У попередньому випуску газети «Ваше здоров’я» у спеціальній рубриці «Вісник паліативної допомоги» на розсуд професійної громади було представлено проект «Національної Стратегії створення та розвитку паліативної допомоги до 2022 року» (Національна Стратегія), який розробила робоча група Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» на чолі з головою Правління ліги В. М. Князевичем, до складу якої увійшли А. В. Царенко, І. В. Яковенко та Л. П. Брацюнь. Як уже зазначалося, проект Національної Стратегії представлено 26‑27 вересня 2012 року для обговорення делегатам Першого Національного конгресу паліативної допомоги.
Проект
Національна Стратегія створення та розвитку системи паліативної допомоги в Україні до 2022 року
Частина друга
(частина перша у № 36‑37 від 21.09.2012)
Для реалізації Національної Стратегії мають бути розроблені відповідні плани дій на 2013‑2022 роки, затверджені законодавчі та нормативні акти, проведені організаційні заходи.
3. Шляхи та способи розв’язання проблем щодо створення і розвитку системи паліативної допомоги.
Створення і розвиток системи надання паліативної допомоги передбачає такі стратегічні напрями:
3.1. Визначення реальної потреби у наданні паліативної допомоги, що передбачає наступні заходи:
3.1.1. Розробка та затвердження методичних підходів щодо визначення контингенту осіб, які потребують надання паліативної допомоги, зокрема:
• визначення повноваження та послідовності реагування сімейного лікаря (лікаря первинної ланки) у разі підозри на паліативний характер хвороби пацієнта, який приписаний до цього лікаря та звернувся до нього по допомогу;
• визначення повноважень та послідовності реагування закладу вторинного рівня в разі:
а) направлення хворого сімейним лікарем (лікарем первинної ланки) з підозрою на потребу паліативного лікування;
б) встановлення попереднього діагнозу щодо необхідності паліативного лікування хворому, який був прийнятий у заклад в ургентному порядку, зокрема доставила швидка допомога;
в) встановлення попереднього діагнозу щодо потреби паліативного лікування хворого, який знаходиться на плановому лікуванні в стаціонарі і був прийнятий без попереднього діагнозу щодо необхідності паліативного лікування;
• визначення повноважень та послідовності реагування закладу третинного рівня, а також профільних диспансерів у разі:
а) направлення хворого сімейним лікарем (лікарем первинної ланки) або закладом вторинного рівня з підозрою на потребу паліативного лікування;
б) встановлення під час проведення лікування діагнозу щодо необхідності паліативного лікування хворому, який потрапив у заклад для проведення лікування в установленому порядку.
3.1.2. Проведення диспансеризації населення та створення реєстру паліативних хворих:
• постійний моніторинг населення в межах кожної адміністративної одиниці з метою виявлення нових хворих, які потребують паліативної допомоги;
• встановлення контингентів осіб, які не мають обмеженого прогнозу (терміну) життя, але потребують застосування лікувальних підходів, аналогічних для паліативних хворих.
3.2. Створення чітко діючого механізму надання офіційного статусу паліативного хворого та розв’язання питання щодо місця надання паліативної допомоги пацієнтам, які отримали офіційний статус паліативного хворого:
3.2.1. Підготовка відповідного законодавчого або нормативного акту, який би визначав порядок створення комісій для надання офіційного статусу паліативного хворого та порядок прийняття рішень цими комісіями щодо подальшого місця надання паліативної допомоги;
3.2.2. Розробка форми відповідного єдиного для країни документа (довідка, заключення, висновок тощо), який би чітко свідчив, що даний пацієнт є паліативним хворим; встановлення усіх потрібних атрибутів цього документа — підписи, печатки, терміни дії, тощо;
3.2.3. Проведення цілеспрямованої діяльності щодо створення відповідних комісій у межах регіонів (міста обласного та районного значення, адміністративні райони, міжрайонні об’єднання, що включають чисельність 150‑200 тис. осіб, у містах загальнодержавного значення та обласних центрах), які включали б у себе представника виконавчої влади, особу, делеговану органом управління охорони здоров’я (головного позаштатного спеціаліста з питань надання паліативної допомоги), та особу, делеговану органом управління соціального захисту населення, представника всеукраїнської громадської організації щодо захисту інтересів паліативних хворих та їхніх родин;
3.2.4. Створення механізму забезпечення виконання рішень зазначеної комісії;
3.2.5. Спільне з відповідними відомствами (Укрзалізниця, Міноборони, Державна пенітенціарна служба, МВС, інші) визначення порядку надання паліативної допомоги пацієнтам, яким надають лікування у відомчих закладах охорони здоров’я або які отримують соціальні послуги в закладах, що не належать до системи Міністерства соціальної політики.
