Чернівецькі педіатри готові до старту реформування первинної галузі української медицини. Лікарі вже почали рекламувати себе, наприклад, організовують зустрічі з пацієнтами. Проте залишаються і відкриті питання, зокрема про те, хто обслуговуватиме шкільні та дошкільні навчальні заклади. Адже МОЗ не передбачило посад лікарів у школах і дитсадках.
ВЗ Які, на вашу думку, найважливіші зміни несе медична реформа? Чи готові до неї медики вашої лікарні?
Іван ХОРОШЕНЮК, головний лікар КМУ «Міська дитяча поліклініка» м. ЧернівціНа сьогодні КМУ «Міська дитяча поліклініка» зареєстрована в електронній системі охорони здоров’я (e-Health). Усі наші лікарі отримали власні електронні ключі. З державної субвенції виділили 1,3 млн грн для забезпечення первинної мережі комп’ютерами.
Нині ж щотижня проводимо громадські слухання щодо медичної реформи та вибору лікаря первинної ланки, відповідаємо на питання, які турбують пацієнтів, а педіатри, фактично, мають змогу «рекламувати» себе.
ВЗ До чого радите готуватися пацієнтам?
— Передусім до необхідності обрати лікаря, якому довіряють. Дуже важливо, аби між лікарем і пацієнтом (а по-новому — клієнтом) були партнерські стосунки. Бо ж зараз подекуди пацієнти навіть не знають прізвища та імені свого дільничного педіатра. Такого не повинно бути.
Новим для українських пацієнтів є те, що до загального пакета обов’язкових медичних послуг не входять виклики лікаря додому. Тому вже не буде понять «дільничний лікар», «адміністративна дільниця». Батьків наших пацієнтів це лякає, адже гострі захворювання в дітей трапляються у 5-6 разів частіше, ніж у дорослих. У нашій поліклініці за рік фіксуємо 450 тис. звернень, із них 76 тис. — виклики додому. Медичною реформою обслуговування на дому не передбачене. І якщо пацієнт не може прийти на прийом, є три варіанти дій: отримати консультацію у телефонному режимі, стабілізувати стан дитини і після цього звернутися в поліклініку, коли це невідкладний стан — викликати швидку або ж власним транспортом привезти лікаря додому, щоб він оглянув дитину. Будь-який із запропонованих варіантів є цілком обґрунтованим і вирішується за усною домовленістю між лікарем і пацієнтом.
Наша поліклініка — чи не єдина в країні, де педіатри чергують у вихідні та святкові дні. Причому на виклики пацієнтів приходять від 8-ї ранку до 20-ї вечора. З 1 січня 2018 року такого не буде. Але для того, аби в ці дні охопити населення медичною допомогою, гадаю, необхідно на базі кожної міської багатопрофільної поліклініки створити пункти невідкладної медичної допомоги, які працюватимуть у режимі 24/7. Інша проблема: для цього потрібно розділити екстрену і невідкладну медичну допомогу, аби на виклик до дитини, у якої підвищилася температура, виїжджав лікар-педіатр, а до постраждалих у ДТП — парамедик.
Медична сестра з 1 січня 2018 року виконуватиме функцію своєрідного організатора. За таким принципом, до речі, працюють медсестри за кордоном, тож клієнтам навіть не доводиться звертатися до реєстратури. Реєстратура працюватиме переважно для вторинної ланки.
ВЗ Але ж часто трапляється таке, що дитині терміново потрібно надати вузькоспеціалізовану медичну допомогу чи доправити в потужні медичні центри Києва або Львова. Чи немає планів відроджувати санавіацію?
— Ми розглядаємо таку можливість у форматі створення госпітальних округів. Але це не можна зробити за рік чи навіть два. Потрібно більше часу. На сьогодні в Чернівецькій області визначені межі госпітальних округів, затверджені Кабінетом Міністрів, і тепер на рівні районних рад і районних адміністрацій обговорюються кандидатури до госпітальних рад. Тобто процес триває, але він, очевидно, не буде швидким.
ВЗ А що буде зі ставками лікарів у дошкільних і шкільних установах? Зокрема, чи проводитимуться далі щеплення за місцем навчання дітей?
