Стан судово-медичної експертизи залежить не лише від професіоналізму фахівців-експертів, а й від належного фінансування галузі та забезпечення відповідним обладнанням. А ще — від законів, які не «зв’язують» рук спеціалістам. Чи вдається дотримуватися високої планки за нинішніх умов?
ВЗ В охороні здоров’я зараз не найкращі часи. Лікарі скаржаться на низькі зарплати, недофінансування. Судово-медична експертиза теж потерпає?
Віктор БАЧИНСЬКИЙ, начальник КМУ «Обласне бюро судово-медичної експертизи» Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА, завідувач кафедри судової медицини та медичного правознавства ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», Заслужений лікар України, доктор медичних наук, професорЯ часто буваю за кордоном, і мені є із чим порівнювати. Наприклад, мій друг — начальник такого самого бюро, як наше, у Франкфурті-на-Майні (Німеччина), заробляє в місяць 23 тис. Євро. І він, і я маємо професорські звання, але моя зарплатня у 23 рази нижча!
Щоправда, з 1 січня 2019 року Уряд обіцяє підвищити мінімальну зарплату фахівця до 18 тис. грн. Вважаю, це досить пристойний заробіток.
ВЗ А матеріально-технічна база служби як фінансується?
— Нам вистачає коштів на реактиви, проте катастрофічно бракує на сучасне дороговартісне обладнання. Це проблема всієї судово-медичної галузі України. Наприклад, лише в трьох містах України є ДНК-лабораторії. Нашому бюро така вкрай потрібна. З початку Антитерористичної операції через обласне бюро судово-медичної експертизи Чернівців пройшло 55 тіл загиблих буковинців. І була ситуація, коли рука «кіборга» пролежала в холодильній камері цілий рік, бо ми не могли ідентифікувати її самостійно. Довелося відвозити об’єкт у Дніпропетровськ, чекати…
ДНК-лабораторія коштує близько 8 млн грн. Та окрім коштів нам ще потрібне для неї приміщення, площа якого має сягати 100 кв. м. Звідки взяти гроші на це?
У токсикологічній лабораторії немає мас-спектрометра. Причому цього обладнання потребують не мертві, а живі. У реанімаціях наших лікарень хворі з отруєнням часто помирають через те, що немає змоги вчасно визначити причинний фактор. Отже, замість потрібного антидоту пацієнтам «капають» щось нейтральне. З мас-спектрометром ми змогли б за 20 хвилин визначити отруйну речовину. А є речовина — є антидот, отже — життя врятовано.
Коли в одній зі шкіл Чернівецької області отруїлися діти, місцева влада мене спитала: чим? Аби нашими методами знайти відповідь на це запитання, потрібен… місяць! Часу нема! Тому я возив зразки до Головного бюро судово-медичної експертизи в Києві, де є мас-спектрометр. Таке обладнання коштує 8,5 млн грн, і для нього теж потрібно 100 кв. м додаткової площі.
Таким чином, за найскромнішими підрахунками необхідно 17 млн грн. Я щороку пишу листа до Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА, у якому наводжу всі ці цифри. В результаті отримую 500 тис. грн, яких вистачає лише «залатати» дірки. Так хотілося б працювати, як німці, словаки, шведи! У тому ж Франкфурті бюро судово-медичної експертизи щорічно отримує 60 млн Євро фінансування. Ми живемо у ХХІ столітті, а наше обладнання — й досі у «кам’яному» віці. Хоча в нас є фахівці, які вміють і можуть із ним працювати. Потрібні лише кошти.
ВЗ Як вплинули на роботу судово-медичного бюро так звані поправки Лозового?
— Це ще один «болючий мозоль» нашої служби. Ми проводили наради та конференції на всеукраїнському рівні, писали листи до Кабінету Міністрів, Мін’юсту. Але настало 15 квітня 2018 року — і ми змушені були запрацювати по-новому. Тепер лише для того, аби просто підійти до тіла померлого, не те, що оглянути його, ми повинні отримати ухвалу суду, яку виносить слідчий суддя. А станом на 15 квітня не в усіх судах Чернівецької області були такі спеціалісти. Наприклад, на Вижницький, Путильський та Заставнівський райони слідчий суддя лише один — у Заставні. Отже, доведеться чекати по 5-7 діб, поки тіло можна буде транспортувати до бюро судово-медичної експертизи. А весь цей час померлий має перебувати там, де його знайшли. Тобто, якщо сталося ДТП — просто на дорозі. Абсурд!
Аби вийти з цієї ситуації, судмедекспертиза, поліція, прокуратура провели обласну нараду, на якій ухвалили регіональне рішення: слідчий виїжджає на місце пригоди, пише направлення на розтин з наступною ухвалою, і тіло перевозять і зберігають у морзі. Звісно, без ухвали ми розтин не проводимо, проте бодай тіло зберігаємо в холодильній камері.
ВЗ А чи вистачає Чернівецькій області цих камер? Адже термін зберігання тіл тепер збільшено?