3.3. Визначення та нормативно-правове врегулювання порядку направлення паліативного хворого після встановлення йому остаточного діагнозу у заклади паліативної допомоги різного типу та організаційно-правових форм, що передбачає наступні заходи:
3.3.1. Підготовка наказів, рекомендацій та інструкцій щодо порядку направлення паліативного хворого після встановлення йому остаточного діагнозу в заклади паліативної допомоги різного типу та організаційно-правових форм;
3.3.2. Визначення оптимальної методики надання паліативної допомоги та реальних перспектив розвитку закладів паліативної допомоги різного типу організаційно-правової форми;
3.3.3. Затвердження протоколів, стандартів та рекомендацій щодо надання паліативної допомоги:
• в хоспісі;
• у відділенні / палатах паліативної допомоги в лікарнях та спеціалізованих диспансерах;
• у спеціалізованих лікарнях для ветеранів війни;
• вдома;
• в закладах соціальної сфери (інтернати, пансіонати);
• інші форми.
3.4. Реальна оцінка та планові розрахунки створення мережі спеціальних закладів паліативної допомоги на період 2013‑2022 рр.:
3.4.1. Хоспісів, зокрема шляхом нового будівництва та перепрофілювання діючих закладів охорони здоров’я;
3.4.2. Спеціалізованих паліативних відділень в існуючих лікарнях;
3.4.3. Спеціалізованих паліативних палат у терапевтичних, онкологічних, неврологічних та інших відділеннях в існуючих лікарнях;
3.4.4. Спеціалізованих бригад паліативної допомоги для обслуговування хворих удома;
3.4.5. Спеціалізованих відділень паліативної допомоги в закладах соціальної сфери — геріатричних пансіонатах та інтернатах, територіальних центрах тощо.
3.5. Розробити та затвердити класифікатор соціально-медичних послуг для паліативних хворих у розрізі:
3.5.1. Їх видів:
• медичні, що потребують проведення лікування із залученням лікаря;
• медичні, що потребують сестринської допомоги;
• послуги із обслуговування та догляду;
• послуги психолога;
• послуги юридичного характеру;
• духовна підтримка;
• проведення дозвілля;
• інші.
3.5.2. Віднесення до базових та додаткових, із точки зору їх пріоритетності:
• базові — ті, що забезпечують основи життєдіяльності;
• додаткові, що поліпшують базові.
3.5.3. Спеціального комплексу послуг для цільових груп паліативних хворих, у розрізі різних нозологій:
• онкологічні хворі;
• хворі на туберкульоз;
• хворі на ВІЛ-інфекцію / СНІД;
• хворі на серцево- та церебросудинні захворювання;
• хворі на інфекційні захворювання;
• хворі геріатричного профілю;
• інші.
3.5.4. Комплексу окремих медико-соціальних стандартів для обслуговування паліативних хворих.
3.6. Розробити порядок акредитації закладів, що можуть надавати паліативну допомогу:
3.6.1. Визначити вимоги до приміщення / будівель, обладнання, площі, технічних засобів, кваліфікації кадрів, оздоблення і т.п.;
3.6.2. Визначити порядок створення та роботи конкурсних комісій;
3.6.3. Визначити форму договору, яку мають підписати переможець конкурсу та орган місцевої влади;
3.6.4. Встановити рекомендації щодо взаємодії із громадськими, благодійними установами та іншими юридичними та фізичними особами — приватними партнерами;
3.6.5. Опрацювати питання та розробити рекомендації щодо впровадження нових організаційних форм — комунальних підприємств, корпорацій із закладами соціальної сфери тощо.
3.7. Запровадження елементів нового механізму фінансування надання паліативної допомоги:
3.7.1. Визначення та законодавче закріплення усіх можливостей для залучення іншого, крім бюджетного, фінансування — платних послуг, благодійної допомоги, участі інших установ в діяльності закладів паліативної допомоги;
3.7.2. Запровадження нових механізмів фінансування, моніторингу та контролю якості надання паліативної допомоги;
3.7.3. Перехід від фінансування на підставі галузевих нормативів на фінансування на підставі стандартів послуг;
3.7.4. Створення фінансового механізму переходу до фінансування на основі принципу «гроші ходять за пацієнтом / клієнтом»;
3.7.5. Створення ринкових стимулів для залучення нових недержавних закладів паліативної допомоги шляхом запровадження інструментів фінансового інвестування;
3.7.6. Поступове запровадження елементів субсидіарного підходу в оплаті послуг надання паліативної допомоги залежно від доходу, віку та стану здоров’я пацієнта.