— Як би дивно це не звучало, але в реформі взагалі не прописане подібне питання. Тому єдиний вихід, який я бачу на сьогодні: лікарів шкіл і дитсадків мають узяти на свій баланс управління освіти та науки міської й обласної рад. І, до речі, якщо нині один лікар «розривається» між 4-5 школами, то згідно з вимогами Міністерства освіти і науки він може обслуговувати не більше 2 шкіл. Відповідно і якість обслуговування в такому випадку буде значно вищою. Наприклад, медик зможе щодня, а не раз на тиждень, зайти у харчоблок і перевірити санітарні умови, забезпечити проведення профілактичних щеплень згідно з Календарем за місцем навчання тощо.
ВЗ Скільки часу мають лікарі, аби підписати декларації з пацієнтами?
— Останній термін — 1 квітня 2018 року. Важливо, що в декларації буде прописано, до кого може звертатися клієнт, коли його сімейний лікар, наприклад, у відпустці або в декреті. Тож не потрібно буде видавати наказів по поліклініці чи лікарні. Гадаю, це значно полегшить роботу медиків.
За виконанням протоколів слідкуватиме Національна служба здоров’я України. Якщо лікар призначатиме те, що не відповідає протоколу лікування, чи виходитиме за межі Державного реєстру лікарських засобів, його позбавлятимуть ліцензії. Це жорстко, але правильно — стандартів дотримуватися необхідно.
ВЗ За пацієнтом «ітимуть» гроші, отже, лікарі нарешті отримають гідні зарплати?
— Від реформування первинної ланки ми очікуємо реального підвищення зарплати лікаря. Усе залежатиме від кількості пацієнтів. Для педіатрів оптимально підписати близько 600 декларацій. За одного пацієнта на рік держава платитиме педіатру вдвічі більше, ніж сімейному лікарю, — 720 грн (за дитину віком до 6 років).
Звісно, медику доведеться зайняти активну життєву позицію і стати менеджером своїх стосунків із пацієнтом, громадою, територіальними органами управління тощо. Отримавши кошти від держави, лікар буде зацікавлений у тому, аби пацієнт, за яким вони «прийшли», менше хворів. Тому що в цьому випадку кошти залишаться на рівні його лікувального закладу, і їх можна буде використати на вирішення інших медичних чи побутових питань, удосконалення тієї ж діагностики, до прикладу.
Таким чином, справді конкурентоспроможними стануть ті лікарі, які постійно підвищуватимуть фаховий рівень, продовжуватимуть безперервну професійну освіту, шукатимуть курси підвищення кваліфікації тощо. Тобто спеціаліст робитиме все для того, аби пацієнт із контрактом прийшов саме до нього, бо він грамотний, освічений фахівець.
І тут, на жаль, не обійдеться без скорочень. Бо ті лікарі, які підпишуть лише 200-300 декларацій, не матимуть сенсу працювати. Адже у нових реаліях із зароблених грошей лікарю доведеться сплатити за утримання приміщення, комунальні послуги, забезпечити себе необхідним мінімальним діагностичним обладнанням. На все це потрібні кошти.
Лікар повинен думати про власну конкурентоспроможність. Це, знову ж таки, ринкові умови. На першому місці — професіоналізм, працездатність і ставлення до людей. Нарешті забудемо про «зрівнялівку», коли лікар заробляє 3,6 тис. грн на місяць, а санітарка — 3,2 тис. грн.
ВЗ А яка ситуація зі страховою медициною? Чи покладаєте на неї сподівання?
— Створення Національної служби здоров’я і визначена сума за послуги — це перші кроки до страхової медицини. У США і Європі трохи інше фінансування, що складається з 5 джерел: внесків підприємств за своїх співробітників, добровільного страхування, фондів і різних державних програм. Власне, саме до цього мала би прийти й українська медицина.
На сьогодні я не впевнений, що люди готові платити бодай за обов’язковий медичний пакет, тому держава і бере на себе в цей перехідний період основний тягар фінансування. Таким чином, усі українці, незалежно від матеріального стану, в ідеалі мають бути забезпечені основною медичною допомогою, а медики — гідною зарплатою.
ВЗ То ви готові працювати по-новому?
— Безумовно. Ми докладемо всіх зусиль, аби пацієнт був забезпечений якісною послугою, а висококваліфікований лікар отримував достойну оплату своєї праці.
Ольга КАМСЬКА, спеціально для «ВЗ», м. Чернівці
