин. На сьогодні половину санітарного транспорту центру оснащено GPS-навігаторами, що дає змогу максимально точно визначити місце перебування автомобіля й оперативність його доїзду на виклик. GPS-навігатори поки що закуповуємо за власні кошти — держава на це грошей не виділяє.
ВЗ У Чернівецькій області взагалі відсутня санавіація. Чи вважаєте за потрібне відновити її роботу?
— Власне, відділення санавіації у нас залишилося, але це — та сама швидка допомога з виїздом лікарів-консультантів. Не впевнений, що одній нашій області потрібен санітарний вертоліт, адже затрати чималі: зарплатня пілота, обслуговування й заправка машини, майданчик для приземлення тощо.
Вважаю, що більш економічно обґрунтованим є створення санітарної авіації для обслуговування кількох областей: Івано-Франківської, Закарпатської, Чернівецької та гірської частини Львівської.
ВЗ Робота на швидкій — це постійний стрес. Наскільки гострою є проблема кадрового забезпечення? Як заохочуєте медиків?
— У Чернівецькій області функціонують три медичні училища, які випускають медичних сестер і фельдшерів. Багато з них із задоволенням ідуть працювати до Центру ЕМД. Тож середнім медичним персоналом Центр забезпечений на 100%. Існує проблема з лікарями. Не вистачає їх у Путильському, Хотинському, Герцаївському районах та у м. Новодністровськ. Лікарі відмовляються працювати в гірській місцевості та у віддалених районах області, оскільки робота дуже важка, а оплата — невелика.
Позитивним моментом є те, що в службу ЕМД приходить прогресивна та освічена молодь з великим прагненням до роботи. І якщо ще кілька років тому хворі віддавали перевагу фахівцям із великим стажем, то наразі населення вже знає, що молоді лікарі — не менш кваліфіковані. Але молодь через відсутність стажу роботи в службі отримує меншу зарплатню. Тому додатковим джерелом стимулювання є доплати за особливі умови та характер праці. Централізованого фінансування на ці доплати наразі немає — проводимо їх за рахунок фонду економії заробітної плати. Також працівники Центру ЕМД та МК отримують доплати за тривалість і безперервність роботи у виїзній бригаді: 20% — за понад 3 роки безперервного стажу, 40% — за понад 5 років та 60% — за роботу в бригаді протягом 7 і більше років. Єдина в нашому Центрі психіатрична бригада отримує ще додатково 25% доплати за шкідливі умови праці. Це обов’язкова виплата, на яку гроші виділяються з держбюджету.
Фінансування Центру здійснюється за рахунок державного й обласного бюджетів. 87% від затвердженого річного кошторису становить заробітна плата. Решта йде на придбання паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин, оплату комунальних послуг, енергоносіїв тощо. Медикаменти закуповуються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим. Усе інше — ентузіазм та економія.
ВЗ Чого не вистачає Центру ЕМД і МК для повноцінного та комфортного функціонування?
— У щорічному бюджетному запиті, зокрема, зазначається економічно обґрунтована потреба в придбанні кількох автомобілів високої прохідності. Нам необхідно бодай 5 таких машин для гірської місцевості. Існує потреба в додатковому доукомплектуванні медичним обладнанням фельдшерських бригад у районах області. Кожна з них повинна мати бодай кардіограф, дефібрилятор і глюкометр. Бо, на жаль, деякі бригади дорогою до лікарні надають допомогу хворому вручну — у прямому сенсі.
Одним із невирішених питань залишається відсутність спеціалізованого медичного одягу єдиного зразка. Держава не виділяє на це жодної копійки, тому медики змушені або самостійно його купувати, або працювати у формі, яка потребує термінової заміни. Наявність спеціалізованого одягу є необхідною умовою роботи служби, а зовнішній вигляд та охайність працівника формують ставлення населення до служби в цілому.
Окрім того, службу ЕМД готують до створення єдиної оперативно-диспетчерської системи, яка працюватиме в цілодобовому режимі. Вважаю, що вона має бути загальноукраїнською й об’єднувати всі регіональні центри. Наразі створення оперативної диспетчерської в Чернівецькому обласному центрі ЕМД та МК перебуває в стадії розробки.
Розумію, що вся країна живе в умовах недофінансування, проте на нас, медиків, покладено дуже відповідальне завдання — рятувати життя людей.
Основні питання щодо подальшого розвитку служби ЕМД як у Чернівецький, так і в решті областей України потребують вирішення на загальнодержавному рівні. Тому хотілося б звернути увагу державних інституцій всіх рівнів на те, що робота служби екстреної та невідкладної медичної допомоги є одним з основних показників рівня цивілізованості країни та соціальної захищеності її громадян, а також візитівкою системи охорони здоров’я держави.
Ольга РУСНАК, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