3.8. Створення і розвиток інформаційно-технічного забезпечення надання паліативної допомоги шляхом:
3.8.1. Створення інформаційного поля надання такої допомоги, що дасть можливість скоординувати відомості про надання усіх видів підтримки — лікування, обслуговування, соціальні виплати, пільги тощо;
3.8.2. Забезпечення отримання оперативної допомоги через модель «мобільний офіс», «єдине вікно», для комплексного розв’язання проблемної ситуації паліативного хворого та профілактики утриманства;
3.8.3. Створення єдиної інформаційної системи надання паліативної допомоги, що включатиме відповідні засоби, програмне забезпечення і системне адміністрування. Інформаційна система має бути динамічною і забезпечувати інформаційний обмін між отримувачами та закладами;
3.8.4. Впровадження механізму автоматизованого аналізу, моніторингу та контролю надання паліативної допомоги;
3.8.5. Формування громадської думки на рівні громад, що передбачає розширення участі як громадян, так і організацій у наданні паліативної допомоги хворим та членам їхніх родин;
3.8.6. Здійснення соціологічних досліджень для вивчення існуючого рівня надання паліативної допомоги, виявлення задоволеності / незадоволеності та реальних потреб громади у наданні паліативної допомоги хворим та членам їхніх родин, визначення пріоритетів у запровадженні нових форм надання паліативної допомоги;
3.8.7. Забезпечення співпраці з громадськими, благодійними, релігійними, волонтерськими організаціями під час надання паліативних послуг.
3.9. Запровадження нових організаційних форм надання паліативної допомоги:
3.9.1. Розглянути питання щодо створення в районах (містах) оперативних / екстрених виїзних бригад соціальної допомоги паліативним хворим, коли за направленням сімейного / дільничного лікаря, який відвідав паліативного хворого і виявив гостру потребу надання соціальних послуг, слід викликати цю оперативну бригаду;
3.9.2. Апробація та впровадження нової моделі — центрів медико-соціальних послуг, які будуть створюватися спільно громадськими, благодійними та приватними структурами (інвесторами) й надавати широкий комплекс послуг паліативним хворим та членам їхніх родин, зокрема:
• надання сестринської медичної допомоги (профілактика та обробка пролежнів, перебинтування, здійснення ін’єкцій та медичних маніпуляцій за призначенням лікаря);
• санітарне обслуговування місця перебування у квартирі (ліжко та прилегла територія);
• послуги з догляду та соціального обслуговування (годування, миття, прогулянки, доставка та приготування їжі, читання газет, книжок, спілкування, організація дозвілля тощо);
• надання психологічної допомоги;
• надання фізіотерапевтичних процедур (масаж, ультразвукові, теплові та інші процедури за призначенням лікаря тощо) та професійного догляду тощо;
• консультації щодо стану здоров’я та рекомендацій стосовно лікування і профілактики захворювань, харчування, дотримання режиму тощо;
• оформлення заповітів, розрахунку пенсій, оформлення інших документів тощо;
• реалізація норм законодавства України щодо отримання на конкурсних засадах бюджетного фінансування під виконання програм та проектів;
• відкриття установами соціальної сфери своїх відділень на території відділень паліативної допомоги лікарень із метою оперативного надання соціальних послуг паліативним хворим, які лікуються в стаціонарі.
3.10. Розвиток кадрових ресурсів має здійснюватися шляхом:
3.10.1. Розвитку системи до- та післядипломної підготовки медичних фахівців, які працюють у системі надання паліативної допомоги, у т.ч. дистанційне навчання;
3.10.2. Затвердження медичної спеціальності «Паліативна та хоспісна медицина» для лікарів та молодших медичних спеціалістів (медичних сестер);
3.10.3. Визначення та затвердження кваліфікаційних характеристик, порядку спеціалізації та атестації лікарів і молодших медичних спеціалістів (медичних сестер) за спеціальністю «Паліативна та хоспісна медицина»;
3.10.4. Удосконалення навчально-методичної бази до- та післядипломної підготовки фахівців, зокрема: навчальних програм, навчальних посібників, рекомендацій тощо, беручи до уваги дедалі зростаючі потреби у навчанні в контексті зростання потреби у паліативній допомозі;
3.10.5. Створення навчально-методичних центрів для забезпечення безперервного навчання спеціалістів немедичного профілю (соціальних працівників, психологів, медичних капеланів тощо), які залучені до надання паліативної допомоги. Крім того, такі структури можуть виконувати роль координаційно-інформаційних центрів для поширення й обміну інформації, кращих практик і досвіду, підготовки волонтерів тощо;
3.10.6. Підготовки спеціалістів широкого профілю, які могли взяти на себе виконання цілого ряду функцій та послуг, створення нової спеціальності — соціально-медичний працівник, що дозволить підвищити якість надання послуг паліативним хворим та членам їхніх сімей, а також зменшити витрати бюджету за рахунок оптимізації праці;
3.10.7. Створення системи мотивації і заохочення для залучення кадрів, які надають паліативну допомогу, зокрема: встановлення надбавок до заробітної плати, збільшення тривалості відпусток, пільгового пенсійного стажу тощо;
3.10.8. Оптимізація штатних розписів закладів паліативної допомоги, відповідно до міжнародних рекомендацій та стандартів, поліпшення умов праці фахівців, які працюють у системі надання паліативної допомоги.