— В обласному бюро судово-медичної експертизи є 9 холодильних камер. У принципі, цього достатньо. А от у районах виникають проблеми. Більше того, міжрайонні судово-медичні відділення підпорядковуються не обласному бюро, а центральній районній лікарні. Ми надаємо тільки штат: експертів, лаборантів, санітарів, про обладнання ж має подбати головний лікар. Не в кожного головного лікаря доходять до цього руки, тому холодильні камери є лише в кількох ЦРЛ області. Зазвичай з більшості районів тіла, якщо їх потрібно зберігати, везуть до Чернівців, в обласне бюро.
ВЗ З якими ще викликами часу доводиться справлятися самотужки?
— Труднощі у роботі із живими людьми, які постраждали внаслідок насильства, ДТП тощо, почалися ще з 2012 року, коли набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс. Якщо раніше щороку приймали 7,5 тис. осіб із різних причин (головна — насильство в сім’ї), то у 2012 році удвічі менше — 3,5 тис. Річ у тім, що раніше жінка, яку, скажімо, побив чоловік, реєструвала свою заяву в суді й отримувала направлення до бюро судово-медичної експертизи, де експерт видавав акт судово-медичного обстеження. У новому кодексі таке направлення не передбачено, і жертва насильства нині може звернутися до нас тільки після ухвали суду. А щоб її отримати, ця сама жінка має звернутися до поліції, потім — до адвоката, написати позовну заяву, заплатити кошти, дочекатися суду… Тож половина таких людей до нас просто перестала доходити. У державі штучно покращилися показники, хоча насправді проблему не вирішено.
Але ми знайшли вихід і з цієї ситуації: економічно обґрунтований прейскурант платних послуг за всіма видами експертиз. Звісно, стосується він лише живих. Тепер ми не відмовляємо людям, які до нас звертаються, а пояснюємо, що можемо провести експертизу, проте лише на платній основі. При цьому одразу буде зафіксований факт насильства, оформлені акт судово-медичного обстеження потерпілого й акт судово-медичного освідчення. І вже маючи ці документи, людина сама вирішує, йти їй далі до суду чи ні. Те саме стосується експертизи на стан наркотичного сп’яніння тощо.
У такий спосіб бюро змогло не лише забезпечити населення певним соціальним захистом, а й почати заробляти кошти на себе, аби витрачати їх бодай на придбання канцтоварів чи реактивів.
ВЗ Ви очолюєте обласне бюро судово-медичної експертизи 32 роки. Які найголовніші зміни протягом цього, досить тривалого, часу відбулися?
— Упродовж останніх 10 років в Україні потужно запрацювала Асоціація судових медиків. Тепер усі конференції та наради для працівників служби проводяться за рахунок Асоціації завдяки добровільним щомісячним відрахуванням від заробітної плати. Це дає можливість нам частіше зустрічатися, спілкуватися, обмінюватися досвідом, приймати спільні рішення. Асоціація профінансувала також видавництво нового підручника з судової експертизи. Крім того, ми маємо змогу контактувати з колегами зі Швейцарії, Німеччини, Словаччини, Чехії, Білорусі — це дає поштовх і для науки, і для практики.
ВЗ Зараз триває реформування медичної галузі. Як гадаєте, що слід змінити в судовій медицині?
— Не варто чекати реформування згори. Зміни треба проводити на місці. Тим більше, законодавчо ми можемо це робити. Наприклад, я дещо змінив нормативну базу, яка раніше існувала в судовій медицині. До 2016 року діяв наказ, згідно з яким за штатним розписом на одного судово-медичного експерта припадало 200 розтинів. Це неправильно! Я об’їхав ледь не всю Європу, вивчив нормативну базу цієї галузі в інших країнах і встановив, що в Білорусі, Німеччині, Швейцарії штатний розпис судмедексперта визначається за зовсім іншою формулою.
Відміна у 2016 році Наказу МОЗ України №33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров’я» дала змогу головним лікарям і начальникам обласних бюро судмедекспертизи ввести такий штатний розпис, який вони вважають оптимальним для своїх закладів. Я вивів формулу для нас, спираючись на європейський досвід. Тобто в місті на одного судмедексперта має припадати 80 розтинів. А в районах таку норму взагалі не можна використовувати. Поясню чому. Сокирянський район розташований за 180 км від Чернівців. Звісно, там повинен бути свій судово-медичний експерт. Причому обслуговує він і Сокирянський, і Кельменецький райони, незалежно від того, скільки розтинів доводиться виконувати. І в цьому випадку його робота — це послуга населенню та судово-слідчим органам.
Так само скоротили й кількість обслуговування живих. Раніше було 1100 осіб на одну посаду, нині — 500. Вийшли на норми Європи і в криміналістиці, імунології, цитології тощо. Це нормальне навантаження, так система краще працює. Нам потрібні не реформи, а кошти, аби підняти галузь на вищий рівень. Усе інше ми здатні вирішити самостійно на місці й працювати не гірше, аніж у Європі, навіть за українські зарплати.
Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
