Про реабілітацію як повноцінний компонент лікувального процесу у Чернівцях подбали ще 10 років тому. Саме тоді відкрили Чернівецький обласний центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. Нині заклад розширив спектр послуг і вже готовий перетворитися на клініку відновного лікування. А лікарі-фізіотерапевти та реабілітологи, не чекаючи вказівок «згори», самостійно вивчають нові методики та впроваджують їх у роботу.
ВЗ Як вам вдалося створити потужний реабілітаційний центр і не лише утримувати його, а й розвивати?
Антон КАЗАНСЬКИЙ, директор Чернівецького обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи Колись реабілітацію та лікування ці пацієнти отримували в неврологічному відділенні Чернівецької обласної дитячої лікарні. Проте жодних спеціальних умов для таких діток там не було. А реабілітація, власне, складалася із занять лікувальною фізкультурою. Тож першою «на сполох» забила Лариса Паламар — тодішня завідувачка неврологічного відділення. Численні звернення до Департаменту охорони здоров’я Чернівецької ОДА та МОЗ не минули даремно: у 2007 році в Чернівцях відкрили ОКМУ «Центр медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи». Приміщення для закладу надав Буковинський державний медичний університет. Тут розмістилися поліклінічне, діагностичне, стаціонарне та реабілітаційне відділення, а також соціально-педагогічний блок, у якому працюють педагоги, психологи, логопеди, соціальні педагоги, вихователі, учителі-реабілітологи й асистенти.
Проте вже з перших місяців роботи нового закладу стало зрозуміло: реабілітації та лікування потребують стільки дітей, що запис доводилося вести на рік уперед. І тодішнє керівництво центру порушило питання про будівництво окремого бальнеологічного корпусу та пансіонату. У цьому нас дуже підтримали міська й обласна влада. Місто виділило землю і дозволило будівництво, а область його профінансувала. Таким чином, минулого року було відкрито ще один корпус, у якому розміщені басейн із гідро- та аеромасажем, гідромасажні ванни тощо, завдяки чому пацієнти отримують весь спектр водних процедур. Також у цьому приміщенні діє невеличкий пансіонат. Тепер наш центр у рік може прийняти близько 1,5 тис. дітей. Щоправда, реабілітації потребують понад 20 тис.!
ВЗ Лікування у вашому центрі реабілітації для жителів області абсолютно безкоштовне. За рахунок чого вдається купувати обладнання, утримувати приміщення в належному стані тощо?
— Наразі вся робота центру фінансується з обласного бюджету. В Україні медицина — поки що галузь дотаційна, тому коштів не завжди вистачає. Хоча у світі система реабілітації та відновного лікування посідає 3-тє місце відповідно до прибутковості у структурі охорони здоров’я. І ми теж до цього йдемо, коли говоримо про поняття медичної послуги, механізм розрахунку її вартості й оплати. Маємо надію, що фінансування медицини загалом і відновного лікування зокрема значно поліпшиться. А після автономізації лікувальних закладів головний лікар зможе самостійно планувати витрати, штат, визначати пріоритетні напрямки тощо. Єдине, що наразі турбує: як саме прорахують вартість медичної послуги. Адже говорячи, наприклад, про масаж, варто розуміти, що ця медична послуга включає не лише роботу лікаря, а й витрати на енергоносії, опалення, умови перебування в приміщенні, у якому вона надається, тощо.
ВЗ МОЗ після створення госпітальних округів та лікарень інтенсивного лікування пропонує інші медичні заклади поділити на так звані перехоплюючі лікарні, хоспіси та медичні установи відновного лікування. Який статус буде у Чернівецького обласного центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи?
— Те, що Центр реабілітації ми переросли і пос-тупово перетворюємося на дитячу лікарню відновного лікування, у нас зрозуміли навіть раніше, ніж це було озвучено профільним Міністерством. За 10 років роботи в нашому закладі створено унікальну базу, аналогів якої в Чернівецькій області немає. По-перше, це потужна діагностика: виконуємо електроенцефалографію, холтер-електроенцефалографію, електроміографію, ехокардіографію, доплерографію, УЗД. По-друге, у центрі зібрані вузькі спеціалісти з різних напрямків медицини: неврологи, педіатри, психіатри, медичні психологи, травматологи. По-третє, наявні методи медичної реабілітації широкого спектра: це і гідрокінезотерапія з моніторингом пацієнта, і підвісна терапія, і прикладна кінезіологія, і Бобат-терапія тощо. Кожен маленький пацієнт, потрапивши до нас на лікування, проходить повне обстеження, і лише після цього реабілітаційна комісія індивідуально підбирає йому програму реабілітації.
Усе це підштовхнуло нас до думки, що варто вже виходити за межі центру реабілітації і рухатися в напрямку створення клініки відновного лікування. Власне, таку саму ідею наразі озвучує й Міністерство охорони здоров’я. Звісно, це перс-пективно і вкрай важливо. Тому плануємо тільки примножувати і покращувати все те, чого досягли за 10 років.
ВЗ А як вирішуєте питання забезпечення кадрами, зокрема фізичними терапевтами й ерготерапевтами? Донедавна такої посади в класифікаторі професій взагалі не існувало. Чи вистачає у вас подібних фахівців?
— Наразі у нас працюють лікарі ЛФК, медсестри та лікарі-фізіотерапевти, але в старому розумінні цього слова, тобто вони виконують лише апаратну фізіотерапію. У класифікаторі фізичний терапевт — це лікар, який володіє всіма методиками реабілітації, а ерготерапевт допомагає «зцілитися працею», повернути чутливість та рухомість органів, координацію рухів.
Ми тісно співпрацюємо з кафедрою фізичної реабілітації Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Студенти регулярно приходять до нас на практику. Цьогоріч відбудеться перший випуск таких фахівців, і думаю, що декого з них візьмемо до себе на роботу. Проте це не означає, що ті кадри, які є, залишаться без роботи. Усі вони пройдуть перекваліфікацію і переспеціалізацію. Для лікарів таке навчання триватиме близько 4 місяців, для медсестер — майже 6. Після цього колишня спеціальність «Лікар ЛФК» називатиметься «Лікар фізичної терапії», а медсестру перейменують в асистента лікаря фізичної терапії. Щоправда, наразі МОЗ не визначило, які саме українські виші здійснюватимуть цю перекваліфікацію. Поки очікуємо — часу не гаємо: наші лікарі та медсестри раз на місяць проводять тренінги на базі центру реабілітації, обмінюються досвідом і знаннями між собою. Окрім того, запрошуємо фахівців зі Львова, де, до речі, уже працюють саме фізичні терапевти, тож ми багато чого можемо в них навчитися.
Я досі дивуюся, чому питання реабілітації та відновного лікування в Україні так довго залишалося без уваги, тоді як у європейських країнах на лікарів-реабілітологів й ерготерапевтів давно неабиякий попит, адже їх робота фактично підсилює і пролонгує лікування. І, до речі, за кордоном це одна з найвище оплачуваних професій: наприклад, помічник ерготерапевта заробляє 90 тис. дол. на рік!
Упевнений, що саме зараз Україна поступово опановує європейський підхід до реабілітації. Невдовзі почнеться «бум» на фахівців-фізіотерапевтів, бо галузь виходить на новий рівень. Зміниться, сподіваюсь, і фінансування. Звісно, на все потрібен час, адже реформа не реалізується за лічені місяці. Але від цих змін виграють як лікарі, так і пацієнти.
Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