4. Очікувані результати
Реалізація Стратегії сприятиме впровадженню єдиної державної політики у створенні системи надання паліативної допомоги, що забезпечить:
4.1. Створення доступної та ефективної системи надання паліативної допомоги на основі застосування кращих світових практик, міжнародних стандартів та підходів, наукових розробок вітчизняних та зарубіжних фахівців, із метою забезпечення відповідної якості життя паліативних хворих та членів їхніх родин;
4.2. Створення оптимальної мережі установ та закладів, що надають паліативну допомогу, різної форми власності, відомчого підпорядкування та організаційних форм;
4.3. Допомогу та підтримку сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах;
4.4. Координацію надання паліативної допомоги з боку установ та закладів охорони здоров’я різного рівня та різних відомств;
4.5. Створення системи взаємодії установ та закладів охорони здоров’я та соціального захисту населення;
4.6. Системи до- та післядипломної підготовки фахівців, які залучені до надання паліативної допомоги;
4.7. Створення системи мотивації і заохочення для залучення кадрів, які надають паліативну допомогу;
4.8. Забезпечення широкої участі благодійних, громадських, релігійних та інших неурядових організацій та об’єднань громадян у питаннях забезпечення та розвитку паліативної допомоги;
4.9. Підвищення ефективності, раціонального та цільового використання бюджетних коштів.
У результаті реалізації Стратегії будуть створені оптимальні умови для правового, економічного та організаційного забезпечення системи надання паліативної допомоги, що сприятиме доступності паліативних хворих та членів їхніх родин до якісної паліативної допомоги.
5. Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів
Фінансування заходів щодо реалізації Стратегії здійснюватиметься в межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, до повноважень яких належить розв’язання питань у сфері надання паліативної допомоги.
Обсяги фінансування заходів щодо впровадження Стратегії уточнюються щороку з урахуванням можливостей державного бюджету.
Для реалізації Національної Стратегії мають бути розроблені відповідні плани дій на 2013‑2022 роки, затверджені законодавчі та нормативні акти, проведені організаційні заходи.
Закликаючи всіх небайдужих до обговорення, хочемо ще раз наголосити, що однією з найважливіших умов для створення системи ефективної паліативної допомоги є ретельний підбір, мотивація і заохочення та підготовка персоналу. Буде неправильним просто перейменувати «дільничні лікарні» у «хоспіси», а «терапевтичні відділення» у «відділення паліативної допомоги», не створивши відповідних умов та стимулів праці й не підготувавши персонал для надання паліативної допомоги.
Дуже важливо, щоб у регіонах не тільки створювалися різноманітні організаційні форми закладів та служб паліативної допомоги, а головне, щоб було дотримано основні принципи філософії Хоспісного Руху та міжнародних стандартів паліативної допомоги, про що йшлося на сторінках «Вашого здоров’я» на початку вересня.
Паліативна допомога повинна бути доступною перш за все для найбільш нужденних пацієнтів, «пересічних українців», громадян похилого віку, які віддали свою молодість та здоров’я заради процвітання держави. А сьогодні ми і держава повинні зробити усе від нас залежне, щоб створити їм нормальні умови гідно завершити Земне життя і перейти у Вічність.
Сподіваємося, що і МОЗ України, і Міністерство соціальної політики України, і Кабінет Міністрів України почують голос фахової громадськості, і паліативна допомога, цей надзвичайно важливий та актуальний медико-соціальний і гуманітарний напрямок, одержить належне фінансування і підтримку з боку держави, що дасть змогу створити в Україні систему паліативної допомоги, яка довела свою ефективність у багатьох розвинених країнах світу.
Анатолій ЦАРЕНКО, кандидат медичних наук, доцент кафедри паліативної та хоспісної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика, провідний науковий співробітник Інституту паліативної та хоспісної медицини
МОЗ України, радник Голови Всеукраїнської
громадської організації «Українська ліга
сприяння розвитку паліативної
та хоспісної допомоги»
Ігор ЯКОВЕНКО, кандидат економічних наук,
доцент Київського університету
імені Бориса Грінченка, радник Голови
Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної
та хоспісної допомоги»
Чекаємо на відгуки, зауваження та пропозиції читачів на адресу Правління Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги»: 01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 55‑А, тел. / факс: (044) 239‑72‑43; [email protected]; www.ligalife.com.ua.
